Писанка – не єдиний вид у писанкарстві, є також і інші різновиди розпису. Один з них – крашанка (від слова «красити»). Ці яйця варили вкруту, фарбували в який-небудь єдиний колір, зазвичай червоний.

Крапанка – з однотонним фоном, на який наносилися крапки, лінії;

Дряпанка – яйце, на якому після фарбування видряпувався візерунок металевим гострим предметом;

Малюванка – яйце, розписане своїм вигаданим візерунком, так звані індивідуальні, авторські роботи.

Можна зробити висновки, що писанка дійсно являється унікальним явищем народної культури і невичерпним художнім джерелом з якого можна черпати натхнення при проектуванні одягу та створенні нових моделей. Саме українська писанка поєднує в собі давні язичницькі символи, християнські орнаменти, які тісно переплітаються з трудовим буденним життям людей, їх віруваннями та вподобаннями. Мистецтво розпису та фарбування яєць досягло недосягнених висот і процвітає і сьогодні(ілюстративний матеріал у додатку Е).

Художньо-композиційне опрацювання моделей-пропозицій, вибір основної моделі.

Основна модель базується на історичних конструктивних даних та на сучасних модних вподобаннях, вона складається з блузи та спідниці. Блуза є аналогом давньої української сорочки. Хоча сорочка на кокетці – пізнє явище для України – набула поширення у чоловічому та жіночому одязі спочатку у південних районах, а наприкінці ХХ ст.. і в центральних. Для таких сорочок використовували тонкий саморобний або фабричний матеріал, такі сорочки ніколи не мали коміра, горловину обшивали і робили петлі, крізь які протягували стрічку для зав’язування, щоб горловина щільно прилягала до шиї. Розташування орнаменту залежало безпосередньо від особливостей крою та призначення сорочки. Прикрашалися ті частини сорочки, які не закривалися іншими складниками комплексу: таким чином досягалась композиційна цілісність костюму. Що ж стосується обраної моделі, то вона зберегла майже всі конструктивні ознаки, за виключенням широкого рукава, призібраного в районі манжети, застібка була перенесена на спинку виробу, а орнамент буде розташований на передній частині блузи.

Спідниця змодельована за зразком керсетки, точніше її нижньої частини. У різних місцевостях цей вид одягу мав свої особливості крою. Локальні варіанти виявлялися у розміщенні лінії, від якої починалося розширення керсетки, у формі, кількості та способі кроєння клинів, у загальній довжині виробу. Зазвичай довжина керсетки була до колін. Шили керсетки з фабричних тканин, часом дуже дорогих(оксамиту, щільного шовку).

Дана модель повністю відповідає заданій темі, зберігає українські традиції виготовлення одягу, містить в собі орнаментику писанкарства та відповідає сучасним модним тенденціям, тому саме вона була обрана як основна (ілюстративний матеріал міститься у додатку Є).

Інші моделі, запропонованого ряду, також містять в собі елементи української одягу, але менш значні, основний акцент зроблений саме на писанкарстві, а не на конструкції одягу.

Нині споживач ставить перед виробником одягу жорсткі вимоги: якість, новизна, стильність, зручність, оптимальна ціна та індивідуальність моделі.

Підвищити якість можна поєднавши комплекс важливих аспектів, що з удосконаленням процесів моделювання і конструювання з урахуванням застосування якісних матеріалів, різноманітної техніки оздоблення, декорування вузлів виробу. Високі вимоги, які пред'являються до якості розроблених моделей, можливо задовольнити лише з внесенням у світ моди чогось нового та незвичайного, що ми й зробили, заглибившись в українську культуру писанкарства, відокремили найбільш цікаві елементи ти внесли їх у процес створення одягу.

Композиційні та структурні засади писанкарства, а саме форма, пропорційні відношення, орнаменти, кольори стали чудовим матеріалом для створення модельного ряду жіночих нарядних костюмів молодіжної вікової групи весняно-літнього сезону з урахуванням сучасних модних тенденцій. При створенні образу були враховані основні форми українського костюму та його історичну динаміку, духовні потреби людини. Також образ був доповнений національними головними прикрасами та аксесуарами.

Створений модельний ряд був покликаний поєднати в собі українську та світову моду, у ньому, ніби перетинаються два світи: сучасна українська культура та мода з минулим. У створених моделях значне місце відіграють форми та орнаменти писанкарства, якщо розглянути моделі більш детально там також помітні народні композиційні прийоми створення одягу, способи його поєднання з прикрасами та зачісками.

Особливу роль у композиційній цілісності створених форм одягу, відіграли традиційні українські головні убори, прикраси, взуття. Крім того обрані моделі, будувалися на характерних для писанки формах, членуванні та художньо-композиційних принципах, певній системі. Хоча сміло можна сказати, що кожна модель має свої особливості, свою індивідуальність та неповторність, адже народні майстри виконували свої роботи творчо, не копіюючи один одного, створюючи особливі авторські роботи.

Для даного модельного ряду, як і для українського костюма характерна наявність усіх життєво важливих складників, котрі об’єднуються у функціонально та художньодовершенний ансамбль, при цьому використовувалися всі можливі матеріали залежно від призначення одягу. Крім того, важливим засобом, що узгодив та об’єднав усі елементи композиції стала орнаментація. Орнамент органічно поєднався з елементами вбрання, став важливою не тільки конструктивною одиницею, а й декоративною частиною, яка стала особливою прикрасою, надала художнього образу окремим елементам костюма, внесла загальну композиційну рівновагу.

Обраний модельний ряд базується на антропологічних особливостях сучасного населення, композиція костюмів узгоджена не тільки з зовнішніми ознаками(будовою обличчя, кольором очей, волосся, зачіскою, статурою), а й з постановкою фігури, манерою рухатися тощо. Органічне злиття найтиповіших антропологічних особливостей з костюмом, цілісність цього образу й об’єднались в модельний ряд.