Т Е М А № 12: Наступальний бій механізованого відділення.

Т Е М А № 12: Наступальний бій механізованого відділення.

 

Заняття 1:

Організація та ведення наступу механізованим відділенням.

 

Основи ведення наступального бою механізованого відділення

1.1. Мета наступу.

1.2. Бойові завдання відділення в наступальному бою.

1.3. Побудова бойового порядку механізованого відділення.

1.4. Бойові можливості відділення в наступі.

Організація наступального бою механізованого відділення

Ведення наступального бою механізованого відділення

3.1. Наступ на противника, який обороняється, із положення безпосереднього зіткнення з ним.

3.2. Наступ з ходу на противника, який обороняється.

3.3. Управління вогнем в ході наступального бою.

3.4. Ведення наступального бою в особливих умовах (в місті, лісі і взимку).

Керівництва і посібники

1.Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІ (батальйон, рота). Розділ 4. Наступальний бій. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010 р. – С. 49 (139), 51 (143). 2.Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, екіпаж танка). Розділ 4. Наступальний бій. Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, 2010 р. – С. 88 (193 – 205), с. 107 (229 – 239), с. 127 (279- 285). 3. Підручник Тактика (взвод, відділення, танк).

У відповідності з основною метою миролюбної політики нашої країни, розроблена військова доктрина - система офіційно прийнятих основоположних поглядів на запобігання війни.

Наша військова доктрина має однозначно оборонну направленість і підпорядкована головній меті - не допустити війни, як ядерної, так і звичайної, захистити країну від можливої агресії.

Але у випадку виникнення війни, не можливо отримати перемогу над противником тільки обороняючись. З метою повного розгрому противника необхідно проводити наступ. Ось чому, вам, як майбутнім командирам механізованих підрозділів, необхідно знати і вміти правильно організувати і керувати діями особового складу в ході наступу. Питання організації і ведення наступального бою механізованим відділенням ми розглянемо в даній лекції.

Основи ведення наступального бою механізованого відділення – 30 хв.

1.1. Мета наступу.

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Він полягає:

- в ураженні противника всіма засобами, які є в наявності;

- рішучій атаці;

- стрімкому просуванні підрозділів у глибину його бойового порядку;

- знищенні та полоненні живої сили;

- захопленні озброєння, військової техніки, намічених районів (рубежів) місцевості.

Використовуючи результати вогневого ураження противника, відділення повинно:

- вести наступ із повним напруженням сил, у високому темпі, безупинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду;

- в тісній взаємодії штатних, доданих, підтримуючих і сусідніх підрозділів і знищити противника, який обороняється.

Це досягається:

- вмілим застосуванням усіх наявних сил і засобів, своєчасним використанням результатів вогневого ураження противника;

- швидким подоланням загороджень;

- вмілим поєднанням дій у бойовому і передбойовому порядках із широким використанням способів пересування на полі бою;

- захопленням з ходу рубежів (об’єктів);

- широким застосуванням маневру вогнем;

- умілим використанням місцевості для маневру підрозділами з метою швидкого виходу у фланги і тил противнику;

- проведенням рішучих атак;

- своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам і забезпеченням їх під час бою.

У залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості, дій противника й інших умов обстановки механізоване відділення може наступати в пішому порядку (взимку на лижах), на БМП (БТР) або десантом на танках.

Після цього, за необхідності, робить вказівки щодо дообладнання позицій, що займають у вихідному положенні, де визначається конкретний обсяг необхідних робіт, виконавці і час початку і закінчення робіт.

Під час підготовки наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником усю роботу з організації наступу командир відділення проводить на місцевості, а під час наступу з ходу за неможливості виїхати на місцевість – за схемою (на макеті місцевості).

 

Під час з’ясування завдання командир відділення повинен:

- зрозуміти завдання взводу, відділення (об’єкт атаки і напрям продовження наступу, рубіж переходу в атаку і місце спішування, завдання танка, за яким наступає відділення, і його номер (розпізнавальний знак) і порядок його виконання (дії до початку і під час атаки), а також

- завдання сусідів,

- час готовності до наступу.

Під час вивчення противника командир відділення повинен:

- зрозуміти накреслення переднього краю (траншеї, ходу сполучення) перед фронтом наступу відділення і його віддалення від вихідної позиції (рубежу переходу в атаку і спішування),

- склад об’єкта атаки (обслуга кулемета, протитанкового ракетного комплексу, група піхоти, БМП(танк), інші вогневі засоби) і його розташування, у тому числі вогневих засобів на флангах і в глибині об’єкта атаки.

