Розділ VI. Прикінцеві і перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім підпункту «є» підпункту 2 пункту 3 Розділу VI, який набирає чинності з 01 січня 2018 року.

Встановити, що з 01 січня 2018 року оперативно-розшукова діяльність органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації здійснюватиметься оперативними підрозділами Національної поліції, у зв’язку з чим підпункт «б» підпункту 4 пункту 3 Розділу VI, підпункти «б», «г», «д» підпункту 5 пункту 3 Розділу VI втрачають чинність з 01 січня 2018 року.

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про чисельність Державної кримінально-виконавчої служби України» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 20, ст. 151).;

2) Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 30, ст. 409).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1) у Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до № 51, ст. 1122):

а) у частинах першій, третій статті 321¹, частині першій статті 321⁴, частинах першій, четвертій статті 322, частині першій статті 325 слова «органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

б) у абзаці другому статті 321³ слова «органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

2) у Кримінально-виконавчому кодексі України(Відомості Верховної Ради України, 2004, № 3 – 4, ст. 21):

а) у статті 11:

частину першу викласти в такій редакції:

«1. Органами виконання покарань є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його територіальні органи, кримінально-виконавча інспекція.»;

частину восьму викласти в такій редакції:

«8. Територіальні органи, кримінально-виконавча інспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховні колонії, слідчі ізолятори організовуються і ліквідуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, а військові частини, гауптвахти і дисциплінарний батальйон – Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.»;

б) у статті 23, в абзаці п’ятому частини першої статті 107, частині п’ятій статті 116 слова «центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації».

в) у частині першій статті 24:

абзац восьмий викласти в такій редакції:

«члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та особи, які їх супроводжують;»

у абзаці чотирнадцятому слова «центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, та його територіальних підрозділах» замінити словами «територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

доповнити новим абзацом такого змісту:

«представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та особи, які їх супроводжують»;

г) частину третю статті 56 викласти у такій редакції:

«3. Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.»;

ґ) у статті 86, частині другій статті 89, абзацах п’ятнадцятому та сімнадцятому частини четвертої статті 107, частині третій статті 110, частині п’ятій статті 141, частині другій статті 147 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації».

д) у частині шостій статті 92 слова «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

е) частину третю статті 100 викласти у такій редакції:

«3. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, за поданням адміністрації виправної колонії. У випадках, якщо таке подання передбачає переведення засудженого у більш суворі умови тримання або збільшує обсяг встановлених правообмежень, воно обов'язково погоджується із спостережною комісією.»;

є) статтю 104 виключити;

ж) у статті 105:

у частині другій слова «Голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, начальника управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області» замінити словами «керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

частину третю виключити;

з) у частинах другій та третій статті 128¹ слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» у всіх відмінках замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації» у відповідному відмінку;

и) статтю 106 виключити;

3) у Податковому кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 13 – 17, ст. 112):

а) підпункт «г» підпункту 170.7.4 пункту 170.7 статті 170 викласти у такій редакції:

«г) установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, для поліпшення умов утримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, або безпосередньо таким особам;»;

б) у абзаці першому підпункту «ґ» підпункту 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 слова «установах пенітенціарної системи» замінити словами «установах виконання покарань, слідчих ізоляторах».

4) у Кримінальному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 9 – 13, ст. 88):

а) у частині першій статті 41 та у частині шостій статті 246 виключити слова «органів Державної пенітенціарної служби України»;

б) у частині першій статті 41 та у частині шостій статті 246 після слів «органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства» доповнити словами «органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

в) у частині восьмій статті 610 слова «та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні» виключити;

г) у частині третій статті 612 слова «інформує центральний орган виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні про необхідність звільнення особи» замінити словами «звільняє таку особу»;

5) у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 22, ст. 303):

а) абзац дев’ятий частини першої статті 5 виключити;

б) статтю 5 доповнити новим абзацом тринадцятим такого змісту:

«органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

в) у частині четвертій статті 7 слова «Державної пенітенціарної служби України » виключити;

г) у частині четвертій статті 7 після слів «органів доходів і зборів,» доповнити словами «органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації,»;

ґ) у статті 9:

у частині першій слова «органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора» виключити;

у частині другій слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» виключити;

