Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Основні документи Болонського процесу.

ТЕМА 4

Хронологія подій Болонського процесу

 

 

Дата	Місце проведення	Подія
25 травня 1998 року	Париж, Франція	Міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію.
Березень 1999 року	Веймар, Німеччина	Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Ради ректорів європейських країн для обговорення проблем акредитації та оцінювання у вищій освіті.
Травень 1999 року	Копенгаген, Данія	Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті - І» на замовлення СRЕ, Конфедерації Рад ректорів країн, що входять до ЕU, за фінансової підтримки ЄС.
18-19 червня 1999 року	Болонья, Італія	Перша зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту, і прийняття спільної декларації.
8-10 лютого 2001 року	Лісабон, Португалія	Семінар «Акредитація / Надання законної сили».
14-15 лютого 2001 року	Берлін, Німеччина	Національний семінар із питань Болонського процесу.
16-17 лютого 2001 року	Гельсінкі, Фінляндія	Міжнародний семінар «Університетські ступені короткого циклу».
1-3 березня 2001 року	Упсала, Швеція	Неформальна зустріч європейських міністрів, що відповідають за освіту і наукові дослідження.
2-4 березня 2001 року	Мальме, Швеція	Міжнародний семінар «Транснаціональна освіта».
10 березня 2001 року	Антверпен, Бельгія	Семінар фламандського співтовариства з проблем Болонського процесу.
10-12 бе­резня 2001 року	Антверпен, Бельгія	Семінар студентів Європи «Втілення В життя Болонської декларації».
13-14 бе­резня 2001 року	Белград, Югославія	Національний семінар із проблем Болонського процесу.
22-25 бе­резня 2001 року	Ґетеборг, Швеція	Прийняття Ґетеборзької конвенції конференцією Асоціації національних студентських спілок в Європі.
29-30 бе­резня 2001 року	Саламанка, Іспанія	Конференція європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій, прийняття спільного документа.
9 квітня 2001 року	Стокгольм, Швеція	Зустріч Групи керівництва у Болонському процесі.
21 квітня 2001 року	Брюссель, Бельгія	Зустріч Ради Асоціації європейських університетів.
26 квітня 2001 року	Брюссель, Бельгія	Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу.
Квітень 2001 року	Гельсінкі, Фінляндія	Публікація звіту «Тенденції у вищій освіті -II» за фінансової підтримки ЄС і ЕТF.
6-8 травня 2001 року	Хальмстад, Швеція	Зустріч генеральних директорів ЄС і керівництва Рад ректорів європейських країн.
10-16 травня 2001 року	Братислава, Словаччина	Міжнародний семінар і 40-а зустріч Ради Асоціації національних спілок студентів у Європі.
17 травня 2001 року	Прага, Чехія	Зустріч у розширеному складі групи, що готує рекомендації з Болонського процесу.
18-19 травня 2001 року	Прага, Чехія	Зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.
Червень 2001 року	Рига, Латвія	8-а спільна зустріч у рамках мереж ЕNIC і NАRIС та прийняття документа «Визнання результатів (навчання) у Болонському процесі».
5-8 грудня 2001 року	Тампере, Фінляндія	13-а щорічна конференція ЕАІЕ, розгляд питань Болонського процесу.
1 -2 березня 2002 року	Брюссель, Бельгія	Болонський процес: Зона європейської вищої освіти: перспективи і розвиток для сільськогосподарських та дотичних до них наук; компетенція випускників.
21-23 травня 2003 рік	Грац, Австрія	Друга конференція представників європейських вищих навчальних закладів та освітніх організацій.
19-20 ве­ресня 2003 рік	Берлін, Німеччина	Третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.

