Проведення розбору бойових стрільб

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Організація підготовки та методика проведення бойових стрільб відділень

(екіпажів танків), взводів механізованих і танкових підрозділів

 

 

Київ - 2005

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Головне командування Сухопутних військ Збройних Сил України

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Організація підготовки та методика проведення бойових стрільб відділень

(екіпажів танків), взводів механізованих і танкових підрозділів

 

(Затверджений Головнокомандувачем Сухопутних військ

Збройних Сил України)

 

 

Київ - 2005

 

У цьому методичному посібнику викладені основні теоретичні положення та рекомендації щодо організації підготовки та методики проведення бойових стрільб механізованих (танкових) взводів, відділень (екіпажів танків) Сухопутних військ Збройних Сил України.

Організація підготовки та методика проведення бойових стрільб механізованих (танкових) взводів, відділень (екіпажів танків) Сухопутних військ Збройних Сил України розроблена Головним управлінням бойової підготовки Сухопутних військ Збройних Сил України.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ПІДГОТОВКИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ БОЙОВИХ СТРІЛЬБ ВЗВОДІВ, ВІДДІЛЕНЬ (ЕКІПАЖІВ ТАНКІВ)

Загальні положення

Бойові стрільби взводів, відділень, екіпажів танків є основною та найбільш ефективною формою навчання підрозділів з тактичної підготовки, важливим етапом їх бойового злагодження, підвищення польової навченості та готовності до виконання бойових завдань у різних умовах обстановки.

Бойова стрільба в складі механізованого відділення (танкового екіпажу), механізованого (танкового) взводу проводиться на завершальному етапі злагодження відділень, взводів на тактичному навчальному полі і повинна забезпечувати дотримання вимог безпеки під час її проведення з використанням озброєння бойових машин піхоти (БТР, БРДМ), танків, усіх видів стрілецької зброї і гранатометів та засобів підсилення підрозділу, який навчається. Вона проводиться як один етап. Під час проведення бойової стрільби перевіряються тактико-вогневий вишкіл підрозділу та навченість особового складу з інших предметів бойової підготовки. Тому при складанні плану командир, який проводить бойові стрільби, повинен визначити місце та час і порядок стрільб. Головна мета бойових стрільб – перевірка навченості командирів взводів, відділень (екіпажів) в керуванні особовим складом та підрозділом, визначення їх рівня тактико-вогневого вишколу.

Під час підготовки та проведення бойових стрільб командири та підрозділи практично виконують завдання в загальній тактичній обстановці, що постійно розвивається, за єдиним замислом і відпрацьовують увесь комплекс тактичних завдань, притаманних кожному виду бою, з обов’язковим проведенням заходів бойового, тилового та технічного забезпечення.

Підрозділи на бойові стрільби виводяться у повному складі з озброєнням, необхідною кількістю бойової техніки, що забезпечує якісне відпрацювання поставлених завдань.

З відділенням (танковим екіпажем), з механізованим (танковим) взводом бойові стрільби проводяться при укомплектованості особовим складом, озброєнням і технікою не менше ніж на 50% від штату мирного часу. Вони проводяться у масштабі взводу, роти (батальйону). Етап стрільби для кожного відділення (екіпажу), взводу керівником визначається згідно з замислом.

Залежно від змісту теми бойових стрільб та умов для відпрацювання питань взаємодії до бойових стрільб з механізованим взводом можуть залучатись танк, кулеметне відділення, відділення (обслуга) АГС-17, СПГ-9 або ПТРК, а з танковим взводом - механізоване, зенітно-ракетне відділення чи інші засоби посилення.

Теми бойових стрільб відділень (екіпажів танків) визначає командир роти, взводів – командир батальйону. Бойові стрільби відділень організуються і проводяться під керівництвом командира взводу, а взводів – під керівництвом командира роти. У танкових підрозділах керівник стрільб екіпажів танків - командир роти, а танкових взводів – командир батальйону.

Бойові стрільби відділень (екіпажів танків), взводів проводяться по дві у кожному періоді навчання. Етап бойової стрільби для відділення (екіпажу), взводу щодо виконання завдань вогневого ураження противника визначається керівником і повинен передбачати дії у будь-яких умовах обстановки.

