Органи Служби безпеки України

П л а н

 

1. Завдання і правові підстави діяльності Служби безпеки України.

2. Система та організація діяльності Служби безпеки України.

3. Повноваження органів Служби безпеки України.

4. Вимоги до осіб, які приймаються на службу до органів Служби безпеки України.

5. Контроль за діяльністю органів Служби безпеки України.

 

Завдання

21. В ході переслідування підозрюваного у вчиненні крадіжки 14 серпня співробітники Служби безпеки України проникли на присадибну ділянку громадянина П., провели її огляд і обшук дачного будинку, зламавши при цьому вхідні двері. Дізнавшись про це, громадянин П. звернувся до органу Служби безпеки із вимогою надати пояснення щодо цього випадку. Не отримавши пояснень протягом місяця, громадянин П. подав скаргу до суду із вимогою відшкодувати заподіяну йому працівниками Служби безпеки України матеріальну і моральну шкоду. Викликаний до суду представник Служби безпеки України заперечив проти скарги, мотивуючи тим, що їх співробітники вже 16 серпня повідомили прокурора про цей факт і отримали його санкцію на обшук житла.

Яке рішення повинен прийняти суд? Які права і обов’язки Служби безпеки України передбачені законодавством?

Список нормативних актів та літератури

                                               

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/t21. - Заголовок з екрана

Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ // Там же. – 1992. – № 22.

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-ХІІ // Там же. – 1993. – № 35. – Ст. 358.  

Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. № 374-ІV // Там же. – 2003. – № 4. – Ст. 95.

Слободянюк В. Дізнання: історія, сучасність, перспективи / В. Слободянюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С. 65-68.

Погорецький М.А. Досудове слідство України: історія та сучасність / М.А. Погорецький // Вісн. Луганської акад.
внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216-227. 

Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін,
Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін.; за ред. І.Є. Марочкіна і
Н.В. Сібільової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

Ярмакі В.Х. Адміністративно-правовий статус Служби безпеки України / В.Х. Ярмакі // Митна справа. – 2009. – № 4. –C. 61-65.

Маяков В.А. Актуальні питання діяльності органів досудового слідства Служби безпеки України / В.А. Маяков // Досудове розслідування: актуальні пробл. та шляхи їх вирішення: [матеріали постій. діючого наук.-практ. семінару] (23 жовт.
2009 р.). – Вип. 1. – Х.: Оберіг, 2009. – C. 19-23.

Яворський В. Відповідність оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється СБ України, стандартам прав людини /
В. Яворський // Права людини. – 2009. – 16-30 квіт. – № 11. – C. 6-8.

Грідін О.В. Становлення та розвиток органів Служби безпеки України (історико-прав. аналіз) / О.В. Грідін // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – Вип. 47. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2010. – C. 152-158.

Вітик І. Щодо окремих правових аспектів реформування правосуд’єктності Служби безпеки України / І. Вітик, В. Костюк // Право України. – 2009. – № 12. – C. 218-222.

Правове забезпечення оперативно-службової діяльності: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: [матеріали постій. діючого наук.-практ. семінару] (28 трав. 2010 р.). – Вип. 1. – Х.: Оберіг, 2010.

Право і національна безпека: актуальні проблеми теорії та практики: [матеріали наук.-практ. конф.] (22 трав. 2009 р.). – Х.: Ін-т підготовки юрид. кадрів для СБУ НЮАУ, 2009.

                              

Органи досудового розслідування

П л а н

1. Досудове розслідування: поняття, форми.

2. Органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, їх завдання і компетенція.

3. Органи досудового розслідування, їх система, завдання і компетенція.

4. Статус слідчого. Вимоги, що пред’являються до кандидатів на посаду слідчого.

5. Керівник органу досудового розслідування, його повноваження.

6. Структура слідчого апарату.

Завдання

22. Порушуючи правила полювання, Д. здійснив відстріл трьох лосів. М’ясо реалізував на ринку. Одержавши про це інформацію, начальник держполювінспекції району порушив стосовно Д. кримінальне провадження і провів досудове розслідування, матеріали якого передав прокурору.

Дайте оцінку діям начальника держполювінспекції. Як повинен був вчинити начальник держполювінспекції району?

23. Під час розслідування кримінальної справи виникла необхідність провести обшук житла громадянина К. Слідчий звернувся з відповідним клопотанням до прокурора, але згоди не отримав. Після цього слідчий звернувся з аналогічним клопотанням безпосередньо до слідчого судді.