Велика хартія університетів

Болонья, Італія 18 вересня 1988 року

Преамбула

Ректори європейських університетів, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотліття найстарішого у Європі університету за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами ЄСі підписалися нижче, висловлюючи надію на перспективу розширення співробітництва між усіма європейськими націями, переконані в тому, що народи ідержави мають, як ніколи раніше, усвідомити роль, яку університети будуть покликані відіграти усуспільстві; що змінюється і стає дедалі інтернаціональнішим, вважають, що:

1) на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого в центрах культури, знань та досліджень, якими є університети;

2) завдання університетів щодо поширення знань серед нових поколінь передбачає, що в сучасному світі вони мають служити суспільству в цілому і; зокрема, робити значний внесок у подальшу освіту заради культурного, соціального й економічного майбутнього суспільства;

3) університети повинні забезпечити майбутнім поколінням освіту і виховання, що сприяло б справжній гармонії навколишнього середовища та самого життя.

У зв'язку з цим проголошується перед усіма державами та перед совістю всіх націй основні принципи, що мають відтепер і назавжди бути основоположними для університетів.

Основні принципи

1.Університет — автономна установа в суспільствах з різною організацією, що є наслідком розходжень у географічній та історичній спадщині. Університет створює, вивчає, критично осмислює та передає культуру за допомогою проведення досліджень і навчання.

Щоб відповідати вимогам сучасного світу, його дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально "незалежною від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Викладання та дослідницька робота в університетах
повинні бути неподільні з тим, щоб навчання в них відповідало постійно змінюваним потребам і запитам суспільства, науковим досягненням, що змінюються.

3. Оскільки свобода викладання, досліджень і навчання є
основним принципом університетського життя, то як керівні
органи, так і університети, кожний у межах своєї компетенції, повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги.

Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет стає, таким чином, ідеальним місцем зустрічі викладачів, які здатні передавати свої знання і володіють необхідними засобами для їх удосконалення за допомогою досліджень та інновацій, та студентів, які мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.

4.Університет є хранителем традицій європейського гу­манізму, тому він постійно прагне до досягнення універсаль­ного знання, перетинає географічні та політичні кордони, за­тверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур.

Засоби

Реалізація цих завдань у світлі вищевикладених принципів потребує наявності ефективних засобів, що відповідають сучасним умовам.

1. Для забезпечення свободи досліджень і викладання всім членам університетської спільноти слід надати необхідні засоби.

2. Потрібно брати на роботу викладачів і визначати їх статус відповідно до принципу неподільності дослідницької та викладацької діяльності.

3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, має гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурному розвитку знань.

4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін інформацією та документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти як основний елемент постійного розвитку знань.

Тому, як і на початку своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломатів) і присудження стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в актуальних на сьогодні умовах.

Ректори, що підписалися нижче, від імені своїх університетів беруть на себе зобов’язання зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої хартії, яка висловлює одностайне бажання кожного університету, вільно визначене та проголошене.

Забезпечення мобільності

Міністри підтвердили, що мета поліпшити мобільність студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників, поставлена в Болонській декларації, має надзвичайне значення. Вони наголосили на своїй рішучості домогтися усунення будь-яких перепон щодо вільного пересування студентів, викладачів, науковців та адміністративних працівників і відзначили соціальне значення мобільності. Вони також звернули увагу на можливість мобільності, запропоновані програмами європейського співтовариства, і успіхи, досягнуті в цій галузі, наприклад, запровадження плану дій з мобільності (Mobility Action Plan), ратифікованого Радою Європи в Ніцці 2000 року.

Додаткові дії

Європейська система вищої освіти та Європейська систе­ма наукових досліджень — основні запоруки інтелектуально­го суспільства.

Розуміючи необхідність тісних зв'язків між обома система­ми в "Європі знань", а також важливість досліджень як скла­дової вищої освіти, міністри вважають за необхідне розширити межі сучасної системи з двох циклів і включити докторський ступінь як третій цикл Болонського процесу. Вони підкреслюють важливість досліджень і міждисциплінарності для підвищення якості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти. Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському та післядокторському рівнях і заохочують університети до зміцнення співпраці у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих науковців.