Тривалість бойових стрільб механізованих відділень, взводу – 4 години, танкового екіпажу, взводу – 3 години.

Підготовка бойових стрільб

Підготовка занять. Повчальність, ефективність та якість бойових стрільб у значній мірі залежать від методичної майстерності керівника та наявності часу на їх підготовку. Вона починається завчасно, але не пізніше ніж за 7-10 днів до початку бойових стрільб. Під час контрольних перевірок, інспектування терміни підготовки можуть бути скорочені.

Підготовка – це найбільш складний та відповідальний етап у проведенні будь-яких занять (навчань), тому що вимагає від командира, який їх проводить, та особового складу, що навчається, виконання значного обсягу робіт, а також показує рівень методичної та професійної підготовки керівника та ступінь відповідальності тих, хто навчається.

Планування бойових стрільб відділення (екіпажу), взводу – це комплекс заходів, який виконується командирами, штабами і підрозділами при організації занять і включає:

особисту підготовку керівника до заняття;

визначення (уточнення) вихідних даних;

вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття;

розробку плану проведення заняття;

підготовку до заняття тих, хто навчається;

рекогносцировку та підготовку району заняття;

матеріально-технічне забезпечення.

У кожному конкретному випадку обсяг і зміст заходів будуть визначатися досвідом керівника і його методичною майстерністю та іншими чинниками, що впливають на зміст та терміни проведення занять.

Підготовка керівника до бойових стрільб розпочинається з вивчення керівних документів і продовжується на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах та під час проведення планових занять. Основним методом підготовки кожного керівника залишається самостійна робота. Цілеспрямовану підготовку до бойових стрільб необхідно починати з повторення основних положень бойового статуту, настанов і посібників. Ознайомлення з цими документами допоможе керівнику заняття визначити найбільш складні питання, які потребують поглибленого опрацювання, глави і статті бойового статуту, що потрібно повторити, які настанови необхідно додатково вивчити.

Готуючись до занять, командир підрозділу повинен оцінити рівень підготовки особового складу, підрозділу, виходячи з цього визначити навчальні цілі, засоби матеріально-технічного та тилового забезпечення, заходи, які потрібно виконати особисто, підлеглим офіцерам (сержантам) та особовому складу.

Перелік документів, які відпрацьовуються в частині, підрозділі для проведення бойових стрільб взводів, відділень (екіпажів), наведений у додатку 1.

Вихідними даними для проведення бойової стрільби є тема, навчальні цілі, зміст навчальних питань, місце проведення і склад тих, хто навчається, час (вдень, вночі), тривалість, кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів. Вищеперераховані дані керівником заняття беруться з Плану і Програми бойової підготовки, розкладу занять і вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися у ході проведення показових, інструкторсько-методичних занять, інструктажів та підбивання підсумків бойової підготовки за минулий тиждень і постановки завдань на наступний (Додатки 2, 3).

Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття. Це необхідно керівнику для того, щоб визначитися, на фоні якої тактичної обстановки буде перевірений рівень підготовки командира та його підрозділу.

Програма бойової підготовки і розклад занять розкривають зміст кожного заняття у вигляді навчальних питань. Це полегшує роботу керівника нижчої ланки при підготовці до занять. У подальшому, знаючи рівень підготовки командирів та особового складу, які навчаються, і виділені ресурси матеріально-технічного забезпечення, він може уточнити тривалість навчальних питань, визначити навчальні цілі, місце та порядок проведення заняття. Бойові стрільби з відділеннями (екіпажами) і взводами проводяться за темою одного з основних видів загальновійськового бою (оборона або наступ) з відпрацюванням питань зустрічного бою, пересування підрозділу, розташування на місці, виходу із бою та відходу, ведення бою в оточенні, тощо.

З’ясувавши тему і зміст заняття, керівник визначає навчальні цілі. Вони повинні відповідати темі, бути конкретними та спрямованими на підвищення якості підготовки як окремого військовослужбовця, так і підрозділу в цілому. Необхідно пам’ятати, що навчальні цілі на бойових стрільбах визначаються для кожної категорії тих, хто навчається, відділення (танку), взводу.

