Як, на думку Бруно, співвідноситься святе Писання і природознавство.

1. СП не обговорює досліди й умоглядності щодо природних речей – цим займається філософія.

2. СП тільки приписує практику моральних дій.

3. Божественний законодавець має це своєю метою, тому в іншому не говорить згідно з тією істиною, яку не можуть використовувати прості люди, щоб поводитись морально.

4. Роздуми про природу залишені людям споглядальним, для натовпу – так, щоб вони зрозуміли основне.

5. Аль-Газалі: мета законів не стільки знаходження істини, скільки доброта моралі, користь співіснуванню, підтримка суспільства, так що СП не треба наводити багато суджень згідно з незрозумілою істиною.

6. Слова Мойсея можна розуміти в безумовному сенсі або ж як простий, звичний спосіб ведення розмови – у другому випадку це не критерій істинності.

7. Отже, боги не навчають природознавству, а лише керують мораллю, тому не варто вірити в Одкровення в цьому, а скоріше покладатись на власні почуття і роздуми.

 

Що Бруно має на увазі під ефіром?

1. Незліченні світи, подібні до нашого, що мають безкінечну місткість – в давнину називались ефіром, тобто бігунами, посланцями вищої єдності і гармонії, відображенням безкінечного божества.

2. Ці бігуни мають власний початок руху, природу, душу, інтелектуальність.

3. Вони рухаються не через зовнішню причину, інакше цей рух був би насильницьким. Початок руху – у їхній власній природі.

4. Тіле повітряне, ефірне, що здатне до місцевого руху і спокою, оскільки є наслідком і безкінечної причини, і безкінечного початку, має бути, згідно до своєї тілесної здатності і свого модусу, бути безкінечно безкінечним.

5. Всесвіт безкінечний і складається з невимірної ефірної області, в ній тримаються всі світила.

 

Чи можна Бруно назвати прихильником геліоцентризму Коперника?

1. Не можна: для Коперніка Сонце, а не Земля є центром, а для Бруно центру не існує взагалі.

2. Центр є відносним.

3. Світ безкінечний, нема тіла, якому треба було б знаходитись в центрі, в кінці або між двома межами; будь-яке тіло знаходиться лише у відношенні з іншими тілами і взятою довільно межею.

4. Центричність є властивість індивідуального досвіду.

5. Перестає існувати ієрархія/класифікації. Космологічний комунізм.

 

32. Навіщо і як Еразм розглядає питання про свободу волі?

· Це питання дозволяє йому полемізувати з Мартіном Лютером, не вступаючи у відкритий конфлікт і уникаючи звинувачень у прихильності як до католицької, так і до протестантської сторін. Еразм обрав його тому, що саме у цьому питанні він може дискутувати і як гуманіст, який захищає людську індивідуальність, і як релігійний мислитель, якому потрібно довести, що людина не є повністю відірваною від Бога.

· Все, що стосується волі, ми дізнаємось з СП.

· Йде шляхом зіставлення свідчень на користь різних точок зору.

· Те, що підтверджує свободу волі, використовує, те, що не підтверджує, достатньо «правильно» витлумачити, і воно буде підтверджувати.

· В Еразма питання свободи волі розглядається лише в контексті існування божої Благодаті:

 

Що, згідно з Еразмом, Писання каже про свободу волі?

· В священних книгах існує багато місць, які стверджують існування свободи волі в людини, але деякі місця повністю її заперечують. Звісно, не завжди більшість краща за меншість, проте тут більшість якісніше.

· Писання є богодухновенним, а дух не може суперечити сам собі –> в Біблії немає місць, що заперечують свободу волі, існують лише невірне тлумачення.

· Священне Писання підтверджує, що свобода волі може схилятись і до добра, і до зла.

· Адам створений з непорочними розумом і волею, які розрізняють, до чого прагнути, до чого ні, але може обирати і зло.

· СП говорить про навернення, прагнення і зусилля стати краще.

· Бог не міняється, проте в СП говориться, що він міняє гнів на милість в залежності від поведінки людей – значить, поведінка щось міняє.

· Всі заповіді Христа втрачають сенс без волі. Всі притчі закликають до зусиль і прагнень. Дізнаєтесь по плодах - діяннях – належать нам, не з необхідності.

· Що ж до тих місць, які начебто заперечують свободу волі: «Зробив Бог жорстоким серце фараона». Фараона це мало привести до покаяння, він же ще погіршився.

