Розділ і особливості розвитку та виховання гнучкості

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАННЯ ГНУЧКОСТІ

1.1. Загальна характеристика гнучкості

1.2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості

1.3. Засоби удосконалення гнучкості

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ В ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ТХЕКВОНДО

2.1. Спортивна підготовка тхеквондистів

2.2. Методика виховання гнучкості

2.3. Вікова динаміка розвитку гнучкості

РОЗДІЛ III. ВИБІР ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ

3.1. Характеристика вправ для розвитку гнучкості

3.2. Силові вправи для розвитку активної гнучкості

3.3. Використання вправ для розвитку гнучкості на заняттях з тхеквондо

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

В усіх розділах діючої навчальної програми передбачено розвиток рухових здібностей у школярів. Для раціональної організації цього процесу і правильної побудови уроків в цілому необхідно постійно керуватись положеннями.

Розвиток рухових здібностей і засвоєння техніки рухів - дві тісно взаємозв'язані ланки єдиного процесу навчання руховим діям.

Рухові здібності розвиваються при їх проявах, а всі прояви рухомих якостей - це робота єдиного нервово-м'язового і функціонального апарату людини. Тому посилений розвиток однієї якості далеко не завжди супроводжується можливістю успішного розвитку іншого: ресурси нервово-м'язового і функціонального апарату школярів обмежені.

Період 11-14 років відзначається як найкращий для початку занять багатьма видами рухової діяльності. Саме в цей період об'єктивно створюються сприятливі умови для розвитку рухових здібностей, сукупність яких обумовлює можливість дитини досягнути успіхів у певному виді рухової діяльності. Це покладає на вчителя фізичної культури безпосередній обов'язок - своєчасно визначити індивідуальні можливості дітей та забезпечити цілеспрямований вплив на їх розвиток, щоби учні могли реалізувати свої рухові задатки і обдарованість.

З іншого боку, значний інтерес до проблеми виявлення талановитих дітей пояснюється підвищенням вимог до особистості, рівня її фізичної підготовленості, інтелектуального і фізичного розвитку. Розв'язати означену проблему можна лише за допомогою ефективної, науково-обґрунтованої системи оцінки фізичної підготовленості. При цьому, найефективнішими у процесі визначення фізичної готовності дітей є використання комплексу інформативних показників, які дають змогу об'єктивно оцінити індивідуальні можливості учнів.

Водночас, в галузі тхеквондо відсутня чітка система оцінки індивідуальних рухових можливостей школярів, тому не всі діти, особливо обдаровані, здатні проявити власні, індивідуально можливі результати.

Вище зазначене обумовлює необхідність дослідження проблеми удосконалення системи оцінки індивідуальної фізичної підготовленості школярів 9-14 років та визначення їх схильності до різних видів рухової діяльності, зокрема гнучкості.

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАННЯ ГНУЧКОСТІ

РОЗДІЛ II МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ В ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ТХЕКВОНДО

РОЗДІЛ III ВИБІР ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ

ВИСНОВКИ

 

Надійний успіх дає тільки правильна комбінація активних і пасивних вправ, бо кожна окрема лише обмежено впливає на гнучкість.

На сучасному етапі розвитку теорії і практики фізичного виховання гуманізації та демократизації цього процесу, особливо гостро постає проблема виявлення індивідуальних рухових можливостей дітей, їх схильностей до різних видів рухової діяльності, особливо в період 9-14 років, оскільки саме цей віковий період є найкращим для початку занять багатьма видами рухової діяльності, а тому покладає на вчителя фізичної культури безпосередній обов'язок - своєчасно визначити індивідуальні можливості дітей та забезпечити цілеспрямований вплив на їх розвиток, щоби учні могли реалізувати свої рухові задатки і обдарованість.

Специфічними засобами для розвитку та підтримання гнучкості є вправи на розтягування. Ці елементарні вправи з основної і допоміжної гімнастики, діючі на ті чи інші групи м'язів, зв'язок, поступово збільшуючи амплітуду рухів до можливого на даному етапі межі. Вправи на розтягування необхідно поєднувати з силовими що сподіють правильному, гармонійному розвитку рухового апарату і виключають односторонній розвиток сили чи гнучкості.