Час проведення заняття (вдень, вночі) визначається на основі Програми бойової підготовки і розкладу занять. Маючи обмежений ліміт часу на етапі стрільби, командир повинен провести його розрахунок для відпрацювання кожного навчального питання, щоб якомога краще перевірити підлеглий підрозділ. Кожна хвилина навчального часу повинна була використана для навчання особового складу. Загальна тривалість заняття повинна забезпечувати не тільки відпрацювання усіх навчальних питань, але й включати пересування підрозділів до місця заняття і повернення в розташування, переміщення підрозділів на навчальних місцях.

Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань під час проведення бойових стрільб має вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Вибираючи район заняття, керівник повинен знати можливості тактичного поля щодо створення мішеневої обстановки та яка орієнтовна кількість боєприпасів, імітаційних засобів, моторесурсів відпускається на етап бойової стрільби.

Район, де будуть проводитись бойові стрільби, повинен відповідати вимогам безпеки створення бойового порядку і дозволяти ведення вогню з усіх видів зброї, а також розміщення мішеневої обстановки на глибину: для відділення (екіпажу) - 1–2 км, для взводу - 2–3 км. Він повинен включати: місце (район), звідки передбачається почати заняття (вихідний район, вихідний рубіж тощо), смугу (ділянку) місцевості, на якій будуть відпрацьовуватись дії сторін, навчальні питання, місце (район) закінчення заняття. Крім того, розміри району і характер місцевості повинні забезпечити відпрацювання намічених навчальних питань як на етапі бойової стрільби, так і у ході занять на навчальних місцях.

Наприклад, для відпрацювання питань наступального бою район занять повинен дозволяти здійснення прихованого висування та розгортання підрозділу в передбойовий і бойовий порядок, виходу на рубіж переходу в атаку, атаку опорного пункту, оволодіння об’єктом атаки (виконання бойового завдання), здійснення маневру в глибині оборони противника тощо. На стороні “противника” місцевість повинна бути обладнана в інженерному відношенні з урахуванням тактики його дій, мати необхідну кількість мішеней, макетів озброєння і військової техніки.

Для перевірки питань оборонної тематики місцевість повинна сприяти правильному вибору позицій і опорних пунктів, прихованому розташуванню підрозділів і проведенню маскувальних заходів, захисту від сучасних засобів ураження, організації системи вогню, спостереженню за діями своїх підрозділів і противником.

Для відпрацювання питань розвідки, дій на марші та у похідній охороні місцевість вибирається таким чином, щоб на маршруті руху та поблизу від нього місцевість і різні перешкоди, які потребують їх огляду і подолання (ліс, відкриті ділянки, яри, висоти, гаї, населені пункти, зруйновані і заболочені ділянки доріг, водяні перешкоди, мости і т.д.), дозволяли відпрацювати комплекс намічених питань. Тобто на етапі бойової стрільби підрозділ перевіряється керівником з тактичної підготовки, ЗЗМУ, розвідки та інших предметів бойової підготовки, з відпрацюванням нормативів.

Для відпрацювання усього комплексу намічених навчальних питань керівником створюється тактична обстановка. Вона повинна бути складною, повчальною та створювати умови для перевірки навченості діям підрозділу у кожному виді бою. Якщо один взвод переходить до оборони при відсутності зіткнення з противником, то для другого взводу керівником обстановка створюється для переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення, третьому - перехід до оборони відбувається у ході зустрічного бою, хоча мішенева обстановка може не змінюватися. При такій організації навчання перевіряється спроможність командирів приймати рішення за будь-яких умов та керувати особовим складом, а підрозділу - вести розвідку, швидко і чітко здійснювати маневр та вогневе ураження.

З метою уточнення вихідних даних, підготовки навчальних місць в районі занять, визначення ділянки бойової стрільби, створення мішеневої обстановки, підготовки керівництва та матеріально-технічного забезпечення проводиться рекогносцировка. Командир, який організує навчання визначає час і місце її проведення. Вона повинна проводитись з урахуванням того, щоб було достатньо часу на виконання намічених заходів. На рекогносцировку керівник повинен мати план проведення, варіанти схеми мішеневої обстановки.

