Цінність концепції максимізації, оптимізації або мінімізації запасів для сучасного підприємства.

Чи можна однозначно оцінити цінність концепції максимізації оптимізації або мінімізації запасів для сучасного підприємства? Очевидно, відповідь негативна. Вибір рівня запасу – максимальний оптимальний або мінімальний – визначається:

▪ умовами роботи фірми

▪ особливостями її організаційної культури

▪ готовністю керівництва (перш за все вищого рівня управління) до змін, які зажадають введення тієї або іншої концепції управління запасами

▪ відносинами організації з постачальниками і споживачами

▪ станом логістичної інфраструктури регіонів, з якими зв'язана фірма, і т. п.

Підвищенню ефективності управління запасами сприяють наступні чинники:

▪ широке використовування автоматизованих систем управління запасами

▪ розвиток економіко-математичного моделювання

▪ підвищення надійності і оперативності отримання даних з допомогою сучасних інформаційних систем

▪ розвиток методів прогнозування

▪ зростання кваліфікації персоналу, що займається управлінням запасами

▪ інтеграція і автоматизація багатьох логістичних операцій і функцій

▪ розвиток корпоративних інформаційних систем (наприклад, MRP II ERP)

▪ розвиток систем управління якістю, що приводить до зниження потреби в запасах для виправлення бракованої продукції

▪ скорочення тривалості циклу виробництва

▪ широке використовування логістичної технології JIT

▪ посилення конкуренції на ринку транспортний – логістичного сервісу і підвищення якості обслуговування клієнтів.

 

Система контролю за станом запасів

 

Управління запасами, разом з нормуванням, передбачає організацію контролю за їх фактичним станом.

Контроль за станом запасів – це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів до ліквідації відхилень.

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищенням витрат у разі виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності.

На практиці застосовуються різні методи контролю. Розглянемо два основні методи, що зустрічаються найбільш часто.

При першому методі період, через який підприємство направляє замовлення постачальнику, не міняється (система з фіксованою періодичністю замовлення). Наприклад, кожний понеділок менеджер фірми проглядає залишки товарів і дозаказує їх до наперед визначеної максимальної норми. Сутність другого методу полягає в тому, що як тільки запас будь-якого товару досягне наперед визначеного мінімального значення, то цей товар замовляється. При цьому розмір партії, що замовляється, весь час один і той же (система з фіксованим розміром замовлення). Розглянемо докладніше названі системи.

Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення. Контроль стану запасів по цій системі здійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки складається замовлення на поставку нової партії товару.

Розмір партії товару, що замовляється, визначається різницею передбаченого нормою максимального товарного запасу і фактичного запасу. Оскільки для виконання замовлення, потрібен певний період часу, то величина партії, що замовляється, збільшується на розмір очікуваної витрати за цей період. Розмір партії (Р), що замовляється, визначається по наступній формулі:

P = Змакс - (Зф _- З _{t )} (2.3.1)

де Змакс – передбачений нормою максимальний запас;

Зф - фактичний запас на момент перевірки;

Зt – запас, який буде витрачений до часу розміщення і виконання замовлення.

Графічно модель системи контролю за станом запасу з фіксованою періодичністю замовлення представлена на рис. 2.3.1.

 

Рис. 2.3.1 Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення

Умовні позначення:

Т – інтервал часу, через який повторюється замовлення (в нашому випадку – 3 дні) – для даної системи величина постійна;

t – час, необхідний на розміщення і виконання замовлення (в приведеному прикладі – 1 день);

P₁, Р₂….Р_i, – величина окремого, i-го замовлення;

Змакс - передбачений нормою максимальний запас;

Зф – фактичний запас на момент перевірки;

Зt - запас, що витрачається за час t, необхідний для розміщення і виконання замовлення;

А – період часу з інтенсивним попитом;

В – період часу з нульовим запасом.

