Розвиток інтелекту старшокласників

У ранній юності формується цілісний інтелект як динамічна структура пізнавальних властивостей людини. Він визначає стиль і стратегію подолання проблем, ефективність індивідуального підходу до пізнавальних і проблемних ситуацій. У цілісному інтелекті поєднані основні пізнавальні функції людини (відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява). Показниками його розвитку є обсяг, структура та якість знань, рівень інтуїції, володіння розумовими операціями, стратегіями розв'язування завдань тощо.

У старшокласників формуються перші цілісні поняттєві структури. Найважливіші їх характеристики конкретність і абстрактність. Конкретній поняттєвій структурі властиві незначна диференціація та недостатня інтеграція понять, у яких переважає чуттєвий досвід. Тому юнаки залежні від зовнішніх впливів, схильні до чорно-білого мислення, нетерпимі до невизначених ситуацій, стереотипно розв'язують проблеми тощо. Абстрактна поняттєва структура передбачає високу диференціацію та інтеграцію понять. Ознаки її - незалежність від ситуації, орієнтація на внутрішній досвід у пізнанні світу, схильність до ризику, гнучкість, креативність тощо. Що вищий рівень абстрактності, то вираженіша здатність особистості маневрувати в межах часових, просторових, семантичних відстаней і долати їх.

Розширюється у старшокласників і простір розмірковування, вони вже здатні розв'язувати не тільки пізнавальні завдання, а й соціальні проблеми. У ранній юності формується мимовільний інтелектуальний контроль, що забезпечує оперативне регулювання процесу розмірковування. Недостатня розвиненість його може спричиняти надмірну фіксацію уваги на одному елементі видимого поля. Це породжує деформацію (розширення або стискання) суб'єктивного перцептивного чи когнітивного простору, спотворення пізнавального образу (об'єкт, що перебуває в центрі уваги, сприймається значно більшим) через залежність від оточення, миттєву реакцію на зовнішні сигнали, контроль за використанням категорій у судженнях, орієнтуванні в чинниках ситуації і плині часу (надія).

Старшокласники вже усвідомлюють особливості свого інтелекту: рівень і тип суб'єктивних (висловлюваних в аналізі труднощів у функціонуванні власного розуму) уявлень про власні індивідуальні інтелектуальні ресурси. Складовими його є знання своїх індивідуальних інтелектуальних якостей (особливостей сприймання, пам'яті, мислення, способів формулювання і розв'язання проблем тощо); володіння основами інтелектуальної діяльності (ознайомленість зі способами запам'ятовування, правилами ефективного мислення, відмінностями між логічно необхідними й емпірично правильними судженнями тощо); уміння оцінювати власний розум на рівні "недостатній - достатній" і на рівні самоприйняття, відчуття інтелектуальної спроможності чи неспроможності.

Динамічно формується в цей період пізнавальне ставлення до світу (пізнавальна позиція), яка може бути відкритою і закритою. Відкрита пізнавальна позиція свідчить про варіативність індивідуального розумового досвіду, суб'єктивних способів осмислення подій; врахування різноманітних точок зору інших, здатність синтезувати різні пізнавальні позиції в діалозі, погоджуватися зі змістом інформації або брати його під сумнів тощо. Таких учнів непросто чимось здивувати, оскільки навіть найнеймовірніші події є для них суб'єктивно очікуваними. Закритій пізнавальній позиції властиві стереотипне осмислення проблеми, неадекватне сприйняття незвичних і потенційно психотравмувальних аспектів ситуації. Старшокласник із такою позицією не може одночасно мати багато поглядів на явище, йому важко враховувати погляди інших, сприймати суперечності й парадокси, критично ставитися до інформації, уявляти неймовірні події та факти.

Юнацький вік активно сприяє розвитку інтелектуальних здібностей - здатностей розуміти значення слів, вибудовувати просторові фігури із запропонованих елементів, виявляти закономірності у ряді чисел і геометричних зображень, пропонувати різні варіанти використання певного об'єкта, бачити суперечності у проблемній ситуації, знаходити способи вивчення певної предметної сфери тощо.