Міністри докладатимуть усіх зусиль, щоб європейські університети стали ще привабливішими й ефективнішими партнерами. Тому вони звертаються до університетів з про­ханням приділяти більше уваги дослідженням у техно­логічних, соціальних і культурних сферах розвитку сус­пільства.

Міністри розуміють, що існують перешкоди, які вищі на­вчальні заклади не зможуть подолати самотужки, а тому по­требують значної підтримки, зокрема фінансової, та сприян­ня з боку національних урядів та європейських організацій.

На завершення міністри заявляють про необхідність підтримати наукові осередки на докторському рівні, що сти­мулюватиме поліпшення якості знань і стане невід'ємною оз­накою Європейської системи вищої освіти.

8. Бергенське комюніке Міністрів вищої освіти Європи

Вища освіта та наука

Ми підкреслюємо значення вищої освіти у подальшому роз­витку науки та важливість науки у підтримці вищої освіти для економічного і культурного розвитку наших спільнот та суспі­льної єдності. Ми зауважуємо, що зусилля, спрямовані на впро­вадження структурних змін та покращення якості викладання, не повинні послаблювати увагу до розвитку наукового пошуку та інновацій. Водночас ми наголошуємо на важливості науково­го та педагогічного пошуку, спрямованого на підтримку та по­кращення якості й посилення конкурентоспроможності та при­вабливості Європейського простору вищої освіти. Для отри­мання кращих результатів ми визнаємо за необхідне розширити співпрацю між галуззю вищої освіти та іншими науковими га­лузями у наших країнах, а також між Європейським простором вищої освіти та Європейським науковим простором.

Для досягнення цієї мети потрібно узгодити кваліфікаційний рівень доктора з загальними рамковими принципами кваліфікації Європейського простору вищої освіти, застосовуючи ефективні підходи. Основним компонентом навчання докторанта є набуття знань шляхом оригінальних наукових досліджень. Зважаючи на потребу у структурованих програмах докторату та прозорому контролі й оцінюванні, ми зауважуємо, що нормальний обсяг на­вчання третього циклу у більшості країн становитиме 3-4 роки з повним робочим днем. Ми закликаємо університети забезпечити в рамках програми докторату міждисциплінарне навчання, що сприятиме розвитку та передачі вмінь та забезпечить ширші мо­жливості працевлаштування. Нам необхідно суттєво підвищити кількість кандидатів у докторантуру які, проводять свою наукову діяльність у Європейському просторі вищої освіти. Ми вважаємо учасниками програм третього циклу водночас і студентів, і дослідників-початківців. Ми доручаємо Болонській Наглядовій групі спільно з Європейською асоціацією університетів та інши­ми зацікавленими партнерами підготувати звіт, відповідальною за який є Робоча група, про подальшу розробку базисних прин­ципів програм докторату, який буде представлений Міністрам вищої освіти в 2007 році. Необхідно уникати надмірної зарегульованості програм докторату.

Акредитація

Як визначено у Болонській декларації, структуру Європейського простору вищої освіти складають два цикли - студентський та післядипломний. Акредитація - центральний інструмент підтримки потрібних змін у системі європейської вищої освіти. Як і оцінювання, акредитація гарантує якість нового рівня програм (передбачене керування), а також проводить моніторинг уже існуючих (фактичне керування). Акредитацію, тобто сертифікацію рівня програми, проводять після огляду мінімальних стандартів змісту спеціалізації. Професійна значущість рівня, зв'язок та зміст загальної концепції рівня програми мають бути відзначені за обмежений період часу в структурі прозорого, формального та зовнішнього рівноправного оцінення. Отже, рівень програми має бути оцінений після певного часу. Процесом рівноправного оцінення керують агентства, які оглядали стандартні зовнішні оцінювання. Інструмент акредитації рівня сертифікації програм є досить новим в Європі, але швидко приймається країнами - членами Болонського процесу.