Інтенсивність попиту, що характеризується кутом нахилу ділянок лінії, що описує зміну запасів, в цій моделі є величиною змінної (кут нахилу різних ділянок ламаної – неоднаковий). Оскільки замовлення здійснюється через рівні проміжки часу, то величина партії, що замовляється, в різних періодах буде різна. Природно, застосовувати цю систему можна тоді, коли, є можливість замовляти партії, різні по величині (наприклад, у разі вживання контейнерної доставки товару, що замовляється, ця система незастосовна). Крім того, систему не застосовують, якщо доставка або розміщення замовлення виходить дорого. Наприклад, якщо попит за минулий період був незначний, то замовлення також буде незначне, що допустиме лише за умови і витрат, пов'язаних з виконанням замовлення.

Особливістю описуваної системи є також і те, що вона допускає виникнення дефіциту. Як видно з графіка, якщо попит різко посилиться (тобто графік круто піде вниз – ділянка А), то запас закінчиться до настання терміну подачі замовлення. Це означає, що система застосовна, коли можливі втрати від дефіциту для підприємства також неістотні.

Підводячи підсумок, відзначимо, що система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступних випадках:

ü умови поставки дозволяють одержувати замовлення різними по величині партіями

ü витрати по розміщенню замовлення і доставка порівняно невелика

ü втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці по даній системі можна замовляти один з багатьох товарів, що закупляються у одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно постійний, малоцінні товари і т.д.

Система контролю за станом запасів з фіксованим розміром, замовлення. В цій системі контролю за станом запасів розмір замовлення на поповнення запасу є величиною постійної. Інтервали часу, через які проводиться розміщення замовлення, в цьому випадку можуть бути різні.

Нормованими величинами в цій системі є величина замовлення, розмір запасу у момент розміщення замовлення (так звана точка замовлення) і величина запасу страховки. Замовлення на поставку розміщується при зменшенні наявного запасу до точки замовлення. Як випливає з графіка, після розміщення замовлення запас продовжує зменшуватися, оскільки замовлений товар привозять не відразу, а через якийсь проміжок часу t. Величина запасу в точці замовлення вибирається такою, щоб в нормальній робочій ситуації за час t запас не опустився нижче страховки. Якщо ж попит непередбачено збільшиться (лінія графіка різко піде вниз – ділянка А графіка), або ж буде порушений термін поставки (t>1 – ділянка В графіка), то почне працювати запас страховки. Комерційна служба підприємства в цьому випадку повинна вжити заходів, що забезпечують додаткову поставку. Як бачимо, дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту.

На практиці система контролю за станом запасу з фіксованою кількістю замовлення застосовується переважно в наступних випадках:

– великі втрати в результаті відсутності запасу;

– високі витрати по зберіганню запасів;

– висока вартість товару, що замовляється;

– високий ступінь невизначеності попиту;

– наявність знижки з ціни в залежності.от кількості, що замовляється.

Система з фіксованим розміром замовлення припускає безперервний облік залишків для визначення точки замовлення. За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту для торгового підприємства) необхідною умовою вживання системи є використовування технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Дану систему іноді називають «двохбункерною» (two-bin system), оскільки запас зберігається як би в двох складах-бункерах (на рис. 2.3.3 бункери 1 і 2). Спочатку задоволення попиту здійснюється з першого бункера (рис. 2.3.3а). Закінчення запасів в цьому бункері є точкою замовлення. У цей момент для постачання споживача відкривається другий бункер, одночасно постачальнику робиться замовлення (рис. 2.3.3б). У момент прибуття замовленого товару в другому бункері повинен залишатися запас не нижче за страховий (рис. 2.3.3в). При розподілі замовлення, що поступило від постачальника, спочатку повністю заповнюється другий бункер. Кількість, що залишилася, використовується для заповнення першого. [1]

Дана модель дозволяє наочно уявити собі поточний запас, оскільки тут – це та кількість запасу, яка фізично витікає з обох бункерів, забезпечуючи безперервність виробничого або торгового процесів між черговими поставками.