Анотація навчальної дисципліни

„ФІНАНСОВЕ ПРАВО”

 

1. Роль і значення навчальної дисципліни “Фінансове право” в підготовці та майбутній професійній діяльності фахівця.

Фінансове право є нормативною навчальною дисципліною у системі загальноправових курсів, що являє собою системне викладення теоретичного та прикладного матеріалу з метою підготовки кваліфікованих кадрів, які здатні аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави. Систему курсу фінансового права як навчальної дисципліни побудовано відповідно до системи фінансового права як галузі права.

Фінансове право — це публічна галузь права, оскільки саме сфера фінансів потребує проведення складного, однак дуже важливого розмежування між необхідними державними витратами й визначенням способу належного розподілу податкового тягаря між різними суб'єктами. Закони, що застосовуються у фінансах, відображають державну політику і можуть дещо різнитися від суто «юридичних» законів.

Отже, фінансове право — це публічна галузь права, яка містить сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.

Крім того, слід зазначити, що на сьогодні вже є підстави говорити про наявність сформованого в державі фінансового законодавства. На підтвердження цієї тези можна згадати нормотворчу діяльність парламенту України, зокрема прийняття Бюджетного та Податкового кодексів України, законів у сфері грошово-кредитної системи України, системи соціального страхування, а також закріплення на рівні законів компетенції спеціальних фінансових органів тощо.

Загалом, фінансове право можна характеризувати з різних позицій. З одного боку, це самостійна галузь права із визначеним предметом та методами правового регулювання, з іншого — це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права. Водночас, фінансове право — це також наука та навчальна дисциплінау системі загальноправових курсів.

2. Основні риси навчальної та науково-творчої діяльності, необхідні для успішної роботи фахівця, а також характер навчально-пізнавальних проблем і завдань, що сприяють формуванню цих рисзабезпечить майбутнім правникам глибинне підґрунтя для збагачення загальної юридичної культури та уможливить розуміння ними сучасної правової системи України.

Предметом курсу «Фінансове право» є вивчення фінансової діяльності держави в галузі публічних фінансів, фінансові відносини, що виникають, змінюються та припиняються при:

· встановленні фінансової, бюджетної, податкової, грошово-кредитної системи держави;

· складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджети;

· виконанні державного та місцевих бюджетів;

· збиранні податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

· фінансуванні та кредитуванні бюджету;

· обов’язковому державному страхуванні;

· регулюванні грошово-кредитної та валютної системи,

· здійсненні фінансового контролю в країні.

Структура навчальної дисципліни «Фінансове право» складається із загальної та особливої частин.

В загальній частині висвітлюються загальні засади фінансової діяльності держави, фінансово-правові норми та відносини, основи фінансового контролю та ін.

Особлива частина містить підгалузі фінансового права, такі як: бюджетне право, податкове право, банківське право, а також правові питання страхування тощо.

 

Навчальна дисципліна „«Фінансове право» має міждисциплінарні зв’язки з такими навчальними дисциплінами як „Адміністративне право”, „Податкове право”, „Митне право”, „Банківське право”, „Господарське право”, „Цивільне право”, а також економічних дисциплін - економічній теорії, основ менеджменту та маркетингу тощо.

 

Успішна навчальна та науково-творча діяльність має характеризуватися наступними рисами: використання усього арсеналу навчальної методології, а також методології наукового пізнання державно-правової дійсності.

При визначенні методологічних засад пізнання вихідними виступили фундаментальні ідеї та досягнення провідних науковців, а також об’єктивні умови та потреби дослідження.

З метою найбільш повного методологічного забезпечення пізнання слід спиратися на такі принципи: сцієнтизм, додатковість, однозначність тлумачення, багатофакторність, кореляція.

Крім того, автори дійшли висновку про необхідність використання ряду наукових підходів: ціннісно-орієнтаційного, науково-пізнавального, системно-структурного, структурно-функціонального, багатоаспектного, комплексного.

Методи пізнання поділяються на філософські, загальнонаукові та спеціально-наукові. Серед філософських методів слід виділити діалектику та синергетику. Загальнонаукові методи репрезентуютьаналіз і синтез, індукція й дедукція та ін. Серед методів спеціальних наук виокремлюються статистичні, соціологічні, математичні, кібернетичні тощо. Власне, спеціальні правові методи, як одні з найважливіших, об’єдналися довкола формально-юридичного та порівняльно-правового. Застосування першого з них надає можливість визначити певні правові поняття, охарактеризувати їхні ознаки, провести наукову класифікацію та систематизацію, тлумачити окремі положення тощо. Використання другого дозволяє зіставити різні елементи права - певні принципи та норми, закріплені державою, а також правовідносини, порівняти їх зміст та сутність і т. д.

