Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві без смертельного наслідку

Потерпілий працівник або працівник, який його виявив (свідок) повинен негайно повідомити безпосереднього керівника робіт.

Керівник робіт зобовязаний:

· надати першу медичну допомогу потерпілому;

· повідомити про подію власника;

· повідомити про подію профспілку;

· зберегти обстановку до прибуття комісії з розслідування та вжити заходів до недопущення повторів таких випадків.

Власник зобов'язаний:

- повідомити виконавчу дирекцію Фонду державного соціального страхування від нещасних випадків (далі – Фонд) про нещасний випадок; органи державної пожежної охорони (у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби (у разі гострого професійного захворювання, отруєння);

- утворити комісію з розслідування у складі не менше 3 осіб: фахівця служби охорони праці (голова комісії), керівника структурного підрозділу, на якому трапився нещасний випадок, представника первинної профспілкової організації, представника робочого органу Фонду. У разі виявлення гострого профзахворювання (отруєння) до складу комісії залучаються представники СЕС.

Комісія зобов’язана протягом 3 діб:

- обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків та причетних до нещасного випадку осіб;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

 - з'ясувати, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

- виявити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам у майбутньому;

- скласти акти розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 у шести примірниках; якщо нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, скласти акт за формою НПВ, підписати їх та направити власнику на затвердження;

- у разі виявлення гострого профзахворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Матеріали розслідування підлягають зберіганню на підприємстві та в робочому органі виконавчої дирекції Фонду протягом 45 років.

Власник зобов’язаний протягом доби затвердити акти і протягом 3 діб надіслати їх:

- потерпілому;

- керівникові підрозділу, де стався нещасний випадок;

- відповідному робочому органу Фонду;

- територіальному органу Держнаглядохоронпраці;

- профспілковій організації;

 у службу охорони праці.

Нещасні випадки з учнями і студентами, які проходять виробничу практику, беруться на облік підприємством. У розслідуванні повинен брати участь представник навчального закладу.

Контроль за своєчасністю і об’єктивністю розслідування нещасних випадків здійснюють:

- органи державного управління;

- органи Держнаглядохоронпраці;

- виконавча дирекція фонду.

Громадський контроль виконують профспілки чи представники трудового колективу.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний термін після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у ньому заходів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець повідомляє письмово орган Державного комітету з нагляду за охороною праці, посадова особа якого видала припис, у встановлений термін.

Не визнаються нещасними випадками, пов’язаними з виробництвом, ті з них, які сталися з працівниками:

- за місцем постійного проживання на території польових та вахтових селищ;

- під час використання працівниками в особистих цілях транспортних засобів, устаткування, інструментів, які належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх несправності);

- унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними, токсичними або отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинення серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку;

- під час скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

- у разі самогубства.