Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: Археология Биология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Техника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ? Влияние общества на человека Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления	Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ Класифікація вугілля за збагачуваністю ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 29Следующая ⇒   На даний час в практиці вуглезбагачення оцінку збагачуваності вугілля і його класифікацію за цією ознакою роблять за ГОСТ 10100-84. Відповідно до цього стандарту показник збагачуваності Т визначається як відношення сумарного виходу проміжних фракцій до виходу безпородної маси:                        (3.1) де   – вихід проміжних фракцій (густиною 1400 (1500) – 1800 кг/м3 – для кам’яного вугілля і 1800 – 2000 кг/м3 - для антрацитів),  – вихід породних фракцій (густиною понад 1800 кг/м3 – для кам’яного вугілля і понад 2000 кг/м3 – для антрацитів). Розділення вугілля по категоріях збагачуваності наведено в табл. 3.2.   Таблиця 3.2 – Класифікація вугілля за збагачуваністю   Ступінь збагачуваності Категорія збагачуваності Показник збагачуваності, % Легкий 1  До 5 вкл. Середній 2  Більше 5 до 10 вкл. Важкий 3  Більше 10 до 15 вкл. Дуже важкий 4  Більше 15 Запропоновано велике число графічних і аналітичних методів оцінки збагачуваності. Усі графічні методи оцінки засновані на використанні кривих збагачуваності, що будуються за результатами фракційного аналізу. Однак усім графічним методам притаманний загальний недолік, що полягає в трудомісткості використання і істотній погрішності результатів.  Аналітичні методи оцінки збагачуваності оперують, головним чином, виходами і зольностями фракцій (концентратної, промпродуктової і породної) при різних сполученнях зазначених параметрів, що також не дозволяє одержати досить точний критерій оцінки. Тому основним методом оцінки збагачуваності вугілля є стандартний за ГОСТ 10100-84.   ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗБАГАЧЕННЯ ЗА КРИВИМИ РОЗДІЛЕННЯ ТРОМПА Ефективність роботи машин гравітаційного збагачення визначають з використанням кривих розділення за Тромпом, що показують залежність між вилученням фракцій ε і їх середньою густиною δСР. Криві розділення (рис. 3.3) будують за результатами фракційного аналізу вихідного продукту і продуктів розділення (табл. 3.3). Розділове число для кожної фракції визначають, як відношення кількості розрахункового компоненту в продукті до його кількості у вихідному матеріалі, у відсотках: , %.             ( 3.3 )   Таблиця 3.3 – Дані для побудови кривих розділення вугілля за Тромпом   Густина, т/м3 Вихідний	Концентрат		Відходи
фракцій	середня	γ, %	А, %	γК, %	εК, %	γВ, %	εВ,%
-1,3	1,25	γ1	А1	γ1К	ε1К	γ1 В	ε1В
1,3-1,4	1,35	γ2	А2	γ2К	ε2К	γ2В	ε2В
1,4-1,5	1.45	γ3	А3	γ3К	ε3К	γ3В	ε3В
1,5-1,6	1,55	γ4	А4	γ4К	ε4К	γ4В	ε4В
1,6-1,8	1,70	γ5	А5	γ5К	ε5К	γ5В	ε5В
+1,8	2,20	γ6	А6	γ6К	ε6К	γ6В	ε6В
Разом	-	100,0	АСР	Σγ K	-	Σγ В	-

 

Криві розділення будують у системі координат – середня густина фракцій – вилучення фракцій у продукти розділення. Оскільки при розділенні на два продукти дотримуються залежності:

                                (3.4)

і                                                                                  (3.5)

то криві Т_К і Т_В симетричні і тому використовують лише Т_В, яка за формою нагадує інтегральну криву Гаусса.

 

  Граничною густиною розділення δ_Р називають густину елементарної фракції, імовірність вилучення якої в продукти розділення однакова. Густину розділення визначають проекціюванням на ось абсцис точки кривої Т_В, що відповідає вилученню ε = 50 %.

Відхилення від ідеального розділення характеризується середнім ймовірним відхиленням Е_pm і коефіцієнтом погрішності розділення І.

Середнім ймовірним відхиленням Е_pm від густини розділення називають напіврізницю густин точок кривої розділення Т_В, які відповідають вилученню 75 і 25 %:

  E_pm= 0,5(δ₇₅ – δ₂₅), кг/м³ .                             (3.6)

 

При розділенні в машинах з важким середовищем (в важкосередовищних сепараторах і гідроциклонах) при зміні густини розділення δ_Р (крива Т_В симетрична) величина E_pm змінюється несуттєво. При розділенні в машинах з водним і повітряним середовищем Е_pm зростає пропорційно різниці (δ_Р – 1000), у цьому випадку крива Т_В несиметрична, коефіцієнт погрішності:

 

І = Е_pm/(δ_P - 1000).                           (3.7)

 

Параметри E_pm та І не залежать від фракційного складу вихідного вугілля і характеризують ефективність роботи збагачувальної машини залежно від її питомої продуктивності і крупності живлення. Чим менша величина параметрів E_pm і І, тим ефективніше працює машина.

За параметрами E_pm і І можна визначити фракційний склад, вихід і зольність продуктів збагачення при заданому фракційному складі вихідної сировини. Для цього використовують інтеграл ймовірності Гаусса, що виражає нормальний закон розподілу сумарної ймовірності випадкової величини.

 

 

Література до розділу 3: [2] c. 27 - 64

 

ГІДРАВЛІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ

Гідравлічна класифікація – процес розділення суміші мінеральних зерен на класи крупності за швидкістю їхнього падіння у воді.

При гідравлічній класифікації розділення суміші на класи відбувається у відповідності з закономірностями рівнопадання. Принцип процесу гідравлічної класифікації оснований на зміні траєкторії руху зерен матеріалу, який розділяють, під впливом гравітаційних сил, сил опору середовища руху зерен та інерційних сил. Залежно від напрямку цих сил гідравлічна класифікація може здійснюватися в горизонтальних, вертикальних і криволінійних потоках.

Гідравлічна класифікація є підготовчим, допоміжним і рідше збагачувальним процесом.

Гідравлічна класифікація застосовується для розділення зерен за граничною крупністю більш 40 мкм, а знешламлювання – по зерну розміром – 10 – 70 мкм. Під граничною крупністю класифікації розуміють розмір зерен, імовірність вилучення яких у продукти розділення однакова (по 50 %). Верхня межа крупності матеріалу, що направляється на класифікацію, складає для руд не більше 6 мм, для вугілля – 13 мм.

Коефіцієнтом шкали гідравлічної класифікації S називається відношення послідовних швидкостей висхідних струменів води в класифікаторі. Коефіцієнт шкали гідравлічної класифікації пропорційний коефіцієнту рівнопадання:

– для вільних умов:                          ,                (4.1)

– для стиснених умов:                    .           (4.2)