Визначення дистанційної освіти

Дистанційне навчання (ДН) є формою одержання освіти, поряд з очною і заочною, при якій в освітньому процесі використовуються кращі традиційні й інноваційні методи, засоби і форми навчання, засновані на комп'ютерних і телекомунікаційних технологіях.

Основу освітнього процесу при ДН складає цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота, котрий може учиться в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання і погоджену можливість контакту з викладачем по телефоні, електронній і звичайній пошті, а також очно.

ДН являє собою цілеспрямований інтерактивний, асинхронний процес взаємодії суб'єктів і об'єктів навчання між собою і з засобами навчання, причому процес навчання індиферентний до їхнього просторового розташування. Освітній процес проходить у специфічній педагогічній системі елементами якої є підсистеми: цілей навчання, змісту навчання, методів навчання, засобів навчання, організаційні форми навчання, ідентифікаційно-контрольна, учбово-матеріальна, фінансово-економічна, нормативно-правова, маркетингова.

У системі освіти ДН відповідає принципу гуманістичності відповідно до якого ніхто не повинний бути позбавлений можливості учитися через бідність, географічної чи тимчасової ізольованості, соціальній незахищеності і неможливості відвідувати освітні установи в силу фізичних недоліків чи зайнятості виробничими й особистими справами. Будучи наслідком об'єктивного процесу інформатизації суспільства й освіти і, вбираючи в себе кращі риси інших форм, ДН ввійде в ХХІ століття як найбільш перспективна, синтетична, гуманістична, інтегральна форма одержання освіти.

Існують і інші трактування понять дистанційного навчання й освіти, що відбивають різноманіття підходів до їх розуміння.

Дистанційна освіта – особлива, досконала форма, що сполучає елементи очного, очно – заочного, заочного і вечірнього навчання на основі нових інформаційних технологій і систем мультимедіа. Сучасні засоби телекомунікацій і електронних видань дозволяють перебороти недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому всю їхню гідність.

Дистанційна освіта – комплекс освітніх послуг, наданих широким шарам населення в країні і за рубежем за допомогою спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок і т.п.). Інформаційно-освітнє середовище ДН являє собою системно-організовану сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного й організаційно-методичного забезпечення, орієнтовану на задоволення освітніх потреб користувачів. ДН є однією з форм безупинної освіти, що покликано реалізувати права людини на освіти й одержання інформації.

Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що базується на принципі самостійного навчання студента. Середовище навчання характеризується тим, що учні в основному, а часто і зовсім, віддалені від викладача в просторі і (чи) у часі, у той же час вони мають можливість у будь-який момент підтримувати діалог за допомогою засобів телекомунікації.

Дистанційна освіта – це система, у якій реалізується процес дистанційного навчання для досягнення і підтвердження тих, кого навчають, визначеного освітнього цензу, що стає основою його подальшої творчої і (чи) трудової діяльності.

Інформаційно-освітнє середовище ДО являє собою системно організовану сукупність засобів передачі даних, інформаційних ресурсів, протоколів взаємодії, апаратно-програмного й організаційно-методичного забезпечення, і орієнтується на задоволення освітніх потреб користувачів.

Дистанційне навчання від традиційних форм навчання відрізняють наступні характерні риси:

Ø Гнучкість. Можливість займатися в зручне для себе час, у зручному місці і темпі. Нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни.

Ø Модульність. Можливість з набору незалежних навчальних курсів – модулів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Ø Паралельність. Рівнобіжне з професійною діяльністю навчання, тобто без відриву від виробництва.

Ø Охоплення. Одночасне звертання до багатьох джерел навчальної інформації (електронним бібліотекам, банкам даних, базам знань і т.д.) великої кількості що навчаються. Спілкування через мережі зв'язку один з одним і з викладачами.

Ø Економічність. Ефективне використання навчальних площ, технічних засобів, транспортних засобів, концентроване й уніфіковане представлення навчальної інформації і мультидоступ до неї знижує витрати на підготовку фахівців.

Ø Технологічність. Використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційних і телекомунікаційних технологій, що сприяють просуванню людини у світовий постіндустріальний інформаційний простір.

Ø Соціальна рівноправність. Рівні можливості одержання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності і матеріальній забезпеченості того, якого навчають.

Ø Інтернаціональність. Експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

Ø Нова роль викладача. ДО розширює й обновляє роль викладача, що повинний координувати пізнавальний процес, постійно удосконалити курси які він викладає, підвищувати творчу активність і кваліфікацію відповідно до нововведень і інновацій.

Позитивний вплив робить ДО і на студента, підвищуючи його творчий і інтелектуальний потенціалу за рахунок самоорганізації, прагнення до знань, уміння взаємодіяти з комп'ютерною технікою і самостійно приймати відповідальні рішення.

Якість ДО не уступає якості очної форми одержання освіти, а поліпшується за рахунок залучення видатного кадрового професорско-викладацького складу і використання в навчальному процесі найкращих учбово-методичних видань і контролюючих тестів по тим чи іншим дисциплінам.

Термін "дистанційна освіта" не відноситься до якоїсь особливої технології, скоріше, він описує спосіб навчання, що дозволяє навчаючому і що навчається вийти за вузькі рамки навчання в класі. Розглянемо докладніше поняття дистанційна освіта, а також спектр його можливостей.

Дистанційна освіта (ДО) – це практика, що зв'язує викладача, того, якого навчають, а також джерела, розташовані в різних географічних регіонах, за допомогою спеціальної технології, що дозволяє здійснювати взаємодію.

Взаємодія забезпечується різними способами, такими як обмін друкованими матеріалами через пошту і телефакс, аудиоконференція, комп'ютерна конференція, відеоконференція. Дистанційне навчання є перспективним способом одержання освіти ізольованими сільськими учнями, учнями зі специфічними вимогами чи особами, нездатними досягти поставленої мети іншим способом.

Істотно, що користь від придбання інформації ззовні робить навчання на відстані кращим для працюючих дорослих тих, хто знаходить, що масовість і розпорядок навчання для нього неприйнятний.

Можна визначити дистанційну освіту як освіту, що характеризується п'ятьма основними моментами:

1. Існування навчального і того, кого навчають, і, як мінімум, наявність домовленості між ними;

2. Просторове розділення навчаючого і того, кого навчають;

3. Просторове розділення того, кого навчають, і навчального закладу;

4. Двухнаправленна взаємодія того, кого навчають, і навчаючого;

5. Підбор матеріалів, призначених спеціально для дистанційного вивчення.

Це визначення охоплює ряд форм навчання – від заснованих на друкованих матеріалах, коли спілкування здійснюється поштою і телефоном, до двосторонніх відеокурсів, коли навчальний і той, кого навчають, "зустрічаються" на телевізійних екранах.

В основному в дистанційній освіті існує два підходи в забезпеченні підтримки навчання – розширення і трансформація. Ці підходи можуть бути описані в такий спосіб.

Модель розширення має місце тоді, коли викладач веде урок, що технологічно мало відрізняється від традиційного, розширюючи його до інших просторових і тимчасових рамок. Діяльність педагога, сукупність навчальних матеріалів, навчальне середовище дозволяє імітувати ситуацію навчання в умовах класу, а також компенсувати втрачені канали спілкування й одержання навчальної інформації. Дана модель навчання припускає перетворення лекції і наступного обговорення в класі в індивідуальні навчальні матеріали.

Модель трансформації характеризує такі форми організації дистанційного навчання, що не імітують традиційне навчання, а являють собою щось нове, специфічно зв'язане з використовуваними технологіями зв'язку викладачів і учнів.