ІV. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

МОДУЛЬ

Змістовний модуль 1

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ. МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ.

 

І Актуальність теми:

Визначення початкового рівня знань студентів є обов`язковим компонентом першого практичного заняття з оториноларингології. Необхідність проведення цього закладу зумовлена вимогами педагогіки вищої школи до інтеграції навчального процесу та послідовність у вивченні базових теоретичних і клінічних дисциплін.

Студенти повинні знати методику і техніку ендоскопічного обстеження оториноларингологічного хворого та вміти провести ендоскопічне дослідження ЛОР- органів для виявлення патології вуха, носа, глотки та гортані і встановити діагноз.

Студент, який вільно володіє цією методикою, здатен ефективно працювати на кожному занятті (обстежуючи хворих у стаціонарі та поліклініці), а отже спроможний у повному обсязі засвоїти цикл оториноларингології. Ці знання особливо необхідні майбутнім сімейним лікарям, оскільки 1/3 всіх хворих потребують консультативної та лікувальної допомоги оториноларинголога.

 

ІІ Базовий рівень знань:

Дисципліна	Знати	Уміти
Кафедра анатомії	Клінічну анатомію і фізіологію ЛОР органів	Провести ендоскопічне обстеження ЛОР органів
Кафедра медичної фізики	Оптичні середовища	Визначити фокусну відстань ввігнутого дзеркала
Кафедра рентгенології	Нормальну рентгенологічну картину ЛОР органів	Читати рентгенограми

ІІІ. Цілі заняття.

1. Оволодіти технікою користування лобним рефлектором (α=ІІІ).

2. Засвоїти методику та відпрацювати техніку ендоскопічного обстеження ЛОР-хворого (передня і задня риноскопія, орофарингоскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія) (α=ІІІ).

ІV. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Основна література:

1. Оториноларингологія: підручник / Д.І.Заболотний, Ю.В.Мітін, С.Б.Безшапочний, Ю.В. Дєєва. – К.: ВСВ «Медицина», 2010. – 472 с.

2. Мітін Ю.В., Чорний В.С., Васильєв В.М., Гомза Я.Ю. Отоларингологія. – К.: ТОВ «Видавничий Дім «Фармацевт Практик», 2008. – 288 с.

3. Дитяча оториноларингологія: Національний підручник / А.А.Лайко, А.Л.Косаковський, Д.Д.Заболотна – К.: Логос, 2013. – 576 с.

4. Кiцера О.  Пропедевтика оториноларингологiї. Львiв, 1993. С. 7-11.

 

Додаткова література:

1. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). К. Фарм. Арт, 2000. – С.4-9

2. Оториноларингологія (За ред. Д.І.Заболотного, Ю.В.Мітіна, В.Д.Драгомирецького. – К.: Здоров`я. – 1999. С. 94-95, 103-104, 115-118

3. Пальчун В.Т. Атлас болезней уха, горла и носа. М., 1991. С.8-11, 9-21, 24-26, 35-39, 46-49.

4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С.94-105.

5. Пальчун В.Т., Преображенский H.А. Болезни уха, горла, носа. М., 1978. С.439-450.                  

6. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 94-127.

7. Тестові завдання для контролю знань та умінь студентів з оториноларингології. – К., 1996 – С. 6-8

 

Розподіл балів, які може отримати студент

При засвоєнні теми №1 із змістовного модулю № 1 за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-х бальною (традиційною) шкалою: «5», «4», «3», «2».

 

V. Зміст навчання

Організація робочого місця

Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цього потрібно мати джерело світла, відповідні інструменти та лобний рефлектор. Джерело світла (електричну лампу) потрібно розташовувати праворуч від хворого на рівні вушної раковини, на відстані 10—20 см від неї. На інструментальному столику розміщують інструмен­ти, медикаменти, перев'язочнийматеріал. При цьому пацієнт знаходиться відносно лікаря праворуч, а джерело світла— ліворуч. Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала з фокусною відстанню 25—30 см, яке прикріплюєтьсяза допомогою шарнірного пристосування до ременя, що дозволяс міцно закріпити лобний рефлектор на голові в ділянці лоба над лівим оком. У центрі дзеркало має отвір, крізь який здійснюється огляд лівим оком. Шарнірне пристосування дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду досліджуваного органа.

Методика користування лобним рефлектором

Після закріплення лобного рефлекторав ділянці лоба його дзеркало розташовують навпроти лівого ока так, щоб задня поверхня дзеркала була розміщена біля щоки та бокової поверхні носа лікаря, а зіниця ока - на рівні отвору дзеркала.

