Структуровані кабельні системи локальних мереж

СТРУКТУРОВАНІ КАБЕЛЬНІ СИСТЕМИ ЛОКАЛЬНИХ МЕРЕЖ

Поняття про структуровані кабельні системи.

Можливості та потреби швидкісної передачі інформації.

        Зріст застосування інформаційних технологій в різних сферах діяльності привів до того, що багато застосувань, таких як телеконференції та відео-пошта, переносяться безпосередньо до настільного персонального комп’ютера. Це приводить до вимог збільшення ширини смуги та швидкості LAN для підтримки трафіку, чутливого до затримок. Сьогодні застосовують швидкості 100 Мб/с і 155 Мб/с і серйозно обговорюється використання швидкості 622 Мб/с.

        Нижче наведені дані про можливі швидкості передавання даних через найбільш поширені кабельні системи (середовища передавання даних), а також дані про потрібні швидкості для різних застосувань.

Таблиця 3.1. Можливості швидкісного передавання (ширини смуги).

Середовище	Техніка передавання	Декларована смуга
	Ethernet	10 Мб/с
	Ethernet з повним дуплексом	20 Мб/с
	Швидкий Ethernet (Fast Ethernet)	100 Мб/с
UTP	Швидкий Ethernet з повним дуплексом	200 Мб/с
	CDDI (FDDI)	100 Мб/с
	ATM	Від 25 Мб/с до 155Мб/с
	FDDI	100 Мб/с
Оптоволокно	Ґігабітовий Ethernet	1 Ґб/с
	ATM	Від 155 Мб/с до 9 Ґб/с

 

Таблиця 3.2. Потреби у швидкості (ширині смуги) для різних застосувань.

Застосування	Техніка	Смуга
Телебачення високої роздільності	без компресії	2 Гб/с
	MPEG-2	30 Мб/с
Телебачення студійної якості	MPEG-2	7 Мб/с
Телебачення широкомовної якості	MPEG-2	3 Мб/с
Телебачення якості VCR	MPEG-1	1.4 Мб/с
Аудіо якості	без компресії	728 кб/с
компакт-диска	MPEG-Audio Layer 3	64 кб/с
Відеоконференція	H.261	112 кб/с
	GSM	32 кб/с
Голос телефонної якості	ITU G.711	64 кб/с
Голос телефонної якості	ITU G.721	32 кб/с
Аудіо-частина відеоконференції	ITU G.728	16 кб/с
Голос телефонної якості	US 1016	4.8 кб/с
Голос через Internet	US 1015	2.4 кб/с

        Збільшення швидкості передавання робить більший наголос на специфікації компонент кабельної системи. Промислові стандарти були опрацьовані не тільки для визначення специфікацій компонент, але також для визначення практики проектування систем, планування, встановлення і завершення. Сьогоднішня тенденція полягає в пристосуванні кабельного устаткування, базованого на стандартах, з оптимізацією експлуатаційних даних. Це вимагає, щоб окабелювання було трактоване як система, здатна задовільнити майбутні вимоги, а не як набір компонент.

        Коли новіші технології LAN ведуть до вищих швидкостей та більших ширин смуги, з’являється новіше окабелювання. Поява новітніх розв’язків для кабельних систем також прискорюється внаслідок пристосування до вимог законодавчого регулювання прийнятного рівня електромагнітного випромінювання. Розв’язки, подібні до кабелів типу екранованої скрученої пари або оптоволоконних кабелів здобули швидке визнання. Ця нова практика кабельних систем, підтримана промисловими стандаотами, сприяє прогресу новітніх технологій LAN.

Неструктуровані та структуровані кабельні системи.

Окремі факти.

        Проблеми з кабельною системою. До 70% від усіх простоювань мережі викликані проблемами, пов’язаними з недостатньою якістю кабельної системи. Цей факт вказує на критичність вибору правильно структурованої кабельної системи; її ефективність безпосередньо відображається в економії часу і коштів.

        Кошти простоювання. У середньому кабельні системи простоюють 23.6 разів на рік, а тривалість кожного простоювання у середньому становить 4.9 години. Кошти простоювання становлять від $1000 до $50000 за годину (в США); це вказує на можливості для значної економії коштів при зменшенні часу простоювання.

