АСКАРИДОЗ (Ascaridosis) (B77)

АМЕБІАЗ (Amоebiasis) (А 06)

 

Клінічні форми:

· кишкові: гострий амебний коліт (А06.0), хронічний амебіаз (А06.1) (рецидивний чи безперервний перебіг), хронічний амебний коліт (А06.2), амебома товстої кишки (А06.3), амебний апендицит (А06.8);

· позакишкові: гепатит, абсцес печінки (А06.4), пневмонія, абсцес легень (А06.5), абсцес мозку (А06.6), шкіри (А06.7), рідких локалізацій - нирок, селезінки (А06.8) тощо;

· неуточнені (А06.9).

· латентні (цистоносійство).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення:

· кишкового амебіазу – периколіт, перфорація і гангрена кишки, кишкова кровотеча, рубцевий стеноз товстої кишки, інвагінація та інші види непрохідності кишок;

· позакишкового амебіазу – перигепатит, піддіафрагмальний абсцес, перитоніт, плеврит, перикардит, медіастеніт, піопневмоторакс, емпієма плеври, печінково-бронхіальна нориця та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Entamoeba histolytica.

1 Паразитологічне дослідження: протозооскопія нативних мазків із досліджуваного матеріалу; виявлення великої тканинної з еритроцитами вегетативної форми амеби та цист (у калі, матеріалі з дна виразки, харкотинні та ін.)

2 Культивування амеб на штучних живильних середовищах Робінзона, Павлової, Бека та ін.

3 Серологічні дослідження: РНГА, ІФМ, РЕМА, РЗК, РІФ з діагностикумом із культури дизентерійної амеби в динаміці. Діагностичний титр 1:80 і вище.

4 ІФА – визначення антитіл класу IgM і IgG до Entamoeba histolytica. ПЛР – ідентифікація ДНК збудника.

5 Біологічна проба на кошенятах, хом’яках, кроликах, морських свинках.

6 Загальноклінічні методи: аналіз крові (амебна дизентерія) – лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом, збільшена ШОЕ, можлива анемія; (амебний абсцес) – лейкоцитоз, нейтрофільоз, різко підвищена ШОЕ. Копроскопія – свіжі еритроцити (вигляд малинового желе), еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена та амеби.

7 Ректороманоскопія: наявність глибоких виразок із підритими краями, що розміщуються на незміненій слизовій оболонці; еритрофаги у фекаліях, узятих під час ректороманоскопії.

8 УЗД, КТ, рентгенографія, інфрачервона термографія для виявлення амебних абсцесів будь-якої локалізації.

 

АСКАРИДОЗ (Ascaridosis) (B77)

 

Стадії:

· личинкова (міграційна): еозинофільні інфільтрати в легенях (J82), гостра пневмонія, бронхіт, шкірні прояви тощо;

· статевозріла (кишкова): типова, латентна, стерта форми.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення кишкової стадії: без ускладнень; з ускладненнями – гостра кишкова непрохідність (спастична, обтураційна), перфорація кишки, шлунково-кишкова кровотеча, апендицит, дивертикуліт Меккеля, гепатит, холецистит, панкреатит, ураження сечостатевих органів тощо.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Ascaris lumbricoides.

1 Специфічні методи: копроскопія (виявлення яєць аскарид, іноді самих аскарид), мікроскопія мокротиння (виявлення личинок аскарид), серологічне дослідження: РІФ, РНГА, РЕМА (виявлення специфічних антитіл до аскарид).

2 Загальноклінічні методи: аналіз крові – лейкоцитоз (міграційна фаза), еозинофілія, іноді анемія. Дослідження калу – еритроцити.

 

БАЛАНТИДІАЗ (Balantidiasis) (А 07. 0)

Клінічні форми: гостра, хронічна (рецидивна, безперервна).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення: кишкова кровотеча, перфорація виразки в товстій кишці, гнійний перитоніт, кахексія тощо.

Субклінічна форма (Z22.1).

 

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Balantidium coli.

1 Паразитологічне дослідження: виявлення інфузорії Balantidium coli в калі (вегетативної форми чи цисти) з першого дня хвороби.

2 ІФА: виявлення антитіл класу IgM і IgG до B. сoli.

 

Лямбліоносійство.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник - Lamblia intestinalis (Giardia lamblia).

1 Мікроскопія дуоденального вмісту, фекалій, слизу та виділень із сечостатевих органів.

2 Серологічні дослідження: ВІЕФ; ЕLISA, метод зустрічного електрофорезу (збільшення титру антитіл спостерігається у 70 % хворих); тест-система Prospect/Giardia; РНІФ, РФА, ІФА.

 

Альтернативна класифікація

(Л.М. Чудна, Л.О. Трішкова, 1987)

Форми поліомієліту без ураження нервової системи: інапарантна, абортивна.

Форми поліомієліту з ураження нервової системи:

· непаралітичний поліомієліт (менінгеальна форма);

· паралітичний поліомієліт: спінальні форми з обмеженим ураженням шийної, грудної або поперекової частини спинного мозку або поширені форми з ураженням усього спинного мозку; бульбарні форми; понтинні форми; змішані (бульбарноспінальні, понтоспінальні, бульбопонтоспінальні).

Ступінь тяжкості паралітичного поліомієліту: стертий, легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Наслідки захворювання: з повним одужанням і відновленням порушених функцій; зі залишковими руховими розладами (паралічі, парези); без трофічних порушень або в поєднанні з ними.

 

Альтернативна класифікація

(В.Н. Дроздов, О.С. Махмудов, 1978)

Типові форми: скарлатиноподібна, генералізована; абдомінальна; артралгічна; жовтянична, змішана.