Рекогносцировка району заняття проводиться в обов'язковому порядку. У ході рекогносцировки району бойових стрільб командир взводу (роти, батальйону) додатково визначає (уточнює):

межі ділянки бойових стрільб;

тактичну обстановку, склад, положення і характер дій противника, що позначається мішенями;

вихідний район (пункт) для своїх підрозділів і глибину виконання бойового завдання;

основний напрямок стрільби, бокові захисні зони, за межі яких правіше і лівіше заборонено ведення вогню, рубежі відкриття і припинення вогню, вид зброї для ураження кожної цілі і спосіб ведення вогню по ній (необхідно для визначення потреби боєприпасів);

місця пунктів управління керівника й операторів;

порядок організації зв'язку;

заходи безпеки й організацію оточення;

час і місце проведення розбору;

характер і обсяг робіт з підготовки ділянки (району) стрільби, мішеневої обстановки, сили і засоби, які потрібні для виконання намічених заходів.

До роботи на цьому етапі крім керівництва, зазвичай залучається начальник полігону (тактичного навчального поля).

Межі ділянки проведення бойової стрільби, уточнюються, визначаються точки для розгортання навчальних місць, погодження тактичного замислу з мішеневою обстановкою. Найбільш детально потрібно розібратись з позначенням противника, з урахуванням можливостей ділянки тактичного поля. Крім того, керівник повинен уточнити: вихідний район, яку тактичну обстановку необхідно створити, план виконання бойових завдань бою.

Визначити, наприклад, для відпрацювання дій у наступі, де буде проходити передній край оборони “противника”, його опорні пункти на передньому краї й у найближчій глибині, розташування вогневих засобів, на якому рубежі можлива його контратака, рубежі розгортання та переходу в атаку, бойові завдання відділення, взводу. В обороні – вихідне положення, позиції (опорні пункти), місця рубежів розгортання та переходу в атаку “противника”, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, бойові завдання для сторони, що обороняється, та інші необхідні дані.

Особливу увагу на рекогносцировці варто приділяти дотриманню вимог безпеки, для чого визначається основний напрямок стрільби, бокові захисні зони, за які ведення вогню заборонено, рубежі відкриття і припинення вогню, порядок видачі і завантаження боєприпасів, порядок видачі та вилучення боєприпасів на рубежі припинення вогню. Загальні рубежі відкриття і припинення вогню вибираються по місцевих предметах, які добре видно вдень та вночі, і позначаються прапорами (вночі ліхтарями): рубіж відкриття вогню – червоного кольору; рубіж припинення вогню – білого кольору (вночі - ліхтар синього кольору). Розміщення мішеней позначеного противника повинне виключати можливість ведення вогню в напрямках, що виходять за межі району бойової стрільби.

Якщо етап бойових стрільб проводиться вночі, необхідно насамперед визначити основний напрямок стрільби, бокові захисні зони (якщо вони не співпадають з денними), рубежі відкриття та припинення вогню, цілі, по яких буде вестись вогонь по спалахах пострілів, з нічними прицілами і при освітленні місцевості визначеними засобами (РОП, РСП).

Мішенева обстановка.

Мішенева обстановка, яка створюється для проведення бойових стрільб, повинна відповідати замислу командира, організаційно-штатній структурі підрозділів імовірного противника, тактиці його дій та враховувати особливості театру воєнних дій, забезпечувати вироблення у командирів практичних навичок в організації та веденні бою.

Виходячи із замислу, а також кількості наявних у відділенні (екіпажі), взводі вогневих засобів, керівник навчання визначає кількість, розміщення і порядок показу цілей. При цьому він повинен вибрати ділянки для ведення вогню по повітряних цілях, рубежі метання ручних гранат, ведення вогню із гармат БМП (великокаліберного кулемета, встановленого на БТР, БРДМ), а також ведення вогню вночі з використанням нічних прицілів. Передбачити додатково встановлення і використання резервних груп мішеней, а також цілей для підрозділів посилення. Цілі (мішені) повинні виставлятися на всю глибину бойового порядку противника, що позначається, не допускається їх лінійне розташування.

Кількість цілей (мішеней) визначається розділом V Курсу стрільб вид. 2004 року. На бойову стрільбу в наступі для відділення, як варіант, може бути використано 10–16шт., для механізованого взводу 25–40 шт. мішеней. Причому для підрозділів повного складу їх кількість береться ближче до більшої межі для підрозділів неповного складу – до меншої межі, зазначеної кількості мішеней. Проте при відпрацюванні окремих тем кількість мішеней може змінюватись у більший або менший бік, залежно від питань, що будуть виконуватися підрозділами згідно з бойовим призначенням, тому керівнику необхідно вміти проводити розрахунок мішеневої обстановки.