        До 40% працівників кожного року змінюють робочі місця всередині будинку. Переміщення та зміни при використанні неструктурованої кабельної системи можуть приводити до поважних руйнувань. Структурована кабельна система надає можливості для спрощення необхідних перекомутувань і дозволяє швидко вирішити поставлене завдання, ніж це можливе при встановленні нових кабелів.

        Виграш в коштах при використанні структурованих кабельних систем. Неструктурована кабельна система систематично поглинає кошти, бо потребує проведення систематичних модифікацій. Структурована кабельна система може вимагати значно менших модифікацій і через це утримує кошти під контролем. Початкова вартість структурованої системи може бути дещо вищою, однак вона більш економна протягом терміну експлуатації.

        Структурована кабедьна система - це тільки 5% від усіх мережевих капіталовкладень. Структурована кабельна система є однією з найменших складових у загальній вартості мережі (біля 5%). Враховуючи, що біля 70% всіх проблем можна вирішити 5% інвестицій, якнайкраще виконання структурованої кабельної системи безумовно виправдане. Структурована кабельна система у середньому має значно триваліший життєвий цикл від усіх інших компонентів мережі, тому вибір її властивостей є одним із ключових аспектів проектування мережі.

EIA/TIA TSB-36:Бюлетень технічних систем: Додаткові специфікації кабелів для кабелів типу неекрановиної скрученої пари (Technical System Bulletin Additional Cable Specification for Unshielded Twisted Pair Cables)

Мета цього бюлетеня - передбачення вимог до передавальних характеристик кабелів типу неекранованої скрученої пари з високими характеристиками. Ці кабелі досі не специфіковані в стандарті ANSI/EIA/TIA-568_1991. Бюлетень приєднаний до EIA/TIA-568A.

TIA/EIA TSB40-A: Додаткові специфікації передачі для з’єднувального обладнання кабелів типу неекранованої скрученої пари (Additional Transmission Specifications for Unshielded Twisted Pair Connecting Hardware).

Мета цього документу - визначення вимог до характеристик передачі для обладнання до з’єднування UTP, яке сумісне з трьома категоріями кабелів UTP, визначеними стандартом EIA/TIA TSB-36, і окреслення додаткових вимог до кросових з’єднувачів і до кабелів, які застосовуються як з’єднувальні шнури. Цей стандарт містить мінімальну систему папаметрів передачі і пов’язаних з ними обмежень, необхідних для того, щоб властивості встановлених з’єднувачів мали мінімальний вплив на зарактеристики кабелів. Ці вимоги застосовують тільки до індивідуальних UTP-з’єднувачів і не обмежують: телекомунікаційні входи, з’днувальні панелі, транзитні з’єднувачі і блоки перехресних з’єднань. Цей бюлетень включений до EIA/TIA-568A.

TIA/EIA-606: Стандарт адміністрування телекомунікаційною інфраструктурою в будинках комерційного призначення (The Administration Standard for the Communications Infrastructure of Commercial Buildings).

Стандарт визначає вимоги до адміністрування телекомунікаційною інфраструктурою в нових, існуючих або ремонтованих (перш за все, комерційних) будівлях та їх оточенні. Інфраструктура може бути задумана як набір компонентів (телекомунікаційні площі, кабельні магістралі, заземлення, обладнання для монтажу і під’єднання), який забезпечує основну підтримку для розподілу всієї інформації в будинку і його оточенні. Адміністрування телекомунікаційною інфраструктурою включає документацію (мітки, записи, рисунки, порядок робіт) для кабелів, під’єднувального обладнання, пристроїв для з’єднування і кросування, трубопроводів, інших кабельних магістралей, телекомунікаційних шаф, інших телекомунікаційних приміщень. Мета і наміри цього стандарту - забезпечити одинакову схему адміністрування, незалежну від застосувань, які можуть змінюватися протягом часу існування будинку. Цей стандарт втановлює провідні лінії для власників, кінцевих користувачів, виготовлювачів, консультантів, контракторів, проектантів, інсталяторів і можливостей адміністраторів включно з адмініструванням телекомунікаційної інфраструктури і стосовної адміністративної системи.

