Тема. 13. Організація нормування праці на підприємствах 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема. 13. Організація нормування праці на підприємствах



Організація служб нормування праці. Організаційні форми управління процесами нормування праці: централізована, децентралізована і змішана.

Організація обліку виконання норм праці. Показники виконання норм і методи їх розрахунку. Оцінка виконання норм за фактично відпрацьованим і календарним часом.

Об’єктивна необхідність перегляду діючих норм праці.

Перевірка, атестація, перегляд і зміні діючих норм витрат праці: мета, завдання і організація роботи.

Порядок і організація впровадження прогресивних норм праці. Аналіз стану та рівня нормування праці.

Аналіз якості чинних норм витрат праці.

Трудомісткість продукції ті її організаційно-економічне значення.

Облік і аналіз трудомісткості. Організація планомірного зниження трудомісткості продукції.

Методи заохочення працівників до зменшення трудомісткості та роботи за прогресивними нормами.

 

Модуль 2

Індивідуальне науково-дослідне завдання (ІНДЗ)


2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

У залежності від поставленої мети студенти повинні використовувати такі основні види самостійної роботи:

№ з/п Мета Види роботи
1. Первинне оволодіння знаннями (засвоєння нового матеріалу) читання підручників, методичних рекомендацій, додаткової літератури; складання плану тексту, конспектування прочитаного, упорядкування матеріалу через складання опорного конспекту з графічним зображенням структури тексту
2. Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань робота з конспектом лекцій; повторна робота з матеріалом підручника, опорним конспектом лекцій, додатковою літературою; відповіді на контрольні питання, питання тестів

Зазначені види робіт сприяють успішній підготовці та складанню екзамену.

Інструктивно-методичні вказівки до самостійної роботи:

1. Уважно ознайомтеся з рекомендованими джерелами, що подаються до кожної теми в методичних порадах до самостійної роботи.

2. Уважно прочитайте запропонований матеріал у відповідності з поставленим завданням, відокремте основне.

3. З’ясуйте, що означають нові терміни і поняття (при необхідності використайте словник).

4. Дайте відповіді на контрольні запитання.

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Об’єкти нормування, аналіз трудового процесу та витрат робочого часу

Тема 1. Сутність і значення нормування праці

Мета: поглибити, поширити та систематизувати знання студентів про:

· “нормування праці” та складання норм праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності, нормоване завдання;

· основні принципи нормування праці.

План вивчення теми

1.Об’єктивна необхідність нормування праці.

2.Міра праці та сутність нормування праці.

3.Основні принципи нормування праці.

4.Призначення та завдання нормування праці на сучасному етапі.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

При вивченні першого питання теми слід підкреслити, що на сучасному етапі (в умовах функціонування ринкового середовища) великого значення набуває проблема раціональної організації праці та виробничих (технологічних) процесів. Щоб правильно, з найбільшою віддачею використовувати працю необхідно задіяти всі основні складові елементи технологічного процесу.

Процес виробництва(ПВ) є не що інше як поєднання робочої сили(РС) та засобів виробництва(ЗВ). Схематично це можна представити таким чином:

ПВ=РС+ЗВ

Отже в процесі виробництва (рівнозначно як і в будь якому технологічному процесі) невід’ємною частиною є робоча сила. Іншими словами можна відмітити, що кожен виробничий процес пов’язаний з діяльністю людини. І від того, як буде організована праця робочої сили, в кінцевому результаті залежить ефективність суспільного виробництва. Отже раціональне(правильне)використання робочої сили заслуговує на увагу як на рівні окремих підприємств, організацій, так і в цілому в країні - на загальнодержавному рівні.

Покращити і вдосконалити виробничий процес, організацію праці можливо в умовах запровадження та використання новітніх технологій, досягнень науки та технічного прогресу і т.д. Важливим чинником є також і нормування праці. Саме при запровадженні науково обґрунтованих норм затрат праці на підприємстві досягається найбільш оптимальне поєднання робочої сили із засобами виробництва, тобто створюються і реалізуються необхідні умови їх ефективного функціонування.

Виключно великого значення набуває проблема економії живої праці, адже для кожного підприємства і для суспільства досить важливо досягти оптимальних витрат живої праці у розрахунку на одиницю виробництва(випуску)продукції.

Сучасна сфера матеріального виробництва і сфера послуг ґрунтується на поділі та кооперуванні праці. А щоб процес використання робочої сили був ефективнішим, необхідно дотримуватись певних пропорцій, певних норм праці. На думку вчених та фахівців для вирішення проблеми підвищення економічної ефективності виробництва продукції та послуг необхідно запроваджувати нормування всіх наявних ресурсів: сировини, матеріалів, палива, устаткування, тощо.

Встановлення обґрунтованих норм праці-це і є важливий резерв зростання ефективності суспільного виробництва.

