Фінансовий менеджмент, як система управління фінансами.

Фінансовий менеджмент, як система управління фінансами.

Фінансовий менеджмент можна визначити, як систему раціонального та ефективного використання капіталу, як механізм управління рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на зростання фінансових ресурсів, інвестицій, та нарощування об’єму капіталу. В загальному вигляді фінансовий менеджмент можна представити наступною схемою:

- Фінансова задача (визначення цілей використання капіталу)

- Вибір фінансових методів, важелів та засобів управління рухом фінансових ресурсів і капіталу.

- Прийняття рішення складання, програми та фінансового плану

- Організація виконання рішення

- Аналіз та оцінка результатів рішення.

Дана схема дає загальні уявлення про фінансовий менеджмент як про механізм управління фінансовими ресурсами. Кінцева мета такого управління відповідає цільові функції господарюючого суб’єкта отримання прибутку.

Фінансовий менеджмент можна розглядати, як:

1. Сист-ма економічного управління;

2. Орган управління;

3. Форму підприємницької діяльності.

Фінансовий менеджмент спрямований на управління руху фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають, між господарюючими суб’єктами в процесі руху фінансових ресурсів. Об’єкт управління – це сукупність умов, здійснення грошового обігу, кругообігу вартості руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між господарськими суб’єктами та їх підрозділами в процесі господарювання. Суб’єкт управління – це спеціальна група людей, яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкту.

Основними функціями фінансового менеджменту є:

- Планування

- Прогнозування

- Організації

- Регулювання

- Координації

- Стимулювання

- Контролю

Функції фінансового менеджменту поділяються в залежності від впливу на об’єкт управління:

- Організація грошового обігу

- Забезпечення фінансовими коштами і інвестиційними інструментами

- Організація фінансової роботи

 

Управління витратами.

Управління витратами полягає у контролі за процесом формування та розподілу витрат підприємства в результаті здійснення фінансово-господарської діяльності. Відповідно, управління витратами підприємства спрямоване на обґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забезпечення. Результативність управління витратами та забезпечення ефективності такого управління передбачає реалізацію таких взаємозв’язаних фінансово-управлінських ітерацій:

· групування витрат підприємства за групами відповідно до визначеної сукупності критеріїв;

· контроль за формуванням витрат та оптимізації їх абсолютної величини;

· виявлення відхилень від планових показників та ідентифікація причин таких відхилень, їх нейтралізація або врахування (шляхом коригування планових показників);

· виявлення та оцінювання резервів зменшення витрат суб’єкта господарювання, визначення та обґрунтування механізмів їх мобілізації.

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, що реалізуються в межах його основної (операційної) діяльності.

Серед інших напрямів формування витрат підприємства необхідно виділити такі:

· витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю, що визначаються як сума усіх витрат підприємства на реалізацію інвестицій в необоротні активи, що припадають на поточний період (зокрема, основні фонди, нематеріальні активи, прямі та портфельні фінансові вкладення);№

· витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю, що включають сукупність витрат підприємства на обслуговування залученого капіталу, у тому числі витрати на обслуговування яка позичкового, так і власного капіталу (наприклад, процентні платежі, грошові дивідендні виплати, витрати на оформлення-переоформлення фінансових угод, їх супроводження).Формування витрат у межах основної діяльності визначається сукупністю господарських операцій підприємства, спрямованих на забезпечення виробничого процесу зі створення продукту (послуг, робіт), просування продукту на ринок, його реалізації та наступного обслуговування у споживача такого продукту (гарантійний та постгарантійний сервіс).Відповідно, перед моделлю управління затратами суб’єкта господарювання можуть ставитися такі завдання:

· зменшення абсолютної величини витрат підприємства в цілому та за окремими видами (напрямами) його діяльності;

· зменшення у структурі витрат підприємства частки умовно-постійних витрат, що, у свою чергу, дає змогу знизити поріг рентабельності та сформувати більш гнучку цінову політику щодо продукції підприємства (зниження рівня умовно-постійних витрат дасть можливість зменшити маржинальний прибуток без зменшення абсолютної величини операційного прибутку підприємства);

· забезпечення стабільності розподілу витрат у просторі та часі, що дасть змогу забезпечити фінансову стійкість підприємства та попередити його неплатоспроможність;

· зменшення у структурі сукупних витрат підприємства непрямих витрат;

· відстрочення моменту покриття витрат шляхом збільшення проміжку часу між їх формальним визнанням (і, зокрема, зменшенням оподатковуваного прибутку) та реальним покриттям (втратою підприємством контролю над грошовими коштами).