Під час вивчення місцевості командир відділення визначає:

- вигідні підступи до об’єкта атаки, наявність загороджень, природних перешкод і проходів у них, її доступність для дій в пішому порядку і на БМП (БТР),

- захисні і маскуючи властивості,

- умови спостереження і ведення вогню до і в ході наступу.

 

Проводячи бойовий розрахунок, командир відділення повинен:

- призначити спостерігача за противником, зв’язківця до командира взводу і піднощика боєприпасів,

- визначити склад бойових “двійок” (“трійок” тактичних груп) і їх старших, порядок їх розміщення в БМП (БТР) і в бойовому порядку.

Визначаючи завдання особовому складу, командир відділення намічає:

- розміщення кожного солдата в бойовому порядку відділення (бойових груп в бойовому порядку відділення),

- цілі для ураження вогнем стрілецької зброї і БМП (БТР), порядок їх руху,

- порядок висування відділення до проходу в мінно-вибуховому загородженні і його подолання,

- спішування, розгортання і ведення вогню під час переходу в атаку, в ході її ведення та дії при бої в глибині;

- порядок взаємодії та взаємної підтримки вогнем,

- способи і сигнали управління.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

– орієнтири, склад і характер дій противника, накреслення його переднього краю оборони, місця розташування вогневих засобів;

– завдання взводу і відділення (об’єкт атаки і напрямок продовження наступу), завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (розпізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії старшого командира й інших вогневих засобів;

– після слова “Наказую” – завдання особовому складу відділення (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) і доданим вогневим засобам;

– час готовності до виконання завдання, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними;

– своє місце і заступника.

 

Під час постановки завдань командир відділення вказує:

- всьому особовому складу (“двійкам”, “трійкам”, тактичним групам) – місце і порядок спішування, місце кожного солдата (групи) в бойовій лінії відділення, порядок подолання загороджень і перешкод;

- навіднику-оператору, кулеметнику і гранатометнику, а за необхідності й іншому особовому складу (групам) – цілі для ураження і порядок ведення вогню;

- механіку-водію – напрямок, порядок руху в атаці, подолання загороджень і перешкод;

 

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а за неможливості – за схемою (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Під час взаємодії командир відділення повинен:

- організувати взаємодію з сусідами і засобами, що діють на напрямку дій відділення, а також між вогневими засобами відділення за місцем (рубежем, об’єктом), часом і завданням, що вирішується.

Взаємодія з танком досягається рухом без відставання особового складу механізованих підрозділів і підтримання їх своїм вогнем, наданням допомоги при подоланні перешкод, прикриттям вогнем при виході з ладу, знищення протитанкових засобів, що заважають просуванню танків.

Найважливішою умовою підтримання взаємодії механізованих підрозділів з підрозділами інших родів військ є своєчасний показ танкам, артилерії і авіації цілей для ураження і використання результатів їх дій механізованими підрозділами.

Підготовка відділення до виконання завдання включає:

- розставляння особового складу, що прибув, за посадами;

- підготовку особового складу до виконання завдання;

- підготовку озброєння – до бойового застосування, поповнення ракет і боєприпасів;

- технічне обслуговування БМП (БТР);

- виконання завдань інженерного обладнання вихідної позиції (місце розташування).

У ході підготовки командир відділення перевіряє:

- знання особовим складом бойового завдання і способів дій у наступі;

- сигналів і порядку дій за ним;

- готовність озброєння, БМП (БТР) до бою;

- наявність встановленого запасу боєприпасів, пального, продовольства й інших матеріальних засобів.

Виявлені недоліки усуваються на місці. Про готовність до наступу командир відділення у встановлений час доповідає командиру взводу.

 

3. Ведення наступального бою механізованого відділення

 

3.1. Наступ із положення безпосереднього зіткнення з противником відділення починає з вихідної позиції (з траншеї, окопу), яка займається у встановлений командиром взводу час із перестроюванням бойового порядку (при знаходженні в положенні оборони) або після зміни підрозділів, які оборонялись.

Для наступу з положення безпосереднього зіткнення із противником відділення займає ділянку траншеї (ходу сполучення) з урахуванням побудови бойового порядку для наступу або зручності посадки на техніку під час атаки на БМП (БТР, десантом на танку). БМП (БТР) займає вогневу позицію за відділенням або знаходиться разом із взаємодіючими танками на вихідній (очікувальній) позиції. Із заняттям вихідної позиції командир відділення організовує спостереження за об’єктом атаки, систему вогню і маскування на випадок переходу противника в наступ або для знищення його вогневих засобів, які виявлені, дообладнання вихідної позиції і підготовку пристосувань для швидкого вистрибування з траншеї, а при наступі на БМП (БТР) вказати особовому складу місце і порядок посадки і спішування.

