Які типи технологічної політики вам відомі?

Технологічна політика підприємства чи організації – це набір принципів та дій, на основі якого вибираються, розробляються та впроваджуються нові продукти та технологічні процеси.

Типи технологічної політики

Глобальний характер конкуренції не тільки робить нововведення більш значимими для транснаціональних корпорацій, але обумовлює необхідність пошуку нових шляхів створення інновацій. Традиційно БНК використовувало два типи технологічної політики: глобального центру та поліцентризму.

Політика глобального центру полягає у пошуку нових технологій в країні базування для створення нових продуктів і процесів, використовуючи централізовані ресурси материнської фірми, та розповсюдження інновацій по світовим відділенням БНК.

Основний ризик централізованого проведення технологічної політики полягає в тому, що результат інновацій не може точно відображувати локальні ринкові потреби, можливі такі труднощі з впровадженням нової технології із-за небажання дочірніх фірм виконувати прийняті централізовані рішення.

Політика поліцентризму, передбачає, що дочірні компанії БНК використовують власні можливості та ресурси для розробки нових технологій, що забезпечують їх власні потреби. Ця модель дозволяє відображувати унікальні потреби різних країн, в яких діють БНК. В сучасних умовах, незважаючи на те, що постійно укріплюється тенденція глобалізації в багатьох галузях, необхідність обліку особливостей місцевого попиту та відмінностей країн не зникає, а навіть збільшується. Але в такій політиці є теж свої недоліки:

– не завжди обґрунтоване намагання національних відділень до автономії;

– дублювання розробок, вже проведених в інших дочірніх компаніях БНК, у випадку пошуку власних рішень загальної проблеми;

– виникнення додаткових видатків на проведення НДДКР.

Нові методи здійснення технологічних змін

До таких методів належать:

– розподільча система технологічного розвитку;

– інтегрована система технологічного розвитку.

Технологічна політика типа “розподільча система технологічного розвитку” включає використання ресурсів національного відділення в цілях створення інновацій не тільки для місцевого ринку, але і для розповсюдження їх на всесвітній основі. Це дозволяє об¢єднати ресурси дочірніх компаній та використовувати їх для всієї корпорації. БНК отримує здатність реагувати на риночці зміни, що проявляються в одній країні, та використовувати їх для виявлення подібних тенденцій в інших країнах. Проведення такої технологічної політики вимагає підготовлених кадрів дочірніх фірм корпорації, координацію їх діяльності в області НДДКР, але дозволяє компанії підвисити ефективність використання інноваційних ресурсів.

Однак локальні нововведення, що розроблені у відділенні однієї країни, не завжди легко передаються в інші відділення. Основними перешкодами є спроба трансферту продуктів або процесів, не задовольняючих умовам іншої країни; недостатня координація трансфертних механізмів; в бар¢єрах, що створюють національні відділення намагаючись проводити свої власні НДДКР.

Інноваційна політика типу “інтегрована система технологічного розвитку” – передбачає об¢єднання ресурсів та можливостей всіх елементів БНК як на рівні головної компанії, так і на рівні дочірніх фірм для спільного створення та впровадження інновацій. В цьому випадку кожна одиниця своїми власними унікальними ресурсами сприяє розробці спільних інновацій. Цей тип політики підходить для умов, коли потреба в інноваціях не відповідає дослідницьким можливостям даного відділення країни або коли об¢єднані ресурси та можливості декількох організаційних одиниць можуть сприяти більш ефективній розробці вимагаємої технології. Створення гнучких зв¢язків дозволяє об¢єднати зусилля багатьох одиниць для отримання БНК ефекту синергії. Проблеми цього типу політики полягають у несвоєчасній кооперації для проведення ефективних спільних досліджень або в намаганні головної компанії координувати зусилля підприємств, що відповідають за розробку різних компонентів, що веде до втрати ринку через збільшення витрат часу, коштів та затримку проекту.

При проведенні даної політики перед БНК стоїть задача пошуку та впровадження таких організаційних систем, які б сприяли забезпеченню ефективності всіх цих процесів, а не сприяння розповсюдженню того чи іншого типу інноваційного процесу.