Детальнішу інформацію можна знайти на таких веб-сайтах:

 

http://www.accreditation-council.de

http://www.enqa.net/

http://www.inqaahe.nl/

 

Процес Брюге

Термін "процес Брюге" вживають стосовно зростання співпраці в європейській професійній освіті та навчанні; він схожий на Болонський процес у вищій освіті. На конференції в місті Брюге, яка відбулася в жовтні 2001 року, генеральний директор з професійного навчання ініціював процес співпраці в галузі професійної освіти та навчання. Рада Європи затвердила цю ідею в Барселоні (15 та 16 березня 2002 року). Основною реакцією було те, що Європейська комісія запросила представників 29 європейських країн (членів ЄС, майбутніх членів ЄС та країн європейського економічного простору) та соціальних партнерів на збори, щоб обговорити конкретні дії та заходи щодо встановлення професійної освіти та навчання в Європі. Прозорість кваліфікацій та навичок узгоджено з новим, універсальним інструментом, що інтегрував існуючі засоби, такі як європейський паспорт навчання, європейський навчальний план та додаток до сертифіката. Велику підтримку надано системі кредитного взаємозаліку в професійній освіті та навчанні на європейському рівні, утворюючи систему ECTS (Європейська система кредитного взаємозаліку) у вищій освіті. Такі заходи треба провести у процесі добровільної співпраці, який буде найбільшим пріоритетом Датського президентства. Європейська структура професійної освіти має розвинутися до 2010 року, щоб зробити можливим вільне пересування громадян робочими, бізнесовими секторами та країнами. Як зазначила Вів'єн Редінг, уповноважена особа з освіти та культури в ЄС, пересування кваліфікацій та вмінь - це попередня умова довгострокового навчання та збільшення мобільності.

Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті

http://europa.eu.int/comm/education/bruges/index_en.html

 

Додаток до диплома

Європейська комісія, Рада Європи та ЮНЕСКО розробили додаток до диплома, щоб установити міжнародне пересування та спростити академічне та професійне впізнавання кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Документ, закріплений за дипломом про вищу освіту, складають національною та англійською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу навчання, яке успішно здобуто. Додаток до диплома містить додаткову інформацію про національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого контексту освіти. Інформація конкретної країни про виконання додатка до диплома поширюється в країнах, які беруть участь у програмі Socrates.

Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті

http://europa.eu.int/comm/education/recognition/diploma.html#1

 

Академічне навчання

Болонський процес фокусується на академічному навчанні, зокрема на виконанні системи, основаної на двох циклах. Натепер навчання для здобуття ступеня та звання включено до європейських дебатів про реформу структури систем вищої освіти. Уже 1992 року міністри освіти країн - учасниць ЄС (Бельгії, Данії, Німеччини, Франції та Нідерландів) погодилися розвивати взаємозалік та встановити існуючі системи навчання на здобуття ступеня. Із 1994 року студенти, які здобувають ступінь, розробили структуру дослідної програми EU-HCM/TMR. 1991 року Конфедерація спілок ректорів ЄС запропонувала впровадити "Європейський докторат" як додатковий сертифікат та навчати докторантів за кордоном хоча б рік. Це не тільки покращить освіту молодих науковців, а й підтримає співпрацю європейських університетів і дослідних інститутів. Структури та якість навчання в Європі обговорювалися на консультаціях генеральних директорів вищої освіти країн - учасниць ЄС під президентством Швеції в місті Хальмштад (травень 2001 року) та під президентством Іспанії в місті Кордова (квітень 2002 року), які відбуваються раз на півріччя. Крім того, Європейська комісія подала до розгляду звіт про мобільність докторантів у контексті програм Socrates-Erasmus (так званий звіт Мітчелла).