Якщо вихідна позиція відділення має ділянку траншеї, то вона дообладнуватиметься стрілецькими окопчиками, пристосуванням для швидкого вистрибування, а при необхідності і заглиблюється. За відсутності фортифікаційних споруд особовий склад відриває поодинокі окопи, а за наявності часу – ділянки траншеї (окоп на відділення) й укриття для особового складу, а також споряджає магазини, стрічки і готує до дії гранати. Для розміщення БМП (БТР) використовуються наявні окопи, а при їх відсутності – складки місцевості або влаштовуються укриття. Всі роботи проводяться під виглядом посилення оборони переважно вночі, в інших умовах обмеженої видимості і до світанку ретельно маскуються.

З початком вогневої підготовки наступу командир відділення веде спостереження за об’єктом атаки і про все відмічене в ньому і біля нього (виявлені вогневі засоби противника), а також про результати вогню своєї артилерії й інших вогневих засобів доповідає командиру взводу. Відділення вогнем своєї зброї знищує виявлені кулемети, гранатомети й інші вогневі засоби, а також живу силу противника в об’єкті атаки і на його флангах, або діє за рішенням командира взводу.

Під час атаки в пішому порядку з підходом танка до траншеї на відстань 100-200 м командир відділення подає команду “Відділення – ПОЗНАЧИТИ ПРОХІД ДЛЯ ТАНКІВ”, а потім за командою (сигналом) командира взводу – “Відділення – ПРИГОТУВАТИСЯ ДО АТАКИ”. За цією командою особовий склад заряджає зброю повними магазинами (стрічками), приєднує багнети і встановлює, при необхідності, обладнання для швидкого вистрибування з траншеї, веде спостереження за танками і сигналами командирів відділень.

За командою (сигналом) командира взводу про початок руху в атаку командир відділення подає команду “Відділення, в атаку – ВПЕРЕД”, за якою відділення швидко вистрибує з траншеї (окопу) і прискореним кроком або бігом слідом за танком або самостійно, за підтримкою вогнем БМП (БТР), атакує противника, ведучи вогонь на ходу і з коротких зупинок і продовжує наступ углиб.

Під час атаки відділення не відстаючи, слідує за танком і своїм вогнем знищує вогневі засоби противника, в першу чергу протитанкові, вчасно вказує БМП (БТР) і танку найбільш небезпечні цілі, які перешкоджають просуванню.

Командир відділення, просуваючись у бойовій лінії, на ходу уточнює (ставить) завдання кулеметникам, гранатометнику і стрілкам (бойовим групам), а при необхідності – порядок подолання загороджень.

Мінне поле відділення долає слідом за танком його коліями або проробленими проходами бігом, як правило, у складі взводу. При підході до мінного поля за командою командира взводу або самостійно командир відділення командує: “Відділення, за мною, у колону по одному (по двох), у прохід, бігом – МАРШ”. За цією командою кулеметник першим висувається до проходу, долає його, вогнем прикриває рух відділення. Решта солдатів із наближенням поступово скорочують інтервал до 1 м, перешиковуються в колону і стрімким кидком під прикриттям вогню БМП (БТР) і кулеметника долають мінне поле.

За командою командира відділення “Відділення, в напрямку такому-то, направляючий такий-то, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною до бою – ВПЕРЕД”. При цьому слід пам’ятати, що мінно-вибухові загородження не являються такою загрозою, як вогонь противника, що прикриває загородження.

Подолавши мінне поле, відділення (танк) знову розгортається в бойову лінію і стрімко атакує противника. Наблизившись до противника, який знаходиться в траншеї, на 25-40 м, особовий склад за командою командира відділення “Відділення, гранатами – ВОГОНЬ” закидає його гранатами, з криком “Ура” вривається на передній край оборони противника, знищуючи його вогнем впритул і гранатами, а при виникненні рукопашної сутички – багнетами і прикладами, неспинно, слідом за танками продовжує атаку у визначеному напрямку.

Якщо танки затрималися, відділення повинне висуватися вперед і атакувати противника, не очікуючи танків, використовуючи результати вогню артилерії і мінометів.

В атаці рівняння повинне бути тільки по передніх солдатах, ніхто не має права відставати. Успішне просування вперед хоча б тільки одного солдата повинно бути негайно підтримано іншими солдатами та відділенням у цілому.