Важливо також закріпити знання і по другому питанню: міра праці та сутність нормування праці. Процес праці відбувається в часі, а тому мірою кількості(мірою витрат) живої праці є робочий час. Таким чином, цілком можливо встановити: скільки фактично затрачується живої праці на конкретну виконану роботу. Разом з тим витрачений час може складатись також із простоїв з різних (технічних, організаційних та ін.) причин, перерв, регламентованих відпочинків тощо. Отже міра праці виражається такою кількістю робочого часу, яка потрібна більш-менш кваліфікованому працівнику за сприятливих організаційних та технічних умов.

Слід також забезпечувати оптимальне співвідношення між мірою праці і мірою її оплати. Це буде сприяти зростанню продуктивності, створенню оптимальних пропорцій між фондами нагромадження і споживання. Лише за цих умов можна забезпечити зростання(підвищення)ефективності виробництва в усіх сферах економіки.

І навпаки, якщо темпи зростання фонду споживання будуть випереджати темпи зростання фонду нагромадження, то така ситуація приведе до небажаних(негативних) наслідків. А тому слід запровадити нормування праці, при якому встановлюються об’єктивно необхідні затрати робочого часу в любій із сфер діяльності людей.

Заслуговує на увагу динаміка розвитку науки та практики щодо наукової організації праці і, зокрема, нормування праці. Розробки з цього напряму були започатковані на рубежі ХІХ-ХХ ст. Саме в цей час ряд зарубіжних вчених(дослідників) вивчали трудові процеси, розробили теоретично обґрунтовані положення щодо нормування праці. Нижче приводяться головні праці зарубіжних дослідників:

· Ф.И.Тейлор “Управление персоналом” (1903);”Основы научного управления предприятием“ (1911);

· Г.Эмерсон «Двенадцать принципов производительности» (1912);

· Ф.Гилбрет, Л.Гилбрет «Изучение движений с точки зрения прироста национального богатства» (1911);

· Г.Герг «Основы управления производством» (1927);

· А.Фаоль «Общее и промышленное управление» (1916).

Певний здобуток у розвиток нормування праці внесли вчені колишнього Радянського Союзу. Ось деякі наукові праці вітчизняних вчених:

· А.А. Гастев «Трудовые установки» (1924-1925), «Как надо работать» (1967);

· П.М. Керженцев «Борьба за время»(1965);

· О.А. Ерманский «Теория и практика рационализации»(1928);

· П.А. Попов «Организация и техника научно-исследовательской работы»(1933);

· В.М.Йоффе «Новые идеи в техническом нормировании. Работа, ее сущность и ее элементы»(1930).

Внаслідок багаторічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, фахівців в той час були створені наукові засади нормування праці. Найбільш вагомими із них є 12 принципів продуктивності Г. Емерсона, 4 головні риси наукової організації управління та 4 принципи оплати і нормування праці Ф.Тейлора, а також 20 принципів економії рухів Ф. і Л. Гілбретів та інші наукові розробки.

У післявоєнні роки відбувався подальший розвиток науки нормування праці. Цьому процесу сприяли ряд прийнятих законів щодо кооперування та поділу праці та ін.

А тепер перейдемо до самої сутності нормування праці. В літературних джерелах є різні підходи щодо її формування. Найбільш вдалий буде такий:

Нормування праці-це обґрунтоване встановлення кількості праці для виконання конкретної операції(роботи) або ж виготовлення конкретної продукції відповідної якості в необхідних(певних)організаційно-виробничих умовах виробництва.

В процесі нормування використовуються такі норми праці: норма часу, норма виробітку, норма обслуговування, норма чисельності.

Норма часу характеризує тривалість витрат робочого часу, яка встановлена для виконання одиниці роботи одним працівником(або ж бригадою) відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма виробітку – встановлений обсяг робіт(або одиниць продукції), який працівник (або бригада) відповідної кваліфікації може виконати за одиницю робочого часу в певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма обслуговування характеризує кількість виробничих об’єктів(одиниць обладнання або машин, площа земельних угідь, голів худоби тощо), які один працівник або група працівників(бригада)відповідної кваліфікації повинні обслужувати потягом одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Норма чисельності - це встановлена кількість (чисельність) працівників відповідного професійного складу, що необхідна для виконання конкретних виробничих та управлінських функцій або ж обсягів робіт.

Нормовані завдання характеризують встановлений обсяг погодинної оплаченої роботи, яку працівник або ж група людей(бригада) повинні виконати за робочу зміну або ж за місяць

Велике значення має також і технічне нормування - метод встановлення технічно обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи на основі вивчення процесів праці на робочих місцях. Після встановлення норм на підприємстві розробляються заходи щодо вдосконалення організації праці, організації виробничих процесів.

Як правило, норми визначені методом технічного нормування сприяють підвищенню продуктивності праці та матеріальному стимулюванню. А тому слід підкреслити велике технічне значення технічного нормування.

Після цього рекомендується перейти до вивчення наступного питання: основні принципи нормування праці. Для успішного проведення нормування праці, запровадження технічно обґрунтованих норм необхідно дотримуватись окремих принципів.

Автор І.В.Багрова наводить 8 основних принципів нормування праці. Зупинимось на сутності кожного із принципів.