 

ECTS

ECTS - European Communiti Course Credit Transfer System (Європейська система трансферу оцінок) - це кредитна система, яка пропонує спосіб вимірювання та порівняння навчальних досягнень і переведення їх з одного інституту до іншого. Спочатку система виникла під впливом програми Erasmus (1989-1996 рр.) та тестувалася протягом шести років як пілотна схема, де було задіяно 145 інститутів вищої освіти в усіх країнах - учасницях ЄС та ЄЕС. Із дня впровадження Інституційного контракту в програмі Socrates-Erasmus усі європейські університети можуть брати участь в ECTS. Як ефективний інструмент створення взаємозаліку та управління академічним впровадженням система ECTS підтримує європейську мобільність. Переведення створено наданням деталізованої інформації з курсу навчання. Важливі засоби, які використовували у роботі ECTS та управлінні академічним визначенням, подано в інформаційному пакеті, договорі про навчання та дублікаті офіційних документів. Можливість використання ECTS у професійному навчанні обговорюється.

Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті

http://europa.eu.int/comm/education/socrates/ects.html#cl

 

Європаспорт

Європаспорт (створений за ініціативою Ради Європи) - це розповсюджений у всій Європі двомовний документ, що затверджує періоди навчання за межами рідної країни та мобілізує освіту по всій Європі. У такому документі міститься інформація про зміст та якість здобутих кваліфікацій та дані про міжнародний досвід, навички та потрібні знання. Навчання за Європаспортом затверджує не тільки етапи професійного навчання, а також практичні навчальні періоди у галузі вищої освіти.

Детальнішу інформацію можна знайти на веб-сайті

http://europa.eu.int/comm/education/europass/broch_en.pdf

 

Євро-студент 2000

Проект "Євро-студент 2000" містить соціальну та економічну інформацію про студентське життя у восьми країнах - учасницях ЄС (Бельгії, Німеччині, Фінляндії, Франції, Італії та ін.). Інформація сфокусована на різних аспектах умов життя студентів вищої освіти: джерело фінансування навчання, сімейний стан студента, урядові асигнування, професійний рівень знання мови, перебування за кордоном, проживання та бюджет студента. Результати такого дослідження мають надати початкову інформацію з економічних і соціальних структур студентського життя в Європі та будуть використані для розвитку освітньої політики. Проект, можливо, продовжать та будуть поширювати в інших країнах. Результати були опубліковані навесні 2002 року.

Детальніша інформація щодо проекту на веб-сайті

http://www.his.de/doku/abereich/ausland/proj/Eurostudent/frameset.htm

 

Оцінювання

Оцінювання - основний крок у визначенні якості вищої освіти, відносного рівня програм та способів викладання й академічного навчання з предмета або на факультеті. Оцінювання виконують за внутрішніми та зовнішніми процедурами. Процес внутрішнього оцінювання містить систематичне збирання адміністративної інформації, опитування студентів і випускників поряд зі звичайними бесідами з лекторами та студентами. Складовою зовнішнього оцінювання є відвідування групою контролю факультету для визначення якості академічного навчання та викладання. Зовнішні оглядачі - це лектори або люди професійної діяльності, які на основі спілкування зі студентами та молодими науковцями складають остаточний звіт. Оцінювати академічне навчання та викладання треба з урахуванням ефективних заходів гарантії якості.

Крім академічного навчання та викладання, презентацію дослідження оцінюють на різних рівнях: спираючись на системи національних досліджень, індивідуальні інституції, програми досліджень та індивідуальні проекти. У галузі дослідження також проводять внутрішні та зовнішні оцінювання.

Детальніша інформація - на веб-сайтах:

http://www.enqa.net

http://www.inqaahe.hl/

 

GATS

GATS було створено в січні 1994 року як багатосторонній договір разом із Загальним договором про тарифи та торгівлю і Договором про торгівлю стосовно прав інтелектуальної власності - частини структури Всесвітньої торговельної організації. Мандат GATS є результатом переговорів "Uruguay Round", це лібералізація торгівлі послугами та поступове фазування урядових кордонів у національному змаганні у секторі послуг. Через GATS країни-учасниці відкрили для міжнародного змагання всі власні ринки послуг або їх частини. Країни-учасниці мають дотримуватися двох принципів, чітко зазначених у договорі: "принципу національного пріоритету", за яким країни-учасниці мають віддавати перевагу національним провайдерам, та "принципу найменшої перешкоди", за яким члени не повинні вибирати між державами-учасницями. Освіта є одним з 12 секторів (серед здоров'я, туризму, банківської справи, телекомунікацій), включених у договір. Нові переговори з торгівлі послугами розпочалися в січні 2000 року та мають закінчитися до 2005 року. Дискусія з потенційних дій GATS у секторі освіти ще триває.