Чи додержано у вказаній ситуації вимог кримінально-процесуального законодавства? Який процесуальний порядок взаємодії між органами досудового розслідування передбачено законом?

24. Студент 5-го курсу заочного факультету вищого юридичного закладу П. звернувся до прокуратури області з проханням прийняти його на роботу слідчим прокуратури. Протягом трьох років П. працював юрисконсультом, характеризувався позитивно.

Чи буде задоволене прохання П.? Які вимоги пред ’ являються до кандидатів на посаду слідчих органів прокуратури?

 

Список нормативних актів та літератури

 

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/t21. - Заголовок з екрана.

Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 р.
№ 1789-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20 (зі змін.).

Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 р. № 2229-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

Про Державну податкову службу України: Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 6. – Ст. 37 (із змін.).

Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 22.

Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30.06.1993 р. № 3341-ХІІ // Там же. – 1993. – № 35. – Ст. 358.  

Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26.12.2002 р. № 374-ІV // Там же. – 2003. – № 4. – Ст. 95.

Тертишник В.М. Удосконалення процесуального статусу слідчого / В.М. Тертишник // Теорії та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах. – Ч. 2. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2002.

Пивоваров В.В. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ: моногр. / В.В. Пивоваров, Л.І. Щербина. – Х.: Право, 2006.   

Чайковський А.С. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність: [навч. вид.] / А.С. Чайковський, С.В. Губар, В.А. Довбня. – К.: РВВ МВС України, 2004. – 180 с.

Слободянюк В. Дізнання: історія, сучасність, перспективи / В. Слободянюк // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 4. – С. 65-68.

Погорецький М.А. Досудове слідство України: історія та сучасність / М.А. Погорецький // Вісн. Луганської акад.
внутр. справ МВС. – 2002. – Вип. 3. – С. 216-227. 

Баулін О.В. Поняття і система основних положень досудового розслідування України / О.В. Баулін, І.В. Потайчук // Незалежний суд – гарантія захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 30 трав. 2009 р. – Чернівці: Чернів. нац. ун-т, 2009. –
C. 387-394.

Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства /
В. Андрусяк // Вісн. прокуратури. – 2010. – № 1. – C. 77-80.

Горпенюк А. Організаційно-правові питання вдосконалення досудового слідства в Україні / А. Горпенюк // Там же. – 2010. – № 2. – C. 64-68.

Лобойко Л.М. Реорганізація органів досудового розслідування у контексті концепції реформування кримінальної юстиції України / Л.М. Лобойко // Актуальні пробл. розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах. Ч. 1: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., 30 жовт. 2009 р. – Запоріжжя: Юрид.
ін-т ДДУВС, 2009. – C.86-89.

Горпенюк А. Становлення та перспективи розвитку досудового слідства в Україні / А. Горпенюк // Вісн. прокуратури. – 2010. – № 4. – C. 98-100.

Грошевий Ю.М. Досудове розслідування кримінальних справ / Ю.М. Грошевий, В.В. Вапнярчук, О.В. Капліна. – Х.: ФІНН, 2009. – 328 c.

Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення: [матеріали постій. діючого наук.-практ. семінару] (23 жовт. 2009 р.). – Вип. 1. – Х.: Оберіг, 2009. – 312 c.

Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін,
Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін.; за ред. І.Є. Марочкіна і
Н.В. Сібільової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

 

Адвокатура

П л а н

 

1. Поняття та сутність інституту адвокатури.

2. Правове регулювання адвокатської діяльності.

3. Принципи адвокатської діяльності.

4. Статус адвоката: порядок набуття, права та обов’язки.

5. Організаційні форми діяльності адвокатури. Спілки та асоціації адвокатів.

6. Види адвокатської діяльності.

7. Адвокатська таємниця.

8. Основні принципи адвокатської етики.

9. Гарантії адвокатської діяльності.

10. Дисциплінарна відповідальність адвокатів.

11. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури: склад, структура та повноваження.

 

Завдання

25. У Міністерство юстиції України надійшла заява громадянина Н., який є уповноваженим представником адвокатської фірми “Консоль”, із проханням зареєструвати зазначене адвокатське об’єднання. Для реєстрації були подані всі необхідні документи. При розгляді питання про реєстрацію було встановлено, що статутом адвокатської фірми “Консоль” передбачається можливість ведення підприємницької діяльності.

Яке рішення має бути прийняте Міністерством юстиції України і чому? Як Ви розумієте цілі і завдання адвокатських об’єднань?

