Народногосподарське значення кукурудзи

Кукурудза одна з високоврожайних, різностороннього використання культура. Її зерно незамінний компонент для приготування комбікормів, цінна сировина для харчової, медичної, мікробіологічної, хімічної промисловості та інших галузей народного господарства. Вона виділяється високими кормовими властивостями. Являючись високоефективним кормом, зерно придатне для годівлі всіх видів тварин і птиці. Тому в структурі зернової частина комбікормів України намічено довести його до 30…40%.

Кукурудзу, як соковитий корм, у вигляді силосу, приготованого з качанів і цілих рослин у стадії молочно-воскової стиглостізерна. Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі в поукісних посівах і є найбільш цінним кормом для великої рогатої худоби.

Силосування - простий і надійний спосіб консервування зелених кормів.

Збирання кукурудзи на силос слід починати у стадії молочно-воскової стиглості. У районах з коротким вегетаційним періодом її необхідно зібрати до настання приморозків.

Висота зрізування стебел при збиранні має бути не більше 5-12см. Оптимальна вологість силосованої сировини 60-70%. У масу вологістю понад 70% обов'язково додають подрібнену солому (10-20%) маси сировини). При вологості рослин 60-70%) листостеблову масу подрібнюють так, щоб часточок 2-Зсм завдовжки було не менш ніж 70% (за масою), а при вологості 75-80%> і вищій довжину січки збільшують до 4-5см і більше. Сумарні втрати силосної маси не повинні перевищувати 5%.

 

Основним обробітком ґрунту під кукурудзу на зелений корм та силос здійснюють у такій послідовності:

Зм.

Арк.

Підпис

Дата

Арк.

КП. ЕМО. 5.10010201. 044. 001. ПЗ

а) лущать стерню озимих культур дисковими лущильниками (ЛДГ-10,ЛДГ-15) або дисковими боронами (БДТ-3,БДТ-7) на глибину 6-8 см;

б) з появою паростків бур’янів та бадилинці обробляють ґрунт дисковими боронами або плоско різами (КПП-2,2,КПШ-5,КПШ-9) на глибину 10-12см;

в) на при кінці жовтня – на початку листопада орють на зяб на глибину 6-8см;

г) проводять передпосівний обробіток ґрунту, який включає раньовисняне боронування і передпосівну культивацію на глибину 6-8см.

 

Технологічні операції

Зм.

Арк.

Підпис

Дата

Арк.

КП. ЕМО. 5.10010201. 044. 001. ПЗ

Навантаженя мін. добрив

Внесення мінеральних добрив

Лущення

Навантаження органічних добрив

Внесення органічних добрив

Оранка

Закриття вологи

Транспортування води

Пригутування робочої рідини

Обприскування гірбіцидом

Боронування

Перед посівний обробіток

Транспортування насіння і мін. добрив

Сівба

Досходове боронування

Післясходове розпушення міжрядь

Транспортування води

Приготування робочої рідини та обприскування гірбіцидом

Міжрядний обробіток та підживлення рослин

Збирання на силос

Транспортування силосної маси

Трамбування прикривання силосної маси

 

 

Зм.

Арк.

Підпис

Дата

Арк.

КП. ЕМО. 5.10010201. 044. 001. ПЗ

2.3 Розроблення технологічної карти

Технологічна карта - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. Тобто, загалом, там знаходяться відомості про здійснення технологічних вагина страуса похожая на сопли свиньи процесів.В сільському господарстві такі карти складають для кожної культури і по окремих видах незавершеного виробництва. У них слід передбачати раціональні й прогресивні технології для умов конкретного підприємства.

. Для складання технологічної карти нам необхідні такі первинні дані: попередники, площа, на якій планується вирощування культури; планова врожайність (основної та побічної продукції), т/га; норма витрати кг/га: насіння, розчинів пестицидів; норми внесення добрив (мінеральних і органічних), т/га; відстані перевезення: насіння, органічних і мінеральних добрив, розчинів пестицидів, основної і

побічної продукції.

Всі ці культури вирощуються по інтенсивній технології. Операції які відповідають цій технології записуються в графу 2 “Назва операцій” технологічної карти в послідовності їх виконання з врахуванням одиниць виміру (т, га…).