TIA TSB-67: Специфікація характеристик передачі для польового тестування кабельних систем типу неекранованої скрученої пари (Transmission Performance Specification for Field Testing of Unshielded Twisted Pair Cabling System).

Цей бюлетень визначає електричні характеристики вимірювальних приладів - тестерів кабельного устаткування, методи тестування та мінімальні вимоги до передавальних характеристик кабелів UTP. Завданням цього бюлетеня є також визначення вимог до передавальних характеристик для сполучень, здійснених кабелями UTP для трьох категорій цих кабелів та з’єднувального устаткування, визначених стандартом EIA/TIA-568A. Описані методи тестування сполучень та інтерпретації результатів тестування для перевірки встановленого окабелювання. Описані лабораторні процедури для проведення тестування і вимірювання передавальних характеристик, щоб надати можливості для порівняння результатів, отриманих при тестуванні в реальних умовах та при використанні лабораторного обладнання. Бюлетень визначає канали і базові сполучення, рівні точності та тести, необхідні для атестації встановлених кабельних систем.

Сфера проблем стандарту.

· Мінімальні вимоги до телекомунікаційного окабелювання всередині офісного оточення.

· Рекомендовані топологія та відстані.

· Параметри середовищ з визначеними характеристиками.

· Призначення провідників та контактів для забезпечення можливостей взаємного з’єднання.

Конкретно стандарт EIA/TIA 568-A визначає вимоги та параметри для складових структурованої кабельної системи.

Горизонтальне окабелювання:

· топологія;

· відстані;

· визнані кабелі;

· вибір середовищ.

Магістральне окабелювання:

· топологія;

· відстані;

· визнані кабелі;

· вибір середовищ.

Робочий простір.

Телекомунікаційні розетки.

Інші вимоги до проектування

· Зіркова топологія

· Не більше, ніж два ієрархічні рівні перехресних з’єднань.

· Перемички не дозволяються в жодних місцях, крім кросів.

· Довжини перемичок або комутаційних шнурів для перехресних з’єднань не можуть перевищувати 20 м

· Слід уникати встановлення в місцях з високим рівнем низькочастотних або радіочастотних електромагнітних завад

· Заземлення повинне бути виконане, як визначено в стандарті EIA/TIA 607.

4). Телекомунікаційна шафа (комірка) (Telecommunication Closet - TC).

Телекомунікаційна шафа (комірка) - це місце всередині будинку, яке містить обладнання телекомунікаційної кабельної системи. Воно включає механічні закінчення і/або перехресні з’єднання для горизонтальної і магістральної кабельних систем. Для проектної специфікації телекомунікаційної шафи слід використовувати стандарт EIA/TIA-569.

        Первинним завданням є забезпечення горизонтальних кросових з’єднань. Може містити проміжні або головні кросові з’єднання. Забезпечує кероване оточення для телекомунікаційного устаткування, з’єднувального обладнання і з’єднувальних муфт.

        Телекомунікаційна комірка в ідеальному випадку повинна бути розташована поблизу центру будинку. Однак, якщо багато телекомунікаційних розеток вживаються біля одного кінця будинку, то більш ефективно розташувати телекомунікаційну комірку ближче до цього кінця. Телекомунікаційна комірка може бути власне коміркою, такою як приміщення швейцара, або малим простором у кутку приміщення, відгородженого перегородками. Всі мережеві кабелі, які проходять у будинку, повинні бути підведені до цього приміщення. Бажано, але не обов’язково, щоб у цьому приміщенні було окреме електричне живлення.

Рис. 3.3. Ескіз під'єднання кабелів до комутаційної панелі.

        Рекомендується, щоб провідні кабелі, які приходять у телекомунікаційну комірку, під'єднувалися із зворотнього боку комутаційної панелі. Така панель - це плоска плата з розміщеними на ній рядами гнізд типу RJ-45. Кожне гніздо нумероване відповідно до номерів настінних розеток, розміщених у будинку. Під'єднання всіх провідників до комутаційної панелі забезпечує простоту і гнучкість при управлінні мережею.

Рис. 3.4. Кросове з'єднання.

Горизонтальне окабелювання (Horizotal Cabling - HC).

Рис. 3.5. Максимальні відстані для горизонтального окабелювання.