26. Адвокату В. було доручено ведення справи по звинуваченню К. за ч. 2 ст. 396 КК України. У кримінальній справі була вкрай поверхово досліджена особистість К. Адвокат направив лист за місцем його роботи з проханням надіслати більш детальну характеристику.

Чи правильно зробив адвокат? Назвіть основні види адвокатської діяльності.

                                                              

27. Загальний місцевий суд виніс окрему ухвалу на адресу адвоката Ф. у зв’язку з тим, що він, захищаючи інтереси підсудного Н., впливав на свідків умовленням і погрозами з метою домогтися вигідних для занятої ним позиції по справі показань. Окрема ухвала була розглянута на засіданні дисциплінарної палати Харківської обласної кваліфікаційно-дисциплі-нарної комісії адвокатури.

Яке рішення має бути прийняте на засіданні палати? Оцініть перспективи розгляду дисциплінарної справи адвоката Ф. з урахуванням факту використання ним вказаних засобів і методів захисту.

Список нормативних актів та літератури

                                   

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

Про адвокатуру: Закон України від 19.12.1992 р. № 2887-ХІІ // Там же. – 1993. – № 9. – Ст. 62 (із змін. від 01.10.2008 р.).

Рішення Конституційного Суду України по справі
№ 1-17/2000 від 16.11.2000 р. № 13-рп/2000 (справа про право вільного вибору захисника) / відп. ред. П.Б. Євграфов // Конституційний Суд України: Рішення. Висновки. 1997-2001. – К.: Юрінком Інтер, 2001.

Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: затв. указом Президента України від 05.05.1993 р.
№ 155/93 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 116.

Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури: указ Президента України від 30.09.1999 р. № 1240/99 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 39. – С. 1936.

Правила адвокатської етики від 01.10.1999 р.: затв. Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 164.

Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави: постанова Кабінету Міністрів України від 14.05.1999 р. № 821 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 20. –
Ст. 884.

Положення про порядок реєстрації адвокатських об’єднань: затв. постановою Кабінету Міністрів України від
27.04.1993 р. № 302 // Зб. Постанов Уряду України. – 1993. –
№ 10. – Ст. 198.   

Положення про Єдиний реєстр адвокатів України: затв. постановою Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 10.03.2000 р. № 2 // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2003. – № 7. – С. 186.

Порядок складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури:
затв. протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 01.10.1999 р. № 6/2 (зі змін. та допов. від 13.02.2009 р. № V/10-166) // Там же. – 2010. – № 4. – С. 342.

Програма складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю: затв. протоколом Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України від 01.10.1999 р. № 6/2 (зі змін. та допов. від 23.04.2004 р. № 4/3-2) // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 2010. – № 4. – С. 349.

Статут громадської організації “Спілка адвокатів України” [Електронний ресурс]: зареєстр. Міністерством юстиції Української РСР 14 листоп. 1990 р. Свідоцтво № 6.

Основні положення про роль адвокатів [Електронний ресурс]: прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам 1 серп. 1990 р.

Варфоломеєва Т.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру” / Т.В. Варфоломеєва,
С.В. Гончаренко // Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 432 с. 

Святоцький О.Д. Адвокатура України / О.Д. Святоцький, М.М. Михеєнко. – К.: Ін Юре, 1997.

Святоцький О. Адвокатура: історія і сучасність / О. Святоцький, В.В. Медведчук. – К.: Ін Юре, 1997.

Фіолевський Д.П. Адвокатура: підруч. / Д.П. Фіолевський. – К.: Алерта Прецедент, 2006.

Вільчик Т.Б. Організація роботи адвокатури України: навч. посіб. / Т.Б. Вільчик. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2006.

Бірюкова А.М. Гарантії адвокатської діяльності при здійсненні захисту / А.М. Бірюкова // Вісн. Акад. адвокатури України. – 2007. – С. 10. – 135-139.

Іванцова А.В. Організаційні форми діяльності адвокатури: моногр. / А.В. Іванцова. – Х.: ФІНН, 2011. – 248 с.

Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін,
Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін.; за ред. І.Є. Марочкіна і
Н.В. Сібільової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

Органи та установи юстиції

 

П л а н

1. Органи та установи юстиції: завдання, система та повноваження.

2. Правові підстави діяльності органів юстиції України.

3. Міністерство юстиції України: структура, основні завдання та повноваження.

4. Головне управління Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції Міністерства юстиції України в областях, містах Києві та Севастополі: структура та повноваження.