Детальніша інформація на - веб-сайтах:

http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/serv_e.htm

http://gats-info.eu.int/

www.aucc.ca/en/international/bulletins/declaration.pdf

 

ISIC

Міжнародна картка студента (ISIC) - це міжнародний документ, який прийняла Міжнародна студентська конфедерація туризму (ISTC) та який видають студентські організації та туристичні агентства. ISIC - це єдина міжнародна студентська картка, прийнята ЮНЕСКО з 1993 року. Власникам карток пропонуються знижки у більш ніж 90 країнах на туристичні квитки, житло, вхідні квитки.

Детальніша інформація - на веб-сайті

www.isic.de

 

Гарантія якості

 

Найбільшою перевагою Болонського процесу є визначення та огляд стандартів якості вищої освіти по всій Європі. Попередньою умовою є розроблення порівняльних методів та критеріїв для встановлення якості досліджень та навчання. 1998 року Рада Європи порекомендувала розширити співпрацю у цій галузі. Як результат було створено Європейську мережу гарантії якості у вищій освіті (ENQA). Із 1999 року ENQA надавала інформацію про впроваджений досвід разом з новими спробами та обговореннями щодо гарантії якості. На так званих Болонських семінарах в Амстердамі обговорювали результати дебатів про встановлення європейських стандартів якості для програм рівнів "бакалавр" та "магістр". Пілотний проект "Регулювання освітніх структур в Європі" надав критерії порівняння остаточних структур та викладацьких упроваджень для сімох предметів (бізнес, освітні науки, геологія, історія, математика, хімія та фізика). Акредитацію та оцінювання, інструменти реалізації та огляду стандартів якості розглядають агентства оцінювання та акредитації в деяких країнах.

Детальніша інформація - на веб-сайтах:

http://www.jointquality.org/

http://www.inqaahe.nl/

http://www.ia-up.org/papers.htm

 

 

ТЕМА 5: Європейська кредитно-трансферна система (ЄКТС-ECTS): ключові особливості ЄКТС, основні інструменти ЄКТС, основні учасники ЄКТС. Додаток до диплома європейського зразка (Diploma Supplement-DS).

Європейська кредитна система
взаємовизнання (EСTS)

У рамках реалізації проекту ERASMUS було апробовано передумови створення в масштабі Співтовариства системи заліку курсів (ECTS) (European Community Course Credit Transfer System). Вона формувалася як шестирічна добровільна експериментальна структура. Студенти, які вивчили ту чи іншу навчальну дисципліну в будь-якій з країн ЄС, мали можливість одержати залік у своїй альма-матер.

В експерименті взяли участь 48 вищих навчальних закладів з усіх країн ЄС за п'ятьма напрямами (дисциплінами): інженерна механіка, історія, медицина, менеджмент, хімія.

Уже тоді ця система передбачала високий рівень довіри університетів один до одного, і її було заявлено в Болоньї "наріжним каменем у пошуку глибшого академічного визнання в Співтоваристві".

Болонський процес активізував пошук шляхів, форм і методів зближення в тому, що стосується визначення та реалізації кредитних одиниць. Вищі навчальні заклади експериментують із застосуванням системи ECTS (на основі національних систем, а не замість їх). Багато суперечок виникає з приводу розширення та поглиблення практики використання системи, особливо щодо накопичення кредитних одиниць. Існують побоювання, що надто квапливе поширення ECTS може призвести до зниження якості освіти. Проте чимало вищих навчальних закладів Європи вважають свої національні системи сумісними з ECTS (але більшою мірою для переведення академічних кредитів, аніж для їх акумулювання). У цих випадках мова йде або про можливості звичайного переведення національних систем в ECTS, або про пряме застосування власне системи ECTS. Визнано переваги цієї системи для введення модульної організації освітнього процесу.

