Поняття, зміст, елементи, види та особливості цивільних правовідносин.

Цивільне право

1. Предмет і функції цивільного права. Роль цивільного права в здійснені
податкової політики в Україні.

Предметом цивільно-правового регулювання є: - майнові відносини; - особисті немайнові відносини. Майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу незалежності використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання й інших матеріальних благ. Функції цивільного права становлять правові категорії, які відображають елементи змістовної характеристики зазначеної правової галузі й характеризують її в цілому, тому мають суттєве методологічне значення для пізнання явищ, що охоплюються предметом цивільного права. регулятивна, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що належать до його предмета; охоронна, суть якої в захисті порушених суб'єктивних цивільних прав, шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди; попереджувально-виховна, яка полягає в застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та запобігає подальшим правопорушенням з його боку; попереджувально-стимулююча, тобто стимулювання до правомірної поведінки інших осіб, а також запобігання здійсненню ними неправомірних діянь, внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно-правових санкцій.

Поняття, зміст, елементи, види та особливості цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини — різновид суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права, учасники яких є носіями суб’єктивних цивільних прав, охоронюваних законом інтересів та юридичних обов’язків.Цивільні правовідносини, як і інші правовідносини, мають свої елементи (структуру): суб’єкти, об’єкти та зміст. Суб’єкти — це учасники цивільних правовідносин. Ними є фізичні та юридичні особи — соціальні утворення (організації), що отримали узагальнену назву юридичних осіб. Крім цього, учасниками правовідносин можуть бути: держава Україна, АРК, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави і міжнародні урядові та неурядові організаціїОб’єкти цивільних правовідносин — все те, з приводу чого виникають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. До них належать: речі, дії (роботи, послуги), результати творчої та іншої духовної діяльності, особисті немайнові блага, природні права, права вимог тощо. Зміст правовідносин становлять суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Суб’єктивне цивільне право — вид і міра можливої (дозволеної) поведінки учасника правовідносин, які забезпечуються можливостями вимог до носіїв зустрічного юридичного обов’язку порушити у встановленому порядку застосування засобів державного примусу. Юридичний обов’язок інших учасників таких правовідносин полягає у тому, щоб вони утримувалися від порушен ня природних прав людини. види: — за функціями: регулятивні й охоронні;— за змістом належних учасникам суб’єктивних прав та юридичних обов’язків: абсолютні та відносні;— за предметом правовідносин: речові, особисті немайнові та організаційні;— за підгалузями цивільного права: речові, права інтелектуальної власності, зобов’язальні, спадкові, сімейно-правові;— за підставами виникнення: зобов’язальні та інші (зобов’язальні, у свою чергу, поділяються на договірні та недо- говірні; до інших належать правовідносини, що виникають як результат творчої діяльності (інтелектуальні) і.;— за характером зобов’язаної поведінки: активні та пасивні;— за інтересом і об’єктом: відносини побутового (сімейні, спадкові, житлові) й економічного (підприємницькі, власності, корпоративні (акціонерні), характеру. особливості цивільно-правових відносин:а) це є особисті немайнові відносини та майнові (відносини власності і товарно-грошові);б) вони засновані на юридичній рівності і майновій відокрем­леності учасників;в) їх формування і здійснення базується на основі вільного волевиявлення суб´єктів.

 

3. Фізичні особи. Правоздатність, дієздатність фізичної особи

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин.У цивільних правовідносинах можуть брати участь громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. При цьому іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України. Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона притаманна усім фізичним особам незалежно від віку, стану здоров'я тощо. Цивільна дієздатність фізичної особи — це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.Розрізняють три види цивільної дієздатності залежно від її обсягу:1) часткову, що мають фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи).2) неповну. Нею наділені фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи3) повну, що мають фізичні особи, які досягли вісімнадцяти років (повноліття)

 

Поняття та ознаки юридичної особи. Види юридичних осіб. Юридичні особи в системі ДПА.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у
встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. ознаки юридичної особи: - організаційна єдність, тобто юридична особа,- це певним чином організований колектив людей, а не окремий громадянин;- наявність відокремленого майна;- наявність власного найменування (імені);- здатність нести самостійну майнову відповідальність;- здатність бути позивачем або відповідачем у суді,--- наявніст ь правоздатності і дієздатності (правосуб’єктності). Юридична особа здатна мати такі самі цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (наприклад, право на приватне життя); Види юридичних осіб Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ЦК. може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом.Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Дпа-пыдпр.що в сист.дпа фірм.комп. що платять податки.

Поняття та види об'єктів цивільного права.

Об’єкт цивільного права — це ті матеріальні та нематеріальні блага — явища і предмети навколишнього світу,які мають здатність задовольняти інтереси учасників правових відносин. Види об'єктів цивільних прав Об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.Цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове
право.

