Отже, гроші - це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає n осередником, в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Зауважимо, що витоки деяких сучасних концепцій грошей (особливо монетаристських напрямів) починаються в теоріях, які зародилися ще у XVII-XVIII ст. - металевій, номіналістичній, кількісній. Металева Представники - Т. Ман, У. Стаффорд, Д. Норе - визнавали лише металеві гроші з благородних металів. Стверджували, що золото й срібло є грошима завдяки своїм природним властивостям, а не розвитку відносин обміну. Номіналістична. Прихильники - Дж. Берклі, Дж. Стюарт вважали гроші суто умовними знаками, номінальними розрахунковими одиницями, встановленими державною владою. Кількісна. Основоположники - Дж. Локк, Д. Юм, Ш. Монтеск'є - стверджували, що вартість грошей та рівень товарних цін визначаються кількістю грошей в обігу

Фу н кції г рошей - це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці. Класична економічна теорія виділяє п'ять функцій грошей: 1) міри вартості, 2)засобу обігу, 3) засобу утворення скарбів, 4) засобу платежу, 5) світових грошей.

1) Функція грошей як. міри вартості n олягає у здатпості грошей як загального ек.вівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їй форму ціни. Функція грошей як міри вартості в епоху золотих та повноцінних паперових грошей реалізується через масштаб цін. Масштаб ц ін - це певна вагова кількість дорогоцінного металу, яка законодавчо встановлюється державою як грошова одиниця країни та використовується для виміру товарних цін. У кожній країні грошова одиниця має власну назву долар, франк, марка, фунт стерлінгів, йєна, гривня, карбованець та ін. Через масштаб цін ціни товарів встановлюються не за ваговою кількістю золота, а в національних грошових одиницях. 3 середини ХХ ст. відповідно до рекомендацій МВФ був повністю припинений обіг золотих грошей і їх конвертація на паперові гроші

2) У функції засобу обігу - гроші вико н ують роль посеред н ика в обмі н і товарів і забезпечують їх н ій обіг. Процес товарного обміну з участю грошей виражається формулою Т-Г-Т. 3) Фу н кція засобу платежу полягає в обслуговува н і грошима nогаше нн я різ н ома н іт н их боргових зобов'яза н ь між суб' єктами еко н оміч н их від н оси н  (заробітна плата, сплата податків, орендна і квартирна плата, повернення позик тощо). На основі цієї функції виникли кредитні гроші - вексель, ба кн ота, чек.

4) Фу н кцію утворе нн я скарбу вико н ують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, н агромаджуються і перетворюються н а скарб у своїй золотій або сріб н ій "плоті (ювелірні вироби, предмети розкоші з золота). Це пояснюється тим, що золото має стабільну вартість і характеризується досконалою, абсолютною ліквідністю

5) Функція світових г рошей nоля г ає в обслу г овува н ні г рошима міждержав н их еко н омічних відноси н, nов'яза н их з розрахунками за зовнішньотор г овель н і операції, надан н ям кредитів та іншими у г одами. Первісно цю функцію виконувало тільки золото.

Більшість учених вважають, що гроші сьогодні виконують три функції: засобу обігу, міри вартості, засобу нагромадження. Функція грошей як засобу платежу не виділяється окремо, оскільки вона поєднується з функцією засобу обігу, а світові гроші виконують ті ж самі функції, що й гроші в національному ринковому господарстві.

Одночасно з еволюцією функцій грошей відбувається і процес еволюції видів грошей:

Товарні гроші →Металеві гроші →Паперові гроші →Кредитні гроші →Електронні гроші

Процес еволюції функцій грошей та їхніх форм триває й дотепер, породжуючи нові форми і якісні особливості Їхнього прояву. Відповідно до розвитку грошової форми вартості можна виділити два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповноцінні. Повноцінні гроші — це ті, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знака вартості, який на них позначений. До повноцінних належать продуктові та ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів. Неповноцінні гроші — це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими ніж той номінальний знак вартості, який на них позначений. До них належать монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей.

 

Грошовий обіг та його закони. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і н,етоварн,і платежі в господарстві.

Закон г рошово г о обі г у передбачає, що протягом nев ного періоду в обі г у має бути певна, об'єктивно зумовлена г рошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю г рошей в обі г у і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту г роше й.

Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхід­них для обігу, може бути визначена за такою формулою:

де КГ - кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ - сума цін товарів, реалізованих протягом року; К - сума цін товарів, проданих у кредит; В Л - платежі за кредити минулого року; ВП ­ платежі, які взаємно погашаються; О - швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

 Формула Фішера -  М V=QP/

 

ГРОШОВА СИСТЕМА?

Грошова система – це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні і закріплена законодавчими актами.

Грошова система включає такі елементи:

-назву грошової одиниці;

- види державних грошових знаків, що мають платіжну силу.