Атипові форми: катаральна; очнозалозиста, стерта, латентна.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг хвороби: гладкий (без загострень і рецидивів), зі загостреннями, із рецидивами, з ускладненнями.

 

Альтернативна класифікація

(В.А. Постовіт, 1984)

Гастроінтестинальна форма (гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт, ентерит, ентероколіт, коліт):

а) виражена, б) стерта.

Тифоподібна.

Септична.

 

Альтернативна класифікація

(В.І. Покровський і співавт., 1973)

За етіологією: спричинена холерним вібріоном О1 biovar cholerae чи biovar eltor.

Клінічні форми:

· типові (ентерит, гастроентерит, алгід);

· атипові (блискавична (фулмінантна), стерта, суха.

За ступенем зневоднення: легкий (І ступінь, втрата рідини до 3 % маси тіла); середній (ІІ ступінь, втрата рідини 4-6 % маси тіла), тяжкий (ІІІ ступінь, втрата рідини 7-9 % маси тіла), дуже тяжкий (ІV ступінь, втрата рідини 10 % маси тіла і більше).

 

Альтернативна класифікація

(В.І. Покровський і співавт., 1978)

Гостра дизентерія (триває до 3 міс.):

· колітний варіант (легкий, середньої тяжкості, тяжкий);

· гастроентероколітний варіант (легкий, середньої тяжкості зі зневодненням І-ІІ ст., тяжкий зі зневодненням ІІІ-ІVст.).

· гастроентеритний варіант (легкий, середньої тяжкості зі зневодненням І-ІІ ст., тяжкий зі зневодненням ІІІ-ІVст.).

Перебіг: стертий, затяжний.

Хронічна дизентерія (триває понад 3 міс.).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Перебіг: рецидивний, безперервний.

Бактеріоносійство: реконвалесцентне, гостре, хронічне.

За етіологією: S. dysenteriaе, S. flexneri, S. boydii, S. sonnei.

 

АМЕБІАЗ (Amоebiasis) (А 06)

 

Клінічні форми:

· кишкові: гострий амебний коліт (А06.0), хронічний амебіаз (А06.1) (рецидивний чи безперервний перебіг), хронічний амебний коліт (А06.2), амебома товстої кишки (А06.3), амебний апендицит (А06.8);

· позакишкові: гепатит, абсцес печінки (А06.4), пневмонія, абсцес легень (А06.5), абсцес мозку (А06.6), шкіри (А06.7), рідких локалізацій - нирок, селезінки (А06.8) тощо;

· неуточнені (А06.9).

· латентні (цистоносійство).

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення:

· кишкового амебіазу – периколіт, перфорація і гангрена кишки, кишкова кровотеча, рубцевий стеноз товстої кишки, інвагінація та інші види непрохідності кишок;

· позакишкового амебіазу – перигепатит, піддіафрагмальний абсцес, перитоніт, плеврит, перикардит, медіастеніт, піопневмоторакс, емпієма плеври, печінково-бронхіальна нориця та ін.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Entamoeba histolytica.

1 Паразитологічне дослідження: протозооскопія нативних мазків із досліджуваного матеріалу; виявлення великої тканинної з еритроцитами вегетативної форми амеби та цист (у калі, матеріалі з дна виразки, харкотинні та ін.)

2 Культивування амеб на штучних живильних середовищах Робінзона, Павлової, Бека та ін.

3 Серологічні дослідження: РНГА, ІФМ, РЕМА, РЗК, РІФ з діагностикумом із культури дизентерійної амеби в динаміці. Діагностичний титр 1:80 і вище.

4 ІФА – визначення антитіл класу IgM і IgG до Entamoeba histolytica. ПЛР – ідентифікація ДНК збудника.

5 Біологічна проба на кошенятах, хом’яках, кроликах, морських свинках.

6 Загальноклінічні методи: аналіз крові (амебна дизентерія) – лейкоцитоз з паличкоядерним зсувом, збільшена ШОЕ, можлива анемія; (амебний абсцес) – лейкоцитоз, нейтрофільоз, різко підвищена ШОЕ. Копроскопія – свіжі еритроцити (вигляд малинового желе), еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена та амеби.

7 Ректороманоскопія: наявність глибоких виразок із підритими краями, що розміщуються на незміненій слизовій оболонці; еритрофаги у фекаліях, узятих під час ректороманоскопії.

8 УЗД, КТ, рентгенографія, інфрачервона термографія для виявлення амебних абсцесів будь-якої локалізації.

 

АСКАРИДОЗ (Ascaridosis) (B77)

 

Стадії:

· личинкова (міграційна): еозинофільні інфільтрати в легенях (J82), гостра пневмонія, бронхіт, шкірні прояви тощо;

· статевозріла (кишкова): типова, латентна, стерта форми.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ускладнення кишкової стадії: без ускладнень; з ускладненнями – гостра кишкова непрохідність (спастична, обтураційна), перфорація кишки, шлунково-кишкова кровотеча, апендицит, дивертикуліт Меккеля, гепатит, холецистит, панкреатит, ураження сечостатевих органів тощо.

ПІДТВЕРДЖЕННЯ ДІАГНОЗУ (специфічні та параклінічні методи дослідження)

Збудник – Ascaris lumbricoides.

1 Специфічні методи: копроскопія (виявлення яєць аскарид, іноді самих аскарид), мікроскопія мокротиння (виявлення личинок аскарид), серологічне дослідження: РІФ, РНГА, РЕМА (виявлення специфічних антитіл до аскарид).

2 Загальноклінічні методи: аналіз крові – лейкоцитоз (міграційна фаза), еозинофілія, іноді анемія. Дослідження калу – еритроцити.