Уміння користуватися лобним рефлектором потребує дотримання таких правил: необхідно забезпечити достатнє освітлення досліджуваного органа; промінь світла наводити, закриваючи долонею прайс око; дзеркало лобного рефлектора повернути таким чином, щоб «зайчик» світла було видно на кінчику носа, потім праве око звільнити і огляд здійснювати обома очима (лівим через отвір у дзеркалі), що забезпечить бінокулярність дослідження.

Методика проведення оториноларингологічного огляду Оториноларингологічний огляд здійснюють у такому порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія. Такого порядку огляду дотримуються у дорослих, дітей старшого та молодшого віку. У немовлят огляд починають з вуха. Це пов'язано з тим, що під час плачу дитини барабанна перетинка червоніє, що ускладнює оцінку отоскопічної картини.

Передня риноскопія

Спочатку оглядають зовнішній ніс і присінок носа, піднявши кінчик носа догори великим пальцем правої руки. Потім лівою рукою беруть носове дзеркало, праву руку розташовують на тімені пацієнта, фіксуючи його голову. Під контролем зору і променя світла від дзеркала рефлектора вводять бранші носового дзеркала в зімкнутому стані в присінок носа паралельно до дна носової порожнини. Кінці браншів носового дзеркала не повинні торкатися слизової оболонки. Поступово розширюючи бранші, по черзі оглядають обидві половини носа. Кожну половину носа оглядають з двох позицій. У першій позиції, коли голова хворого розташована в прямому положенні, у нормі видно нижні відділи носової порожнини: дію, нижні носові раковини, нижній відділ носової перегородки, нижній носовий хід. У другій позиції, коли голова хворого відхилена назад, у нормі видно середні та верхні відділи порожнини носа: середній та верхній відділи носової перегородки, середні й інколи верхні носові раковини, середній носовий хід, нюхову щілину. При широких носових ходах добре видно хоани, задню стінку носоглотки, аденоїдні вегетації. У нормі слизова оболонка порожнини носа рожева з рівною гладенькою поверхнею. Носова перегородка розташована посередині. Після закінчення огляду носове дзеркало обережно виводять із носа. У пригінку носа не слід повністю змикати братні, щоб не захопити та не вирвати волосся.

Орофарингоскопія

Обстеження глотки починається з огляду шиї та пальпації регіонарних лімфатичних вузлів. Потім за допомогою шпателя проводять огляд пригінка та порожнини рота. Звертають увагу на стан слизової оболонки губ, щік, ясен, стан зубів та язика. Під час огляду ротоглотки пацієнт повинен дихати ротом, не висовуючи язика. Шпатель кладуть на передні 2/3 язика і притискують Гюго донизу і дещо на себе. Слід пам'ятати, що натискування на корінь язика може спричинити блювотний рефлекс, ввертають увагу на стан слизової оболонки піднебінних дужок, м'якого піднебіння, задньої стійки глотки. У нормі слизова оболонка цих ділянок рожева, не має потовщені». Стан піднебінних мигдаликів визначають під час ротації їх шляхом натискування іншим шпателем на передню піднебінну дужку. При цьому виявляють наявність вмісту в лакунах піднебінних мигдаликів. Оглядаючи задню стінку глотки, можна виявити як окремі гранули лімфоаденоїдної тканини, так і значні накопичення її, особливо на задньобічних стінках глотки за піднебінними дужками - бічні валики глотки.

Задня риноскопія

Огляд носоглотки здійснюють за допомогою носоглоткового дзеркала та шпателя. Шпателем, який тримають лівою рукою, притискують язик у передніх 2/3 його і просять пацієнта дихати носом. Перед цим нагріте на спиртівці носоглоткове дзеркало обережно вводять за м'яке піднебіння в ротоглотку дзеркольною поверхнею догори, не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки. Освітлюючи дзеркало та змінюючи кут огляду, досліджують носоглотку в відбитому промені світла. У нормі слизова оболонка в склепінні носоглотки рожева, хоани вільні та симетричні, леміш знаходиться по середній лінії. На бічних стінках носоглотки, на рівні задніх кінців нижніх носоних раковин, розташовані невеликі заглибини - глоткові отвори слухових труб.