По-перше, керівник заняття визначає можливі втрати противника. Відомо, що постійний некомплект підрозділів імовірного противника в середньому може становити 5–10 %. Крім того, у ході вогневої підготовки атаки противник може понести втрати до 20–25%. У результаті цього загальний некомплект може бути в межах 25–35%. (Наприклад: мотопіхотне відділення противника у своєму складі має 10 чоловік, з них механік-водій БМП-1, навідник-оператор-1, оператор ПТРК-1, стрілець-гранатометник-1, інших 6 військовослужбовців, озброєних автоматичними гвинтівками і ручними кулеметами. З урахуванням некомплекту (10%) і можливих утрат (20%) укомплектованість відділення становитиме 70% штатної чисельності, тобто 7 чоловік.)

По-друге, необхідно визначити місця установлення цілей (мішеней). Їх роз становлення здійснюється на підставі замислу керівника на етап бойової стрільби.

Відділення, наступаючи на фронті до 50 м, може зустріти противника на передньому краї оборони з урахуванням втрат 2–3 стрільці, один із яких – кулеметник (оператор ПТРК "Дракон" або “Мілан” і ін.). За позицією відділення, на відстані до 200 м на вогневій позиції буде знаходитися БМП, знищення якої повинен передбачити командир механізованого відділення.

З оволодінням переднім краєм його оборони противник буде відводити особовий склад, що залишився, в глибину оборони. Отже відділення, яке наступає, може зустріти до 1–2 солдатів противника, що відходять, та 1–2 солдатів, що забезпечують відхід вогнем з вигідного рубежу (з позиції пункту управління відділення (секції) взводу, розташованого в глибині).

З оволодінням наступаючими опорним пунктом взводу першого ешелону і просуванням їх у глибину вони можуть бути атаковані особовим складом противника, що обороняється у другому ешелоні мотопіхотної роти. У цьому випадку перед фронтом відділення може оборонятися ще до 1–2 солдатів противника.

Під час бою за взводний опорний пункт другого ешелону роти противник може почати контратаку. У цьому випадку відділенню разом із сусідами з вигідного рубежу доведеться відбивати його танки і піхоту (1–2 танки і до 2 солдатів).

Після успішного відбиття контратаки противника і з початком його відходу відділення здійснює посадку в БМП (БТР) і спільно із сусідами переходить до переслідування. Окремі групи противника, що відходять (1–2 солдати), знищуються на ходу.

Таким чином, неважко підрахувати, що в ході виконання цього завдання відділенню може протидіяти до 10–16 цілей (8–13 піхотинців противника, 1–2 танки і 1 БМП), що будуть розташовуватися на 4–5 рубежах.

При розрахунку кількості рубежів і цілей на бойову стрільбу взводу обґрунтування здійснюється аналогічним чином, але з урахуванням збільшення ширини фронту наступу і глибини бойового завдання.

Таким чином, враховуючи ймовірні дії підрозділів противника та його можливі втрати, на бойову стрільбу відділенню (взводу) може бути виставлено для стрілецької зброї та БМП (БТР) 10–16 (25–40) цілей (мішеней), що розташовуються на 4–5 і 5–6 рубежах відповідно.

Із усіх мішеней, що виставляються, повинні бути 10–15% рухомими. У гірській та дуже пересіченій і лісисто-болотистій місцевостях кількість мішеней, що рухаються, може бути зменшена до 10%, а частина нерухомих мішеней збільшена на той же відсоток.

З урахуванням цих вимог із загальної кількості мішеней, що виставляються на бойову стрільбу відділенню (взводу), має бути: для гармати БМП-1(БМП-2) - 3(5) цілей, для стрілецької зброї мішеней, що рухаються, - 1-2 (3-5), а які з'являються, - 8–12 (20–25) цілей.

Для позначення противника мішенями застосовуються: живої сили у взводних опорних пунктах на передньому краї – головні і грудні фігури; спостерігачів – головні фігури; живої сили в глибині – поясні фігури; кулеметів, танків, БМП (БТР), ПТРК, вертольотів – відповідні їм мішені; груп, що атакують, контратакують, відходять – зростові фігури.

