Тести та задачі для перевірки вихідного рівня знань.

1. Для закриття усієї волосяної частини голови використовують:

а). вуздечку;

б). пращоподібну пов’язку;

в). 8-ми подібну пов’язку;

г). шапочку Гіппократа; +

 

2. Вимоги до готової пов’язки:

а). пов’язка повинна створювати нерівномірний тиск на відповідну частину тіла;

б). пов’язку слід накладати не щільно, але туго;

в). пов’язка має надійно фіксувати уражену ділянку до наступного перев’язування; +

г). вузол кінців пов’язки має бути під ураженою ділянкою.

 

3. Хрестоподібна (8-подібна) пов’язка накладається на поверхні тіла, що розрізняються за:

а). довжиною;

б). кількість суглобів;

в). геометричною формою рани на тій чи іншій ділянці;

г). формою (об’ємом). +

 

4. При пневмотораксі ефективною є:

а). повертаюча пов’язка;

б). повзуча пов’язка;

в). торакобрахіальна пов’язка;

г). оклюзійна пов’язка. +

 

5. Яку з кровотеч можна спинити давлючою пов’язкою:

а). плевральну;

б). паренхіматозну;

в). артеріальну;

г) капілярну. +

 

6. Яка з пов’язок може легко сповзти:

а). черепашача, що розходиться;

б). контурна пов’язка;

в). колосоподібна пов’язка;

г). спіральна пов’язка. +

 

7. Недоліком кругової (циркулярної) пов’язки є:

а). вона не створює рівномірний тиск на рану;

б). її важко зафіксувати;

в). вона може обертатися, зміщуючи матеріал; +

г). її не можна накласти на промежину.

 

8. Основна вимога до транспортних шин:

а). вони повинні легко складатися;

б). вони повинні іммобілізувати 2-3 найближчих суглоби; +

в). вони не повинні втрачати свої властивості при стерилізації.

г). вони повинні добре стискувати сегмент людського тіла.

 

9. Гіпсові бинти замочують у тазу з теплою водою і чекають:

а).3 хвилини;

б).коли вода стане непрозорою від гіпсу;

в). закінчення виділення бульбашок повітря; +

г). початку виділення бульбашок повітря.

 

10. Перша допомога на дошпитальному етапі при різаних ранах передбачає:

а). інструментальне дослідження рани та накладання тиснучої пов’язки;

б). розсічення рани і тампонування її тампонами з 2% (послабленим)перекисом водню;

в). накладання тиснучої пов’язки;

г). накладання гемостатичної пов’язки (при вираженій кровотечі джгута) та транспортної іммобілізації. +

 

11. Для виконання ПХО медична сестра перев’язочної готує:

а). ріжучий інструментарій,гемостатики, анальгетики;

б). з’єднуючий тканини інструментарій, анестетики;

в).ріжучий, допоміжний та з’єднувальний інструментарій, анестетики, антисептики,шовний та перев’язочний матеріал; +

г). використати великий операційний пакет.

 

12. Первинна хірургічна обробка рани проводиться:

а). коли операції передує підготовка хворого на протязі 2-3 діб;

б). коли ступінь розповсюдження запального процесу не дозволяє здійснити обробку у повному обсязі;

в).в “свіжій” (без ознак запалення) рані в перші години після ушкодження; +

г). в “свіжій” але забрудненій рані.

 

13. Метою накладання первинного шва є

а).запобігання утворення колоїдного рубця;

б).попередження вторинного інфікування;

в).зупинка кровотечі;

г). створення умов для загоєння per prima та профілактика вторинного інфікування. +

 

14. Проводячи ПХО, краї стінки і дно рани не висікають при пораненнях:

а). промежини та кистей рук;

б). передньо-бокової черевної стінки та стоп;

в). лиця,стоп та кистей рук; +

г). трикутника Пті.

 

15. Організація обробки гнійної рани передбачає:

а). видаленню некротизованих тканин;

б). видаленню corpus caleni, девіталізованих тканин та декомпресію рани; +

г). попередження первинного інфікування і створення умов для загоєння первинним натягом.

