Концентрація страхового ринку станом на 31.12.2010 р.

Перші (Тор)	Страхування «life»	Страхування «Non-life»
Надходження премій, млн. грн.	Частка на ринку, %	Надходження премій, млн. грн.	Частка на ринку, %	Кількість СК, які більше 50% страхових премій отримали від перестрахувальників
Тор 3	450,3	49,7	3006,1	13,6
Тор 10	758,7	83,7	7312,3	33,0
Тор 20	868,9	95,9	11329,0	51,1
Тор 50	906,4	100,0	16994,4	76,6
Тор 100	х	х	20336,8	91,7
Тор 200	Х	х	21982,2	99,1
Всього на ринку	906,5	100,0	22175,2	100,0

 

Формули в ДР (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядко­вого номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Но­мери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповід­ної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в курсовій роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, пи­тання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід зазначати порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадрат­ними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Коли в тексті курсової роботи необхідно зробити посилання на складову ча­стину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Список використаних джерел — елемент бібліографічного апа­рату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків (не менше 20 джерел).

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків пов­ністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. [при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимо­гам чинного міждержавного стандарту ГОСТ 7.1-84, за винятком вимог зм. № 1 (ГПС № 2-2001)]. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей (додаток 3).

Джерела можна розміщувати одним із таких способів:

· у порядку появи посилань у тексті;

· в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголов­ків, у хронологічному порядку.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначен­ням вгорі в середині сторінки слова «Додаток» і його позначен­ням. Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрич­но відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформа­ція (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий но­мер джерела у списку використаної літератури та номери сторі­нок, з яких узято інформацію.

Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сто­рінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті (додаток 4).

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках курсової роботи, кож­ний такий додаток має починатися з нової сторінки і у правому верхньому куті має бути зазначено «Продовження додатку А».

Додатки слід позначати послідовно великими літерами україн­ської абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад. Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначається як Додаток А. У випадку, якщо недостатньо літерів для нумерації додатків продовжують нумерувати АА, АБ, АВ...БА, ББ, БВ...

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додат­ка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — перший підрозділ третього розділу Додатка В.

 

Додаток 1