При проведенні бойових стрільб за оборонною тематикою кількість виставлених мішеней збільшується, тому що наступаючий противник, як правило, передбачає створення 3-5-кратної переваги над підрозділом, що обороняється.

Додатково до визначеної кількості мішеней виставляються резервні групи мішеней, що використовуються для вирішення раптово виникаючих завдань у ході бою і замість мішеней, що не з’явились. Додаткова витрата боєприпасів на ураження резервних груп мішеней не передбачається.

Після визначення кількості мішеней і їх розміщення керівник навчання визначає вид зброї для ураження кожної цілі, спосіб ведення вогню (з ходу, із зупинки), положення для стрільби (лежачи, з коліна) і дальності ведення вогню (середньо арифметичні дальності відкриття і припинення вогню).

Дальність відкриття вогню по цілях визначається керівником з урахуванням бойових можливостей зброї, характеру цілей, часу, необхідного для виявлення і ураження цілей, положення для стрільби (способу стрільби) і кількості боєприпасів, що відпускається.

Порядок і тривалість показу цілей, напрямок і швидкість їх руху, імітації вогню цілей визначаються керівником навчання у залежності від тактики дій противника, що позначається, характеру цілей, дальності стрільби і часу доби. Необхідно передбачити можливі зміни порядку показу цілей у ході бойових стрільб у залежності від прийнятих рішень командирами, що навчаються, і за реальними діями підрозділів.

Загальний час показу цілей визначається часом, необхідним для проходження стріляючими відстані від рубежу відкриття до рубежу припинення вогню на кожній ділянці. Цілі варто показувати кілька разів з інтервалами у 10–30 секунд. Після визначення мішеневої обстановки керівник бойової стрільби розраховує необхідну кількість боєприпасів для виконання бойового завдання.

Вихідними даними для розрахунку є:

кількість мішеней для кожного виду зброї;

положення для стрільби (спосіб ведення вогню), яке відповідно до створеної тактичної обстановки найбільш доцільне при виконанні вогневих завдань;

середні дальності ведення вогню;

середні норми витрат боєприпасів, необхідні для ураження однієї цілі на середніх дальностях стрільби.

Розрахунок кількості боєприпасів для ураження цілей з кожного виду зброї керівник навчання здійснює, керуючись таблицею 1 Курсу стрільб вид. 2004 року.

За основу загального розрахунку береться сумарна кількість виставлених цілей (мішеней) для кожного вогневого засобу, при цьому кількість мішеней для нього визначається відповідно до коефіцієнту вогневих завдань, що вирішуються в оборонному або наступальному бою (Коефіцієнти кількості вогневих завдань наведені в таблиці 1).

До бойових стрільб за оборонною тематикою може залучатися механізований взвод:

особовий склад, озброєний АК-74 - 7 чол., СГД - 1 чол., РКК (КК) - 3 чол., РПГ-7 - 3 чол., БМП-2 - 3 одиниці.

Необхідна кількість цілей (мішеней) для них складатиме: для особового складу, озброєного АК-74 - 7х4=28, СГД - 1х4=4, РКК (КК) - 3х4=12, РПГ-7 - 3х1,3=4; для БМП-2: 30-мм гармата 3х3=9, 7,62-мм КК 3х4= 12; для метання ручних гранат 6х2=12. Усього цілей (мішеней) - 81.

Після проведеної рекогносцировки, з’ясування (уточнення) вихідних даних керівник приступає до розроблення Плану проведення бойової стрільби відділення (екіпажу), взводу. Він є основним документом керівника навчання. План складається з текстуальної і графічної частини. У текстуальній частині відображаються:

вихідні дані - тема, навчальні цілі, час і місце проведення, склад тих, що навчаються, керівництва, настанови, порадники і посібники, кількість боєприпасів, матеріальне забезпечення, вимоги безпеки при проведенні бойової стрільби;

навчальні питання - час на їх відпрацювання;

тактична обстановка - на етап бойової стрільби; порядок і час показу цілей; дії керівника бойових стрільб.

