Завдання, виконане не за своїм варіантом, викладач повертає без перевірки та оцінки.

Підготовлене вчасно індивідуальне завдання, студент підписує і передає на кафедру для його перевірки і оцінювання.

Індивідуальне (контрольне) завдання повинно мати наступну структуру:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) теоретична частина;

4) практична частина;

5) список літератури;

6) додатки.

Зразок титульного аркуша наведено в додатку А.

Під час написання теоретичної частини студент має використовувати спеціальну літературу та вміти опрацьовувати літературні джерела, аналізувати навчально-методичні та наукові праці, визначати головні моменти теми. В теоретичній частині слід обов’язково робити посилання на використані джерела. Посилання робляться в квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела в списку літератури та номер сторінки.

В практичній частині завдання [7] студент повинен розв’язати дві задачі, використовуючи формули, таблиці, а наприкінці зробити висновки.

Список літератури має бути розташований одразу після висновків практичної частини на окремій сторінці. До списку літератури слід включати лише ті джерела, які були фактично опрацьовані під час виконання індивідуального завдання.

У додатках, як правило, розміщують громіздкі ілюстрації або таблиці, які через великий обсяг або форму викладу не можуть бути включені до основної частини.

Роботу оформляють на аркушах формату А4 (210 х 297 мм). Під час друкування роботи на комп’ютері використовують текстовий редактор Word, шрифт Times New Roman розмірам 14 пгт і полуторний міжрядковий інтервал.

Інформацію в таблицях подається тим же шрифтом, але розміром 12 пгт з одинарним міжрядковим інтервалом.

Текст слід друкувати, дотримуючись таких розмірів полів: верхнє, нижнє і праве – 15 мм, ліве – 25 мм. Абзац повинен бути однаковим по всьому тексту роботи і дорівнювати п’яти знакам (1,25 см).

Структурні частини завдання «ЗМІСТ», «ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА», «ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами 16 шрифту симетрично до тексту без крапки.

Відстань між заголовком і подальшим текстом має бути не менше двох рядків. Всі сторінки контрольної роботи повинні мати суцільну нумерацію. Номери сторінок проставляють у правому верхньому кутку без крапки арабськими цифрами. Титульний аркуш та зміст роботи включають у загальну нумерацію, але номер на цих сторінках не проставляють.

Ілюстрації (рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці, якщо не вміщуються. Під ілюстрацією вказують назву ілюстрації, її порядковий номер і назву, наприклад: «Рис. 1 Суб’єктні складові потенціалу підприємства».

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею по центру, ще одним рядком вище (з вирівнюванням праворуч) пишеться слово «Таблиця» і вказується її номер, наприклад:

Таблиця 2

Вихідні дані підприємства

 

Якщо таблиця не повністю вміщується на аркуші, її треба перенести на наступний аркуш (справа над таблицею пишуть «Продовження таблиці 2»).

Формули і рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули потрібно залишити один вільний рядок. Формули та рівняння нумерують порядковою нумерацією в межах розділу. Наприклад:

(2)

Загальний обсяг індивідуального завдання – 15-20 сторінок.

Виконуючи теоретичну частину індивідуального завдання студент обирає два теоретичних питання за варіантом, який визначається номером прізвища студента у списку групи. Приміром, якщо студент має п’ятий номер у списку групи, він має виконувати індивідуальне завдання за 5-м варіантом. У випадку, коли кількість студентів у групі перевищує 20 осіб, студент з порядковим номером 21 виконує 1-й варіант завдання, з порядковим номером 22 виконує 2-й варіант і т.д.

Варіанти теоретичних завдань представлено в додатку Б.

Аналогічно студенти обирають дві задачі практичної частини індивідуального завдання.

 

Задача 1.

Необхідно оцінити потенціал підприємства як в цілому, так і по кожному елементу. Розрахувавши значення складових потенціалу та проаналізувавши їх динаміку за роками, слід запропонувати заходи, досягнення яких забезпечить підвищення рівня потенціалу підприємства. Визначити рівень потенціалу підприємства відносно конкурентів.