Розділ 1. Опис об’єкта. Побудова функціональної схеми 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ 1. Опис об’єкта. Побудова функціональної схеми



ВСТУП

На базі економічної та високопродуктивної електронної техніки у 80-х роках визначилась нова тенденція розвитку інформаційно-обчислювальної техніки - створення локальних обчислювальних мереж LAN (Local Area Network) різноманітного призначення. Локальна обчислювальна мережа – це комунікаційна мережа, яка забезпечує в межах деякої обмеженої території взаємозв’язок для широкого кола програмних продуктів. Вона підтримує зв’язок між ЕОМ, терміналами, обладнанням, забезпечує сумісне використання ресурсів.

Впровадження локальної обчислювальної мережі дозволяє персонально використовувати обчислювальні ресурси всієї мережі, а не тільки окремого комп’ютера, створювати різноманітні масиви управлінської, комерційної та іншої інформації загального призначення, автоматизувати документообіг в цілому. З’являються можливості колективного використання різних спеціалізованих засобів та інструментів для вирішення певного кола професійних задач (наприклад, засобів машинної графіки, підготовки звітів, відомостей, доповідей, публікацій та інших документів). Крім організації внутрішніх служб, локальна обчислювальна мережа дозволяє розгорнути зовнішні по відношенню до організації такі служби, як телексний (телетайпний) зв’язок, поштова кореспонденція, електроні дошки оголошень, електронні газети, тощо, а також підтримує вихід в глобальні (регіональні) мережі та користування їх послугами.

В даній курсовій роботі метою було постеевлено побудову локальної мережі для вищого навчального закладу, що забезпечуватиме роботу 400 машин, підключених стаціонарно, та більш ніж 200 машин, що можуть підключатися бездротово.

 

 


Висновки

В цьому розділі було вирішено основні питання стосовно запланованої мережі, а саме:

1. Побудовано план будівлі.

2. Визначено кількість комутаційних елементів.

3. Визначено кількість та ролі серверів.

4. Визначено кількість та розміщення робочих станцій.

5. Визначено логічну та фізичну топологію мережі.

6. Визначено базову швидкість передачі даних

На основі питань, зазначених вище, було побудовано ієрархічну та функціональну схеми з нанесенням розміщення робочих станцій та комутаційних елементів на план будівлі

 


РОЗДІЛ 2. ВИБІР МЕРЕЖЕВОГО ОБЛАДНАННЯ

Висновки

В розділі було визначено основне активне та пасивне мережеве обладнання Пріоритетними характеристиками при виборі обладнання були низька ціна та пропускна здатність, що дозволить забезпечити постійне підключення до мережі близько 600 робочих машин.

Докладні таблиці з характеристиками в Додатках А та Б. Загалом було обрано:

1. Три типи комутаторів

2. Сервер

3. Бездротову точку доступу

4. Кабель

5. Конектори

6. Монтажний короб

7. Мережеі розетки

8. Комутаційна панель

Загальна ціна проекту приведена в додатку Б.


РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ ЛОКАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ

ІР-адресація

ІР-адреса – це ідентифікатор (унікальний числовий номер) мережевого рівня, що використовується для адресації комп'ютерів чи пристроїв у мережах, що побудовані з використанням протоколу TCP/IP (наприклад Інтернет).

IP-адреса складається з чотирьох 8-бітних чисел, які називають октетами.

IP-адреси являють собою основний тип адрес, на підставі яких мережевий рівень передає пакети між мережами.

IP-адреса призначається адміністратором під час конфігурування комп'ютерів і маршрутизаторів. IP-адреса складається із двох частин: номера мережі й номера вузла. Номер мережі може бути обраний адміністратором довільно, або призначений за рекомендацією спеціального підрозділу Internet (Internet Network Information Center, InterNIC), якщо мережа повинна працювати як складова частина Internet. Звичайно постачальники послуг Internet одержують діапазони адрес у підрозділів InterNIC, а потім розподіляють їх між своїми абонентами. Номер вузла в протоколі IP призначається незалежно від локальної адреси вузла. Маршрутизатор по визначенню входить відразу в кілька мереж. Тому кожен порт маршрутизатора має власну IP-адресу. Кінцевий вузол також може входити в кілька IP-мереж. У цьому випадку комп'ютер повинен мати кілька IP-адрес, по числу мережевих зв'язків. Таким чином, IP-адреса характеризує не окремий комп'ютер або маршрутизатор, а одне мережеве з'єднання.

IP-адреса має довжину 4 байти й звичайно записується у вигляді чотирьох чисел, що представляють значення кожного байта в десятковій формі й розділених точками, наприклад, 128.10.2.30 - традиційна десяткова форма представлення адреси, а 10000000 00001010 00000010 00011110 - двійкова форма представлення цієї ж адреси.