У склепінні носоглотки міститься глотковий мигдалик, який може бути гіпертрофованим аденоїдні вегетації. Дітям раннього та молодшого дитячого віку для обстеження носо­глотки часто проводить пальцеве дослідження. Для цього помічник лікаря садовить дитину собі на коліна і тримати її. Лікар, стоячи збоку і дещо позаду, вводить вказівний палець правої руки в рот, а потім за м'яке піднебіння в носоглотку, обстежуючи пальцем й стінки; у той самий час пальцем лівої руки потрібно втиснути щоку дитини між верхніми та нижніми зубами, щоб запобігти укусу. У нормі носоглотка вільна. У передніх відділах пальпують хоани, леміш. За наявності аденоїдних вегетацій виявляють м'якоеластичнечасточкове утворення в склепінні носоглотки, яке може перекривати хоани.

Ларингоскопія

Непряму ларингоскопію здійснюють за допомогою гортанного дзеркала, яке перед цим підігріваютьна спиртівці. Під час огляду висунутий язик пацієнта утримують лівою рукою за допомогою марлевої серветки. Гортанне дзеркало вводять через порожнину рота, дзеркальною поверхнею донизу. Не торкаючись кореня язика та задньої стінки глотки, м'яке піднебіння з язичком відтискують догори й назад. У дзеркалі добревидно надгортанник, валекули, чсрпакувато-надгортанні складки, черпакуваті хрящі, вестибулярні та голосовіскладки, підскладковий простір, голосову щілину. Звертають увагу на колір слизової оболонки, а також рухомість голосових складок під час дихання та фонації, вимови голосних звуків «е» або «і».

Одночасно з ларингоскопією проводять огляд гортаноглогки - гіпофариигоскопію. При цьому оглядають корінь язика, язиковий мигдалик, валекули, грушоподібні закутки.

Пряму ларингоскопіюздійснюють за допомогою ларинго­скопа. Хворий лежить на спині з відкинутоюназад головою. Ларингоскоп проводять через порожнину рота, відтискують корінь язика догори й одночасно інструмент проводять до гортаноглотки. Дзьобом клинка ларингоскопа захоплюють і відтискують надгортанник і корінь язика. Таке розташування інструмента забезпечуєпрямий огляд усіх відділів гортанної частини глотки, гортані та верхнього відділу трахеї.

Отоскопія

Обстеження вуха починають з огляду вушної раковини та завушноїділянки і суміжних відділів голови, шиї та обличчя. Потім здійсюють пальпацію та перкусію соскоподібного відростка.

Отоскопію проводять за допомогою лобного рефлектора та вушних лійок різних розмірів. Початковий відділ зовнішнього слухового ходу можна оглянути без вушної лійки. Вушну лійку потрібного розміру вводять у зовнішній слуховий хід до перешийка, утримуючи великим, вказівним і середнім пальцями руки за обідок'. Зовнішнійслуховий хід випрямляють шляхом відтягуваннявушної раковини у дорослих і дітей старшого віку догори, назад і назовні, а у дітей молодшого віку донизу та назад.

У нормі зовнішній слуховий хід вільний, шкіра його блідо-рожевого кольору. Барабанна перетинка сірого кольору, блискуча, з перламутровим відтінком. На ній розрізняють обов'язковіутворення - пізнавальні ознаки, або пункти: ручка молоточка, його бічний відросток, передня та задня молоточкові складки, світловий рефлекс, пупок. У нормі барабанна перетинка рухома, що визначається за допомогою пневматичної вушної лійки Зігле.

Мікроотоскопію здійснюють за допомогою операційного мікроскопа, що дозволяє визначити деталі будови барабанноїперетинки та патологічні зміни на ній. При цьому чіткіше видно характер перфорації, грануляції, поліпи, стан слизової оболонки медіальної стінки барабанноїпорожнини.

VІ Орієнтована основа дії

Обстеження оториноларингологічного хворого здійснюється з позиції цілісності організму. Воно починається з деталь­ного з'ясування та аналізу скарг хворого, збору анамнезу хво­роби та життя. Проводиться зовнішній огляд ЛОР-органів, за необхідності викопується пальпація та перкусія. Після цього проводиться ендоскопічне дослідження ЛОР-органів.

Для проведення огляду та спеціального ендоскопічного обстеженняпацієнтів з захворюваннями вуха, горла і нога необхідно створити відповідні умови, які визначають організацію робочого місця. Для цього потрібно мати джерело світла, відповідні інструменти та лобний рефлектор. Джерело світла (електричну лампу) потрібно розташовувати праворуч від хворого на рівні вушної раковини, на відстані 10—20 см від неї. На інструментальному столику розміщують інструмен­ти, медикаменти, перев'язочнийматеріал. При цьому пацієнт знаходиться відносно лікаря праворуч, а джерело світла— ліворуч. Лобний рефлектор складається з увігнутого дзеркала з фокусною відстанню 25—30 см, яке прикріплюєтьсяза допомогою шарнірного пристосування до ременя, що дозволяє міцно закріпити лобний рефлектор на голові в ділянці лоба над лівим оком. У центрі дзеркало має отвір, крізь який здійснюється огляд лівим оком. Шарнірне пристосування дозволяє змінювати напрямок і кут освітлення під час огляду досліджуваного органа.