 

Що таке кредитна система?

Кредитна система - це систематичний спосіб описання освітньої програми з доданням кредитів до її компонентів. Опис кредитів у системах вищої освіти може базуватися на різних параметрах, таких як обсяг роботи, результати навчання та контактні години.

 

Що таке ECTS?

Європейська кредитна система взаємозаліку (взаємовизнання) та накопичення - це система, в основу якої покладено визначення обсягу роботи студентів, потрібного для участі у програмі. Вона орієнтована на спеціалізовані умови вивчення результатів навчання та необхідної компетенції.

 

Як з'явилася ECTS?

ECTS запропонували 1989 року в структурі Еrasmus, а нині вона є складовою програми Socrates. ECTS - це єдина кредитна система, яку успішно протестували та використали у всій Європі. Ця система допомагає визначити періоди навчання за кордоном, збільшує якість і кількість студентської мобільності в Європі. Нещодавно ECTS почала застосовувати накопичувальну систему, яка виконується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях. Це одне з головних положень Болонської декларації (червень 1999 року).

 

Чому виникла ECTS?

ECTS полегшує читання та порівняння навчальних програм для будь-яких студентів - місцевих та іноземних. ECTS підвищує мобільність і академічне визнання, з її допомогою університети організовують і перевіряють навчальні програми. ECTS можна використовувати у будь-яких програмах і методах, вона робить європейську вищу освіту привабливішою для всіх інших студентів.

Основні ознаки ECTS

1. ECTS засновано на конвенції про 60 кредитних заходів з обсягу робіт студентів за один академічний рік. Обсяг робіт студентів за повний робочий час навчальної програми в Європі становить переважно 36-40 тижнів на рік, у такому випадку один кредит становить від 24 до 30 робочих годин. Обсяг робіт - це час, за який пересічний студент отримає необхідний результат навчання.

2. Кредит також підсумовує результат навчання. Результати навчання - це знання, які вказують, що студент буде знати, розуміти або на що буде здатний після закінчення навчання, короткого чи тривалого. Кредити в ECTS можна отримати після закінчення відповідної роботи та оцінки здобутого результату.

3. Розміщення кредитів ECTS протягом офіційного циклу програми навчання. Повний обсяг робіт, потрібний для закінчення першого рівня циклу, становить 3-4 роки (тобто 180 або 240 кредитів).

4. Студентський обсяг робіт в ECTS включає час, проведений на лекціях, семінарах, час для самостійних робіт, підготовки до іспитів, їх складання тощо.

5. Кредити поширюються на всі компоненти навчальної програми (модулі, курси, дисертаційні роботи). Також вони відображають обсяг робіт, кожного з необхідних компонентів, включених у програму відносно всього обсягу робіт, потрібного для закінчення повного року навчання.

6. Представлення студента здійснюється документально на локальному або національному рівні. Корисно для практики додавати ECTS рівень, значною мірою для кредитного переведення. Відповідно до шкали рівнів ECTS студентів оцінюють за статистичною базою. Тому статистичні дані - це перший крок представлення студента для прийняття до ступеневої системи ECTS. За прохідним балом визначають, на який ступінь буде зараховано студента. Наприклад: А (найкращий) - 10 %, В - 25 %, С - 30 %, D - 25 %, E - 10 %.

Рівень А встановлено між FX та F, що характеризують студентів, яким не пощастило. FX означає, що необхідно виконати більше робіт, F - треба значно більше працювати. Висновок про погані результати не обов'язково вносити до залікового документу.

 

Що таке додаток до диплома?

Додаток до диплома - це додатковий документ, який додають до диплома про вищу освіту. Він являє собою стандартний опис сутності, рівня, контексту, змісту і статусу знань здобутих і успішно засвоєних випускником. Додаток до диплома забезпечує взаємозалік і керування академічними та професійними визнаннями кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифікати тощо). Знак додатка до диплома присуджують вищому навчальному закладу, який видає додаток до диплома всім випускникам першого та другого циклів програм.