Адреса складається із двох логічних частин — номера мережі й номери вузла в мережі. Яка частина адреси відноситься до номера мережі, а яка — до номера вузла, визначається значеннями перших біт адреси. Значення цих біт є також ознаками того, до якого класу відноситься та або інша IP-адреса.

Якщо адреса починається з 0, то мережу відносять до класу А и номер мережі займає один байт, інші 3 байти інтерпретуються як номер вузла в мережі. Мережі класу А мають номери в діапазоні від 1 до 126. (Номер 0 не використовується, а номер 127 зарезервований для спеціальних цілей, про що буде сказано нижче.) Мереж класу А небагато, зате кількість вузлів у них може досягати 224, тобто 16 777 216 вузлів.

Якщо перші два біти адреси є 10, то мережа відноситься до класу В. У мережах класу В під номер мережі й під номер вузла виділяється по 16 біт, тобто по 2 байти. Таким чином, мережа класу В є мережею середніх розмірів з максимальним числом вузлів 216, що становить 65 536 вузлів.

Якщо адреса починається з послідовності 110, то це мережа класу С. У цьому випадку під номер мережі приділяється 24 битка, а під номер вузла — 8 біт. Мережі цього класу найпоширеніші, число вузлів у них обмежено 28, тобто 256 вузлами.

Якщо адреса починається з послідовності 1110, то вона є адресою класу D і позначає особливу, групову адресу — multicast. Якщо в пакеті як адреса призначення зазначена адреса класу D, то такий пакет повинні отримати всі вузли, яким привласнена дана адреса.

Якщо адреса починається з послідовності 11110, то це значить, що дана адреса відноситься до класу Е. Адреси цього класу зарезервовані для майбутніх застосувань.

У протоколі IP існує кілька угод про особливу інтерпретацію IP-адрес.

Якщо вся IP-адреса складається тільки із двійкових нулів, то вона позначає адресу того вузла, що згенерував цей пакет; цей режим використовується тільки в деяких повідомленнях ICMP.

Якщо в полі номера мережі стоять тільки нулі, то за замовчуванням вважається, що вузол призначення належить тій же самій мережі, що й вузол, що відправив пакет.

Якщо всі двійкові розряди IP-адреси рівні 1, то пакет з такою адресою призначення повинен розсилатися всім вузлам, що перебувають у тій же мережі, що й джерело цього пакета. Таке розсилання називається обмеженим широкомовним повідомленням (limited broadcast).

Якщо в поле номера вузла призначення стоять тільки одиниці, то пакет, що має таку адреса, розсилається всім вузлам мережі із заданим номером мережі. Наприклад, пакет з адресою 192.190.21.255 доставляється всім вузлам мережі 192.190.21. 0. Таке розсилання називається широкомовним повідомленням(broadcast).

При адресації необхідно враховувати ті обмеження, які вносяться особливим призначенням деяких IP-адрес. Так, ні номер мережі, ні номер вузла не може складатися тільки з одних двійкових одиниць або тільки з одних двійкових нулів. Звідси треба, що максимальна кількість вузлів, наведена в таблиці для мереж кожного класу, на практиці повинна бути зменшена на 2. Наприклад, у мережах класу С під номер вузла відводиться 8 біт, які дозволяють задавати 256 номерів: від 0 до 255. Однак на практиці максимальне число вузлів у мережі класу С не може перевищувати 254, тому що адреси 0 й 255 мають спеціальне призначення. Із цих же міркувань слідує, що кінцевий вузол не може мати адресу типу 98.255.255.255, оскільки номер вузла в цій адресі класу А складається з одних двійкових одиниць.

Особливий смисл має IP-адреса, перший октет якої дорівнює 127. Вона використовується для тестування програм і взаємодії процесів у межах одної машини. Коли програма посилає дані по IP-адресі 127.0.0. 1, то утвориться як би «петля». Дані не передаються по мережі, а повертаються модулям верхнього рівня як тільки що прийняті. Тому в IP-мережі забороняється привласнювати машинам IP-адреси, що починаються з 127. Ця адреса має назву loopback. Можна віднести адресу 127.0.0.0 до внутрішньої мережі модуля маршрутизації вузла, а адресу 127.0.0.1 - до адреси цього модуля на внутрішній мережі. Насправді будь-яка адреса мережі 127.0.0.0 служить для позначення свого модуля маршрутизації, а не тільки 127.0.0.1, наприклад 127.0.0.3.

