Операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку.

Матеріальні потоки - це системи операцій які класифікуються по характеру руху потоку матеріалів від постачальника до покупця.

Слід зазначити, що існують дві основні категорії систем. Одна охоплює виробництво і постачання, де покупець є кінцевим одержувачем товару, інша пов'язана з транспортуванням і сервісом, коли сам покупець вносить внесок в процес [5].

Матеріальний потік - Виробництво і постачання

Найпростіша модель -матеріали від постачальника надходять в систему, переробляються і перелаються покупцю. Розходження в моделях виникає через різний підхід до ведення запасів.

МОДЕЛЬ 1

Постачальник -" Запаси -" Обробка -" Запаси -" Покупець

МОДЕЛЬ 2

Постачальник -" Обробка -> Запаси -> Покупець

МОДЕЛЬ З

Постачальник -" Запаси -> Обробка -> Покупець

МОДЕЛЬ 4

Постачальник -> Обробка -> Покупець

Розгорнута характеристика моделей матеріального потоку подана в таблиці 1.4.

Моделі матеріального потоку (виробництво і постачання)

Модель 1.

Найпоширеніша система. її перевага для виробництва в тому, що досягається максимальна ефективність виробничого процесу, оскільки постачання сировини гарантовані і немає необхідності швидко реагувати на зміни купівельного попиту-для цього створюються запаси. Запаси вданому випадку "ізолюють" виробництво від мінливості як постачань, такі попиту. Така ж модель застосовується у сфері роздрібного розподілу, де запас товарів міститься на складі, виноситься у міру необхідності на прилавки і зберігається на них, знову ж таки у вигляді запасу, поки не буде розкуплений. Дана модель може застосовуватися лише в умовах, коли існує попит на певний асортимент продуктів.

Модель 2.

Великі витрати на зберігання запасів змусили багато організацій скорочувати чи зовсім відмовлятися від запасів сировини і матеріалів, організовуючи постачання таким чином, щоб вони в точності відповідали попиту збоку виробництва. Виробництво тепер знаходиться в критичній залежності від надійності джерела постачань, а ця надійність звичайно досягається за рахунок збільшення запасів у постачальника. Керівництво процесом постачань при цьому повинно бути відмінно налагоджено, оскільки внаслідок помилок у комунікаціях неминучий дефіцит або накопичення запасів у виробничій організації. Крім того, в цілому не відбувається зниження вартості зберігання, оскільки тепер ці витрати перекладаються на плечі постачальника, а він включає їх у вартість своєї продукції. Проте ця модель все ж таки існує, наприклад, при переробці матеріалів, які просто неможливо довгий час зберігати на складі.

Модель 3.

Ця модель застосовується у будь-якій ситуації: коли покупець готовий чекати постачання, коли процес виробництва дуже короткий або коли продукт виготовляється за специфікацією покупця і тому не може в готовому вигляді зберігатися. За цією моделлю працює більшість підприємств важкого машинобудування і цивільного будівництва, хоча величина запасів сировини і матеріалів може бути різною. До інших прикладів можна віднести деякі виробництва сфери послуг - індивідуальне пошиття одягу або ручне виробництво меблів з цінних порід дерева.

Модель 4.

Існують фірми посилкової торгівлі, які приймають замовлення на доставку товарів поштою. Вони дають рекламу продукту, приймають замовлення, передають їх виробнику, який потім виготовляє і доставляє продукт. Фірма просто займається адмініструванням замовлень, і якщо гроші за продукт платяться вперед, одержує свій відсоток в період між отриманням замовлення і оплатою рахунку виробника. Таким чином, дана модель застосовується у більшості випадків замовленого виробництва, коли не потрібний запас сировини і матеріалів. Кінцева мета цього підходу - нульові запаси на всіх стадіях, таким чином, йому повністю відповідає модель