Основна політ ідея боротьби з поляками і католицтвом

1648 -1654 рр. - гетьман України Б.Хмельницький проводив політичну думку звільнення України від поляків, створення Козацько-гетьманської держави з столицею Чигирин, створення органів влади (уряд - генеральна канцелярія).

Гетьман Виговський (1657 -1659) боровся за суверенну Україну в складі Польщі (намагався виправити помилку Хмельницького, який уклав Переяславську угоду з Росією).

Гетьман П.Дорошенко (1665 -1676) намагався звільнити Україну від поляків і росіян за допомогою турок і татар.

І.Мазепа (1687 -1709) створив українську аристократію, намагався звільнити Україну від Росії за допомогою Швеції, відродив укр. науку і культуру. Його генеральний писар П.Орлик був гетьманом України в еміграції (1709 - 1742) створив Першу Українську конституцію "Пакти та конституція прав та вольностей Війська Запорізького” (1710). Продовження традицій за розподіл влади незалежний військовий суд.

Наказний гетьман України П.Полуботок – найбагатша людина свого часу. Відправився з делегацією до Петра І випросити для України політичної свободи, помер в казиматах.

Останній гетьман України К.Розумовський (1750 - 1764) намагався повернути Україні вольності шляхом зміни законодавства - добитися визначних результатів.

Сковорода: розробив метод антигенетики – зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги.

Розробив принцип двунатурності світу: видимий – невидимий, матеріальний – ідеальний, макро – мікро.

У 30рр. ХІХ ст. Видали книгу Шушкевич, Головацький „Русалка Дністрова”, яка утвердила укр. Мову, як літературну.

У 1845 - 1847 рр. Діяло Кирило-Мефодіївське братство - перша політична організація (виступали за визволення України та відміну кріпосного права).

Було два крила:

· Помірковане (Костомаров, Куліш).

· Радикальне (Шевченко).

В 70-х роках XIX ст. існували народницькі гуртки "Чигиринська змова", "Київська комуна", "Київська Громада" - українофіли: Антонович, Радченко, Чубинський, Драгоманов, Рильський.

 

 

 

Розвиток політ. думки в Україні в II пол. XIX ст.

Виступали за відродження всього українського. Антонович в 1897 р. заснував загальноукраїнську безпартійну організацію, на основі якої в 1904 р. було утворено демократичну партію України. Політичні погляди Драгоманова.

Автономізацію України через федералізацію Росії та Австро-Угорщини.

Політична думка в Україні.

Франко: розробив теорію соціалізму, в основі якої лежала справедливість і новий соціальний порядок, за якого буде утверджене самоуправління народу і його праця заради власного розвитку, що передбачало основу свободи і громадський, федеративний устрій суспільного життя (об’єднання громад та народів, з обов’язковою свободою і автономією особистості).

Грушевський – перший український президент (1917 - 1920 рр.)

1907 р. - створив Укр. наукове товариство (УНТ)

1908 р. - на його основі було утворено товариство укр. поступовців, яке започаткувало Укр. революцію. Політичні погляди Грушевського. Федералізм - Укр. в складі Російської федерації. 25, 19, 20 Самостійницькі позиції політичних поглядів в Україні зоснував Міхновський, який написав в 1897 р. програму загальної української безпартійної організації (самостійна Україна).

В 20-30 рр. Самостійну консерваторію очолював Липинський. Був сторонником консерватизму.

В 1929 р. було утворено ОУН. (організація Укр. націоналістів). Основним політ поглядом став інтегральний націоналізм, розроблений Донцовим:

· Підкреслював перевагу волі над розумом.

· Оголошував націю абсолютною цінністю.

· Незалежна Україна - основна мета, для досягнення якої виправдані будь-які засоби.

Передбачали встановлення націон. Диктатури, під проводом націоналістичної партії, керованої елітою, і єдиним ватажком з необмеженою владою.

Тоталітаризм на Україні

1921 - 1991 рр. (види тоталітарних режимів: расистський, фашистський, військово-диктаторський).

Рух опору очолював ОУН з жовтня 1942 р. - Укр.. повстанська армія Шухевича (УПА) - під час війни виступ проти партизан, червоної армії і німців. Частково співробітн. з німцями.

Мета:

При допомозі звільнення від радянської влади в Західноукраїнських землях.

Розгромлені в середині 50-х років.

Червень 1914 р. на початку І Світової війни на основі спорт товариства "Січ", "Сокіл", "Пласт", було утворено два легіони Укр. сечових стрільців (УСС), для допомоги Австрійській армії в боротьбі проти Росії.