Схема дій на етап бойової стрільби складається у вигляді таблиці. У першу графу “Навчальні питання і час на їх відпрацювання” заносяться навчальні питання в порядку їх відпрацювання з вказанням необхідного часу; у другу графу - тактична обстановка, у третю - порядок і час показу цілей, у четверту - дії керівника бойової стрільби, у якій викладається порядок роботи керівника при відпрацюванні навчальних питань.

У графічній частині Плану проведення бойової стрільби відображається:

вихідний район навчання;

тактична обстановка за кожну сторону, на фоні якої буде проведено бойову стрільбу (мішенева за противника, у відповідності із замислом і порядком відпрацювання навчальних питань);

бойові завдання відділення (екіпажу), взводу відповідно до навчальних питань. Кожному навчальному питанню повинна відповідати графічна обстановка (положення підрозділу, положення противника відповідно до завдань).

План бойової стрільби взводу (відділення) затверджується старшими командирами (начальниками): командиром роти, батальйону — за три дні до початку бойової стрільби. Крім того, можуть вноситись додаткові дані: час, порядок показу цілей, якщо етап бойової стрільби проводиться вночі, то в плані вказуються способи і тривалість підсвічування цілей.

До плану бойової стрільби розробляється Схема управління мішеневою обстановкою на етап бойової стрільби, вона відпрацьовується у вигляді таблиці у графічному варіанті і текстуальному. На схему управління наносяться:

сигнал на підняття мішеневої обстановки;

рубіж, група цілей, час їх показу;

дальність до цілей та розподіл по виду зброї;

сигнал початку і припинення вогню.

Після затвердження плану керівник заняття віддає підлеглим командирам вказівки щодо підготовки озброєння і військової техніки, матеріально-технічного забезпечення, засобів зв'язку і т. ін., організує підготовку особового складу до заняття.

Підготовка особового складу підрозділу до бойових стрільб здійснюється під керівництвом командирів відділень (танків), взводів у часи самостійної підготовки, що плануються у розкладі занять роти.

Підготовка, як правило, включає: вивчення та повторення окремих статей Бойового статуту, настанов, обов'язків посадових осіб у різних видах бою, умов та часових показників нормативів з тактичної підготовки і інших предметів навчання, що необхідно відпрацювати та потренувати; підготовку озброєння, військової техніки і засобів захисту, сигналів керування, вимог безпеки.

При підготовці до бойових стрільб особовий склад, крім того, повинен вивчити (повторити) організацію, озброєння і тактику дій імовірного противника. Напередодні доцільно організувати перегляд навчального кінофільму про порядок дій підрозділу на полі бою.

У подальшому керівник занять організує контроль за своєчасною підготовкою бойових стрільб, надає допомогу підлеглим у вирішенні складних питань щодо їх підготовки та забезпечення.

Такий порядок і зміст роботи керівника на етапі підготовки до проведення занять з тактичної підготовки, бойових стрільб.

Проведення бойових стрільб

За дві – три доби до проведення бойових стрільб керівник затверджує часткові плани заступників, помічників, здійснює перевірку розгортання навчальних місць та готовність навчального тактичного поля. У вказаний день підрозділ прибуває у район проведення занять. В районі офіцерами і сержантами роти, батальйону (штабу бригади) проводиться заняття на навчальних точках. Після відпрацювання усіх питань на навчальних точках підрозділ (відділення, взвод) здійснюють висування у початковий район для проведення етапу бойової стрільби. З прибуттям особового складу у визначений район командир підрозділу, який навчається, доповідає керівнику про готовність до занять. Керівник здійснює перевірку наявності особового складу, нагадує та перевіряє знання вимог безпеки. Оголошує тему заняття та вводить командира і підрозділ у тактичну обстановку, віддає бойовий наказ і організує взаємодію. Форма, порядок і місце постановки завдання залежать від теми заняття і конкретної обстановки (Завдання по вихідній обстановці ставиться у формі усного бойового наказу на місцевості, по карті або на макеті місцевості, а в динаміці бою – розпорядженнями по радіо і подачею команд).

Віддавши бойовий наказ і вказівки щодо взаємодії, керівник надає командиру, який навчається, час для організації бою: з'ясування завдання, оцінки обстановки, прийняття рішення, проведення рекогносцировки, віддачі бойового наказу підлеглим, вказівок щодо взаємодії, бойового забезпечення, управління і підготовки особового складу, озброєння і військової техніки (якщо заняття проводиться на техніці).

