Предмет: Вступ до спеціальності

Предмет: Вступ до спеціальності

ЛЕКЦІЯ

Тема № 2.. Історія та типи психологічних знань

Тема лекції: № 2.1. Історія розвитку психологічних знань

План:

1. Поняття про психологію як науку.

2. Місце психології у системі наук.

3. Специфіка та взаємозв’язок наукової, практичної та побутової психології.

4. Навчання психологічним знанням як вид діяльності психологів.

5. Інститути науково-дослідної психології АПН України.

 

Література

Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. - М., 1999.

2. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л.,1988.

3. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелева, Т. Титаренко. — К.: Либідь, 2001.—534 с.

4. Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, стру­ктура і завдання // Практична психологія і соціальна робота. — 1997. — №10. — С; —1998. — №1. — С.

5. Рубинштейн С. Л. Вопросы психологической теории // Вопросы психологии. — 1955. —№ 1. — С. 5—17.

 

Поняття про психологію як науку.

 

У дослівному перекладі «психологія» - це наука про душу. Термін «психологія» уперше з'явився в 1590 р. у працях німецького богослова Гок-леніуса; у наукову мову його уперше ввів у 30-х роках 18 століття німецький учений Християн Вольф (1679-1754), автор книг «Раціональна психологія» і «Емпірична психологія».

 

У психології, як відзначав один із засновників експериментальної пси­хології Г. Ебінгауз, коротка історія, але довге минуле. Психологія як наука виникла на основі багатовікових міркувань про душу і надалі різноманітно змінювалася. З позицій методології науки, історія психології може бути представлена як послідовність етапів становлення знань про предмет, методи дослідження, пояснювальні принципи у рамках наукових парадигм. Еволюція наукового знання проходить як формування, конкуренція та зміна парадигм. Парадигма (з гр. взірець, модель, приклад) - поняття, яке ввів Т. Кун; воно означає тип дослідження, який певна група фахівців приймає за взірець.

 

Виділяють два періоди формування психологічного знання: І) у рам­ках інших наукових дисциплін (4-5 ст. до н.е. - 60-і р. 19 ст.); 2) становлення психології як самостійної науки (60-і р. 19 ст. — теперішній час). Найбільш характерні риси першого періоду:

- несамостійність психологічного знання, його бачення як складової частини філософських і медичних навчань (про душу, філософську теорію пізнання, учення про досвід і свідомість);

- відсутність співтовариства, що розділяло загальні погляди на пред­мет і метод вивчення;

- умоглядний характер досліджень, несформованість експеримен­тального підходу до досліджень.

Найбільш характерні риси другого періоду:

- поява перших наукових парадигм, інститутів і психологічного професійного співтовариства;

- формування і розвиток усередині парадигм уявлень про предмет і метод дослідження;

- узгодження уявлень про предмет і метод психології із загальнонау-ковими нормами і цінностями;

- розвиток контактів з іншими дисциплінами і виникнення нових па­радигм і галузей психології;

- розмаїтість і конкуренція парадигм.

Сучасна психологія зовсім не схожа на ту, якою вона була при наро­дженні як самостійна наука у 19 столітті. У структурі сучасної психології як науки представлені всі етапи її становлення.

Психологія як наука має певні пояснювальні принципи. Принципи пояснення - це головні положення, передумови або концепції, використання яких дозволяє змістовно описувати гіпотетичні властивості і характеристики об'єкта дослідження. Основні пояснювальні принципи наступні: взаємодії, детермінізму, системності, реконструкції, активності, суб'єктивності.

Єдність психології, не дивлячись на різноманіття її галузей, визначається єдиним предметом та єдиним методом. Галузі і парадигми розробляють різні аспекти єдиного предмета психології; для цього використовують різні методики у відповідності з єдиним методом.

ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ НАУКОВОЇ, ПРАКТИЧНОЇ ТА ПОБУТОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Структурний елемент	Наукова психологія	Практична психологія	Побутова психологія
об'єкт	"абстрактна" середньостатистична людина	конкретна людина у конкретних життєвих обставинах (індивідуальність)	конкретна людина, індивідуальність
предмет	механізми душевного життя та поведінки	життєва ситуація, життєві плани, життєвий шлях	поведінка, життєва ситуація, життєві плани
кінцева мета	встановлення наукових фактів, законів, механізмів	вплив на поведінку й розвиток, їх корекція	корекція поведінки і розвитку
підхід	аналітично-статистичний	структурно-синтетичний	синтетичний
методи	унікальні дослідницькі процедури (методики)	психологічні технології + інтуїція	традиції, обряди + інтуїція
вимоги до (спеціаліста)	знання	знання + життєвий досвід + інтуїція	життєвий досвід + інтуїція

Побутова психологія - це історично закріплений у традиціях та інших сталих формах поведінки досвід управління індивідуальним розвитком і активністю людини, досвід, що функціонує як елемент фольклору, традицій, релігійної практики тощо.

Тому практична психологія повинна спиратися, з одного боку, на надбання психології наукової, а, з іншого боку, на багатство психології побутової.

Найбільш узагальнено і виразно різниця між всіма трьома гілками психології відображається у характерних для них підходах.

Аналітико-статистичний підхід (характерний для наукової психології) передбачає задачу узагальнення психологічних фактів, абстрагованих від конкретно-часового контексту їх виявлення. Так, досліджується пам'ять особистості, хоча в конкретних життєвих ситуаціях вона невіддільна від усіх інших психічних явищ (сприймання, мислення, мотивів особистості тощо).

Синтетичний підхід до людини, характерний для побутової психології, будується на розумінні людини як унікальної, неповторної й неподільної за своєю сутністю.

Структурно-синтетичний характер практичної психології виявляється в тому, що вона, здійснюючи в цілому синтетичний підхід до особистості, спирається на певні уявлення про структуру, природу свого об'єкта, які напрацьовані у науковій психології.

У психологічній технології повинні поєднуватися аналітичний і синтетичний підходи до особистості, сума знань та уявлень про елементи і структурні блоки у їхніх взаємозв'язках, з одного боку, і цілісне (синтетичне) бачення об'єкта корекційних впливів - з іншого. Розробка психологічної технології є по суті процесом психологічного проектування, що спрямований на вирішення конкретної ситуації індивідуального розвитку або соціальної взаємодії з використанням знань, досвіду наукової та побутової психології. Застосування психологічної технології у практичній роботі передбачає її адаптацію до конкретних умов роботи з конкретною людиною [34].

Отже, по-перше, практична психологія повинна використовувати знання інших суміжних галузей науки (педагогіки, етнографії, соціоніки, біоенергетики, соціології тощо) та сфер духовної практики.

По-друге, практична психологія повинна ґрунтуватися на науковій психології, узгоджуючись з її теоретичними положеннями. При цьому варто зауважити, що якщо у науковій психології є такі галузі як соціальна психологія, то у практичній вона реалізується через такі складові як психологія управління, реклами, консультативну психологію тощо.

По-третє, практична психологія повинна використовувати здобутки побутової психології.

Предмет: Вступ до спеціальності

ЛЕКЦІЯ

Тема № 2.. Історія та типи психологічних знань