Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов - М.: Финансы и статистика, 2002 г.

 

ВСТУП

Центральним питанням сучасного перехідного періоду української економіки є питання оптимізації форм і методів її трансформації, пошук найбільш ефективних шляхів освоєння всіма суб'єктами господарювання сучасних ринкових механізмів. На жаль помилки і зневаги при відпрацьовуванні теорії і практики роботи як економіки в цілому, так і окремих її галузей і підприємств у вирішальній мері залежать від якості персоналу, залучення дійсно сучасних методів керування, володіння персоналом знаннями теорії і практики сучасної господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки керування фінансами є найбільш складним і пріоритетним завданням, що коштує перед управлінським персоналом будь-якої компанії незалежно від сфери і масштабів її діяльності. Причини цього визначаються зсувом пріоритетів в об'єктах і цільових настановах системи керування в умовах ринкової економіки. Як відомо, укрупненими і відносно самостійними економічними об'єктами, що складають сферу доповнення загальних функцій керування, є фінансові ресурси (капітал), трудові ресурси, засоби і предмети праці. Як правило, у вітчизняних економічних дослідженнях пріоритети в керуванні цими об'єктами не розставлялися.

В умовах централізованої планової економіки такий підхід був зрозумілий і природний. Властивому цьому типу економіки загальне планування і лімітування ресурсів вимагали уведення твердого їхнього нормування. Воля в маніпулюванні ресурсами, їх взаимозамещении була дуже обмежена. Крім того, комерційні організації були поставлені у тверді фінансові границі, а виходить, не мали можливості вибирати найбільш раціональну (на їхню думку) структуру всіх ресурсів, що використовуються.

При введенні елементів ринкової економіки, ці границі значною мірою знімаються (скасовуються ліміти, знижується роль централізованих постачань і т.д.), а ефективне керування саме і передбачає оптимізацію ресурсного потенціалу комерційної організації. У цій ситуації різко підвищується значимість ефективного керівництва фінансовими ресурсами. А теорія структури капіталу по суті і являє собою основу науки і техніки керівництва фінансами компанії, тому що дозволяє одержати відповідь на принципових питання: відкіля брати і куди вкладати фінансові ресурси.

Рано чи пізно перед кожною компанією встає питання залучення додаткових засобів. І перед фінансовим менеджером компанії встає питання у відношенні точного і всебічного аналізу таких показників, як вартість позикового капіталу, вартість власного (акціонерного) капіталу для одержання практично безпомилкового рішення у відношенні виникнення і збільшення суми боргу.

Серед галузей сучасної української економіки не багато хто мають достатній досвід широкого реформування, прискорених темпів розвитку, значного потенціалу інвестування і домінуючого характеру розвитку недержавного сектора. Однієї з таких є галузь переробки і реалізації нафтопродуктів. Прорив у галузі став можливим завдяки успішній роботі фінансового менеджменту компаній, розвитку конкурентних відносин і ринкових механізмів.

Темою даної магістерської роботи є вивчення теоретичного і практичного досвіду керуванням капіталом компанії.

Метою даної роботи є аналіз власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв, а також розробити рекомендації до її оптимізації.

Для досягнення поставленої мети потрібно з'ясувати і вирішити наступні задачі:

- з'ясувати сутність фінансових ресурсів компанії і їхніх джерел;

- визначити основні підходи, що стосуються оцінки структури і вартості власного капіталу компанії;

- проаналізувати основні сучасні теорії структури капіталу і можливості їхнього застосування в Україні;

- дати оцінку фінансового стану господарської діяльності компанії;

- провести оцінку вартості і структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв і з'ясувати можливості її оптимізації;

- розробити пропозиции, що стосуються оптимізації структури капіталу за критеріями максимізації фінансової рентабельності і мінімізації вартості капіталу.

На жаль, у нашій країні відсутній заглиблений теоретичний матеріал для здійснення відповідного аналізу. Українські монографії і підручники найчастіше є лише перекладом іноземних видань, що не завжди дозволяє повною мірою врахувати специфічні умови економіки, що трансформується. Тому в даній роботі використовувалися як відомі українські і російські видання (наприклад "Основи фінансового менеджменту" І.О.Бланка), так і роботи відомих закордонних економістів - Р.Брейли і С.Майерса, Ю.Бригхема і Л.Гапенски.

Об'єктом дослідження було обрано підприємство «Дельта-Лоцман».