Керівник заняття в цей період здійснює контроль та оцінює роботу командира, який навчається, заслуховує його доповіді та дає необхідні вказівки, але не вмішується у його дії, якщо вони не призведуть до порушень вимог безпеки. Контролює проведення рекогносцировки, послідовність, стислість і повноту віддання бойового наказу, вказівок щодо взаємодії, бойового забезпечення та управління.

Під час постановки завдання керівник заняття за допомогою оператора тактичного навчального поля здійснює імітацію дій противника в обсязі, який би дозволяв командиру, що навчається, приймати обґрунтоване рішення та сприяв би підтримці необхідної бойової напруги (Для прийняття вірного рішення бойові дії позначеного противника здійснюються шляхом показу до 25% цілей, підготовленої мішеневої обстановки в такому обсязі, щоб не розкривати складу противника і його намірів).

Якщо командир, який навчається, при організації бою допустив неточності та помилки, керівник занять шляхом нарощування обстановки, а також короткими зауваженнями дає йому можливість ще раз обміркувати свої дії і виправити допущені помилки. Підказування, нав'язування свого рішення командиру, який навчається, неприпустимо, тому що це не дозволяє виробити йому впевненість, самостійність, ініціативу, привчає діяти за шаблоном.

Доки керівник бойової стрільби не доб’ється від командира підрозділу відпрацювання усіх питань з організації бою, правильного розуміння отриманого бойового завдання і порядку дій у ході його виконання, переходити до динаміки бою недоцільно. Але зловживати часом в інтересах організації бою за рахунок динаміки непотрібно.

У період роботи командира підрозділу з організації бою на місцевості особовий склад під керівництвом заступника командира взводу, виконуючого обов'язки командира відділення (командира танка) займається підготовкою озброєння і військової техніки до застосування, обладнанням укриттів для техніки і особового складу тощо. Заслухавши і оцінивши рішення командира взводу, відділення (екіпажу), керівник бойової стрільби, при необхідності, уточнює порядок розіграшу бойових дій згідно з прийнятим рішенням. Визначає, до якого часу взвод, відділення (екіпаж) повинні вийти на той чи інший рубіж, які зміни необхідно внести в мішеневу обстановку і порядок показу цілей. Ставить завдання на початок дій.

Переконавшись у готовності підрозділу до проведення бойової стрільби, керівник повідомляє час "Ч" і дає дозвіл начальнику пункту боєпостачання на видачу боєприпасів, які у взводі, відділенні (екіпажі) рівномірно розподіляються між військовослужбовцями однієї спеціальності.

Видача боєприпасів здійснюється в тактичній обстановці через розгорнутий пункт боєпостачання, при наступі з ходу і у передбаченні вступу в бій з ходу – у вихідному районі (чи іншому визначеному керівником); при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником і в обороні – у районі після отримання бойового завдання.

Отримані боєприпаси для БМП розміщуються в укладці бойових машин (магазинах), боєприпаси для автоматів, кулеметів (у тому числі і танкових) і гранатометів споряджаються в магазини, стрічки, коробки. Ручні гранати і запали до них видаються окремо, вони кладуться у сумки для гранат.

Перед початком етапу бойової стрільби керівник приймає доповіді:

командира підрозділу – про готовність підрозділу до виконання бойового завдання і доведення до особового складу вимог безпеки;

начальника тактичного навчального поля і оператора – про готовність ділянки бойової стрільби і мішеневого поля;

начальника оточення – про готовність оточення забезпечити стрільби;

помічників - про готовність зброї.

Впевнившись у виконанні всіх заходів щодо готовності, керівник бойової стрільби наказує підняти червоні прапори (відкрити червоні кола ВСУ, засвітити ліхтарі) на вишках тактичного навчального поля, дає розпорядження на подачу сигналу "Вогонь" і сигналу на перехід в атаку (на рух до рубежу переходу в атаку), або підняття дальніх мішеней, що імітують рух противника при відпрацюванні оборонної тематики. З цього часу починається складна фаза навчання - динаміка, яка вимагає від керівника більшої зосередженості і відповідальності.