 

Поняття і види правочинів

правочин — це дія особи, спрямована на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків. Вид и Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 3. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. 4. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договір доручення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні діі. Повірений — особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії, а довіритель — особа, яка доручає повіреному виконати ці дії.Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Зміст доручення ----У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. о плат у 1. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.2. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. Виконання доручення 1. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змістуданого йому доручення.Повірений може відступити від змістудоручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений неміг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строквідповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомитидовірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки цестане можливим.2. Повіреному, який діє як комерційний представник довірителем може бути надано право відступатив інтересах довірителя від змісту доручення без попередньогозапиту про це.Комерційний представник повинен в розумний строкповідомити довірителя про допущені відступи від його доручення,якщо інше не встановлено договором. Обов'язки довірителя1. Довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.2. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором:1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.3. Довіритель зобов'язаний негайно 4. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить. Обов'язки повіреного1. Повірений зобов'язаний:1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості прохід виконання його доручення;2) після виконання доручення або в разі припинення договорудоручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконаннядоручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовамидоговору та характером доручення;
3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку звиконанням доручення. 8. Поняття договору. Види договорів Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків. Види 1.Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. 2. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. 3. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. 4. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором,
законом або не випливає із суті договору.

Цивільне право

1. Предмет і функції цивільного права. Роль цивільного права в здійснені
податкової політики в Україні.

Предметом цивільно-правового регулювання є: - майнові відносини; - особисті немайнові відносини. Майнові відносини - це конкретні вольові економічні відносини з приводу незалежності використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання й інших матеріальних благ. Функції цивільного права становлять правові категорії, які відображають елементи змістовної характеристики зазначеної правової галузі й характеризують її в цілому, тому мають суттєве методологічне значення для пізнання явищ, що охоплюються предметом цивільного права. регулятивна, яка полягає в тому, що цивільне право здійснює регулювання правовими нормами відносин, що належать до його предмета; охоронна, суть якої в захисті порушених суб'єктивних цивільних прав, шляхом їх відновлення чи еквівалентного відшкодування завданої шкоди; попереджувально-виховна, яка полягає в застосуванні до правопорушника засобів цивільно-правового захисту, чим здійснює виховний вплив на його подальшу поведінку та запобігає подальшим правопорушенням з його боку; попереджувально-стимулююча, тобто стимулювання до правомірної поведінки інших осіб, а також запобігання здійсненню ними неправомірних діянь, внаслідок невідворотного застосування до правопорушників цивільно-правових санкцій.

Поняття, зміст, елементи, види та особливості цивільних правовідносин.

Цивільні правовідносини — різновид суспільних відносин, що регулюються нормами цивільного права, учасники яких є носіями суб’єктивних цивільних прав, охоронюваних законом інтересів та юридичних обов’язків.Цивільні правовідносини, як і інші правовідносини, мають свої елементи (структуру): суб’єкти, об’єкти та зміст. Суб’єкти — це учасники цивільних правовідносин. Ними є фізичні та юридичні особи — соціальні утворення (організації), що отримали узагальнену назву юридичних осіб. Крім цього, учасниками правовідносин можуть бути: держава Україна, АРК, адміністративно-територіальні утворення, іноземні держави і міжнародні урядові та неурядові організаціїОб’єкти цивільних правовідносин — все те, з приводу чого виникають суб’єктивні права і юридичні обов’язки. До них належать: речі, дії (роботи, послуги), результати творчої та іншої духовної діяльності, особисті немайнові блага, природні права, права вимог тощо. Зміст правовідносин становлять суб’єктивні права та юридичні обов’язки.
Суб’єктивне цивільне право — вид і міра можливої (дозволеної) поведінки учасника правовідносин, які забезпечуються можливостями вимог до носіїв зустрічного юридичного обов’язку порушити у встановленому порядку застосування засобів державного примусу. Юридичний обов’язок інших учасників таких правовідносин полягає у тому, щоб вони утримувалися від порушен ня природних прав людини. види: — за функціями: регулятивні й охоронні;— за змістом належних учасникам суб’єктивних прав та юридичних обов’язків: абсолютні та відносні;— за предметом правовідносин: речові, особисті немайнові та організаційні;— за підгалузями цивільного права: речові, права інтелектуальної власності, зобов’язальні, спадкові, сімейно-правові;— за підставами виникнення: зобов’язальні та інші (зобов’язальні, у свою чергу, поділяються на договірні та недо- говірні; до інших належать правовідносини, що виникають як результат творчої діяльності (інтелектуальні) і.;— за характером зобов’язаної поведінки: активні та пасивні;— за інтересом і об’єктом: відносини побутового (сімейні, спадкові, житлові) й економічного (підприємницькі, власності, корпоративні (акціонерні), характеру. особливості цивільно-правових відносин:а) це є особисті немайнові відносини та майнові (відносини власності і товарно-грошові);б) вони засновані на юридичній рівності і майновій відокрем­леності учасників;в) їх формування і здійснення базується на основі вільного волевиявлення суб´єктів.

 

3. Фізичні особи. Правоздатність, дієздатність фізичної особи

Фізичною особою вважається людина як учасник цивільних правовідносин.У цивільних правовідносинах можуть брати участь громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. При цьому іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України. Цивільна правоздатність - це здатність мати цивільні права та обов'язки. Вона притаманна усім фізичним особам незалежно від віку, стану здоров'я тощо. Цивільна дієздатність фізичної особи — це її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.Розрізняють три види цивільної дієздатності залежно від її обсягу:1) часткову, що мають фізичні особи, які не досягли чотирнадцяти років (малолітні особи).2) неповну. Нею наділені фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітні особи3) повну, що мають фізичні особи, які досягли вісімнадцяти років (повноліття)