Після закріплення лобного рефлекторав ділянці лоба його дзеркало розташовують навпроти лівого ока так, щоб задня поверхня дзеркала була розміщена біля щоки та бокової поверхні носа лікаря, а зіниця ока - на рівні отвору дзеркала.

Уміння користуватися лобним рефлектором потребує дотримання таких правил: необхідно забезпечити достатнє освітлення досліджуваного органа; промінь світла наводити, закриваючи долонею праве око; дзеркало лобного рефлектора повернути таким чином, щоб «зайчик» світла було видно на кінчику носа, потім праве око звільнити і огляд здійснювати обома очима (лівим через отвір у дзеркалі), що забезпечить бінокулярність дослідження.

Оториноларингологічний огляд здійснюють у такому порядку: передня риноскопія, орофарингоскопія, задня риноскопія, непряма ларингоскопія,отоскопія. Такого порядку огляду дотримуються у дорослих, дітей старшого та молодшого віку. У немовлят огляд починають з вуха. Це пов'язано з тим, що під час плачу дитини барабанна перетинка червоніє, що ускладнює оцінку отоскопічної картини.

Задача 1

Хворий, 29 років, направлений до ЛОР – відділення на стаціонарне лікування з діагнозом лівобічний гострий гайморит. Вказати ендоскопічне дослідження, яке потрібно провести, щоб підтвердити цей діагноз.

 

Задача 2

      Хлопчик, 5 років, погано дихає носом, спить з відкритим ротом. Висловлено припущення, що у хлопчика мають місце аденоїдні вегетації. Вказати дослідження, яке потрібно провести, щоб підтвердити цей діагноз.

 

Задача 3

Хвора, 18 років, звернулась до ЛОР кабінету поліклініки зі скаргами на біль у правому вусі. Протягом 4 днів страждає на гострий риніт. Вказати ендоскопічне дослідження, яке дозволяє виключити або підтвердити діагноз середнього отиту.

 

Задача 4

Дівчинка, 3 років, доставлена до дитячого ЛОР відділення з явищами гострого стенозу гортані. Вказати ендоскопічне дослідження, яке потрібно провести, щоб підтвердити цей діагноз.

 

Задача 5

Хворий, 36 років, госпіталізований до ЛОР відділення з діагнозом лівобічний паратонзилярний абсцес. Вказати ендоскопічне дослідження, яке дозволить встановити діагноз.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З АНАТОМІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ЛОР-ОРГАНІВ

Беручи до уваги важливе значення послідовності в опануванні студентами теоретичних і клінічних дисциплін, сучасну постановку питання інтеграції викладання у вузі, на першому занятті слід визначити початковий рівень знань студентів з анатомії та фізіології ЛОР-органів.

Це тестування дозволяє оцінити ступінь індивідуальної підготовки студентів, їх ерудицію і рівень знань, отриманих на попередніх курсах під час вивчення теоретичних дисциплін. Ми рекомендуємо з наведених контрольних запитань пропонувати студентам по 3—4 запитання з різних розділів дисципліни.

Протягом 20 хв студенти в письмовій формі відповідають на запропоновані запитання. Аналіз результатів можна провести н кінці першого або на початку другого заняття.

Технологічна карта заняття

№ п/п	Основні етапи заняття, їх функції та зміст	Рівень засвоєння знань	Методи контролю і навчання	Матеріали методичного забезпечення	Розподіл часу (хв.)
	Підготовчий етап Організаційні заходи Постановка навчальних цілей та мотивація Контроль вихідного рівня знань, навичок і умінь: 1) Проводити методику і техніку обстеження оториноларингологічного хворого; 2) Проводити ендоскопічну картину носа, глотки, гортані та вуха; 3) Знати можливі типові патологічні відхилення в їх ендоскопічній картині	ІІ   ІІ   ІІ   ІІ   ІІ     ІІ	Індивідуальне опитування Тести ІІ р.	П.1 Актуальність теми П.2 Навчальні цілі   Таблиці:	1-3 5     15
4.	Основний етап 1)Організація робочого місця 2)Методика користування лобним рефлектором; 3) Методика проведення оториноларингологічного огляду: а) передня риноскопія; б) орофарингоскопія; в) задня риноскопія; г) ларингоскопія; д) отоскопія.	ІІІ   ІІІ     ІІІ	Професійний тренінг у вирішенні типових клінічних задач     Практичний тренінг	Заняття проводиться в учбовій кімнаті     Заняття проводиться в гнійній перев’язочній Задачі ІІІ р.	30   10   15
5.   6. 7.	Заключний етап Розвязання ситуаційних задач Робота з тестовими завданнями Домашнє завдання (основна і додаткова література за темою)	ІІІ	Індивідуальний контроль навичок Тести ІІІ р.	Тести ІІІ р. Задачі ІІІ р. Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті	12