Знищивши противника, відділення, не затримуючись, просувається вперед, при послабленні опору противника за командою (сигналом) командира взводу проводить посадку в бойову машину піхоти (БТР, десантом на танк) і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Під час атаки з висуванням на рубіж переходу в атаку на БМП (БТР) посадка в них особового складу здійснюється з підходом БМП (БТР) до початкового положення для наступу. Механізоване і протитанкове відділення за командою своїх командирів “ДО – МАШИНИ”, “ПО – МІСЦЯХ” швидко роблять посадку, готуються для ведення вогню з ходу і слідом за танком або самостійно атакують противника, ведучи вогонь з ходу через бійниці (поверх борту), знищуючи живу силу противника і його вогневі засоби, в першу чергу ті, що перешкоджають просуванню танків.

Отримавши завдання знищити противника, що залишився в траншеях і ходах сполучення, 2-3 солдати (одна з бойових груп) відділення, закидавши противника гранатами, стрімко заскакують у траншею, враховуючи ведення вогню вздовж траншеї в різні напрямки, для прикриття один одного з тилу, просуваються траншеєю, вогнем в упор, багнетами і гранатами знищують противника, який обороняється, долають прямолінійні ділянки траншей (ходу сполучення) після їх обстрілу і подавлення вогневих точок гранатами, просуваючись від повороту до повороту і знищуючи тих, хто обороняється. Решта складу відділення (бойова група) рухається обома боками траншеї зверху, не втрачаючи з виду солдатів, що просуваються траншеєю, знищують виявлені вогневі засоби і противника, який намагається залишити (захопити) траншею.

Жива сила і вогневі засоби противника, що розташовані в бліндажах та інших оборонних спорудах, закидаються гранатами, за необхідності частина бойової групи вривається в бліндаж і вогнем впритул завершує його знищення, про цьому 1-2 солдати контролюють входи і виходи з бліндажа зовні.

Після знищення противника в траншеях, ходах сполучення та інших фортифікаційних спорудах відділення, не затримуючись, просувається у визначеному напрямку.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

Командир відділення, діючи в бойовому порядку відділення, управляє вогнем і рухом відділення командами, що подаються, як правило, голосом. Сигнальними патронами і трасуючими кулями він вказує БМП (БТР) і танку цілі, що перешкоджають просуванню відділення.

З підходом особового складу до загороджень за командою командира відділення у встановленому порядку долають загородження Після подолання мінного поля відділення розгортається в бойовий порядок і атакує противника одночасно всім відділенням або маневреною групою під прикриттям вогневої групи.

Можливий такий варіант:

Маневрена група відділення діє в безпосередній близькості за танком і веде вогонь уздовж лівого (правого) борту танка, знищуючи живу силу і протитанкові засоби ближнього бою безпосередньо перед ним;

Вогнева група відділення діє на віддаленні 5-10 м за танком і своїм вогнем знищує живу силу і вогневі засоби праворуч від танка. Не виключено подолання загороджень тільки маневреною групою під прикриттям вогневої групи і БМП (БТР).

Під час наступу в глибині оборони противника відділення, не відхиляючись від напрямку наступу, використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противнику і рішучою атакою знищує його. Переміщення відділення здійснюється за командою командира взводу. На окремих ділянках спосіб пересування (прискореним кроком, бігом, перебіжками, переповзанням) визначає командир відділення у залежності від рельєфу місцевості й інтенсивності вогню противника. Він зобов’язаний слідкувати за тим, щоб підлеглі швидко просувалися вперед, вміло використовували місцевість і витримували вказаний напрямок. Відкриті ділянки місцевості, що прострілюються противником, вигідно долати перебіжками (бігом) усім складом відділення одночасно або по одному – по два. На закритій місцевості необхідно рухатись у бойовій лінії прискореним кроком. Прихованим підступом механізоване відділення просувається в колоні по одному. Невеликі ділянки, що прострілюються противником і мають незначні укриття можуть, долатись солдатами відділення почергово, короткими перебіжками, під прикриттям вогню сусіда. А першим повинен розпочати рух солдат, що знаходиться позаду інших. Вогонь у відділенні ведеться з ходу і з коротких зупинок, при цьому командир відділення зобов’язаний встановити такий порядок просування і ведення вогню, щоб не припинявся рух відділення в цілому: кулеметник (одна “двійка”, “трійка”, тактична група) і частина стрільців веде вогонь, а інші – просуваються вперед, потім ті, що просунулись, відкривають вогонь, забезпечуючи просування тих, що залишилися позаду.

