Сільська поселенська мережа як об'єкт аграрно-правового регулювання.

(Два питання в одному!)

   Поняття соціального розвитку

Аграрне право як самостійна галузь права регулює сусріль-ні відносини, що виникають між субєктами права у процесиздійснення державної соціальної політики, спрямованої на формування повноцінного життєвого середовища, забезпе-чення економічних і соціальних інтересів сільського населення, комплексний розвиток сільських територій, збереженнясільської поселенської мережі, розвиток обєктів соціальної інфраструктури, сучасних систем звязку та інформатіики,транспорту, житлово-комунального та водного господарства,шляхового будівництва. Розвиток соціальної сфери села є одним з основнщс на-прямів соціальної політики держави і залежить від наслідків здійснення аграрної і земельної реформи в Україні.

Реформування аграрних і земельних відносин на ринковихзасадах, приватизація підприємств АПК, реструктуризація недержавних сільськогосподарських підприємств на основі паювання земель, погіршення фінансового стану та зниження платоспроможності сільськогосподарських і агропромис-лових товаровиробників, недосконалість кредитно-фінансо-вої системи, демографічна криза здійснення соціальних перетворень на селі в нових умовах, суттєво змінюють зміст і ха

рактер суспільних відносин у соціальній сфері села, якіпотребують правової регламентації.Основні напрями, стратегічні цілі та завдання державної

соціальної політики в Україні визначені в Указі ПрезидентаПравове забезпечення соціального розвитку села 485України "Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки" від 18 жовтня 1997 р., а також в Указі ПрезидентаУкраїни "Про основні напрями розвитку агропромисловогокомплексу України" від 29 квітня 1998 року. Вказані норма-тивні акти визначають коло організаційно-правових заходів

щодо здійснення соціальних перетворень на селі, а саме:- зміна соціально-демографічної ситуації у сільській місцевості;

- здійснення протекціоністської політики щодо поселень,які занепадають;

- переорієнтація державної міграційної політики від загальної підтримки переселенців у сільську місцевість до сти-мулювання міграції з метою сприяння зростанню сільсько-

господарського виробництва, поліпшення обслуговуваншЦсільського населення; |

- формування повноцінного життєвого середовища на С8ілі через стимулювання всіх форм житлового будівництва, роз-Рвиток матеріальної бази закладів соціально-культурного при-значення;- комплексне облаштування сільських населених пунктів,

поліпшення їх планування й забудови;- фінансування розвитку соціальної сфери села;

- залучення безробітних та незайнятих громадян і вивіль-нюваних працівників до виконання оплачуваних громадськихробіт;- розробка регіональних і районних програм "Власнийдім" та створення фондів підтримки індипідуольного житло-вого будівництва на селі;- забезпечення функціонування у сільській місцевості мережі медичних амбулаторій, фельдшерських і акушерських пунктів;- сприяння першочерговій передачі обєктів соціальноїінфраструктури, птахофабрик, спеціалізованих підприємств з виробництва тваринницької продукції, інших підприємствАПК до комунальної власності;- створення у селах госпрозрахункових підрозділів з утримання обєктів невиробничої сфери та надання житлово-комунальних послуг тощо.

Юридичне забезпечити реалізацію визначених органами влади й управління України організаційно-економічних на-прямів земельної реформи і соціального розвитку села покликані закони та інші нормативно-правові акти. Одним із пер-

ших актів законодавчого органу стар Закон "Про пріори-тетність соціального розвитку села та агропромисловогокомплексу в народному господарстві України" від 17 жовтня 1990 р., введений у дію з 1 листопада 1990 р. (з наступнимизмінами і доповненнями).

Сукупність правопих норм, які регулюють суспільні відно-сини у соціальній сфері сслії, складають правовий інститут.соціального розвитку села о системі аграрного права України.Аналіз норм чинною закоподііпстнії України дозволяє ви-

значити основні засади, на яких здійснюється правове забез-печення розвитку соціальної сфери села, а саме:- гарантованість реалізації субєктами аграрного підпри>

ємництва і громадянами конституційних прав на формуванняповноцінного життєвого середовища у сільській місцевості;- пріоритетність соціального розвитку села і агропромис-лового комплексу;

- державна підтримка пріоритетного розвитку соціальноїсфери села через систему організаційних, фінансових, матері-альних, правових та інших заходів;

- недопустимість зміни профілю діяльності і цільовогопризначення обєктів соціальної сфери села у процесі при-ватизації;

- законність.

Конституція України закріплює широке коло соціально-економічних прав, які можуть бути реалізовані субєктами аг-рарного права з метою створення належних умов соціальногорозвитку села. Відповідно до ст. 13 Конституції України, дер-

жава забезпечує захист прав усіх субєктів права власності ігосподарювання, соціальну спрямованість економіки. Чинне законодавство України вживає такі поняття, як

"соціальний розвиток села", "соціальна сфера села", "обєк-ти соціальної сфери села", однак не визначає цих понять яксамостійних правових категорій. З правової точки зору ці по-няття необхідно розуміти як коло суспільних відносин, що

виникають у процесі реалізації юридичними та фізичнимиособами соціально-економічних прав, державної підтримкипріоритету соціальних перетворень у сільській місцевості іврегульовані нормами права.

Правове регулювання соціального розвитку села необхіднорозмежовувати з поняттям "правове забезпечення соціально-Правове забезпечення соціального розвитку села 487

го захисту", оскільки право на соціальний захист включає всебе право на забезпечення громадян у разі повної, частковоїабо тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості

та в інших випадках, передбачених законом. Право на соці-альний захист є складовою частиною гарантованого Конституцією України права на соціальний розвиток села.

Аналіз норм чинного законодавства України дозволяє зро-бити висновок про те, що соціальна сфера села є самостійнимобєктом правового регулювання і її слід розглядати черезпризму правового режиму обєктів, за наявності яких і ство-рюються належні соціальні умови на селі.