у частині третій слова «органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора» виключити;

у частині восьмій слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» виключити;

д) у статті 9:

у частині першій після слів «органів доходів і зборів,» доповнити словами «органу, установи виконання покарань чи слідчого ізолятора центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації,»;

у частині другій після слів «Управлінням державної охорони України,» доповнити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації,»;

у частині третій після слів «органів доходів і зборів,» доповнити словами «органу або установи виконання покарань чи слідчого ізолятора центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

у частині восьмій після слів «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику,» доповнити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації,»;

6) у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 29, ст. 399):

а) частину першу статті 1² доповнити новими пунктами «з» та «и» у такій редакції:

«з) особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (у тому числі із числа колишніх), які були звільнені з посад у зв'язку із ліквідацією Державної пенітенціарної служби України, її територіальних органів, у зв’язку з ліквідацією чи консервацією установ Державної кримінально-виконавчої служби або посади яких були демілітаризовані (розатестовані), якщо вони продовжили працювати в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його органах та установах, навчальних закладах, закладах охорони здоров'я на будь-яких посадах, або на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", в інших органах державної влади;и) особи рядового та начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (у тому числі із числа колишніх), які за результатами конкурсу були прийняті на посади, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу" в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації або його територіальних органах»;

б) у статті 9:

частину першу після слів «а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах – на будь-яких посадах» доповнити словами: «а також особам рядового та начальницького складу, які були звільнені зі служби у зв’язку з ліквідацією Державної пенітенціарної служби України, її територіальних органів, ліквідацією (консервацією) установ, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України, за наявності вислуги не менше п’яти років»;

частину четверту викласти у такій редакції:

«Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральним органом виконавчої влади що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.»;в) у статті 12: в абзаці першому пункту «а» частини першої слова «зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону» замінити словами «зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж»-«и» статті 1-2 цього Закону»; у пунктах «б» і «г» частини першої слова «іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» замінити словами «іншим особам, зазначеним у пунктах
«б»-«д», «з», «и»;доповнити частину першу пунктом «д» такого змісту: «д) особам рядового та начальницького складу Державної пенітенціарної служби України, її територіальних органів, установ, які були звільнені зі служби у зв’язку з ліквідацією Державної пенітенціарної служби України, її органів або консервуванням чи ліквідацією установ незалежно від віку в разі, якщо на день звільнення зі служби вони мають вислугу 20 років і більше»;г) у статті 17:пункт «и» частини першої викласти у такій редакції: «и) час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики»;пункт «і» частини першої викласти у такій редакції: «і) час перебування на посадах у Державній кримінально-виконавчій службі України, у підрозділах професійної (невоєнізованої) пожежної охорони, які в подальшому були переведені в категорію посад, що заміщуються рядовим і начальницьким складом за переліком посад і на умовах, які визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки»;після частини третьої доповнити новими частинами четвертою-п’ятою у такій редакції: «До вислуги років осіб, зазначених у пункті «з» статті 12 цього Закону, додатково зараховується час роботи на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а також на будь-яких посадах в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, його органах та установах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах, закладах охорони здоров'я, підприємствах установ виконання покарань після звільнення з відповідних посад. До вислуги років осіб, зазначених у пункті «и» додатково зараховується час роботи в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, або його територіальних органах»;У зв’язку з цим частини четверту-п’яту вважати частинами шостою-сьомою.ґ) частину сімнадцяту статті 43 викласти у такій редакції:«Особам, зазначеним у пункті «ж», «з», «и» статті 1², пенсія обчислюється відповідно до частини третьої цієї статті з розміру грошового забезпечення, яке вони мали на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України».д) у частині третій статті 63 після слів «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції)» доповнити словами «, Державної кримінально-виконавчої служби України».

