Мова і несловесні засоби спілкування.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Мова і несловесні засоби спілкування.



Самостійна робота

З загального мовознавства

 

 

Виконала студентка ІІ курсу

факультету перекладачів

групи Па 14-13

Остренко Альона Михайлівна

 

Київ – 2015

 

Знаковість і одиниці мови.

Мова і несловесні засоби спілкування.

А. Тест 1

 

б а г б г а в а в а

 

Б. Завдання 1. Конспект першоджерела

Кочерган М.П. Мова як знакова система // Укр. мова і літ. в школі. – 1973. – № 4.

· Свідомість — це весь процес відображення дійсності нервово-мозковою системою людини; це усвідомлене буття, суб'єктивний образ світу.

· Мислення — це узагальнене відображення дійсності в свідомості у формах понять, суджень й умовиводів (силогізмів); це вища форма активного відображення об'єктивної реальності, яка полягає в цілеспрямованому, опосередкованому й узагальненому пізнанні суб'єктом суттєвих зв'язків і відношень предметів і явищ, у творчому продукуванні нових ідей, у прогнозуванні подій і вчинків [Философский знциклопедический словарь 1983: 391].

· свідомість не зводиться до мислення, вона охоплює як раціональне, так і чуттєве відображення дійсності, як пізнавальне, так і емоційно-оцінне ставлення людини до світу [Українська радянська енциклопедія 1983: 59]. Очевидно, до свідомості входять і відчуття, й уявлення.

· На думку сучасних учених, потрібно розрізняти три типи мислення: чуттєво-образне, технічне і поняттєве. Тільки поняттєвий тип мислення протікає в мовних формах.

· Чуттєво-образне і технічне мислення наявні й у вищих тварин.

· Поняттєве мислення притаманне тільки людині.