Призначення IP-адрес вузлам мережі навіть при не дуже великому розмірі мережі може представляти для адміністратора стомлюючу процедуру. Протокол Dynamic Host Configuration Protocol (DHCP) звільняє адміністратора від цих проблем, автоматизуючи процес призначення IP-адрес.

DHCP може підтримувати спосіб автоматичного динамічного розподілу адрес, а також більш прості способи ручного й автоматичного статичного призначення адрес. Протокол DHCP працює відповідно до моделі клієнт-сервер. Під час старту системи комп'ютер, що є DHCP-клієнтом, посилає в мережу широкомовний запит на одержання IP-адреси. DHCP-cepвер відгукується й посилає повідомлення-відповідь, що містить IP-адресу. Припускається, що DHCP-клієнт й DHCP-сервер знаходяться в одній IP-мережі.

При динамічному розподілі адрес DHCP-сервер видає адресу клієнту на обмежений час, який називається часом оренди (lease duration), що дає можливість згодом повторно використати цю IP-адресу для призначення іншому комп'ютеру. Основна перевага DHCP - автоматизація рутинної роботи адміністратора по конфігуруванню стека TCP/IP на кожному комп'ютері. Іноді динамічний розподіл адрес дозволяє будувати IP-мережу, кількість вузлів у якій перевищує кількість наявних у розпорядженні адміністратора IP-адрес.

У ручній процедурі призначення статичних адрес активну участь приймає адміністратор, що надає DHCP-серверу інформацію про відповідність IP-адрес фізичним адресам або іншим ідентифікаторам клієнтів. DHCP-сервер, користуючись цією інформацією, завжди видає певному клієнту призначену адміністратором адресу.

При автоматичному статичному способі DHCP-сервер присвоює IP-адресу з пулу наявних IP-адрес без втручання оператора. Границі пулу призначуваних адрес задає адміністратор при конфігуруванні DHCP-сервера. Адреса дається клієнту з пула в постійне користування, тобто з необмеженим строком оренди. Між ідентифікатором клієнта і його IP-адресою як і раніше при ручному призначенні, існує постійна відповідність. Вона встановлюється в момент першого призначення DHCP-сервером IP-адреси клієнту. При всіх наступних запитах сервер повертає ту ж саму IP-адресу.

DHCP забезпечує надійний і простий спосіб конфігурації мережі TCP/IP, гарантуючи відсутність дублювання адрес за рахунок централізованого управління їхнім розподілом. Адміністратор управляє процесом призначення адрес за допомогою параметра «тривалість оренди», що визначає, як довго комп'ютер може використовувати призначену IP-адресу, перед тим як знову запросити її від DHCP-сервера в оренду.

Прикладом роботи протоколу DHCP може служити ситуація, коли комп'ютер, що є DHCP-клієнтом, видаляється з підмережі. При цьому призначена йому IP-адреса автоматично звільняється. Коли комп'ютер підключається до іншої підмережі, то йому автоматично призначається нова адреса. Ні користувач, ні мережевий адміністратор не втручаються в цей процес. Ця властивість дуже важлива для мобільних користувачів.

DHCP-сервер може призначити клієнту не тільки IP-адресу клієнта, але й інші параметри стека TCP/IP, необхідні для його ефективної роботи, наприклад, маску, IP-адресу маршрутизатора за замовчуванням, IP-адресу сервера DNS, доменне ім'я комп'ютера й т.п.

У даному випадку необхідно забезпечити можливість динамічного привласнювання ІР адрес для 400 локальних машин та не менше ніж для 200 портативних пристроїв. Отже загальна кількість машин, що потребують динамічної ІР адреси рівна 600. Так як у поданій мережі буде використано VLAN, необхідність у багатьох під мережах зникає. Отже, буде створено одну під мережу з можливістю підключення не менш ніж 600 машин. Для визначення кількості біт виділених під хост, треба підставити значення найближче до потрібного.

2n = 210 = 1024

Після того, як було визначено скільки біт потрібно для хостової частини, можна зробити висновок щодо вибору класу. Крім IP – адреси потрібно також визначити клас маски підмережі.

Маска підмережі - двійкове число, яке містить одиниці у тих розрядах, які відносяться до розширеного мережевого префікса. Маска підмережі дозволяє поділити ІР-адресу на дві частини: номер підмережі та номер пристрою у цій підмережі.

Біти у масці підмережі повинні бути усталені в одиницю, якщо система, яка перевіряє адресу, повинна розглядати відповідний біт у ІР-адресі як частину мережного префікса. Після визначення класу ІР-адреси, будь-який біт у номері пристрою, який має відповідний усталений біт у масці підмережі, використовується для ідентифікації номера підмережі. Частина номера пристрою, що залишилася, і якій відповідають нульові біти у масці підмережі, використовуються для задання номера пристрою.