7) у Законі України «Про попереднє ув’язнення» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 35, ст. 360):

а) доповнити статтею 5-1 такого змісту:

«Стаття 5-1. Відвідування установ попереднього ув’язнення

1. Без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи попереднього ув’язнення для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням - у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації) мають право:

Президент України або спеціально уповноважені ним представники (не більше п'яти осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Прем'єр-міністр України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або спеціально уповноважені ним представники;

голова, заступники голови та члени Комісії при Президентові України у питаннях помилування;

Міністр юстиції України або спеціально уповноважені ним представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

Міністр внутрішніх справ України, Голова Національної поліції або спеціально уповноважені ними представники (не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі);

слідчий або суддя суду, які здійснюють кримінальне провадження щодо громадян з числа осіб, взятих під варту, які утримуються у відповідній установі;

члени Європейського комітету з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню та особи, які їх супроводжують;

представники Міжнародного комітету Червоного Хреста та особи, які їх супроводжують;

Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, на території яких вони розташовані, або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб на відповідну територію);

народні депутати України, їх помічники-консультанти, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутати місцевих рад;

Генеральний прокурор України, а також уповноважені ним прокурори і прокурори, які здійснюють на відповідній території нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

голова, заступник голови та члени обласної спостережної комісії;

сільський, селищний, міський голова або спеціально уповноважені ними представники (не більше п'яти осіб) - на території відповідної місцевої ради;

члени громадських рад при територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації – на відповідній території.

2. Інші особи, а також близькі родичі осіб, взятих під варту можуть відвідувати установи попереднього ув’язнення за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами.

3. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, у тому числі представники засобів масової інформації, під час відвідування установ попереднього ув’язнення вправі безперешкодно, без обмеження в часі, із забезпеченням максимального сприяння працівниками та адміністраціями установ попереднього ув’язнення пересуватися територією цих установ, здійснювати аудіо- та відеозапис та поширювати отриману інформацію, ознайомлюватися із звітністю, у тому числі й статистичною, проводити ревізії, здійснювати інспектування, подавати усні або письмові запити, перевіряти додержання законодавства, оскаржувати протиправні дії (бездіяльність) посадових та службових осіб установ попереднього ув’язнення, вимагати негайного припинення таких дій (бездіяльності) та притягнення до відповідальності винних осіб (з наступним вичерпним письмовим повідомленням відповідної особи про вжиті (не вжиті) заходи відповідальності протягом 10 днів з дня отримання відповідної вимоги), ознайомлюватися з особовими справами осіб, взятих під варту, іншими документами тощо, спілкуватися з будь-якими працівниками установ попереднього ув’язнення та особами, взятими під варту (у тому числі на умовах анонімності).

4. Спеціально уповноважені представники набувають своїх повноважень після подання до суб'єкта призначення, зазначеного у частині першій цієї статті, письмової заяви, видання щодо них відповідних розпорядчих актів особами, яких вони представляють, та отримання відповідного посвідчення.

Спеціально уповноважені представники (крім представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

При призначенні особами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, своїх представників перевага надається кандидатам - членам громадських правозахисних організацій.

5. Режим в установах попереднього ув’язнення не повинен перешкоджати або використовуватися як перешкода реалізації суб'єктами контролю своїх повноважень, встановлених частиною третьою цієї статті. У виняткових випадках в інтересах слідства слідчий або суд, які здійснюють кримінальне провадження, можуть прийняти рішення про контроль спілкування осіб, взятих під варту, з головами місцевих державних адміністрацій, або спеціально уповноваженими ними представниками, народними депутатами України, їх помічниками-консультантами, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та депутатами місцевих рад, головою, заступником голови та членами спостережних комісій, сільським, селищним, міським головою або спеціально уповноваженими ними представниками, членами громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, та його територіальних підрозділах. Рішення про такий контроль повинно бути обґрунтованим, вмотивованим і визначати коло осіб, яких воно стосується. У рішенні має зазначатися строк його дії, який повинен бути якомога коротшим, але не може перевищувати 30 днів із можливістю щомісячного продовження окремим рішенням у виняткових випадках та з додатковим обґрунтуванням. Заборона повинна бути необхідною у демократичному суспільстві (пропорційною) та бути спрямованою до обґрунтованих цілей, встановлених Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Копія рішення із зазначенням порядку оскарження видаються особі, взятій під варту, або особам зазначеним у цій частині статті, яких воно стосується.

6. В одній установі попереднього ув’язнення не може одночасно перебувати більше 10 осіб, зазначених у частині першій цієї статті, включаючи медичних працівників (які здійснюють супровід) та представників засобів масової інформації. У разі перевищення зазначеної кількості перевага на подальше перебування в установі попереднього ув’язнення надається особам, які першими потрапили на територію установи.