        Горизонтальна кабельна система поширюється від телекомунікаційної розетки до горизонтального кросового з’єднання. Фізична топологія - зірка, тобто кожна телекомунікаційна розетка/з’єднувач має свою власну позицію для механічного під’єднання в горизонтальному кросі, розташованому в телекомунікаційній комірці. Заземлення і з'єднувальний контур з нульовим потенціалом повинні відповідати вимогам TIA/EIA-607.

        Горизонтальна кабельна система містить:

· горизонтальне окабелювання;

· телекомунікаційні входи;

· закінчення кабелів;

· перехресні з’єднання (крос);

· комунікаційні входи.

Рис. 3.7. Телекомунікаційний вхід.

        Комунікаційні входи - це точки закінчення кабелів в мережевих розетках, розташовані якнайближче до робочих станцій. Вони категоризовані через своє фізичне оточення (утоплений монтаж, поверхневий монтаж, модульна фурнітура, піднята підлога, наскрізний перехід), число портів і передбачений тип з’єднувача. Кожний робочий простір повинен мати як мінімум два порти інформаційного входу: один для звуку і один для даних. Вибір окабелювання наведено вище.

Робочий простір (Work Area - WA).

Рис. 3.6. Ескіз обладнання робочого простору.

        Компоненти робочого простору розташовані від телекомунікаційного (інформаційного) входу до обладнання робочої станції. (останнє не розглядається стандартом). Вимагається, щоб адаптери, такі як симетризатори (baluns), розділювачі (splitters), фільтри середовищ тощо, були зовнішніми відносно телекомунікаційної розетки.

Монтаж робочого простору проектується так, щоб переміщення, додавання або зміни були максимально простими.

Централізоване окабелювання

        Колапсоване окабелювання є тільки першим кроком. Природнім розширенням дистанційних властивостей оптоволоконних кабелів є впровадження централізованої схеми окабелювання. У централізованій схемі окабелювання вся мережева електроніка розташована в MDC або в IDC. Ідея полягає у сполученні користувачів безпосередньо від робочого місця або від робочої групи до централізованої мережевої електроніки.

        На рівні поверхів відсутні активні компоненти. Сполучення між горизонтальними і вертикальними кабелями здійснюються в точках зрощення або в центрах взаємосполучень, розташованих в TC. При коротких відстанях застосовується техніка прокладання оптоволокна для домашніх умов; вона з’єднує робочі станції безпосередньо з MDC. Горизонтальні кабелі з 2-4 волокнами можуть бути прокладені до кожної робочої станції або офісу. Для підтримки багатьох користувачів можуть бути також використані кабелі з багатьма волокнами (12 або більше волокон), забезпечуючи сполучення з магістраллю для робочої групи в модульному офісному оточенні.

        Централізована кабельна система забезпечує ті ж переваги, що й колапсована система. Централізоване окабелювання власне переглядається комітетом TIA TR41.8 (PN-3523).

Оптоволоконна зона

        Цікавою проектною ідеєю є схема окабелювання з оптоволоконною зоною. Подібно до централізованого окабелювання, схема з оптоволоконною зоною має один центральний MDC. Багатоволоконний кабель прокладений від MDC через TC до групи користувачів. Типовий кабель може містити 12...24 оптоволокна. У робочій групі кабель під’єднується до багатокористувацької розетки (MUO), два волокна з’єднані з габом робочої групи. Цей локальний габ підтримує від 6 до 12 користувачів і має оптоволоконне магістральне під’єднання та UTP-порти для користувачів. Сполучення між габом і користувачами може бути зроблене з використанням кабеля UTP, так що робочі станції мають мережеві карти для UTP. Надлишкові оптичні волокна не використовуються і заховані в MUO.

        При потребі модифікації габ видаляється і встановлюються оптоволоконні перемички від MUO до робочих станцій; при цьому слід замінити мережеві карти. В результаті сегмент мережі перетворюється у fiber home run або в централізовану схему окабелювання.

Горизонтальне окабелювання.

        Горизонтальне окабелювання забезпечує середовище, через яке передаються комунікаційі послуги. Горизонтальне окабелювання може складатися з неекранованих скручених пар (UTP), екранованих скручених пар (STP) і/або оптоволоконних кабелів. Кожне середовище визначає електричні властивості та унікальні можливості застосування.

