Бесіда – метод отримання інформації шляхом безпосереднього спілкування дослідника з респондентом.

Пеpевага бесіди над анкетою: можливість фіксації pеакції pеспондентів на поставлені запитання.

Недоліки бесіди:

– неможливість постановки запитань інтимного, конфіденційного хаpактеpу;

– великий час, необхідний для пpоведення;

– вплив дослідника на респондента.

Пеpеваги анкети:

– можливість одночасного опитування великої кількості pеспондентів;

— швидкість обpобки отриманих pезультатів (у випадку, якщо запитання анкети закpиті);

– можливість пpоведення анонімної анкети, яка дозволяє отpимати більш відвеpті відповіді.

Закрита анкета передбачає варіанти відповідей, які треба тільки вибрати підкреслити, чи відмітити іншим способом.

Вимоги до опитувальних методів:

– повинна визначатися оптимальна кількість запитань;

– обов’язково проводити інструктування респондентів;

– зpозумілість і чіткість поставлених запитань;

– бажано застосовувати запитання на пеpевіpку усвідомленості й відвеpтості відповідей:

а) постановка питань одного і того змісту чеpез кілька пунктів (перевірка усвідомленості);

б) постановка питань загального хаpактеpу, які мають один ваpіант пpавильної відповіді (перевірка відвеpтості). За цією шкалою визначають чи можна довіpяти результатам опитування.

Послідовність опитування:

1) постановка мети;

2) pозpобка запитань;

3) пеpевіpка запитань експеpтами;

4)пpоведення пpобного дослідження на невеликій кількості pеспондентів з метою вивчення зpозумілості запитань (5-6 учнів);

5) доопрацювання опитувальника у відповідності з пpобною перевіркою;

6) оpганізація масового дослідження;

7) обpобка pезультатів, фоpмування висновку.

2. Рейтинг (англ. rating – оцінювати, визначати клас, розряд) – ступінь популярності якоїсь особи, організації, груди, їхньої діяльності, програм, планів, політики у певний час; виводять шляхом голосування, соціологічних опитувань, анкет, на основі чого визначається місце, яке вони посідають се­ред собі подібних.

3. Експертна оцінка побудована на використанні професійного досвіду та інтуїції спеціалістів під час розв’язування аналітичних задач, особливо при прогнозуванні розвитку економічних ситуацій. До методів експертної оцінки відносять: метод колективних експертних оцінок; метод „мозкового штурму”; морфологічний метод аналізу; метод семикратного пошуку; метод асоціацій та аналогій; метод колективного блокнота і контрольних запитань.

3.1. Метод колективних експертних оцінок полягає у виявленні єдиного колективного судження спеціалістів-експертів при обговоренні поставленої економічної проблеми в результаті певних компромісів. Різновидом цього методу є метод Дельфі, внаслідок якого з’ясовують не узгоджену, а індивідуальну думку шляхом анкетування спеціалістів-експертів. Далі відбувається опрацювання експертних оцінок. Невідома характеристика явища вважається випадковою величиною, відображенням закону розподілу якої є індивідуальна оцінка відповідності та значення певного явища чи події. Коли такі оцінки отримані від групи експертів, то припускають, що істинне значення характеристики, яку вивчають, перебуває у середині багатьох оцінок і що узагальнена колективна думка є вірогідною. Групові оцінки надійніші порівняно з індиві­дуальними за умови, що розподіл оцінок, одержаних від експертів, повинен бути, плавним.

Найпростіший метод експертних оцінок – ранжування певних показни­ків. Експерт А присвоює об’єкту (показнику) х число натурального ряду – ранг хіу Ранг 1 отримує найважливіший показник, а ранг N - найнезначніший. Потім визначають суму рангів, одержаних і-м показником. Найвищий узагальнений ранг присвоюють показнику, який отримав найменшу суму ра­нгів. Так формується послідовний ряд рангів.

3.2. Метод „мозкового штурму” побудовано на створенні атмосфери, яка сприяє народженню нестандартних думок. Існує прямий і зворотний „мозковий штурм”. У першому випадку допускається участь від 5 до 15 осіб. Доцільно, щоб в обговоренні (сесії) брали участі, спеціалісти різного профілю та з різним досвідом роботи. Вони повинні володіти ситуацією, але не надто добре знати суть проблеми і бути незалежними. Ознайомившись зі змістом за­вдання, спеціалісти проводять дискусію у невимушеній формі, де заборонено критикувати ідеї, відхилятися від теми. Обмежується також час дискусії.

При зворотному „мозковому штурмі” основну увагу надають виявлен­ню недоліків пропозицій, обхідних шляхів тощо

3.3. Морфологічний метод аналізу використовує структурні взаємозв’язки сукупності економічних явищ і грунтується на повній відсутності якого-небудь нав’язливого і попереднього судження. Цей метод розглядається як упорядкований спосіб економічного дослідження об’єкта та отримання систематизованої інформації з усіх можливих варіантів рішень. Такий підхід має назву „морфологічного ящика”. „Морфологічний ящик” будують у вигляді дерева цілей чи матриці, де у кожній ланці є лише одне рішення.

3.4. Метод семикратного пошуку полягає у системному багатократному застосуванні матриць 7x7, таблиць і деяких способів. Згідно з цим методом творчий процес поділяють на сім стадій:

1) аналіз проблемної ситуації;

2) виявлення найкращих умов використання аналізованого об’єкта;

3) формулювання завдання;

4) генерація пропозицій щодо вирішення цього завдання;

5) конкретизація варіантів;

6) добір найкращих варіантів;

7) реалізація рішення.

3.5. Метод асоціацій та аналогій полягає у тому, що нові ідеї та пропозиції виникають на основі зіставлення з іншими більш чи менш аналогічними об’єктами, навіть з інших сфер природи і суспільства.

3.6. Метод колективного блокнота і контрольних запитань передбачає висунення незалежних ідей кожним експертом у вигляді „блокнота напрацьованих варіантів”. У цьому блокноті він описує кожен варіант опису, дає їм обґрунтування та здійснює їх ранжування. Потім проводять підсумкову оцінку за всіма висунутими ідеями та обґрунтованими варіантами змін. Піз­ніше експерти віддають свої блокноти координаторові, який на їхній підставі дає узагальнену оцінку.