7. Представники громадських об’єднань, експерти, учені та фахівці, залучені Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини на договірних засадах до виконання функцій національного превентивного механізму, відвідують установи попереднього ув’язнення на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого.»;

б) у частині п’ятій статті 8, частинах четвертій та п’ятій статті 9 слова «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

в) частину п’яту статті 18 виключити;г) у статті 19:у частині першій слова «голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, начальника управління (відділу) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області, місті Севастополі» замінити словами «керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, керівника його територіального органу»;

частину четверту виключити.

8) у абзаці першому пункту 19 статті 6, пункті 11 частини другої статті 7, абзаці восьмому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) слово «пенітенціарної» замінити словом «кримінально-виконавчої».

9) у пункті 4 частини першої статті 6 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 49, ст. 258) слова «у сфері виконання покарань» замінити словами «у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

10) у Законі України «Про боротьбу з тероризмом» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 25, ст. 180):

а) у частині третій статті 4, частині третій статті 7 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» у всіх відмінках виключити;

б) частину шосту статті 5 виключити;

11) у Законі України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 380):

а) частину другу статті 6 викласти в такій редакції:

«2. Порядок взаємодії установ виконання покарань та суб'єктів соціального патронажу під час підготовки до звільнення осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політки у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, сім'ї та дітей, освіти і науки, молоді та спорту, охорони здоров'я, та Міністерством внутрішніх справ України.»;

б) у частині першій статті 7 слова «Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань» замінити словами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

в) частину третю статті 8 викласти в такій редакції:

«3. Порядок взаємодії суб'єктів соціального патронажу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, сім'ї та дітей, освіти і науки, молоді та спорту, охорони здоров'я, та Міністерства внутрішніх справ України.»;

12) у Законі України «Про пробацію» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 13, ст. 93):

а) у пункті 4 частини першої статті 2 слова «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері пробації» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері пробації»;

б) у частині п’ятій статті 9, частині другій статті 10, частині четвертій статті 20 слова «центральним органом виконавчої влади, що формує державну політику у сфері пробації» замінити словами «центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері пробації»;

в) частину третю статті 11 викласти в такій редакції:

«3. Порядок взаємодії органу пробації та державних органів під час здійснення заходів пенітенціарної пробації затверджується нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері пробації, центральних органів виконавчої влади, що формують державну політику у сфері соціальної політики, у сфері охорони здоров'я, та Міністерством внутрішніх справ України.».

13) пункт 3 частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 40 – 41, ст. 379) після слів «служба в органах внутрішніх справ України» доповнити словами
«, Державній кримінально-виконавчій службі України, пенітенціарній системі»;

14) у частині сьомій статті 22 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 6, ст. 55) слова «Державна пенітенціарна служба України» замінити словами «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації»;

4. Кабінету Міністрів України:

1) протягом трьох місяців після набрання чинності цим Законом:

а) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

б) прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;

в) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

2) до 01 січня 2018 року:

а) забезпечити ліквідацію оперативних підрозділів органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, і передання Національній поліції відповідних засобів зв'язку, спеціальної техніки, іншого майна та відповідних інформаційних баз;

б) забезпечити ліквідацію воєнізованого формування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, і передання підрозділам безпеки пенітенціарної системи відповідних адміністративних будинків, транспортних засобів, засобів зв'язку, спеціальної техніки, іншого майном та відповідних інформаційних баз.

5. На особовий склад оперативних підрозділів органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації поширюються положення цього Закону про осіб рядового і начальницького складу пенітенціарної системи.

6. Особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (у тому числі із числа колишніх), які на день набрання чинності цим Законом мали календарну вислугу не менше 5 років та після набрання чинності цим Законом продовжили працювати (повторно прийняті на роботу) або прийняті на державну службу: в центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, інших центральних органах виконавчої влади, після досягнення вислуги років, що дають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

7. Прирівняння посад колишніх осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України до відповідних посад персоналу пенітенціарної системи для перерахунку пенсії здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Громадяни України з числа колишніх осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зазначених в абзаці другому цього пункту, яким призначено пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та члени їхніх сімей (дружина (чоловік), діти до 18 років, а в разі їх навчання у вищих навчальних закладах – до 23 років) мають право на медичне обслуговування відповідно до умов, визначених частинами першою – сьомою статті 33 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України».