Якщо відділення потрапило під вогонь артилерії (мінометів), воно виходить з-під обстрілу стрімким кидком уперед.

Противник може застосувати зброю масового ураження. Для захисту від неї людей, техніки і озброєння використовуються складки місцевості, укриття, інженерні споруди. Найефективнішим засобом захисту є безпосереднє зіткнення з противником, тому що це лишає його можливості застосувати зброю масового ураження, щоб не вразити свої війська.

Надійний захист особового складу відділення може бути досягнутий вмілими і енергійними діями командира й особового складу, використанням захисних якостей техніки, місцевості, індивідуальних засобів захисту, санітарної обробки особового складу, дегазації і дезактивації обмундирування, ОВТ.

Виявивши відхід противника, командир відділення доповідає про це командиру взводу, не відстаючи, переслідує противника і знищує його вогнем усіх своїх засобів.

 

3.2. До переходу в наступ з ходу, на противника, який обороняється, відділення у складі взводу розташовується в вихідному районі і знаходиться поза досяжністю наземних засобів розвідки радіолокації, вогню далекобійної артилерії. Механізоване відділення (танк) розташовується у вказаному командиром взводу місці на відстані 25–50 м від сусідніх відділень (у місці, зручному для виходу на маршрут висунення).

Особовий склад відділення розміщується поблизу бойової машини піхоти. За наявності часу для особового складу, а потім для БМП відриваються щілини і окоп, які по можливості перекриваються і ретельно маскуються.

Відділення знаходиться у постійній готовності до відбиття нападу наземного, повітряного противника і знищення його диверсійно – розвідувальних груп.

Під час наступу з ходу командир механізованого відділення з початком розгортання взводу в бойовий порядок виводить БМП (БТР) на свій напрямок, уточнює навіднику-операторові (кулеметнику БТР) і механіку-водію (водію) об’єкт атаки (цілі), напрямок продовження наступу (направлення наступу), місце і номер проходу в загородженнях і управляє вогнем відділення.

Під час атаки на БМП (БТР) відділення після розгортання взводу в бойову лінію услід за танком або самостійно продовжує висунення до переднього краю оборони противника, знищує його протитанкові цілі й інші вогневі засоби вогнем зі зброї бойової машини і стрілецької зброї через бійниці (поверх борту).

Під час атаки десантом на танку відділення розмішується, головним чином, у його кормовій частині, над силовим відділенням. Командир відділення займає місце праворуч біля башти і виходить на зв’язок із командиром танка через танковий переговорний пристрій. Для ведення вогню солдати розміщуються: кулеметник – у центрі танка, безпосередньо за його баштою; стрільці – праворуч і ліворуч від башти; гранатометник розташовується поряд із командиром відділення і веде спостереження за сигналами командира взводу. Під час руху десантом на танку відділення веде спостереження, за командою командира відділення і самостійно знищує виявлені цілі противника, особливо протитанкові засоби ближнього бою. Командир відділення попереджає командира танка про загородження, які розташовані попереду, і природні перешкоди.

Під час атаки в пішому порядку з виходом БМП (БТР), танка з десантом до встановленого місця спішування відділення за командою свого командира “ДО – МАШИНИ” швидко вискакує з машини (спішується) і за командою “Відділення в напрямку _________, напрямний _____________, до бою – ВПЕРЕД” або “Відділення, за мною – ДО БОЮ” розгортається в бойову лінію і прискореним кроком або бігом, ведучи інтенсивний вогонь з ходу, продовжує атаку.

Атаку переднього краю оборони противника і розвиток наступу в глибині відділення здійснює в такому самому порядку, як і під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником.

 

Після бою відділення виходить у призначене місце, де:

- організовує спостереження та безпосередню охорону;

- розташовує особовий склад, дотримуючись вимог маскування;

- уточнює втрати особового складу, озброєння, витрати боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів, наявні пошкодження ОВТ.

Про результати бою командир відділення доповідає командиру взводу. В доповіді вказуються:

- результати виконання бойового завдання;

- місце (рубіж) втрати особового складу, знаходження, а по можливості, місця перебування поранених і убитих;

- втрати та пошкодження ОВТ;

- витрати ракет і боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів;

- морально-психологічний стан особового складу, інші питання.

 

Т Е М А № 12: Наступальний бій механізованого відділення.

 

Заняття 1:

Організація та ведення наступу механізованим відділенням.