5. Районні та прирівняні до них управління юстиції: структура та повноваження.

 

Завдання

28. Назвіть з наведеного переліку повноваження Міністерства юстиції України:

1) офіційне видання збірників законодавства та кодексів України;

2) підготовка проектів концепцій напрямів розвитку законодавства;

3) підготовка пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи;

4) примусове виконання рішень судів;

5) перевірка законності вчинення нотаріальних дій;

6) профілактика правопорушень;

7) реєстрація адвокатських об’єднань.

29. На підставі результатів перевірки роботи нотаріальних органів міста начальник обласного управління юстиції анулював реєстраційне посвідчення приватного нотаріуса і скасував постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Чи правомірні дії начальника обласного управління юстиції?

                     

Список нормативних актів та літератури

                            

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

Положення про Міністерство юстиції України: затв. указом Президента України [Електронний ресурс]: затв. указом Президента України від 06.04.2011 р. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/33. - Заголовок з екрана.

Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі [Електронний ресурс]: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 N 1707/5. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/8815. - Заголовок з екрана.

Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції [Електронний ресурс]: затв. Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 N 1707/5. – Режим доступу:  http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0760-11. - Заголовок з екрану.

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змін. від 01.10.2008 р.).

Судове рішення і його виконання (Інтерв’ю з Міністром юстиції України О.В. Лавріновичем) // Уряд. кур’єр. – 2002. –
30 серп.

Железняк Н. Міністерство юстиції України – провідний орган у забезпеченні реалізації державно-правової політики /
Н. Железняк // Право України. – 2000. – № 8.                            

Радзієвська Л.К. Нотаріат в Україні: навч. посіб. /
Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

Нотаріат в Україні: підруч. / за ред. В.В. Комарова. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін,
Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін.; за ред. І.Є. Марочкіна і
Н.В. Сібільової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

 

Нотаріат

                                             

П л а н

1.  Поняття нотаріату та нотаріальної діяльності, її форми, види, принципи здійснення.

2.  Право на заняття нотаріальною діяльністю.

3.  Статус нотаріуса, його права та обов’язки.

4.  Організаційна побудова нотаріату в Україні:

   1) державні нотаріальні контори,

 2) приватна нотаріальна діяльність.

5.  Дисциплінарна відповідальність нотаріуса.

6.  Підстави і порядок зупинення та припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса.

7.  Нотаріальні дії: порядок та правила вчинення.

8.  Нотаріальна таємниця і гарантії її дотримання.

Завдання

30. Назвіть з наведеного переліку органи та посадових осіб, яким закон надає право вчиняти нотаріальні дії у певних, встановлених законом випадках:

1) посадові особи місцевих рад;

2) консульські установи;

3) лікарі швидкої допомоги;

4) командири військових частин;

5) адвокати.

31. Приватний нотаріус вчинив такі дії:

1) видав дублікати документів, що зберігаються в справах нотаріату;

2) видав свідоцтво про право на спадщину;

3) вжив заходів до охорони спадкового майна;

4) засвідчив справжність підпису на документі, призначеному для дії за кордоном;

5) від імені клієнта склав позовну заяву до господарського суду;

6) склав протокол огляду місця події у кримінальній справі на прохання слідчого;

7) посвідчив протест прокурора на незаконне рішення міської ради;

8) вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості з заробітної плати.

Які з перелічених дій нотаріуса є правомірними? Відповідь обґрунтуйте з посиланнями на відповідні норми правових актів.

Список нормативних актів та літератури

                            

Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

Положення про Міністерство юстиції України: затв. указом Президента України [Електронний ресурс]: затв. указом Президента України від 06.04.2011 р. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/33. - Заголовок з екрана.

Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 р. № 3425-ХІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383 (зі змін. від 01.10.2008 р.).

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату: затв. постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2006 р.
№ 1689 // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 50. – Ст. 3314.

Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату: затв. наказом Мін’юсту України від 01.12.2006 № 87/5 // Там же. – 2006. – № 49. – Ст. 3261.

Положення про порядок видачі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю: затв. наказом Мін’юсту України від 22.06.2009 р. № 1107/5 // Там же. – 2009. – № 49. – Ст. 1664.

Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності: затв. наказом Мін’юсту України від 12.12.2008 р. № 2151/5 // Там же. – 2008. – № 97. – Ст. 3210.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: затв. наказом Мін’юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зі змін. від 26.03.2010 р.) // Там же. – 2004. – № 10. – Ст. 639.