МОДУЛЬ

Змістовний модуль 1

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: ВИЗНАЧЕННЯ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ. МЕТОДИКА I ТЕХHIКА ЕHДОСКОПIЧHОГО ОБСТЕЖЕHHЯ ЛОР-ОРГАHIВ.

 

І Актуальність теми:

Визначення початкового рівня знань студентів є обов`язковим компонентом першого практичного заняття з оториноларингології. Необхідність проведення цього закладу зумовлена вимогами педагогіки вищої школи до інтеграції навчального процесу та послідовність у вивченні базових теоретичних і клінічних дисциплін.

Студенти повинні знати методику і техніку ендоскопічного обстеження оториноларингологічного хворого та вміти провести ендоскопічне дослідження ЛОР- органів для виявлення патології вуха, носа, глотки та гортані і встановити діагноз.

Студент, який вільно володіє цією методикою, здатен ефективно працювати на кожному занятті (обстежуючи хворих у стаціонарі та поліклініці), а отже спроможний у повному обсязі засвоїти цикл оториноларингології. Ці знання особливо необхідні майбутнім сімейним лікарям, оскільки 1/3 всіх хворих потребують консультативної та лікувальної допомоги оториноларинголога.

 

ІІ Базовий рівень знань:

Дисципліна	Знати	Уміти
Кафедра анатомії	Клінічну анатомію і фізіологію ЛОР органів	Провести ендоскопічне обстеження ЛОР органів
Кафедра медичної фізики	Оптичні середовища	Визначити фокусну відстань ввігнутого дзеркала
Кафедра рентгенології	Нормальну рентгенологічну картину ЛОР органів	Читати рентгенограми

ІІІ. Цілі заняття.

1. Оволодіти технікою користування лобним рефлектором (α=ІІІ).

2. Засвоїти методику та відпрацювати техніку ендоскопічного обстеження ЛОР-хворого (передня і задня риноскопія, орофарингоскопія, непряма ларингоскопія, отоскопія) (α=ІІІ).

ІV. Забезпечення вихідного рівня знань-умінь

Основна література:

1. Оториноларингологія: підручник / Д.І.Заболотний, Ю.В.Мітін, С.Б.Безшапочний, Ю.В. Дєєва. – К.: ВСВ «Медицина», 2010. – 472 с.

2. Мітін Ю.В., Чорний В.С., Васильєв В.М., Гомза Я.Ю. Отоларингологія. – К.: ТОВ «Видавничий Дім «Фармацевт Практик», 2008. – 288 с.

3. Дитяча оториноларингологія: Національний підручник / А.А.Лайко, А.Л.Косаковський, Д.Д.Заболотна – К.: Логос, 2013. – 576 с.

4. Кiцера О.  Пропедевтика оториноларингологiї. Львiв, 1993. С. 7-11.

 

Додаткова література:

1. Мітін Ю.В. Оториноларингологія (лекції). К. Фарм. Арт, 2000. – С.4-9

2. Оториноларингологія (За ред. Д.І.Заболотного, Ю.В.Мітіна, В.Д.Драгомирецького. – К.: Здоров`я. – 1999. С. 94-95, 103-104, 115-118

3. Пальчун В.Т. Атлас болезней уха, горла и носа. М., 1991. С.8-11, 9-21, 24-26, 35-39, 46-49.

4. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С.94-105.

5. Пальчун В.Т., Преображенский H.А. Болезни уха, горла, носа. М., 1978. С.439-450.                  

6. Пальчун В.Т., Крюков А.И. Оториноларингология. М., 1997. С. 94-127.

7. Тестові завдання для контролю знань та умінь студентів з оториноларингології. – К., 1996 – С. 6-8

 

Розподіл балів, які може отримати студент

При засвоєнні теми №1 із змістовного модулю № 1 за навчальну діяльність студенту виставляється оцінка за 4-х бальною (традиційною) шкалою: «5», «4», «3», «2».