 

16. Вторинний ранній шов накладають:

а). на епітелізовані рани в терміни від 8 до 15 днів;

б). коли пройшли рубцеві зміни в краях та стінках рани;

в). в терміни до 5-7 днів після ПХО;

г). в терміни від 8 до 15 днів на гранулюючи рани; +

д). коли не ефективні провізорні шви;

 

17. Методика промивання дренажних трубок у післяопераційних хворих передбачає:

а). рановий лаваж розчинами антисептиків та активну чи пасивну аспірацію; +

б). щоденну їх заміну на тампони;

в). промивання їх до чистої води;

г). промивання їх пульсуючим струменем.

 

18. Заходи першої медичної допомоги при закритих пошкодженнях м’яких тканин передбачають:

а). знеболення місця травми струменям хлоретилу, тиснуча пов’язка, холод, підвищене положення кінцівки; +

б). відновлення резервної лужності крові,рясне питво, спокій;

в). підсилюють діурез, гемодіаліз, плазмосорбцію;

г). використовують всі методи екстракорпоральної детоксикації;

 

19. Правила транспортування потерпілих при пошкодженні черепа та шийного відділу хребта:

а). потерпілого транспортують в горизонтальному положенні з фіксованою головою;

б). потерпілого транспортують в машині на ношах,голову поміщають на ватно-марлевий круг (шину Єланського,вигнуту шину Крамера); +

в). потерпілого транспортують на шині Белера, голову фіксують шиною Волкова або Дітеріхса;

г). транспортують лежачи з фіксацією голови петлею Гліссона.

 

20. При переломі хребта в грудному, поперековому відділі потерпілого транспортують:

а).на ношах зі щитом, на спині з невеликим валиком під коліньми,фіксуючи його до нош (або на вакуумних ношах – НІВ) +

б).на животі зі щитом на спині, зігнувши ноги в колінах;

в). на спині з зігнутими та розведеними стегнами;

 

21. Перша медична допомога при переломах полягає в:

а). протишокова терапія, транспортна іммобілізація;

б). асептична пов’язка (відкритий перелом) знеболення, транспортна іммобілізація; +

в). знеболення, репозиція, іммобілізація, транспортування;

г). транспортна іммобілізація ношами імобілізаційними вакуумними.

 

22. Перша допомога хворим з вивихом:

 

a) знеболення, виправлення, імобілізація;

б) знеболення, транспортна шина, госпіталізація;

в) знеболення, асептична пов’язка (відкритий вивих), транспортна шина або фіксуюча пов’язка, термінова госпіталізація; +

г) фіксуюча пов’язка, знеболення по вимозі, госпіталізація.

 

23. Набір інструментів для скелетного витяжіння:

а) спиця Белера, дрель ЦІТО(електродрель), скоба, шнур, фіксатори, анестетики, шприц, йод, шина Кіршнера;

б) спиця Кіршнера, електродрель, скоба, фіксатори, анестетики та шина Белера, шприц, йод, марлеві шарики, шнур; +

в) шнур на спиці Кіршнера, шина Белера, шприц 20 мл., йод 5%, марлеві шарики, скоба без фіксаторів;

г) все, що в пункті “б”, а також апарат Єлізарова.

 

IV Зміст навчання.

Основною базою хірургії є теоретичний курс. Без цієї підготовки засвоїти практичні основи хірургії неможливо. Та в хірургічній роботі необхідне не тільки знання основних законів, але й чіткість, послідовність, обов’язковість в виконанні практичних навиків. Цього можна досягти при виконанні вимогливості до себе.

Професійність медсестри хірургічного відділення (перев’язочної) починається зі знання та виконання своїх обов’язків, які полягають в слідуючому:

1. Дотримуватись санітарно-гігієнічного режиму у відділенні.

2. Правильність приготування дез.розчинів, дез.засобів, методів обробки та стерилізації інструментарія, дренажів, перев’язувального матеріалу, білизни.

3. Після закінчення перев’язок, збирати інструментарій, перераховувати його, проводити необхідну обробку.

4. Один раз на тиждень давати в бак.лабораторію матеріали для перевірки стерильності (марля, кетгут, шовк, повітря, білизну, змиви з рук, обладнання).

5. Контролювати своєчасне направлення в гістологічну та бак.лабораторію матеріалу для обстеження, взятого у хворого під час операції.

6. Профілактика СНІДу та вірусного гепатиту, контроль якості передстерилізаційної очистки, замочування.