Інформацію про структуру та рекомендації можна знайти на веб-сайті

http://europa.eu.int/comm/education/policies/recqual/recognition/diploma_en.html

 

Додаток до диплома

Другий важливий інструмент визнання і мобільності - додаток до диплома. Цю модель додатка було розроблено Європейською комісією, Радою Європи та ЮНЕСКО (SEPES).

Мета документа - надати вичерпні незалежні дані з метою забезпечення міжнародної прозорості й об'єктивного академічного і професійного визнання кваліфікацій (дипломів, степенів, сертифікатів тощо). Додаток містить опис характеру, рівня, контексту, змісту і статусу освіти, здобутої і успішно завершеної особою. У додатку не припустимі суб'єктивні оцінки, заяви про еквівалентність чи пропозиції щодо визнання.

Дані слід надати за всіма вісьмома розділами. Якщо даних немає - вказують причину.

Прийнятий в межах Болонської співдружності додаток до диплома має таку структуру.

 

 

1. ВЛАСНИК КВАЛІФІКАЦІЇ

1.1. Прізвище, ім'я

1.2. Дата, місце, країна народження

1.3. Ідентифікаційний номер або код студента

2. КВАЛІФІКАЦІЯ

2.1. Назва кваліфікації (повна, скорочена; мовою вихідного документа)

Присвоєне звання (повне, скорочене; мовою вихідного документа)

2.2. Основна галузь (галузі) навчання

2.3. Навчальний заклад, який присвоїв кваліфікацію (мовою вихідного документа)

Статус (Тип\Управління)

2.4. Навчальний заклад, який проводив навчання

Статус (Тип\Управління)

2.5. Мови навчання\екзаменів

3. РІВЕНЬ КВАЛІФІКАЦІЇ

3.1. Рівень

3.2. Офіційний термін освоєння програми

3.3. Вимоги для вступу

4. ВІДОМОСТІ ПРО ЗМІСТ ОСВІТИ Й ОДЕРЖАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

4.1. Форма навчання

4.2. Вимоги програми

4.3. Докладні дані про програму

4.4. Схема оцінювання

4.5. Загальна класифікація (мовою оригіналу)

5. ФУНКЦІЇ КВАЛІФІКАЦІЇ

5.1. Можливість подальшого навчання

5.2. Професійний статус

6. ДОДАТКОВІ ВІДОМОСТІ

6.1. Додаткові відомості

6.2. Додаткові джерела інформації

7. ЗАСВІДЧЕННЯ

8. НАЦІОНАЛЬНА СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ

ТЕМА 4

Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Основні документи Болонського процесу.

Починаючи з 1998 року, європейське освітнє співтовариство активно консолідується задля реалізації освітньої концепції Болонського процесу: формування на перспективу загальноєвро­пейської системи вищої освіти, названої Зоною європейської вищої освіти, яка ґрунтується на спільності фундаментальних принципів її функціонування. Численні різнорівневі зустрічі, робочі наради, конференції країн-учасниць Болонського процесу дозволили сформулювати шість ключових позицій щодо створення єдиного Європейського освітнього і наукового простору:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично запропоновано ввести два цикли навчання. Перший триває, зазвичай, від 3-ох до 4-ох років і завершується здобуттям академічного ступеня. Навчання упродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання) та/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти технологію обліку трудомісткості навчальної роботи у кредитах. За основу рекомендується прийняти ЕСТS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості), зробивши її системою накопичення, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя».

3. Контроль якості освіти. Передбачається створення акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка визначатиметься не тривалістю або змістом навчання, а тими знаннями, уміннями і навичками, що отримали випускники. Відповідно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. Виконання попередніх пунктів сприятиме істотному розвиткові мобільності студентів. Одночасно ставиться питання про розширення мобільності викладацького та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачаються зміни у національних законодавчих актах щодо працевлаштування іноземців.