Мета і завдання атестації робочих місць

Мета і завдання атестації робочих місць

 

40. Фактори виробничого середовища, які досліджуються в ході атестації робочих місць за умови праці

41. Оптимальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

42. Допустимі умови праці

43. Шкідливі умови праці - визначення принципи, віднесення робочих місцьдо цього классу

44.Шляхи використання результатів атестації робочих місць за умовами праці.

45. Екстремальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

46. Види пільг та компенсацій, які можуть бути надані працівникові за результатами атестації робочих місць за умовами праці

Соціальне партнерство з охорони праці-міжнародний досвід його реалізації

Соц. партнерство- взаємодія органів державної влади, об»єднання работодавців і профспілок у визначені і проведенні в життя узгодження соц-економічної політики, в галузі трудових відносин, в узгоджені інтересів.

У країнах з розвиненою ринковою економікою ідеологія соціального партнерства глибоко проникла в соціально-трудові відносини, хоча його моделі в різних країнах відрізняються організаційно-правовим механізмом. Відомі дві моделі соціального партнерства — трипартизм і біпартизм. У тих країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями трудящих.

Держава може виступати в такій соціальній моделі в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів. Найбільш поширений трипартизм — тристороння співпраця — у Франції, ФРН, Швеції, Австрії, при якому держава відіграє активну роль соціального партнера. Відносини соціального партнерства мають колективний характер, в їх основі лежить колективний інтерес сторін Колективний характер соціального партнерства виявляється в трьох аспектах: наявності колективного інтересу усіх суб'єктів у сфері застосування найманої праці; наявності колективних відносин у цій сфері; колективній структурі сторін соціального партнерства.

Предметом соціального партнерства виступають колективні відносини між соціальними партнерами із участі трудових колективів у встановленні умов праці; з участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях; щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу в соціально-трудових відносинах; щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів.

До сфери соціального партнерства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, у визначенні соціальних стандартів і встановленні їх мінімальних меж, у встановленні порядку проведення колективних переговорів, вирішенні колективних трудових спорів тощо.

 

 

Функції КМУ в галузі ОП.

Відповідно до ст.32 ЗУ «Про охорону праці» Кабінет Міністрів України:

- забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

- визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

- подає на затвердження Верховною Радою України загальнодержавну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- встановлює єдину державну статистичну звітність з питань охорони праці.

Для розробки і реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створюється Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем`єр-міністр України.

Національна рада виконує такі функції:

- створює єдину систему державного управління охороною праці;

- вносить до розгляду Кабміну пропозиції щодо вдосконалення цієї системи;

- організовує і забезпечує контроль за виконанням загальнодержавних актів та рішень уряду з питань охорони праці;

- розробляє загальнодержавну програму і законопроекти з питань охорони праці, вносить пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;

- координує діяльність центральних і місцевих органів державної виконавчої влади з питань охорони праці, організовує перевірки діяльності їх у сфері праці;

- бере участь у міжнародній співпраці з питань безпеки життєдіяльності та охорони праці, сприяє вивченню, узагальненню і поширенню досвіду з охорони праці, здійснює контроль за виконанням укладених договорів.

Мета і завдання атестації робочих місць

 

40. Фактори виробничого середовища, які досліджуються в ході атестації робочих місць за умови праці

41. Оптимальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

42. Допустимі умови праці

43. Шкідливі умови праці - визначення принципи, віднесення робочих місцьдо цього классу

44.Шляхи використання результатів атестації робочих місць за умовами праці.

45. Екстремальні умови праці – визначення, принципи віднесення робочих місць до цього класу.

46. Види пільг та компенсацій, які можуть бути надані працівникові за результатами атестації робочих місць за умовами праці