Проаналізуйте яких змін зазнали соціально-економічне, політичне, правове становище гетьманщини у другій половині хvіі – хvііі ст.

Після укладання мирного договору з Росією у Переяславі(8 січня 1654) війна з Польщею тривала. Після смерті Хмельницького гетьманом був проголошений його син Юрій, що не відповідав цій посаді. Тому гетьманство перехопив Іван Виговський, що спочатку продовжував політику Хмельницького, але потім схилився до Польщі і уклав з нею у березні 1658р Гадяцький договір (Україна – одиниця Польщі «Князівство Руське»). Це було перше порушення теритопіальної та правової цілісності Гетьманщини. Головним став розділ територій Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну за Андрусівський перемир’ям (1667). Пізніше остаточний розділ України затвердив «Вчний мир», підписаний між Москвою та Польщею.

Лівобережжя стало складовою Росій і столо називатись Малоросією. Верховна влада тут належала цареві, але залишалися і залишки автономії – гетьман, підпорядкований царю. Зберігалась старшинська рада. Становище селян, міщан та рядових козаків погіршувалось. Селяни бкли обтяжені податями та утримували царські війська. В цей період відбувається заселення Слобожанщини.

Щодо Зарорізької Січі, то вона з 1686 року переходить під контроль Московії, хоча офіційно воно й підпорядковувалось гетьманові. Козаки й далі ходили на турків і татар. Багато козаків займались промислами.

Землі Правобережжя, де точилась війна, були спустошені і знелюднені. Тому поляки заселяли їх заново. Сюди з 80-х рр повертались біженці. Панщина тут становила 4-5, а в Галичині – 6 днів. Посилювались утиски православного населення., занепадали брацтва.

Тобто ситуація на укр. землях після смерті Б.Хмельницького погіршилась. Наступні гетьмани не змогли втримати під своєю владою території Гетьманщини і тому вони перейшли до Росії та Польщі, що розгорнули там колонізаторську політику.

 

Розкрийте причини втрати суверенітету Гетьманщини і ліквідації української автономії.

У другій половині XVIII ст. царизм проводив політику обмеження козацьких порядків в Україні, забороняв вибори гетьмана (після смерті Данила Апостола російський уряд шістнадцять років не дозволяв обирати гетьмана), втручався у внутрішні справи Гетьманщини. Останнім гетьманом України став Кирило Розумовський. Період гетьманства К. Розумовського називали «золотою осінню української автономії».

У 1762 р. до влади в Російській імперії прийшла Катерина II, яка вирішила остаточно знищити автономію Гетьманщини. У листопаді 1764 р. було видано указ про ліквідацію гетьманської влади. Замість гетьманського управління владу перебрала Малоросійська колегія на чолі з графом П. Рум’янцевим. У 1781 р. було ліквідовано полковий адміністративний розподіл. Лівобережну Україну поділили на намісництва (Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське). У 1783 р. було ліквідовано козацьке військо. Козаки переводилися до розряду державних селян. 1783 р. в Лівобережній та Слобідській Україні було введено кріпацтво. У 1785 р. українська старшина була зрівняна в правах з російським дворянством. Із 70-х pоків XVIII ст. царський уряд Катерини II починає поетапну ліквідацію Запорозької Січі.

Основні причини:

· Успішне завершення російсько-турецьких війн.

· Перенесення кордону Російської імперії на південь до Чорного моря.

· Втрата Запорозькою Січчю свого військового значення в боротьбі з турками та татарами.

· Участь козаків у повстаннях проти Речі Посполитої та Російської iмпepiї (гайдамацький рух, селянська війна під керівництвом Є. Пугачова, селянські повстання проти феодального гніту).

· В абсолютистській централізованій державі, якою була Росія, недоречними були демократичні порядки та республіканська форма правління, які мала Січ.

· Зміцнення в Pociї феодальних порядків (прагнення старшини та дворян захопити велику кількість родючих земель, закріпачити козаків).