· Ісайя, гл.45: Глина не має перечити творцю. За Павлом: творець не буде робити з однієї глини сосуди для поганих та добрих справ. Бог робить нас добрими чи злими відповідно до нашої природи. Але завдяки своїй волі ми можемо змінити нашу природу.

· Ісав і Яков: полюбив-зненавидів до народження: тому що знав майбутні їхні вчинки, те ж саме, що з вже народженими людьми.

· Павло каже: «Чи заперечує топор руці хазяїна?». Але ж: раб нічого не може зробити без хазяїна, проте ніхто не скаже, що раб нічого не робить, лише слідуючи наказам хазяїна.

· Сказано в Писанні: «Відкрий Господу справи твої і він спрямує твої думки» - в нас дещо не залежить від Бога.

 

В чому полягає небезпека заперечення Свободи Волі, згідно з Еразмом?

· Настанови і заповіді щодо правильної поведінки не мали б смислу, якби все було результатом Божої волі.

· Якби воля не була вільна, не можна було б засуджувати – де нема свободи, нема гріха.

· Втрачає сенс існування покарання та похвали, адже людина без існування свободи волі не спроможна впливати на свої вчинки.

· Бог був би дуже жорстоким до людей, адже в такому випадку карав би він за те, що сталось з його вини, невиконання заповідей, які не можна було виконати.

· Без свободи волі не відповіси на питання справедливості і милосердя бога.

· Для смиренності християнського серця дуже підходить, щоб людина повністю залежала від волі Божої і усвідомлювала власну мізерність. АЛЕ:

1) як святі, що робили такі великі вчинки, могли бути грішниками з т.з. протестантів?

2) Чому тоді існує суд, якщо від нас нічого не залежить?

3) Чому ми маємо просити, якщо все наперед визначено?

4) Чому ж бог є безпричинно щедрим?

· Ті, хто стверджують, що взагалі немає жодної свободної волі і все відбувається через суцільну необхідність, стверджують, що Бог творить не лише добрі справи, але й злі. І людина вже не є ані причиною добрих справ, ані злих.

 

Що таке потрійний закон, згідно з Еразмом, і які види благодаті він виокремлює?

Три закони:

Природи – у всіх народів – несправедливо, якщо хтось робить іншому те, чого не хоче собі.

Віра/воля без благодаті не призводять до спасіння.

Закон справ – віддає накази і карає. Примножує гріх – змушує робити те, що без благодаті неможливо – не їсти з дерева, Декалог.

Закон віри – суворі заповіді, але, якщо є благодать, неможливе стає приємним. Зміцнює розум і волю – любити ворогів.

Закон вказує, чого хоче Бог, винагорода/покарання, все інше – за вибором.

 

Види благодаті:

1) властива за природою і зіпсута гріхом, але невгасима. «Природній вплив». Є ті, що вважають, що такими справами людина готує себе до «особливої» благодаті. Зазвичай не називається благодаттю, властива всім.

2) «Особлива», «що творить» - Бог за милосердям без заслуг спонукає грішника до розкаяння, не бути задоволеним собою. Може сподіватись на вищу благодать, якщо робить щось. Дається всім. Вільні прагнути до благодаті або ні.

3) «Що робить благоугодним» - якщо прагне - жоден грішник не має впевненості, але не сміє впадати у відчай. Хто гине – за своєю виною.

Перша збуджує, друга огороджує, третя завершує.

 

Чому жорстокість Бога Старого Заповіту не заперечує свободу волі людини?

· Бог не міняється, проте в СП говориться, що він міняє гнів на милість в залежності від поведінки людей – значить, поведінка щось міняє.

· «Зробив Бог жорстоким серце фараона». фараона це мало привести до покаяння, він же ще погіршився. Залежить від матеріалу: одних милість божа приводить до кращого, інших ні. «Я тебе згубив» - як отець сину за вчасно не покарану помилку. Покарання як милосердя виправлення.

· Бог творить зло до людини тільки в тому, що може утримати її волю від зла, але не утримує, зло людина чинить з власної волі.

· Ісав і Яков: «Буде служити молодшому» - не стосується спасіння, любов/ненависть – метафорично, ненависть – як тимчасовий гнів. Бог полюбив не всіх юдеїв і зненавидів не всіх язичників. Любить і ненавидить за справедливістю – до ненароджених не відрізняється від народжених.