Завдання 2. Таблиця. Сучасні напрями мовознавства

Напрям мовознавства Час і місце виникнення Основні школи, їх представники та праці Проблематика Ключові поняття
психолінгвістика виникла у 50-ті роки 20 ст. в США   1.Представником психологічного напряму в мовознавстві був німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт. 2. Вагомий внесок у розвиток психологічного напряму в лінгвістиці зробив український мовознавець Олександр Потебня ,який розвивав ідеї Гумбольдта про протилежні якості мови. 3.Були сформовані дві психолінгвістичні школи: школа психолога Чарльза Осгуда і школа лінгвіста Ноема Хомського та психолога Джорджа Міллера. Психолінгвістика Осгуда. 4.Перше десятиліття свого існування психолінгвістика спиралася на загальнопсихологічну традицію американського необіхевіоризму. Цю психолінгвістичну школу називають також психолінгвістикою Осгуда.   Психолінгвістика досліджує наступні проблеми: психолінгвістичний одиниці сприйняття мови, етапи породження та розуміння мовленнєвого висловлювання, вивчення мови (особливо іноземному), мовне виховання дошкільнят та питання логопедії, клініка центрально-мозкових мовних порушень, діагностика нервових захворювань на основі спостережень над промовою, проблеми мовної дії (пропаганда, діяльність засобів масової інформації, реклама), лінгвістичні аспекти авіаційної і космічної психології, а також судової психології та криміналістики, питання організації внутрішнього лексикону людини, проблеми машинного перекладу, проблеми діалогу людини і комп'ютера, автоматична обробка тексту, інформатика, теорія і практика штучного інтелекту.   Психолінгвістика  
соціолінгвістика наукова дисципліна, що розвивається на перетині мовознавства, соціології, соціальної психології та етнології   Проблемами соціолінгвістики в Україні займалися й займаються М. О. Олікова, Л. Т. Масенко, Р. П. Зорівчак, В. Ю. Михальченко, С. О. Швачко та ін. Найважливіші для сучасної соціолінгвістики ідеї належать таким видатним ученим першим половини 20 ст., як І. О. Бодуен де Куртене, Е. Д. Поліванов, Л. П. Якубінський, В. М. Жирмунський, Б. А. Ларін, А. М. Селищев, В. В. Виноградов, Г. О. Винокур в Росії, Ф. Брюно, А. Мейе, П. Лафарг, М. Коен у Франції, Ш. Баллі і А. Сеше в Швейцарії, Ж. Вандріес в Бельгії, Б. Гавранек, А. Матезіус в Чехословаччині та ін   Однією з основних проблем, що вивчаються соціолінгвістика, є проблема соціальної диференціації мови на всіх рівнях його структури, і зокрема характер взаємозв'язків між мовними і соціальними структурами, які багатоаспектна і носять опосередкований характер.   Одним з ключових понять соціолінгвістики є поняття мовної ситуації, яка визначається як сукупність форм існування мови (мов, регіональних койне, територіальних і соціальних діалектів), які обслуговують континуум спілкування до певної етнічної спільності або адміністративно-територіальному об'єднанні.  
етнолінгвістика Етнолінгвістика виникла в США, у кінці XIX — на початку XX ст., у зв'язку з інтенсивним вивченням мови індіанських племен Північної, а потім і Центральної Америки.   1.Е. Сепір формулює свою тезу про мову як путівник по соціальній дійсності. Реальний світ несвідомо вибудовується на мовних звичках тої чи іншої групи. Дві різні мови ніколи не бувають схожими настільки, щоб можна було вважати їх засобом одної і тієї соціальної ситуації. 2.Крьобер, Вьоглин та Харріс були засновниками "помірного" напрямку в етнолінгвістиці. Їх погляди зводились до того, що мова є умовою виникнення культури, частиною культури, тому вербальну та невербальну діяльність людини слід розглядати разом. 3.У. Гуденаф та Ф. Лонсбері запропонували компонентний аналіз, який успішно використовують сучасні науковці. 4.О. Потебня та Г. Шпет своїми працями в галузях лінгвістики, фольклористики та психології значно вдосконалили науковий інструментарій етнолінгвістики. Головною є проблема генетичної спорідненості мов американських індіанців, дослідження взаємодії мов індіанців та індоєвропейських мов (англійської, французької, іспанської) та їх взаємовплив (праці Хойєра (мови тонкава і апачів), Б.Уорфа (мова хопі), Дж. Трейджера (мова таос)) та ін.   Цей розділ мовознавства, що досліджує зв'язки між мовними та культурними явищами, тобто це напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічнетнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови.  
когнітивна лінгвістика Початок когнітивної лінгвістики пов’язують із симпозіумом у Німеччині в Луйсбурзькому університеті, організованим Р. Дірвеном у 1989 р. Когнітивна лінгвістика є частиною когнітивної науки. Датою народження когнітивної науки вважають 1956 рік, її засновником називають Дж. Міллера   Представниками когнітивного підходу в семантиці є переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р. Лангаккер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольдберг, Дж. Тейлор, А. Ченкі та ін. Відомою є праця Р. Джекендоффа «Семантика і когнітивна діяльність» (1983 р.), у якій обґрунтовується зв'язок семантики з психологією. Це реалізує український мовознавець А. С. Зеленько.   Предметом когнітивної лінгвістики є проблема ролі мови у процесах пізнання й осмислення світу, в проведенні процесів його концептуалізації й категоризації (підведення явища, об'єкта, процесу тощо під певну рубрику, категорію; утворення і виділення самих категорій, тобто членування зовнішнього і внутрішнього світу людини й упорядковане подання різноманітних явищ через зведення їх до меншого числа розрядів і об'єднань), проблема співвідношення концептуальних систем із мовними, наукової та звичайної (буденної) картин світу з мовною.   Основним семантичним поняттям у когнітивній лінгвістиці є концепт; саме цим когнітивна лінгвістика найбільшою мірою відрізняється від інших напрямів дослідження семантики. Під поняттям концепт розуміють парадигматично нерозчленоване образне уявлення про об’єкт. Він має двоїсту сутність - психічну та мовну. З одного боку, це ідеальний образ, чи прообраз, що уособлює культурно зумовлені уявлення мовця про світ, з іншого - він має певне ім’я у повсякденно- побутовій і художній моделях світу.  

Список використаної літератури

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

 

Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики. – К., 1998.

 

Соссюр де Ф. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко. – К.: Основи, 1998. – 324 с.

 


 

Роль мови у процесі пізнання.

А.Тест 2

в г а а в а б

Б.Конспект першоджерела

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

Гіпотеза лінгвальної відносності — концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра — Уорфа.Автори вивчаючи своєрідність культури і мов американських індіанців, вони дійшли висновку про глибокий вплив мови на становлення світоглядних категорій. На думку Сепіра, мова є не стільки засобом передачі суспільного досвіду, скільки способом визначення цього досвіду для всіх, хто розмовляє тією мовою. Вона «нагадує математичну систему, яка відображає досвід у справжньому значенні цього слова тільки в найелементарніших своїх початках, але з плином часу перетворюється на систему понять, яка дає змогу передбачити всі можливі елементи досвіду відповідно до певних прийнятих формальних правил». [ Кочерган М. П. 2006, с.121—122].

 


А.Тест 3

б в г а а в б в а в

Б.Конспект першоджерела

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.


Теорія ізоморфізму (від грец. fsos — рівний, однаковий і morphe — вид, форма) — теорія польського мовознавця Єжи Куриловича, яка доводить відсутність якісної відмінності між різним Згідно з цією теорією в мові існує структурний паралелізм між рівнями. Так, зокрема, структурну подібність можна побачити у складі й реченні (структурна тотожність голосного в складі і предиката в реченні). Теорія ізоморфізму має важливе практичне значення. Для прихильників цієї теорії обґрунтованим є запозичення методів та понять, які використовуються при вивченні одного рівня, для дослідження іншого, наприклад запозичення методів і понять фонології у дослідженні лексики або граматики. Більшість вчених не приймають теорію ізоморфізму. Так, зокрема, російський мовознавець В. І. Кодухов уважає, що ідея ізоморфізму не пояснює всієї складності мовної структури, а зводить її до найпростіших структур з площинною будовою. и рівнями мови і дозволяє застосовувати в їх дослідженні одні й ті самі методи і принципи. [ Кочерган М. П. 2006, с.217].