Статут Української нотаріальної палати: затв. Установчою конференцією нотаріусів України 22 квіт. 1993 р. // Законодавство України про нотаріат: Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1998. – № 5. – С. 34.

Баранкова В. Правова природа нотаріальної діяльності / В. Баранкова // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х., 1998. – Вип. 3 (14). – С. 137-143.

Радзієвська Л.К. Нотаріат в Україні: навч. посіб. /
Л.К. Радзієвська, С.Г. Пасічник. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

Фурса С.Я. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: навч. посіб. / С.Я. Фурса, Є.І. Фурса. – К.: А.С.К. – 2001. – 976 с.

Фурса С.Я. Нотаріальний процес: теорет. основи /
С.Я. Фурса. – К.: Істина, 2003.

Нотаріат в Україні: підруч. / за ред. В.В. Комарова. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

Комаров В. Новелізація нотаріального законодавства / В. Комаров, В. Баранкова // Юрид. вісн. України. – 2007. –
№ 15. – С. 5.

Чижмарь К.І. Концепція реформування органів нотаріату в Україні / К.І. Чижмарь // Бюл. М-ва юстиції України. – 2009. – № 9. – С. 46-53.

Єфіменко Л.В. Нотаріат в Україні: законодавство, судова практика / Л.В. Єфіменко. – К.: Юрінком Інтер, 2009. –
400 с.

Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін,
Н.В. Сібільова, В.П. Тихий та ін.; за ред. І.Є. Марочкіна і
Н.В. Сібільової. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

 

СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

|задача| Адвокат – фізична особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, та яка покликана надавати юридичну допомогу фізичним і юридичним особам на території України без будь-яких обмежень.

Адвокатська діяльність – здійснювана на професійній основі кваліфікована юридична допомога, яка надається спеціально уповноваженими на те особами – адвокатами.

Адвокатська таємниця – відомості, отримані адвокатом у процесі виконання своїх професійних обов’язків, розголошення яких може зашкодити юридичній чи фізичній особі.

Адвокатське бюро – організаційна форма адвокатської діяльності, за якої адвокат діє зі створенням юридичної особи. Діє на підставі статуту.

Адвокатські об’єднання – організаційна форма діяльності адвокатури, за якої адвокат для здійснення адвокатської діяльності об’єднується з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори.

Адвокатура – добровільне професійне громадське об’єд-нання, покликане відповідно до Конституції України сприяти захисту прав, свобод і представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.

Адміністративне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридично значущі справи, що виникають у сфері управлінських правовідносин за наявності публічного інтересу.

Адміністративні суди – спеціалізовані суди загальної юрисдикції, які здійснюють розгляд адміністративних справ, що пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

Апарат Верховного Суду України – орган Верховного Суду України, якийздійснює організаційно-методичне та інформаційне забезпечення діяльності Верховного Суду України.

Апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди – судові органи другої ланки системи судів загальної юрисдикції, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указів Президента України.

Апеляційні загальні суди – судові органи другої ланки системи судів загальної юрисдикції, до яких відносяться апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Апеляція – спосіб оскарження судового вироку чи рішення, які не набрали чинності відповідно до процесуального законодавства, до апеляційного суду з метою перевірки їх законності та обґрунтованості.

Атестація – перевірка та оцінка ділової кваліфікації працівників органів прокуратури на предмет їх відповідності занятій посаді.

Бібліотека судів – з метою забезпечення судів нормативно-правовими актами, науковою і спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду, фондами|фундаціями| якої є|з'являються,являються| друковані видання та комп’ютерні бази даних.

Верховний Суд України – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції, що переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах; переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом та здійснює деякі інші повноваження, передбачені законом.

Виконавче провадження – сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до закону, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Вища кваліфікаційна комісія суддів – постійно діючий орган у системі судоустрою України, завданням якого є забезпечен­ня формування корпусу професійних суддів, здатних кваліфіковано, сумлін­но й неупереджено здійснювати правосуддя шляхом відбору і рекомендуван­ня осіб для заняття посади професійного судді, визначення рівня фахової підготовки професійних суддів, розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів.

Вища рада юстиції – колегіальний, незалежний орган, відповідальний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність.

Вищий адміністративний суд України – вищий судовий орган у системі адміністративних судів, що розглядають спори, які виникли у сфері публічних правовідносин.