Перший принцип: забезпечення максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці.

Якщо норми витрат праці по окремому підприємству будуть значно вищими за загальних (суспільних), то це значить підприємство працює не ефективно або навіть збитково. В тому разі, коли на підприємстві запроваджуються більш економічні норми праці(нижче суспільно необхідного рівня), то це сприяє зростанню ефективності виробництва, підвищенню рентабельності підприємства.

Другий принцип: забезпечення прогресивності норм, тобто довести їх до того рівня, який нижче суспільно необхідного. Практичне дотримання цього принципу сприяє такій ситуації, коли норми установляться стимулятором запровадження науково-технічного прогресу, новітніх технологій тощо. А саме це і сприяє підвищенню ефективності товарних галузей і рентабельності виробництва.

Третій принцип: наукова та організаційно-технічна обґрунтованість норм. Саме цей принцип і характеризує рівень досягнень за умови відповідності обґрунтованих (розроблених) норм реально досягнутій продуктивності праці.

Четвертий принцип єдності та рівної напруженості норм. Це означає, що за допомогою запроваджених норм одержати однакових (рівних) результатів в ідентичних умовах різних підприємств. Це означає встановлення однакових норм витрат праці на операції (роботи), що виконуються в аналогічних організаційно-технічних умовах.

П’ятий принцип: чітка регламентація складу робіт та організаційно-технічних умов виконання норм. Що стосується регламентації складу робіт, то вона полягає в запровадженні найдоцільнішої організації з метою досягнення найбільш результативного ефекту.

Шостий принцип: обов’язкове охоплення нормами всіх робіт на підприємстві.

Сьомий принцип: оптимальний вибір об’єкта нормування праці. Критеріями оптимальності можуть бути: виявлення чіткого зв’язку між зовнішніми ознаками нормованої праці та її змістом тощо.

Восьмий принцип: принцип демократичного залучення трудящих до розробки норм праці.

Серед економістів та вчених не має єдиної думки щодо вищеназваних принципів. Зокрема, дослідники Чернов В.І., Оленич Є.І. вважають, що до принципів нормування праці відносяться такі: науковість, об’єктивність, оптимальність, динамічність, прогресивність. Саме на цих принципах базується нормування праці як галузь наукових знань.

Призначення та завдання нормування праці на сучасному етапі. На підприємствах вдосконалюється організація праці, різні форми трудової діяльності. За таких умов нормування праці відокремилось в окрему функцію управління виробництвом.

Досвід підприємств свідчить, що затрати на виконання функцій нормування праці окупаються економією живої праці. Нормування праці, яке виконується функціональними службами, має суттєве практичне значення. Адже на підприємстві вирішується головна задача: встановлення об’єктивно необхідної міри затрат живої праці на виконання конкретної роботи.

На нормуванні праці базуються всі планово-економічні розрахунки, поточні та перспективні плани, а також розробки прогнозного характеру.

Крім цього, норми праці являються об’єктивною основою для здійснення на підприємстві раціональної організації та оперативного управління виробництвом.

За допомогою нормування встановлюються рівно напружені норми праці при однакових умовах виробництва та незалежно відомчої підпорядкованості підприємств. Можна вважати, що в такому разі нормування відіграє соціальну роль.

Нормування праці є досить об’єктивним інструментом (засобом) для забезпечення раціонального співвідношення між мірою оплати і мірою праці. При такій ситуації практично реалізується соціальна справедливість у розподілі фонду споживання і зокрема матеріальної винагороди (оплати праці).

В ринкових умовах нормування праці набуває особливого значення, яке являється надійним засобом скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції та підвищення загального економічного ефекту.

Першочерговими завданнями нормування праці на сучасному етапі є такі:

· подальший розвиток концептуальних основ теорії і методології нормування праці як галузі наукових знань;

· істотне покращення підготовки фахівців з нормування праці для задоволення їх потреби підприємств;

· забезпечення вдосконалення нормативної бази для її використання в нормуванні праці;

· вдосконалення техніки, методології та прийомів нормування праці;

· широке запровадження комп’ютерних технологій при проектуванні документації щодо затрат часу на об’єктах з різними організаційно-технічними умовами виробництва.

Питання для самоконтролю

1. Яке значення має нормування праці для підприємства?

2. В який період часу було започатковано нормування праці як науку?

3. Які вчені колишнього Радянського Союзу та зарубіжні дослідники внесли вагомий здобуток у розробку теоретичних положень щодо нормування праці?

4. Сформулюйте сутність (визначення) складових норм праці:

· норма часу;

· норма виробітку;

· норма обслуговування;

· норма чисельності;

· нормоване завдання.

5. Поняття про принципи нормування праці та їх сутність.

6. Що означає принцип забезпечення прогресивності норм?

7. Що означає принцип єдності і рівної напруженості норм?

8. Які першочергові завдання щодо нормування праці необхідно вирішувати на сучасному етапі?



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 230; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.17.68.14 (0.036 с.)