Активне застосування такого методологічного комплексу навчально-наукового пізнання набуває неабиякого значення для усвідомлення співвідношення парадигм, принципів, інститутів та норм українського права і права зарубіжних країн; критичного ставлення до доктринальних й нормативних положень; творчого характеру засвоєння, а рівно і продукування нових знань з дисципліни. Формуванню таких рис сприятиме ознайомлення і дослідження актуальних та дискусійних питань фінансового права, зокрема, проблем, пов’язаних із новелізацією вітчизняного законодавства, його інтеграції в загальнонаціональну правову систему, а також уніфікації у світлі європейської та всесвітньої інтеграції.

Метою вивчення курсу  «Фінансове право» є прищеплення майбутнім юристам системних знань, умінь та практичних навичок необхідних для професійної діяльності з реалізації конституційних цілей і функцій держави у сфері публічних фінансів.

Складовими мети є:

· Освітня (навчальна) – сприяти становленню сучасного висококваліфікованого фахівця – юриста;

· Розвиваюча – формувати та удосконалювати правові знання студентів, уміння аналізувати та виробляти навички самостійного аналізу;

· Виховна – формувати ціннісні орієнтири студентів відповідно до ідеалів гуманізму, демократії, соціальної справедливості, поваги до особистості; виховувати активну громадянську позицію; сприяти усвідомленню ролі та значення юридичної діяльності в розбудові та зміцненні української держави; формувати в майбутніх юристів правосвідомість та правову культуру, професійні та особисті якості.

3. Найважливіші світоглядні ідеї та категорії, які підлягають засвоєнню під час вивчення дисципліни “Фінансове право”:

У цілому, вивчення такої навчальної дисципліни, як “Фінансове право”, повинно сприяти формуванню у майбутніх фахівців системи знань, умінь і навичок економіко-правової спрямованості, які дозволять належним чином їх використовувати й застосовувати у професійній діяльності сучасних юристів.

 

4. Завдання вивчення навчальної дисципліни “Фінансове право” передбачають досягнення такого кваліфікаційного рівня підготовки випускника, при якому він повинен

Знати:

1) на понятійному рівні: основні поняття та категорії фінансового права й законодавства;

2) на фундаментальному рівні: основні наукові концепції, теорії тощо, які стосуються розуміння та змісту тих чи інших інститутів фінансового права;

3) на практично-творчому рівні: основні методики тлумачення та застосування норм фінансового права, а так само основи методології науково-дослідницької діяльності у сфері фінансового права.

Таким чином, випускнику слід знати: основні теоретичні питання фінансів та фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування; правову природу, зміст, систему та джерела фінансового права; місце фінансового права в системі права України; повноваження органів державного фінансового контролю у сфері фінансової діяльності; теоретичні та практичні аспекти бюджетної системи та бюджетного процесу в Україні; основні теоретичні питання формування державних доходів як умови виконання покладених на державу завдань та функцій; зміст та механізм державного страхування як елемент фінансової системи України; основні теоретичні та практичні питання правового регулювання державних видатків та бюджетного фінансування в Україні; правову основу та організаційну побудову банківської системи України та її елементів, порядок проведення готівкових та безготівкових розрахунків, а також природу валюти і валютних цінностей та операцій, що проводяться з ними.

Вміти:

1) на репродуктивному рівні: відтворювати сприйняті знання з дисципліни;

2) на алгоритмічному рівні: застосовувати загальні моделі та послідовності до вивчення тих чи інших інститутів фінансового права;

3) на евристичному рівні: на основі методологічно обґрунтованих наукових пошуків продукувати нові знання про предмет дисципліни, що вивчається;

4) на творчому рівні: висловлювати свою науково обґрунтовану позицію з приводу тих чи інших актуальних питань фінансового права.

Отже,випускник повинен уміти: володіти загальнотеоретичними поняттями і категоріями фінансового права і законодавства; аналізувати законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори, акти застосування норм права, а також акти тлумачення норм права й локальні правові акти, що регулюють правовідносини у цій сфері; використовувати теоретичні знання в юридичній практиці; складати необхідні документи; знаходити необхідну юридичну та іншу літературу для поповнення своїх теоретичних знань; обґрунтовувати законність і доцільність правових рішень, що приймаються у сфері регулювання фінансових відносин.