Вищий господарський суд України  – вищий судовий орган у системі господарських судів, що розглядають спори, які виникають у сфері господарських правовідносин.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ – вищий судовий орган у системі судів з розгляду цивільних та кримінальних справ.

“Вісник Верховного Суду України” – офіційний друкований орган Верховного Суду України, у якому публікуються матеріали судової практики Верховного Суду України та інших судів загальної юрисдикції, матеріали з питань організації діяльності судів загальної юрисдикції та інші матеріали.

“Вісник Конституційного Суду Украї­ни” – офіційний друкований орган Конституційного Суду України.

Господарське судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються правові конфлікти, що виникають у сфері господарських правовідносин. Зміст господарського судочинства полягає в розгляді й вирішенні правового конфлікту, який виник між суб’єктами, що здійснюють господарську або іншу економічну діяльність.

Державна виконавча служба – державна установа системи органів Міністерства юстиції, що забезпечує своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів.

Державна податкова служба – інститут державної влади України, основним завданням якого є здійснення контролю за виконанням податкового законодавства.

Державна судова адміністрація України – |створіння| самостійна автономна структура організаційного забезпечення діяльності судів, яка покликана створити реальні передумови для забезпечення незалежності судів і суддів.|з'являється,являється||лад||поряд з,поряд із|

Державний виконавець – державний службовець, який здійснює примусове виконання судових рішень, виконання котрих покладається на державну виконавчу службу у порядку, передбаченому законом.     

  Дізнання – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.

Добір суддівських кадрів – сукупність процедур з добору кандидатів на посаду судді на підставі аналізу й оцінки його професійних, особистісних якостей, ступеня їх відповідності вимогам, встановленим законом, і вибір найбільш підготовлених кандидатів для виконання посадових обов’язків.

Досудове розслідування – діяльність спеціально уповноважених органів держави по виявленню злочинів та осіб, які їх скоїли, збиранню, перевірці, всебічному, повному й об’єктивному дослідженню та оцінці доказів, виявленню причин та умов вчинення злочинів, що здійснюється на стадії кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Досудове слідство – форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

  З’їзд суддів України – найвищий орган суддівського самоврядування в Україні, який приймає рішення, обов’язкові для всіх професійних суддів та всіх органів суддівського само-врядування.

  Заняття адвокатською діяльністю індивідуально – організаційна форма, за якою адвокат здійснює свою діяльність без створення юридичної особи.

Збори суддів – зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективні рішення з обговорюваних питань.

Інстанційність – обсяг процесуальних повноважень суду по вирішенню судової справи.

Інституціональні принципи судової влади – принципи, які фіксують загальні відносини, що виникають при запровадженні інституту судової влади в суспільстві, окреслюють її місце в системі поділу влади й загальних засад взаємовідносин з іншими державними та приватними інститутами.

Кандидат на посаду судді – особа, яка виявила бажання зайняти посаду судді, відповідає встановленим законодавством вимогам, пройшла спеціальну підготовку і склала кваліфікаційний іспит та щодо якої внесене подання відповідному органу про призначення чи обрання на посаду судді.

Касація – спосіб оскарження судових рішень, які вступили в законну силу, до вищого спеціалізованого суду.

Кваліфікаційний іспит – атестування особи, яка про-йшла спеціальну підготовку і виявила бажання бути рекомендованою для призначення на посаду судді.

Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури – існують для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; утворюються терміном на три роки.

Керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань та його заступники, які діють у межах своїх повноважень.

Колегії в органах прокуратури – дорадчі органи, рішення яких реалізуються наказами відповідних прокурорів, в яких розглядаються найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України, кадрових питань, заслуховуються звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інших працівників прокуратури.

Конституційне звернення – письмове клопотання до Конститу­ційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Консти­туції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне подання – письмове клопотання до Конституцій­ного Суду України про визнання правового акта (його окремих поло­жень) неконституційним, про визначення конституційності міжнарод­ного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України.

Конституційне судочинство – форма реалізації судової влади, у процесі якої вирішуються юридичні справи, предметом яких є конституційно-правові питання, пов’язані із забезпеченням дотримання Конституції України державними органами й у прийнятті по них рішень, що тягнуть правові наслідки.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

 Контррозвідувальна діяльність – виявлення, попередження і припинення розвідувальної або іншої діяльності спеціальних служб й організацій іноземних держав, а також окремих осіб, спрямованих на заподіяння шкоди безпеці України.

Конференція суддів – зібрання представників суддів (делегатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та п