7. Догляд за хворими, ознайомлення їх з правилами внутрішнього розпорядку.

8. Контроль проведення генерального прибирання перев’язочної згідно графіку.

9. Вести необхідну обліково-звітну документацію.

10. Дотримання правил деонтології та медичної етики.

11. Знати накази № 288, 408, 720, що забезпечують дотримання правил асептики та антисептики.

 

Медична сестра хірургічного відділення маючи добру теоретичну підготовку повинна оволодіти практичними навичками, вміти виконувати багато маніпуляцій на будь-якій ділянці роботи в хірургічному відділенні.

Кожна медсестра повинна знати правила та методику накладання пов’язок. Накладання пов’язок звичайно проводиться в перев’язочній. Це лікувально-діагностична процедура, яка складається із зняття старої пов’язки, виконання профілактичних, діагностичних і лікувальних заходів в рані та накладання нової пов’язки. Для фіксації перев’язочного матеріалу використовують марлевий, трикотажний, трубчатий бинт, сітчато-трубчатий медичний бинт “Ретеласт”, косинки з бавовняно-паперової тканини, клеол, колодій, лейкопластир.

Перев’язочна призначена не тільки для перев’язок, огляду ран. В перев’язочній виконуються операції, що відносяться до малої хірургії (ПХО ран, розтин гнійно-некротичних новоутворень, вправлення вивихів). Перев’язочна служить для діагностичних досліджень (цистоскопія, ректороманоскопія та інш).

Відомо, що після успіхів у лікуванні гнійних хірургічних захворювань антибіотиками настало розчарування, пов’язане з ускладненнями антибіотикотерапії, почастішанням випадків переходу гострих процесів у хронічні, збільшенням латентних форм інфекції, зростанням антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів. У зв’язку з цим у лікуванні гнійної хірургічної інфекції медсестра повинна чітко дотримуватись правил асептики та антисептики – це завжди буде мати особливе значення. Враховуючи, що поранення є найбільш розповсюдженим видом пошкоджень медсестра повинна знати клініку раневого процесу, механізм дії різних лікувальних заходів, тривалість загоєння ран. Медсестра операційної чи перев’язочної – це перший помічник лікаря в організації виконання оперативного втручання потерпілим з різного виду ушкодженнями. Приймаючи участь в проведенні ПХО чи ВХО вона повинна орієнтуватись в виборі лікарем тієї чи іншої хірургічної тактики, знати який шовний матеріал подати хірургу для накладання первинного чи вторинного шву.

Враховуючи те, що успіх у лікуванні потерпілих з закритими та відкритими пошкодженнями залежить від адекватно наданої першої допомоги – що вже є початком лікування, медична сестра хірургічного відділення досконало повинна володіти прийомами першої допомоги. Це стосується як пошкодження м’яких тканин так і травматизації опорно-рухового апарату.

V. Орієнтовна основа дії.

Працюючи в перев’язочній чи надаючи першу допомогу, робота медсестри повинна бути направлена на вміле та правильне накладання пов’язки в будь-яких умовах. Для цього необхідно чітко знати та виконувати слідуючі правила:

1. Хворому або потерпілому надають зручного положення, щоб був вільний доступ з усіх боків до поверхні тіла, яку мають бинтувати. Частина тіла яку бинтують, повинна бути зовсім нерухомою.

2. Бинтованій частині тіла надають функціонально-вигідне положення, при якому максимально розслаблені м’язи. Пальці кисті ставлять у положення легкого згинання з протиставленням І і V пальців, передпліччя згинають під прямим кутом відносно плеча, плече відводять від тулуба і наперед, нижню кінцівку злегка відводять і згинають у колінному суглобі, стопу розміщують під прямим кутом відносно гомілки. Утримувати бинтовану частину тіла в потрібному положенні допомагає помічник.

3. При бинтуванні потрібно стояти лицем до хворого, щоб бачити його вираз обличчя.

4. Для накладання пов’язки головку бинта беруть у праву руку (лівша у ліву), а кінець – у ліву, спинка головки бинта повинна бути повернута до бинтової поверхні, а черевце – назовні. При бинтуванні одна рука розгортає бинт, а друга моделює пов’язку.