В графу 4 ”Об’єм робіт у фізичному виражені” заносимо об’єм робіт по даній технологічній операції.

В графу 5 ”Об’єм робіт в умовах еталонних гектарах” заносимо об’єм робіт в умовах еталонних гектарах для машинно-тракторного агрегату об’єм роботи яких вимірюється в цих одиницях.

В графі 5 і 6 “Агростроки” вказуємо дату початку робіт і їх тривалість. Початок робіт плануємо з врахуванням досвіду набутого в даному господарстві. Він може змінюватись відповідно до погодних умов.

В графі 8, 10 та 11 “Склад агрегату” записуємо найбільш раціональний склад агрегату. При розрахунку складу МТА враховуємо: витрати пального, продуктивність, а також узгодженість роботи з іншими МТА в даному циклі, наявність сільськогосподарських машин та інші фактори.

В графу 12 “Кількість обслуговуючого персоналу” записуємо необхідну кількість працівників для роботи і обслуговування МТА, яка визначається в залежності від його складу, прийнятої технологічної схеми роботи і рекомендації заводу виготовлювача.

В графу 13 “Продуктивність агрегату за годину змінного часу” записуємо дані отримані під час розрахунку годинної продуктивності за формулою:

W_год = W_ЗМ/T_ЗМ, (2.1)

де W_год - продуктивність агрегату за годину змінного часу;

W_зм - продуктивність агрегату за зміну;

T_зм - кількість годин роботи за зміну.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

КП.ЕМО. 5.10010201 044. 001. ПЗ

Змінна продуктивність агрегату приймається на основі норм виробітку (з довідників).

В графу 14 “Кількість годин роботи на добу” записуємо цю. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на 7-годинну робочу зміну, а роботи з шкідливими умовами праці – на 6-годину. Але є випадки коли необхідно, щоб агрегат працював у дві зміни. В нашому випадку заплановано роботу збирального агрегату 14 год. на добу.

В графу 15 “Добова продуктивність агрегату” записуємо добову продуктивність агрегату, яка знаходиться за формулою:

W_доб. = w_год ·t_доб, (2.2)

Де t_доб. - кількість годин роботи агрегату за добу.

В графу 17 “Необхідна кількість агрегатів” записуємо кількість агрегатів, яка визначається за формулою:

п_а = U/(w·T_доб ·D_Р), (2.3)

де U - об’єм роботи у фізичному численні;

d_р- кількість днів роботи агрегату.

В графу 20 “Витрати пального на одиницю роботи” та графу 18 “Затрати робочого часу на одиницю роботи” записуємо дані прийняті по довідникових даних або визначені за формулами:

Q = (N_ЕН·q_Е·K_З)/W, (2.4)

де Q – витрата палива на одиницю роботи;

N_ЕН- номінальна потужність двигуна;

q_Е - питома витрата пального двигуном;

K_З- коефіцієнт завантаження двигуна.

Затрати робочого часу на одиницю виконаної роботи обчислюємо за формулою:

З_ч = (m·T_ЗМ)/W_ЗМ = (m_М·m_В)/W, (2.5)

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

КП.ЕМО. 5.10010201 044. 001. ПЗ

де З_ч - затрати робочого часу на 1 га;

m - кількість робітників обслуговуючих агрегат;

m_М – кількість механізаторів обслуговуючих агрегат;

m_В – кількість допоміжних робітників обслуговуючих агрегат.

В графі 21 “Витрати палива на увесь об’єм” і графу 19 “Затрати робочого часу на увесь об’єм” заносимо дані визначені множенням питомих показників на фізичний об’єм роботи.

В графу 20 “Приведені витрати на одиницю роботи” записуємо дані визначені за формулою:

ПВ = ЕВ + Е_н ·К, (2.6)

де ПВ - приведені затрати;

ЕВ - експлуатаційні витрати;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень.

В графу 19 “Приведені затрати на увесь об’єм” записуємо значення знайдені множенням приведених витрат на одиницю роботи на весь об’єм роботи.

Результати розрахунків представлені в технологічній карті на аркуші 1 графічної частини курсового проекту