Предметом дослідження є вартість і структура власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв.

Аналіз вартості і структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» був проведений на підставі фінансової звітності, що надала компанія.

Дипломна робота складається з вступу, двох розділів і висновку по даній роботі. В першому розділі викладені основні теоретичні концепції керування власним капіталом компанії. Другий розділ присвячений проведенню комплексного аналізу структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман». Наприкінці роботи були зроблені відповідні висновки за результатами дослідження.

Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу. Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань. Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Тому проаналізуємо показники стану та структури капіталу, використовуючи таблицю 2.19 (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Г).

Таблиця 2.19

Показник стану та структури капіталу в ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт забезпечення власними коштами ()	0,034	0,020	-0,062

 

Продовження таблиці 2.19

Рівень простроченої заборгованості ()	-	-	-
Коефіцієнт фінансової автономії (стабільності) ()	0,595	0,604	0,535
Коефіцієнт заборгованості ()	0,409	0,396	0,465
Коефіцієнт фінансового левериджу ()	1,446	1,523	1,151
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості ()	0,028	0,341	13,901

 

В таблиці 2.19 розраховані показники стану та структури капіталу досліджуваного підприємства. Можна побачити, що коефіцієнт забезпеченості власними коштами з кожним роком зменшувався, і в звітному році досяг від’ємного значення (-0,062). Це негативно впливає на фінансову діяльність підприємства. Коефіцієнт заборгованості в 2008 р. та 2009 р. зменшувався, проте в 2010 р. цей показник досяг найбільшого значення. Це говорить про поступове збільшення фінансування підприємства за рахунок позик. Коефіцієнт фінансового левериджу показав співвідношення між власним та позичковим капіталом. Протягом двох попередніх років цей показник збільшувався, проте в 2010 р. зменшився до 1,151.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням роведен обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення роведен виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосуємо таблицю 2.20 (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Д).

Таблиця 2.20

Показники оборотності (ділової активності) ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Оборотність оборотних коштів ()	0,981	0,696	0,652
Оборотність товарно-матеріальних запасів ()	4,232	3,002	3,621
Оборотність дебіторської заборгованості (Кодз)	19,564	18,874	27,273
Тривалість операційного циклу(дні) (Тоц)	104,904	140,909	114,172
Оборотність кредиторської заборгованості (Кокз)	99,134	136,559	4,026
Тривалість фінансового циклу (дні) Тфц	101,222	138,236	23,522

 

Аналізуючи показники оборотності в таблиці 2.20 ми бачимо, що оборотність оборотних коштів за в ВАТ «Радсад» незначна. Аналізуючи динаміку, можна зробити висновок, що цей показник зменшується. Значною є оборотність товарно-матеріальних запасів. Проте дуже високими є показники дебіторської заборгованості. Особливо великого значення набуває в 2010 р. – 27,273.

Отже, можна сказати про задовільний стан показників оборотності в досліджуваному підприємстві.

Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого ров здійснені ці витрати.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність. Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.
Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, ро і для утворення прибутку.

Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Таким чином, можна застосувати таблицю 2.21 для аналізу показників прибутковості (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Е).

Таблиця 2.21

Показники прибутковості ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Чиста рентабельність (збитковість) власного капіталу (ЧРвк)	-	0,008	0,033

 

Продовження таблиці 2.21

Звичайна рентабельність (збитковість власного капіталу (до оподаткування) (ЗРвк)	0,005	0,009	0,033
Рентабельність активів (РА)	-	0,005	0,019
Рентабельність обороту (продаж) (РО)	0,019	-0,030	-0,112
Рентабельність операційних витрат (РОВ)	0,075	0,105	0,341
Рівень втрати власного капіталу ()	-0,549	-0,560	-0,546

 

Показники прибутковості, розраховані в таблиці 2.21, показали таке: чиста рентабельність підприємства з кожним роком поступово знижується. Звичайна рентабельність до оподаткування має такі ж значення, що і чиста рентабельність, тільки в 2009 році трохи відхилилася і дорівнює – 0,009. Рентабельність активів збільшилася в 2010 році, порівняно з 2009 і складає 0,019.Рентабельність обороту (продаж) є невеликою, проте в 2009 та 2010 рр. набуває від’ємних значень. Рентабельність операційних витрат зросла і дорівнює 0,341 в 2010 році. При цьому рівень втрати власного капіталу знаходиться на однаковому рівні протягом трьох років і має від’ємні значення.