Таблиця 3.4. Загасання і втрати перехресного зв’язку для з’єднувального устаткування кабелів UTP.   Категорія 3 Категорія 4 Категорія 5 Частота, МГц A/N, дБ A/N, дБ A/N, дБ 1.0 0.4/58 0.1/65 0.1/65 4.0 0.4/46 0.1/58 0.1/65 8.0 0.4/40 0.1/52 0.1/62 10.0 0.4/38 0.1/50 0.1/60 16.0 0.4/34 0.2/46 0.2/56 20.0   0.2/44 0.2/54 25.0     0.2/52 31.25     0.2/50 62.5     0.3/44 100.0     0.4/40

Оптоволоконні з’єднувачі.

        Оптичні з'єднувачі призначені для закінчення оптичних кабелів. При їх розгляді повинні враховуватися втрати оптичної потужності, повторюваність параметрів, надійність, простота застосування, зворотні втрати сигналу. Якщо це можливе, то слід застосовувати той самий тип оптоволоконного з'єднувача в кабельній системі. Якщо оптоелектроніка вимагає іншого типу з'єднувача, то слід використовувати з'єднувальні шнури із з'днувачами, прийнятими в кабельній системі, з одного боку і з'єднувачами, застосованими в оптоелектронному пристрої, з другого боку. На рис.3.12 зображені з'єднувачі, які застосоують з одномодовими та багатомодовими кабелями.

              

а) з'єднувач типу SC                                                                                    б) з'єднувач типу Biconic

                      

в) з'єднувач типу FC PC                                                                              г) з'єднувач типу ST PC

           

е) з'днувач типу FDDI                                                                  є) з'єднувач типу mini BNC

ж) з'єднувач типу SMA 905/906

Рис. 3.12. З'єднувачі для оптоволоконних кабелів.

Рекомендований з’єднувач: 568SC

Позначення кольорами:

· бежевий - багатомодовий з’єднувач 62.5/125 мкм;

· блакитний - одномодовий з’єднувач 8.3/125 мкм.

 

Примітки:

1. Застосування з’єднувача типу ST передбачені при поточний і майбутніх модифікаціях чинних отоволоконних мереж.

2. Стандарт, який визначає новий оптичний з’днувач типу 568SC, передбачає узгодження з інтерфейсом, визначеним IEC, який тепер застосовується в Європі.

3.2.6.3.Телекомунікаційний вхід (розетка) для оптоволоконного кабеля

Властивості, що вимагаються:

· здатність до під’єднання щонайменше двох оптичних волокон у з’єднувачі 586SC;

· здатність до забезпечення оптичного волокна і дотримання мінімального радіусу згину, рівного 30 мм;

· придатність до поміщення щонайменше 1 м двоволоконного кабеля;

· придатність до настінного монтажу з габаритами 4” x 4” (100 x100 мм), відповідними до габаритів електричної коробки.

Пристрої вводу.

Означення деяких термінів.

Окремі терміни, які вживаються нижче, визначені таким чином.

        Робоча станція - це електронний пристрій, який здійснює певні завдання з обробки інформації або її відображення і під'єднаний до комунікаційної мережі. Звичайно це настільний комп'ютер з клавіатурою та монітором, але це може бути також телефон, прінтер, термінал управління доступом або інший пристрій для збирання даних.

        Робочий простір визначений як будь-яке місце, в якому може бути розташована робоча станція. Звичайно це окреме робоче місце в кімнаті.

        Станційний кабель - це частина окабелювання в приміщенні, встановлена між місцем розташування мережевої розетки та службовою коміркою (шафою) доступу до телекомунікаційних послуг. Особливі вимоги до окабелювання станцій можуть змінюватися з часом і не включені в цей стандарт. Тому ці вимоги передбачають у кожному проекті як відповідний пункт для фази його реалізації.

        Службова телекомунікаційна комірка (шафа) визначена як забезпечений замкнений простір, у якому можуть бути здійснені взаємні сполучення кабелів і постійно розміщене телекомунікаційне устаткування. Службові комірки розташовують у будинку із розрахунку щонайменше одна на поверх. Всі комунікаційні служби можуть використовувати ту саму комірку, однак розподільчі панелі (щити) електроживлення та устаткування інших служб повинні бути розміщені в інших приміщеннях.