Надмірне захоплення розвитком гнучкості впливає на силові і швидкісно-силові можливості спортсменів, тому слід розумно поєднувати вправи на гнучкість з силовими вправами і розвивати її до необхідного рівня, що забезпечує вільне виконання рухів.

Оптимальним методом розвитку гнучкості слід вважати комплексне використання активних рухів переборюючого статичного і уступаю чого характеру, які дозволяють формувати нормальні координаційні відносини між м'язами— антагоністами. При цьому амплітуда скорочення одних м'язів та розмах розтягування інших приводять до мінімальної різниці. Такі співвідношення між м'язами антагоністами забезпечують стійкість у суглобах і на багато скорочують пошкодження м'язів.

Найліпше гнучкість розвивається в дитячому і підлітковому віці, саме тому основну роботу проводять у цей віковий період, в подальшому тільки підтримують рівень.

Вправи на гнучкість включають у будь-яку частину заняття. Проте зазвичай їх планують наприкінці основної або у заключній частині уроку.

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАННЯ ГНУЧКОСТІ

1.1. Загальна характеристика гнучкості

1.2. Фактори, від яких залежить прояв гнучкості

1.3. Засоби удосконалення гнучкості

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ В ПРОЦЕСІ ЗАНЯТЬ ТХЕКВОНДО

2.1. Спортивна підготовка тхеквондистів

2.2. Методика виховання гнучкості

2.3. Вікова динаміка розвитку гнучкості

РОЗДІЛ III. ВИБІР ВПРАВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГНУЧКОСТІ

3.1. Характеристика вправ для розвитку гнучкості

3.2. Силові вправи для розвитку активної гнучкості

3.3. Використання вправ для розвитку гнучкості на заняттях з тхеквондо

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

 

В усіх розділах діючої навчальної програми передбачено розвиток рухових здібностей у школярів. Для раціональної організації цього процесу і правильної побудови уроків в цілому необхідно постійно керуватись положеннями.

Розвиток рухових здібностей і засвоєння техніки рухів - дві тісно взаємозв'язані ланки єдиного процесу навчання руховим діям.

Рухові здібності розвиваються при їх проявах, а всі прояви рухомих якостей - це робота єдиного нервово-м'язового і функціонального апарату людини. Тому посилений розвиток однієї якості далеко не завжди супроводжується можливістю успішного розвитку іншого: ресурси нервово-м'язового і функціонального апарату школярів обмежені.

Період 11-14 років відзначається як найкращий для початку занять багатьма видами рухової діяльності. Саме в цей період об'єктивно створюються сприятливі умови для розвитку рухових здібностей, сукупність яких обумовлює можливість дитини досягнути успіхів у певному виді рухової діяльності. Це покладає на вчителя фізичної культури безпосередній обов'язок - своєчасно визначити індивідуальні можливості дітей та забезпечити цілеспрямований вплив на їх розвиток, щоби учні могли реалізувати свої рухові задатки і обдарованість.

З іншого боку, значний інтерес до проблеми виявлення талановитих дітей пояснюється підвищенням вимог до особистості, рівня її фізичної підготовленості, інтелектуального і фізичного розвитку. Розв'язати означену проблему можна лише за допомогою ефективної, науково-обґрунтованої системи оцінки фізичної підготовленості. При цьому, найефективнішими у процесі визначення фізичної готовності дітей є використання комплексу інформативних показників, які дають змогу об'єктивно оцінити індивідуальні можливості учнів.

Водночас, в галузі тхеквондо відсутня чітка система оцінки індивідуальних рухових можливостей школярів, тому не всі діти, особливо обдаровані, здатні проявити власні, індивідуально можливі результати.

Вище зазначене обумовлює необхідність дослідження проблеми удосконалення системи оцінки індивідуальної фізичної підготовленості школярів 9-14 років та визначення їх схильності до різних видів рухової діяльності, зокрема гнучкості.

РОЗДІЛ І ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАННЯ ГНУЧКОСТІ