 

А.Тест 4.

а в б в а в г в б

Б.Конспект першоджерела

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

 

· Перформативна функція — функція мовлення, яка полягає у виконанні перформативного акту, тобто такого, який рівнозначний здійсненню дії.

[ Кочерган М. П. 2006, с.299].

· Соціальна солідарність — поняття, яке служить для позначення соціальної згуртованості. Уперше його застосував французький філософ і соціолог Огюст Конт (1798—1857). Використовувалось воно далі головним чином у французькій соціології. Особливу увагу приділив дослідженню соціальної солідарності засновник французької соціологічної школи Еміль Дюркгейм (1858—1917). У його концепції — це одне з центральних понять, якому була присвячена, по суті, вся його наукова творчість. Для Дюркгейма соціальна солідарність рівнозначна суспільному стану, а її відсутність — соціальній патології. Термін соціальна солідарність має синоніми соціальна згуртованість і соціальна згода. [ Кочерган М. П. 2006, с.122, 325 ].


 

А.Тест 5.

б в а б а г б в

Б.Конспект першоджерела

 

· Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.

· Індукція (від лат. inductio «наведення, збудження») – прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ; узагальнення результатів окремих конкретних спостережень. . [ Кочерган М. П. 2006, с.99 ].

 

· Дедукція (лат. deductio, від deduco «відводжу, виводжу»)– форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних. На основі загального правила логічним шляхом з одних положень як істинних виводиться нове істинне положення. В основі дедукції – аксіома: все, що стверджується стосовно всього класу, стверджується стосовно окремих предметів цього класу. Дедуктивний підхід набув особливого поширення в математиці. Всі теореми виводяться логічним шляхом за допомогою дедукції з невеликої кількості вихідних положень – аксіом. У мовознавстві дедуктивний підхід необхідний, а інколи – єдино можливий (якщо потрібно дослідити явища, які не можна безпосередньо спостерігати, тобто у випадках так званого «чорного ящика», коли про певні явища роблять дедуктивні висновки, правильність яких перевіряють на основі того, що маємо на вході і на виході «чорного ящика»). Саме таким чином вивчають, наприклад, механізм сприйняття і породження мовлення.

· Із дедукцією пов'язане поняття гіпотези (в науці існує навіть термін гіпотетико-дедуктивний метод). [ Кочерган М. П. 2006, с.358 ].

 

 

· Гіпотеза (від герц, hypothesis «основа, припущення») – спосіб пізнавальної діяльності, побудови вірогідного, проблематичного знання, коли формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло в процесі дослідження; одне з можливих розв'язань проблеми.

· Суть гіпотези полягає у висуненні припущення щодо внутрішньої структури об'єкта, форми зв'язків між його елементами і його експериментальній перевірці. Гіпотеза доти залишається припущенням, здогадом, поки не пройшла перевірку. Доведена гіпотеза, тобто перевірена на багатьох фактах, стає науковою теорією.

· За допомогою дедукції (гіпотези) можна передбачити факти задовго до їх емпіричного відкриття. Скажімо, Ф. де Соссюр у 1878 р. висунув гіпотезу, відому в мовознавстві як ларингальна теорія. Це відкриття залишалося гіпотезою аж до 1927 р., коли Є. Курилович виявив у пам'ятках хетської мови графічні позначення особливих звуків саме у вказаних Ф. де Соссюром позиціях. Гіпотеза підтвердилася. Серед інших можна назвати ще гіпотезу лінгвальної відносності, гіпотезу лінгвальноїдоповняльності, різні гіпотези походження мови, маррівську гіпотезу походження всіх слів від чотирьох елементів (сал, бер, йон,рош) та ін. [ Кочерган М. П. 2006, с.358].

 

· Семантичний диференціал — психолінгвістичний прийом (анкетування), який полягає у використанні комплексу пар семантичних диференційних ознак для характеристики одиниць мови (визначення відстані між значеннями слів, їх місця в лексико-семантичній системі, вивчення звукосимволізму тощо). [ Кочерган М. П. 2006, с.434 ].

 

Самостійна робота

З загального мовознавства

 

 

Виконала студентка ІІ курсу

факультету перекладачів

групи Па 14-13

Остренко Альона Михайлівна

 

Київ – 2015

 

Знаковість і одиниці мови.

Мова і несловесні засоби спілкування.

А. Тест 1

 

б а г б г а в а в а

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.238.96.184 (0.017 с.)