Загальні вимоги.

        Телекомунікаційні технології постійно розвиваються. Тому відповідна фізична інфраструктура повинна бути гнучкою і придатною для пристосування до нових технологій, які можуть впроваджуватися. З цих міркувань критерії проектування і спорудження фізичної інфраструктури передбачають пропускну здатність, яка перевищує сьогоднішні вимоги, однак вони не повинні приводити до значного збільшення коштів. Дотримання цих вимог може бути економічно вигідним в рамках кампусу у розрахунку на тривалий час експлуатації фізичної інфраструктури.

Топологія.

        Фізична топологія комунікаційної мережі кампусу є ієрархічним деревом. Комунікаційні розетки у кожному робочому просторі з'єднані кабелями із службовою телекомунікаційною коміркою, яка відноситься до першого рівня ієрархії взаємних сполучень. Деяка кількість таких комірок, які звичайно відносяться до одного або двох поверхів, сполучені магістральними кабелями. Від одної з цих телекомунікаційних комірок сполучення з кожним магістральним кабелем прокладене до головного будинкового службового телекомунікаційного приміщення, а звідти - до регіонального міжбудинкового центру взаємних сполучень, який може бути розташований в іншому будинку. Така ієрархічна схема кабельної системи забезпечує краще управління та обслуговування комунікаційної системи.

        Найбільші витрати кабелів всередині будинку припадають на сполучення між робочими просторами та телекомунікаційними комірками. Окабелювання між телекомунікаційними комірками звичайно може бути здійснене небагатьма багатопровідними, коаксіальними або оптоволоконними магістральними кабелями і для цього звичайно використовують ті ж горизонтальні (поверхові) кабельні канали, що й для окабелювання до робочого простору. Окабелювання між поверхами також може бути здійснене перш за все магістральними кабелями, прокладеними до головного будинкового телекомунікаційного приміщення, однак можна зробити запас для кабелів до робочих станцій в кабелях для вертикальних сполучень (riser cables) щонайменше для одного поверху вгору і вниз, що дозволяє зекономити на запасі в електронних пристроях для взаємозв'язку.

Гнучкість.

        Різні телекомунікаційні технології можуть використовуватися протягом часу придатності їх інфраструктури. Із цих міркувань проектування і виконання цієї інфраструктури повинне бути так загальне і придатне до пристосування, як це тільки можливо. Старі технології мали менші вимоги щодо постійного встановлення обладнання в телекомунікаційній комірці; чинні технології потребують помірного встановлення обладнання в будинку поза телекомунікаційними приміщеннями. Хоч неможливо прогнозувати вимоги майбутніх технологій, однак необхідно щонайменше забезпечити місце для обладнання і електроживлення у кожній службовій комірці і багато місця для встановлення обладнання в головному телекомунікаційному приміщенні.

        Розподільча інфраструктура також повинна бути максимально гнучкою. Малі кабелеводи швидко заповнюються і не можуть бути пристосовані до нових технологій, наприклад, для оптоволоконних кабельних систем. Більш гнучкі розподільчі системи включають кабельні лотки для горизонтального розведення кабелів (на рівні поверху) та великі втулки кабелеводів для переходу через стіни, де це потрібно. Вертикальні розподільчі магістралі також можуть бути побудовані з використанням кабелевідних втулок. При потребі доцільно використовувати довгі кабелеводи для горизонтальних відводів або для переходів через фізично непридатні приміщення. Кабелевід повинен настільки великий, насскільки це ще практичноможливе, а будь-який його згин повинен мати максимально великий радіус.

Багаторазовість.

        Іншим аспектом зміни технологій є потреба видалення або заміни кабелів. Ця потреба є додатковим аргументом на користь того, щоб кабельні лотки були достатніх розмірів і щоб радіуси згину кабелеводів були максимально великими. Неможливо видалити або замінити кабелі в переповненому або звивистому кабелеводі. Часом неможливо навіть видалити всі кабелі з кабелевода, що робить його повністю непридатним для нової кабельної системи. Слід брати до уваги цю проблему також при проектуванні та спорудженні нової інфраструктури.

Ємність.