-порядок друкування грошей та чеканки монет;

     -форми та умови безготівкового платіжного обороту та обороту кредитних грошей;

-порядок обміну національної валюти на іноземну, валютний курс;

-державний орган, що здійснює регулювання грошового обігу.

Грошова система включає ті види грошових знаків, що мають визначену законом платіжну силу. Усі грошові знаки випущені державою обов'язкові для здійснення грошових операцій на території даної країни. Як правило використовуються такі грошові знаки – банкноти, казначейські білети та розмінна монета.

Грошова система включає порядок емісії грошей, тобто випуску в обіг грошових знаків в усіх формах. Цю функцію за рішенням влади виконує центральний банк або казначейство. В умовах обігу паперових і кредитних грошей межі емісії визначаються потребами кредитування виробничого та торгового обороту і покриття дефіциту державного бюджету.

Складовою грошової системи є умови та форми безготівкового платіжного обороту, перевагою якого є здешевлення витрат грошового обігу та прискорення обороту капіталу. Переважна більшість таких розрахунків здійснюється між суб’єктами господарювання.

Складовим елементом грошової системи є порядок обміну національної валюти на іноземну та валютний курс. Здійснення зовнішніх відносин між країнами породжує грошові відносини, пов’язані з оплатою отриманих товарів та послуг. А це зумовлює потребу обміну національної валюти на іноземну і навпаки. Цей обмін здійснюється за валютним курсом, який є ціною грошової одиниці даної країни, вираженої у грошових одиницях інших країн. Ці процеси регулюються законодавчими актами держави. В Україні діє Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993р. із змінами і доповненнями.

Грошова система включає державний орган, що здійснює регулювання грошового обігу. В Україні ним є Національний банк. Він здійснює грошову емісію, організацію розрахунків між банками, видачу комерційним банкам ліцензій на здійснення банківських операцій з іноземною валютою, контролює та регулює діяльність комерційних банків.

Формування грошових систем почалося із розвитком товарно-грошових відносин. Багатовіковий досвід свідчить про їх широку різноманітність. Але залежно від того, який вид грошей функціонував, розрізняють два типи грошових систем – металеву і паперово-кредитну.

Система металевого обігу, при якій гроші функціонували у товарній формі – у вигляді монет, поділяється на дві підсистеми: біметалізм, коли одночасно роль грошей відігравали два метали – золото і срібло. Суперечливість цієї системи була викликана тим, що закріплення за двома металами ролі загального еквівалента не відповідністю співвідношенню їхньої ринкової вартості, що призвело до її занепаду і заміни на монометалізм, коли монети випускали з одного металу - золота.

Золотий монометалізм було запроваджено в 1816р. у Англії, 1876р. – у Франції, у 1897р. –в Росії.

Розрізняють чотири етапи розвитку монометалізму: золотомонетний, золозливковий, золотодевізний і золотодоларовий стандарт.

Золотомонетний стандарт діяв з 1867р. по 1905р. Його особливістю був вільний рух золотих грошей між країнами світу, виконання ними усіх функції грошей, вільний обмін паперових грошей на золоті монети.

Золозливковий стандарт діяв з 1905р. до 1918р.Його основними рисами було припинення вільного карбування золотих монет і обміну на паперові гроші. Було запроваджено обмін банкнот лише на золоті зливки в залежності від їхньої ваги. Так, у Англії за зливок 12,7 грам треба було заплатити 1700 фунтів стерлінгів, у Франції за зливок 12,7 грам – 215 тис. франків.

Золотодевізний стандарт починаючи з 1918р. запровадили в себе країни, які не мали значних запасів золота - Німеччина, Австрія, Норвегія, Данія та інші. Він діяв з 1918р. по 1929р. Щоб обміняти власну валюту на золото її потрібно було спочатку обміняти на валюту Англії, Франції, а потім вже на зливки. Після першої світової кризи 1929-1933рр. усі три різновиди монометалізму були ліквідовані. Останньою відмовилась від золотого стандарту Англія у 1934р.

Починаючи з 1944р була створена золотодоларовий стандарт, за яким обмін на золото був дозволений тільки доларам США і лише для країн-членів МВФ. У 1971р. дія цього стандарту також була припинена.

Починаючи з 1976р. на Міжнародній конференції країн-членів МВФ була скасована фіксація золотого вмісту національних валют, юридично закріплена демонетизація золота і проголошено про перехід до паперово-кредитної системи. Золото стало товаром, який продається і купується на світових ринках дорогоцінних металів за ринковою ціною.

Система паперово-кредитного обігу - це система, при якій гроші функціонують у вигляді паперових і кредитних. За сучасних умов у всіх країнах світу функціонує ця грошова системи обігу. Країни випускають паперові гроші, які не мають золотого забезпечення, тому їх ще називають казначейськими білетами. Кредитні гроші – це знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди і виражають відносини між кредитором і боржником. До них відносяться - чеки, векселі, банкноти, кредитні картки і електронні гроші.