 

Методи аналізу ризику

У процесі управління фінансовими ризиками дуже важливо правильно визначити розмір можливих фінансових втрат, які можуть з'явитися під час реалізації ризикової події за окремими фінансовими ризиками. Розмір можливих фінансових втрат, як правило, визначається характером здійснюваних фінансових операцій та обсягом залучених для їх реалізації активів підприємства.

Для управління фінансовими ризиками необхідно провести аналіз факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства, щоб виявити рівень керованості окремими їх видами. Усі фактори, що впливають на загальний рівень фінансових ризиків, поділяються на внутрішні та зовнішні.

На наступному етапі проводиться оцінка рівня ризиків, яка здійснюється на основі розрахунку ймовірності виникнення фінансового ризику

В економіці розроблено широку систему методів оцінки ймовірності виникнення фінансових ризиків, однак найчастіше використовуються експертний, статистичний, розрахунково- аналітичний та аналоговий методи.

Метод експертних оцінок застосовується у випадку, якщо у підприємства відсутня необхідна інформація для проведення розрахунків та порівнянь. Вказаний метод ґрунтується на опитуванні кваліфікованих спеціалістів у галузі фінансів і страхування з подальшою математичною обробкою в результаті проведеного опитування. Експертні методи оцінки широко використовуються при визначенні рівня ймовірності виникнення інфляційного, інвестиційного, валютного та деяких інших ризиків.

Статистичні методи застосовуються для оцінки ризику. Вони включають дисперсійний, регресійний і факторний аналіз. Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат і прибутків, які мали місце на аналізованому підприємстві. Встановлюється величина або частка одержання тієї чи іншої економічної віддачі і складається прогноз на майбутнє. На підставі отриманих даних роблять прогноз на майбутнє. У процесі застосування даного методу' здійснюють розрахунок варіації, дисперсії і стандартного відхилення. Варіація виражає зміни (ступінь коливання) кількісної оцінки ознаки при переході від одного випадку (варіанта) до іншого.

До переваг цього класу методів зараховують певну універсальність, до недоліків - необхідність мати велику базу даних, складність і неоднозначність одержаних висновків, певні труднощі при аналізі динамічних рядів і т. ін. З метою розрахунку ризиків господарської діяльності ці методи застосовуються досить рідко. Однак останнім часом певну популярність здобув метод кластерного аналізу.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються найчастіше. їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре опрацьовані, прості для розуміння та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз стійкості тощо.

Аналогові методи полягають у вишукуванні та використанні схожості, подібності явищ, предметів, систем, тобто нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими, більш чи менш аналогічними об’єктами. їїри цьому припускається, що економічна система, в рамках якої реалізується проект, поводить себе аналогічним чином.

Фінансовий менеджмент, як система управління фінансами.

Фінансовий менеджмент можна визначити, як систему раціонального та ефективного використання капіталу, як механізм управління рухом фінансових ресурсів. Фінансовий менеджмент спрямований на зростання фінансових ресурсів, інвестицій, та нарощування об’єму капіталу. В загальному вигляді фінансовий менеджмент можна представити наступною схемою:

- Фінансова задача (визначення цілей використання капіталу)

- Вибір фінансових методів, важелів та засобів управління рухом фінансових ресурсів і капіталу.

- Прийняття рішення складання, програми та фінансового плану

- Організація виконання рішення

- Аналіз та оцінка результатів рішення.

Дана схема дає загальні уявлення про фінансовий менеджмент як про механізм управління фінансовими ресурсами. Кінцева мета такого управління відповідає цільові функції господарюючого суб’єкта отримання прибутку.

Фінансовий менеджмент можна розглядати, як:

1. Сист-ма економічного управління;

2. Орган управління;

3. Форму підприємницької діяльності.

Фінансовий менеджмент спрямований на управління руху фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають, між господарюючими суб’єктами в процесі руху фінансових ресурсів. Об’єкт управління – це сукупність умов, здійснення грошового обігу, кругообігу вартості руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між господарськими суб’єктами та їх підрозділами в процесі господарювання. Суб’єкт управління – це спеціальна група людей, яка за допомогою різних форм управлінського впливу здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкту.

Основними функціями фінансового менеджменту є:

- Планування

- Прогнозування

- Організації

- Регулювання

- Координації

- Стимулювання

- Контролю

Функції фінансового менеджменту поділяються в залежності від впливу на об’єкт управління:

- Організація грошового обігу

- Забезпечення фінансовими коштами і інвестиційними інструментами

- Організація фінансової роботи