        Поміркований надлишок ємності потрібен у фізичній розподільчій інфраструктурі для пристосування до додаткових технологій і для простого переходу до нової технології через заміну нею старої. Без такої надлишкової ємності може бути необхідно перервати надання послуг користувачам для видалення старого окабелювання перед встановленням та під'єднанням нового.

Особливі вимоги.

        Нижче окресвлені вимоги до проектування та спорудження комунікаційної інфраструктури у нових будинках або будинках, які реконструюються.

Загальна топологія МККС.

        Повна МККС повинна бути прокладена між усіма будинками кампусу на підставі загального територіального плану кампусу. Вона повинна передбачати надлишкові фізичні маршрути для прокладання кабелів з метою забезпечення можливих майбутніх потреб у переміщенні окремих секцій.

        МККС складається із блоків по 15 кабелеводів (труб) діаметром 100 мм, розміщених у бетоні, зміцненому сталевою арматурою, взаємозв'заних системою підземних комунікаційних камер (колодязів). Ці камери забезпечують доступ для встановлення і розведення кабелів і можуть бути використані для встановлення окремого комунікаційного лінійного обладнання. Вони також використовуються для як точки сполучення з меншими блоками кабелеводів, які ведуть до окремих будинків. Комунікаційні камери розташовуються у всіх місцях, де потрібна зміна напрямку головних блоків кабелеводів, або де потрібне підведення до будинку, але завжди не далі, ніж на 100 м одна від одної, шоб змінімізувати згини в блоку кабелеводів і зменшити відстані протягування кабелів для спрощення встановлення або видалення кабелів протягом часу експлуатації системи.

Розміри камери.

        Існують два стандартні розміри комунікаційних камер. Якщо камера потрібна тільки для пристосування до зміни напряму укладання кабелів, то можна застосувати меншу протяжну камеру (рис. 3.14). До такої камери підведені тільки два блоки кабелеводів. Всі інші камери повинні мати більші розміри; їх називають камерами доступу (рис. 3.13).

        Внутрішні розміри камери доступу повинні бути щонайменше 2*2.5 м у плані, а висота не менша від 2.2 м. Можна застосовувати більші розміри, якщо до камери треба зробити більше підведень або з інших причин. Через стіну довжиною 2 м звичайно підводять коловну групу кабелеводів, а стіни довжиною 2.5 м використовують для груп кабелеводів відведень або для розгалужень головної кабелевідної групи.

        Внутрішні розміри протяжної камери становлять не менше від 1.6*1.6 м у плані, а висота становить не менше від 2.2 м. Головна група кабелеводів звичайно перетинає дві суміжні стіни.

Люк для доступу.

        Доступ до комунікаційної камери здійснюється через люк діаметром 0.9 м, розміщений у центрі верхнього перекриття камери. Металева кришка люка повинна замикатися на ключ. Номер камери повинен бути у тривкий спосіб нанесений на кришку люка. Система нумерації визначається адміністрацією.

Дренаж.

        У комунікаційних камерах повинна бути передбачена можливість дренажу грунтових вод і дощової води. Звичайно у центрі підлоги камери виконують малий стічний отвір, з відводом до найближчої стічної труби. Якщо дренаж не передбачений, то воду необхідно періодично відпомповувати.

Підготовка внутрішніх стін.

        Ідентифікатори груп кабелеводів та позначки для окремих кабелеводів повинні бути нанесені на внутрішні стіни камери. Тому стіни камери повинні бути достатньо гладкими і придатними до нанесення епоксидних фарб.

Внутрішня арматура.

        Кожна камера повинна мати внутрішню арматуру, необхідну при проведенні робіт в камері.

        Уніфіковані стояки можуть бути розташовані горизонтально на стінах комунікацівйної камери. У протяжній камері можна передбачити дві секції стояків довжиною 1.2 м, які встановлюють вертикально через кожні 60 см. Вони потрібні тільки на двох стінах, через які не проходять кабелеводи. У камері доступу потрібно не менше 4 секцій на кожній стіні, розташованих вертикально відповідно до місця проходження кабелевідних блоків.

        Драбина. Знімна драбина переджбачена у кожній камері. Вона повинна легко вийматися, що може бути потрібне при укладанні або видаленні кабелів.