У даному проекті буде використаний клас «А» з маскою /8. Діапазон класу

«А» [1 - 126]. У класі «А» може бути 126 мереж, а кількість вузлів – 16777214.

10.0.0.0 – 10.0.3.255 - перша адреса – адреса мережі, остання – широкомовна адреса. Всі останні адреси можна використовувати для підключення абонентів.

Висновки

В останньому розділі були розглянуті наступні питання:

1. Виконана ІР-адресація для всіх робочих станцій

2. Обрано системне та прикладне програмне забезпечення для робочих станцій та серверу

3. Налаштовано необхідні ролі сервера, а саме DNS, DHCP, FTP та протестовано їх працездатність

4. Промодельовано масштабовану мережу у програмному середовищі Packet Tracer, приведено лістинг налаштування віртуальних локальних мереж на комутаторах.

 

 


ВИСНОВОК

В ході виконання курсового проекту були досягнені всі поставлені задачі, а саме головна задача – спроектувати локальну мережу для вищого навчального закладу

Головним критерієм при проектуванні була поставлена найбільша функціональність програмного та апаратного забезпечення при найменшій ціні.

Дотримуючись цього критерію було обрано наступне апаратне забезпечення: комутатори, точки доступу, сервери, робочі станції, кабелі, конектори, розетки, монтажні короби. Серед програмного забезпечення бело обрано операційні системи для серверу і робочих станцій, а також необхідний набір прикладного програмного забезпечення для робочих станцій.

Всі налаштування серверів виконувались на реальному обладнанні, приведені всі етапи налаштувань та результати функціонування.

Проведена модуляція масштабованої мережі в Packet Tracer. Всі необхідні налаштування серверів. Комутаторів. Робочих станцій та точки доступу були виконані та функціонували.

Швидкість кабельного з’єднання підібрана таким чином, щоб кожна машина отримувала доступ до мережі Internet за швидкістю не менше 2 МБіт/с. Така ж швидкість забезпечена і в локальній мережі.

Загальна ціна проекту становить 157 000$

 

 


Додаток А

Звідна таблиця обраного активного обладнання:

Тип Модель Кількість Ціна Вартість
Комутатор 12 портів ZyXELGS-4012F   1117$ 4468$
Комутатор 24 порти D-Link DGS-1024D/E1A   135$ 405$
Комутатор 48 портів D-Link DGS-1210-48   544$ 4896$
Точка доступу D-Link DAP-1525   111$ 111$
Сервер HP ProLiant ML150 G6   902$ 902$
Робоча станція Everest Home & Office 1005   222$ 88800$
Клавіатура Genius KB-06XE Beige   8$ 3200$
Миша Logitech S96 Optical Wheel   7$ 2800$
Монітор Asus VW193DR   104$ 41600$
Загальна вартість 147158$

 


 

Додаток Б

Звідна таблиця обраного пасивного обладнання:

Тип Модель Кількість Ціна Вартість
Кабель UTP CCA. MAXYS   48$ 240$
Компьютерная розетка Компьютерная розетка rj-45 кат   18$ 7200$
Коннектор TWT (TWT-PL45-8P8C) RJ45 UTP 8P8C   9$ 36$
Монтажный короб Монтажный короб 20х10   30$ 450$
Загальна ціна 7926$

 


 

Додаток В

Звідна таблиця обраного Програмного забезпечення:

Тип Модель Кількість Ціна Вартість
Операційна система Windows 7 Professional   142$ 142$
Операційна система Microsoft Windows Server 2008   859$ 859$
Загальна ціна 1001$

 

ВСТУП

На базі економічної та високопродуктивної електронної техніки у 80-х роках визначилась нова тенденція розвитку інформаційно-обчислювальної техніки - створення локальних обчислювальних мереж LAN (Local Area Network) різноманітного призначення. Локальна обчислювальна мережа – це комунікаційна мережа, яка забезпечує в межах деякої обмеженої території взаємозв’язок для широкого кола програмних продуктів. Вона підтримує зв’язок між ЕОМ, терміналами, обладнанням, забезпечує сумісне використання ресурсів.