5. Бинтування, як правило починають від периферії до центру, з закріплюючих турів, вище або нижче рани.

6. Бинтують звичайно в одному напрямку зліва направо, знизу догори. Кожний послідуючий тур покриває попередній на ½ або ¾ його ширини.

7. Щоб не було складок і випинань, бинт потрібно розкривати по бинтовій поверхні не відходячи від неї, та рівномірно натягувати його.

8. При накладанні пов’язки на частину тіла, що має форму конусу (стегно, гомілка, передпліччя, тулуб) для кращого прилягання потрібно кожні 2 оберти бинта перегинати його.

9. Закріплюють кінець бинта вище або нижче від ділянки пошкодження, але не на самій рані.

10. Після накладання пов’язки треба звернути увагу на забарвлення шкіряних покривів і пульсацію периферичних артерій.

 

На сьогоднішній день існує багато пов’язок на окремі ділянки та частини тіла. Вони детально викладені в основних підручниках з загальної хірургії. Та існують основні типи бинтових пов’язок які потрібно вміти накласти в першу чергу.

Циркулярна пов’язка: після закріплення кінця бинта усі дальші ходи (тури) повністю або майже повністю покривають попередні.

Спіральна пов’язка: після закріплення ходи бинта йдуть у косому напрямі (спіралеподібний хід) кожним послідуючим туром прикриваючи попередній на 2/3 його ширини.

Повзуча пов’язка: за технікою нагадує попередню, але між гвинтоподібного ходу турами є проміжки.

Хрестоподібна пов’язка: після закріплення хід бинта спрямовують по діагоналі до другої ділянки де роблять поворот і йдуть у поперечному напрямі з протилежного боку. Вийшовши на ту саму поверхню йдуть у косому напрямі, перетинаючи попередній хід, а дійшовши до місця перших циркулярних ходів, роблять півколо в поперечному напрямі.

Зворотну пов’язку: накладають на голову, куксу кінцівки коловими ходами. У сагітальній площині роблять перегин бинта і спрямовують його хід у косому напрямі так, щоб на бічній поверхні він міг покрити коловий хід на ½ його ширини. Дійшовши до протилежної відносно місця перегину сторони, роблять другий перегин, після чого коловим ходом закріплюють попередній хід. Чергуючи зворотні ходи з коловими поступово покривають усю частину.

Найбільш розповсюдженою формою пов’язок, що тверднуть є гіпсові та полістеролові (вже готові до використання) пов’язки, які дозволяють добре зафіксувати фрагменти кісток при переломах.

Накладаючи таку пов’язку медсестра дотримується слідуючих правил:

1. Накладаючи гіпсову пов’язку забезпечити нерухоме положення не тільки пошкодженому сегменту, але й двом найближчим суглобам (верхньому і нижньому).

2. В тих місцях де є кісткові виступи підложити вату (не гігроскопічну).

3. Кожний тур гіпсового бинта повинен лягати рівно, пов’язку моделюють по ходу накладання.

4. Кінці пальців залишати відкритими для спостереження.

5. Після накладання пов’язки її маркірують.

6. У випадку скарг хворого на біль, набряк пальців, оніміння, сестра терміново повідомляє лікаря.

 

Медсестра хірургічного відділення (перев’язочної) постійно має справу з хворими, що мають різні види ран. Якщо ж врахувати, що в більшості хірургічних та травматологічних хворих є операційні або випадкові рани, то важливість організації ПХО, ВХО, вибору виду шва, лікування ран є очевидною.

Основним в лікуванні випадкових ран є їх первинна хірургічна обробка. ЇЇ мета видалити нежиттєздатні, контаміновані інфекцією тканини і тим самим попередити нагноєння рани. Тому в залежності від часу розрізняють ранню ПХО, яку виконують в першу добу; відсрочену – на протязі другої доби, пізню, пізніше 48 годин.

Після обробки операційного поля спирт-йодом та відповідного знеболення розсікають рану, проводять ревізію рани, видаляючи інородні тіла, нежиттєздатні тканини, згустки крові: нежиттєздатні тканини темно-червоного кольору, тусклі, не кровоточать на розрізі. Після цього промивають порожнину рани антисептиком. Окаймляючим розрізом, взявши скальпель та інший пінцет відступивши від краю в залежності від часу, що пройшов з моменту травматизації висікають краї, стінки, дно рани. Виконують гомостаз по ходу операції. Непошкоджені судини, нерви, сухожилки при обробці рани потрібно зберегти, обережно знявши з них бруд. Вільно лежачі міжкісткові відломки видаляють, гострі, без окістя відламки, що виступають у рану скушують кусачками.