        Анкери для блоків або талів. Ці анкери передбачені для закріплення до них блоків або талів при протягуванні кабелів. У протяжній камері анкери повинні бути розташовані навпроти місць введення груп кабелеводів. У камері доступу анкери розміщають у кожному з восьми кутів камери (див. рис. 3.).

        Освітлення. Постійне освітлення в комунікаційних камерах непотрібне. Його можна передбачити, якщо легко встановити електричне живлення. При цьому слід дотримуватися відповідних вимог правил техніки безпеки. У всіх випадках в камері слід передбачити щонайменше два гаки для встановлення тимчасового освітлення.

        Електроживлення. Електричні розетки не пердбачаються в камерах, однак вони можуть бути встановлені, якщо це дозволяють умови. Електричне живлення може використовуватися для тестового обладнання або для освітлення, але не для обладнання, встановленого для постійної роботи.

        Ввід кабелеводів. Кабелеводи повинні перетинати стіни камери під прямим кутом. Місце вводу повинне бути розташоване у верхній половині стіни камери для зменшення глибини траншеї, у якій розміщені кабелеводи. Ввід повинен бути розміщений не ближче за 30 см від суміжної стіни камери.

        Ввід кабелеводів повинен бути забезпечений перед прониканням води зовні камери і гладко викінчений всередині. Невикористані кабелеводи повинні бути закриті, щоб запобігти прониканню газів та дрібних тварин у кабелеводи.

        Штир заземлення. Всі камери повинні мати оміднений штир заземлення, довжиною 2 м та діаметром 20 мм, встановлений через підлогу камери біля одного з її кутків. Штир може виставати не більше від 10 см понад підлогою. Отвір, через який забитий у землю штир заземлення, повинен бути забезпечений від проникнення води епоксидним заповнювачем.

Блок кабелеводів.

        Блок кабелеводів МККС складається з 15 кабелеводів діаметром 100 мм, розміщених по п'ять у ряд у три ряди. Відстань між центрами кабелеводів становить 200 мм в обидвох напрямах. Блок кабелеводів поміщений в армований бетон з приблизними зовнішніми розмірами 100*60 см. Типовий поперечний переріз блоку зображений на рис. 3.15. Якщо це можливе, то блок не повинен мати виїмок, де може збиратися вода.

Рис. 3.15. Переріз блоку кабелеводів у траншеї.

Максимальна довжина.

        Максимальна довжина окремого блоку кабелеводів становить 100 м. Це забезпечує невелике тертя при укладанні або видаленні кабелів.

Матеріал кабелеводів.

Звичайно для кабелеводів використовують труби з поліхлорвінілу. У випадках, коли блок кабелеводів МККС повинен бути прокладений паралельно до розподільчої системи електроживлення з напругою 4 кВ і більше на інтервалі, більшому від 3 м, то блок, який знаходиться на відстані, меншій від 1.5 м від електричного кабеля, повинен бути EMT і бути заземлений щонайменше в одній під'єднаній до блоку камері.

Обудова кабелеводів.

        Бетонна обудова кабелеводів повинна бути зміцнена сталевою арматурою, як це показано на рис. 3.. Бетон повинен отримати повну міцність за 28 днів і не повинен мати усадку понад 8 см при укладанні.

Мінімальне покриття.

        Верх бетонної обудови повинен бути покритий щонайменше 60 см грунту. Глибина укладання групи кабелеводів повинна бути якнайменшою з дотриманням вказаного обмеження.

Протяжні шнури.

        У кожний кабелевід необхідно укласти поліпропіленовий протяжний шнур. Шнур повинен витримувати натяг не менше від 1800 Н. Шнур може бути прикріплений до покришок кабелевода з обидвох боків таким чином, що шнур схований всередині кабелевода при закритій покришці та готовий до використання, коли покришка відкрита.

Загальні положення.

        Група каналів від найближчої комунікаційної камери (Communication Vault - CV) може складатися із 4..12 кабелеводів діаметром 100 мм (4 дюйми), залитих в армований бетон. Більш точна кількість кабелеводів залежить від розміру та застосування будинку і визначається параметрами для міжбудинкової комунікаційної кабелевідної системи - МККС. Ці кабелеводи можуть бути використані для всіх комунікаційних систем в будинку.