Структуру інтелектуальних здібностей старшокласників утворюють:

а) логіко-нормативні (конвергентні) здібності. Виявляються у здатності за допомогою логічного мислення розв'язувати нормативні завдання в регламентованих ситуаціях, обробляти інформацію, швидко знаходити правильні відповіді. Залежать вони від рівня розвитку інтелекту, його комбінаторних властивостей - здатності виявляти зв'язки, відношення та закономірності, комбінувати елементи проблемної ситуації і власних знань, а також процесуальних властивостей інтелекту (операцій, прийомів і стратегій інтелектуальної діяльності);

б) дивергентні здібності (креативність) інтелекту. Виявляються у здатності продукувати оригінальні ідеї в нерегламентованих умовах діяльності. Критеріями креативності е: швидкість (кількість ідей, що виникають за одиницю часу); оригінальність (здатність породжувати нові ідеї); сприйнятливість (чутливість до незвичайних деталей, суперечностей та невизначеності, готовність гнучко і швидко переключатися з однієї ідеї на іншу); метафоричність (схильність використовувати символічні, асоціативні засоби для вираження своїх думок, уміння у простому бачити складне, у складному - просте); здатність відмовитися від непродуктивного досвіду, привносити в нього нове.

Старшокласники усвідомлено оволодівають пізнавальними стилями. Виявляється це в індивідуальних способах кодування та оброблення інформації, формулюванні і розв'язанні інтелектуальних проблем, пізнавального ставлення до подій і світу. Сукупність цих стилів утворюють стилі кодування та опрацювання інформації (когнітивні стилі); формулювання і розв'язання інтелектуальних проблем (інтелектуальні стилі); бачення дійсності (епістемологічні стилі).

Важливе надбання ранньої юності - формування способів розумової репрезентації, суть якої полягає в особливостях сформованого актуального розумового образу конкретної події, предметної ситуації, тобто в суб'єктивній формі бачення.

За недостатнього розвитку розумового представлення старшокласники: нездатні адекватно уявити ситуацію без чітких указівок ззовні; орієнтуються на безпосередні суб'єктивні асоціації, а не на аналіз суттєвих об'єктивних особливостей ситуації; надають перевагу простішій, зрозумілішій і добре організованій формі представлення (зосередження на очевидних, зовнішніх аспектах ситуації, нездатність реагувати на приховані її аспекти); рідко можуть осмислити та пояснити власні дії при побудові уявлення про ситуацію, чітко виокремити два-три ключові її елементи (опорні точки роздумів); неготові перебудувати образ ситуації відповідно до нових умов і вимог діяльності; схильні до егоцентричних репрезентацій (зосередження на особистому погляді, власних потребах, податливість негативному впливу афективних станів).

Загалом інтелектуальна сфера старшокласника пов'язана із самосвідомістю, спонукальною, емоційно-вольовою сферами. Завдяки самосвідомості він визначає мету інтелектуальної діяльності, рівень досягнень. Інтереси його окреслюють предметне поле розмірковування. Спонукальна сфера живить психічною енергією інтелектуальну поведінку (пізнавальні потреби, інтереси, інтелектуальна саморегуляція тощо). Інтелект взаємодіє з емоційно-вольовою сферою. За позитивних емоцій потенціал інтелекту в ранній юності значно підвищується, але сильні емоції (в т. ч. і позитивні) створюють труднощі, оскільки особистість починає сприймати світ через свою радість чи горе. Негативні емоції спрямовуються на конкретні образи, позитивні - на абстрактні, узагальнені моделі.

Головним досягненням у розвитку пізнавальної сфери старшокласників є становлення словесно-логічного мислення (оволодіння логічними операціями), яке тісно пов'язане з розвитком внутрішнього і зовнішнього мовлення; розвиток осмисленості та апперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.