Впровадження локальної обчислювальної мережі дозволяє персонально використовувати обчислювальні ресурси всієї мережі, а не тільки окремого комп’ютера, створювати різноманітні масиви управлінської, комерційної та іншої інформації загального призначення, автоматизувати документообіг в цілому. З’являються можливості колективного використання різних спеціалізованих засобів та інструментів для вирішення певного кола професійних задач (наприклад, засобів машинної графіки, підготовки звітів, відомостей, доповідей, публікацій та інших документів). Крім організації внутрішніх служб, локальна обчислювальна мережа дозволяє розгорнути зовнішні по відношенню до організації такі служби, як телексний (телетайпний) зв’язок, поштова кореспонденція, електроні дошки оголошень, електронні газети, тощо, а також підтримує вихід в глобальні (регіональні) мережі та користування їх послугами.

В даній курсовій роботі метою було постеевлено побудову локальної мережі для вищого навчального закладу, що забезпечуватиме роботу 400 машин, підключених стаціонарно, та більш ніж 200 машин, що можуть підключатися бездротово.

 

 


РОЗДІЛ 1. ОПИС ОБ’ЄКТА. ПОБУДОВА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СХЕМИ

1.1 Опис об’єкту та план будівлі

До виконання в курсовій роботі було поставлена задача проектування локальної мережі для 3-поверхової будівлі ВНЗ Загальна площа складає 15 тис. квадратних метрів. Відповідно на кожен поверх приходиться по 5 тис. квадратних метрів. Планування кожного поверху незначно різниться. На кожному поверсі розташований один факультет. Вся будівля поділена на 2 крила: В правому містяться лекційні аудиторії, у лівому – комп’ютерні та деканат. На першому поверсі також знаходиться серверна. На другому поверсі у лівому крилі необхідно встановити точку доступу Wi-Fi. Розміри кімнат вказані на рис. 1.1, 1.2 та 1.3. Необхідно розташувати та організувати локальну мережу для 400 робочих станцій. Окрім локальної мережі, повинен забезпечуватися вихід у глобальну мережу Інтернет. Мережа буде побудована по древо образній топології за технологією Ethernet.

Рисунок 1.1 – План першого поверху

Рисунок 1.2 – План другого поверху

Рисунок 1.3 – План третього поверху

В даній курсовій роботі буде розроблена мережа для вищого навчального закладу. Діяльність закладу спрямована на надання швидкого та якісного доступу до необхідної інформації. У зв’язку з кількістю робочих станцій та необхідної швидкістю (не менше 1 Мбіт на робочій станції), локальній мережі необхідно забезпечити швидкість у 1 Гбіт/с. Вихід у глобальну мережу Інтернет також матиме швидкість 1 Гбіт/с для забезпечення одночасного підключення до мережі всіх необхідних робочих станцій.

Оскільки всі робочі станції, а також портативні комп’ютери студентів повинні мати можливість підключення до мережі, вирішено забезпечити можливість отримання IP – адреси динамічним шляхом. Це дозволить уникнути ручного налаштування комп'ютерів мережі і зменшить кількість помилок. Також необхідно забезпечити можливість кожному факультету зберігати резервні копії даних на сервері. Робітники підприємства повинні мати змогу друкувати документи з будь-якої робочої.

Розподілення комп’ютерів виконується із розрахунку по 3кв. метра на 1 робочу станцію. Таким чином, в комп’ютерних аудиторіях розташовано по 40 копм’ютерів. В деканаті першого, другого та третього факультетів розташовано 9, 15 та 13 комп’ютерів відповідно. Ще 3 машини відведено під сервери. Загальна кількість комп’ютерних аудиторій 9 штук, загальна кількість робочих станцій у будівлі 400.

На кожному поверсі планування лівого крила будівлі однакове: 3 лекційні аудиторії площею 300 кв. метрів кожна, та одна лекційна аудиторія площею 1000 кв. м. Вирішено не забезпечувати лекційні аудиторії робочими станціями та не проводити у ліве крило дротовий Інтернет. Проте буде встановлена точка доступу Wi-Fi, що забезпечуватиме бездротовий Інтернет у лекційних аудиторіях для портативних пристроїв студентів та викладачів.

Площа, відведена для деканату, також рівна на всіх поверхах і становить 900 кв. метрів.

Серверна розташована на першому поверсі і містить 3 фізичні сервери у кімнаті площею 400 кв. метрів. На машинах вирішено розташувати наступні логічні сервери:

- DHСP-сервер для автоматичного отримання ІР – адрес;

- DNS-сервер для отримання імені хоста;

- Файловий сервер для забезпечення місця зберігання даних та резервних копій.

Комп’ютерна аудиторія на першому поверсі має площу 400 кв. метрів. На другому поверсі розміщено три комп’ютерних аудиторій двох типів: площею 400 кв. метрів та 300 кв. метрів відповідно. На третьому поверсі кількість аудиторій площею 200 кв. метрів рівна п’яти.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-02-10; просмотров: 127; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.57.87 (0.072 с.)