Пізню хірургічну обробку виконують на тих же правилах, але вона зводиться до видалення інородних тіл, бруду, некротизованих тканин, гнійного вмісту, щоб забезпечити добре дренування рановго вмісту. Висічення тканин як правило не проводять через небезпеки генералізації інфекції.

Завершаючим етапом ПХО є первинний шов, що відновлює анатомічну непреривність тканин. Первинно-відсрочений шов накладають в терміни до 5 днів після ПХО, при умові, що сталося нагноєння рани. Відсрочені шви можна накласти у вигляді провізорних, які накладають зразу ж після ПХО, а затягують через 5 днів.

В ранах ушитих первинним швом, запальний процес загоєння проходить як правило первинним натягом.

Медсестра перев’язочної повинна вміти забезпечити не тільки виконання ПХО але й хірургічну обробку гнійної рани.

Перев’язку починають із знімання пов’язки. Розрізати бинт потрібно на протиліжній від рани сторони, трохи піднімаючи краї пов’язки пінцетом, застосовуючи кульові ножниці. Потім видаляють увесь інший матеріал – серветки, тупфери, тампони. Перев’язувальний матеріал треба видаляти обережно, не відриваючи тому, що це порушує цілісність грануляцій. Слід звернути увагу на наявність гнійного або серозно-гнійного, геморагічного вмісту, на колір вмісту (білий, жовтий, синє-зелений, кров’янистий), на кількість (надмірне, помірне, незначне), на запах гнійного вмісту. Позрошувавши перев’язувальний матеріал антисептиком його видаляють. Перев’язка виконується тільки пінцетами, можна затискачами.

Лікар, що перев’язує не повинен торкатись пінцета чи корцанга медсестри, що що подає йому перев’язувальний матеріал чи інструменти.

Після видалення з рани серветок, тампонів, здійснюють туалет шкіри навколо рани від країв до периферії. Вміст рани видаляють тупфером промакаючи а не витираючи рану щоб не травмувати грануляції. Некротизовані тканини захоплюють пінцетом і висікають ножницями чи скальпелем до легкої капілярної кровотечі.

Не слід намагатися видалити з поверхні грануляцій фібринозно-гнійні нальоти, щоб не пошкодити грануляції, які стають прохідними для мікробів з рани в здорові тканини. Тампон, турунду в рану вводять не щільно, щоб не перетворити їх на “пробку”. Для дренування використовують поліхлорвінілові трубки з перфоотворами по боках, спарені трубки, трубки по типу “тампон-сосиску”, або “тампон-сигарета”, трубки розрізані подовжені навпіл, що утворюють жолобок, гумові стрічки. Дренажні трубки постійно промивають антисептиком, слідкуючи за їх функціонуванням.

Навколо дренажу, що виступає з рани укладають серветку, розрізану до половини “штанці”.

У деяких випадках (дренування черевної порожнини) дренажну трубку фіксують до шкіри окремим швом чи лейкопластирем у вигляді “гусячої лапки”.

В залежності від ситуації, якщо рана гранулює, в термін від 8 до 15 днів накладають ранній вторинний шов. Края рани як правило рухомі імобілізовувати їх не потрібно. В більш пізні терміни, до 1 міс. З моменту травматизації, коли рана вкрита обширним колоїдним рубцем, або є надлишок грануляцій, їх висікають і накладають пізній вторинний шов.

Для адаптації країв рани їх перед цим висікають. Показами до вторинного шва є місцева відсутність ознак запалення в рані, нормалізація t⁰ тіла, складу крові та загального стану хворого.

Шви з післяопераційної рани, яка загоїлась первинним натягом знімають в чистій перев’язувальній. Якщо у хворого загоювання рани ускладнювалось нагноєнням, то шви знімають у гнійній перев’язувальній.

Про ці організаційні моменти медсестра перев’язувальної повинна постійно пам’ятати.