1920 р. на основі УСС було утворено УВО - Коновалець, яка стала основною в утворенні ОУН. В 1929 р. сьогодні УСС в основі забороненої на Укр. організації (виступ за озброєнні знищення влади).

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ

Його поява й поширення спричинені, насамперед, слабкістю, незрілістю та розколом українського демократичного руху. Програні визвольні змагання та розпочата більшовиками українізація (1923 р.) навіяли деяким представникам українських лівих надію на те, що можна виправити критичне становище, в якому опинилася Україна, методом порозуміння, компромісу з російськими більшовиками, які перебрали на себе державне керівництво, і навіть досягти незалежної державності. Виступаючи за співпрацю з російськими більшовиками на грунті спільної (марксистської) доктрини, українські націонал-комуністи об'єктивно сприяли подальшому розколові єдиного фронту боротьби за самостійність України і прирікали себе на політичну поразку.

Від самого початку українських націонал-комунізм не був монолітною політико-ідеологічною течією та розпадався на кілька напрямів:

1. Ліва течія в УСДРП (1917-1918 рр.; головні представники - П.Буценко, В.Врублевський, Е.Касьяненко, Ю.Медведєв, Е.Неронович).

2. Течія, що обстоювала потребу створення самостійної української компартії (більшовиків) (1918-1919 рр.; головні представники - Г.Лапчинський, С.Мазлах, В.Шахрай, певною мірою М.Скрипник).

3. Колишня ліва течія в УПСР, пізніше - УКП (боротьбисти) (1918-1920 рр.; головні представники - Г.Гринько, В.Еллан-Блакитний, О.Любченко, О.Шумський).

4. Незалежна ліва течія УСДРП, пізніше УКП (укапісти) (1920-1925 рр.;

головні представники - М.Авдієнко, А.Драгомирецький, Ю.Кулиниченко, А.Річицький (Пісоцький), М.Ткаченко).

5. Самостійницька течія федералістів у КП(б)У (1919-1920 рр.; головні представники - Е.Касьяненко, Я.Ландер, Г.Лапчинський, П.Попов);

6. Закордонна група УКП (1920-1922 рр.; головні представники -

В.Винниченко, З.Виготський, В.Левицький, В.Мазуренко, певний час

М.Чечель).

Теоретичним підґрунтям українського націонал-комунізму стали гостро полемічні та публіцистичні твори В.Шахрая (1888-1919; "Революція на Україні", 1918), С.Мазлаха та В.Шахрая, ("До хвилі. Що діється на Вкраїні із Україною?", (1919), М.Хвильового (1893-1933; "Камо грядеши", "Думки проти течії "; "Україна чи Малоросія?"; "Апологети писаризму"). Політичну консерцію націонал-комуністів обгрунтували економічні дослідження М. Волобуєва, Г. Грінка, С. Діманштейна і В. Доброгаєва про колоніальний статус української економіки в системі народно­господарського комплексу СРСР та історичні праці М. Равича-Черкаського і М. Яворського, в яких обгрунтувалися ідеї "двокорінності" КП (б)У та потреби незалежного розвитку української радянської державності. У площині практичної політики під час українізації (1923-1933 рр.) ідеї націонал-комунізму намагалися реалізувати М Скрипник (1872-1933) та О. Шумський (1890-1946).

Найяскравішим представником націонал-комунізму – письменник і публіцист М. Хвильовий. Головними завданнями, що постали перед Україною, він уважав:

1. Подолання комплексу просвітянської провінційності, меншовартості ("малоросійства"), виплеканих століттями російського панування.

2. Переродження нації на засадах волюнтаризму та досягнення українцями ідеалу європейської людини фаустівського типу - людини-громодянина, носія етики активізму, творця культурних і суспільно-політичних цінностей та рушія історії.

 

 

Література:

Акт про незалежність України 24.VIII. 1991.

Брегеда А.Ю. Названий посібник.

Політологія. Курс лекцій. За ред. І. Дзюбка. К, 1993.

Політологія. За ред.. Бабкіної О.В. Названий посібник.

Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. К, 1993.

Потульницький В.А. Політична доктрина В. Липинського. // Український історичний журнал-1992-№2.

Рудницький І. Основні напрямки української політичної думки, Львів, 1991.

Соціологія. Названий посібник, лекція №4.

Питання для самопідготовки

Політичні думки Київської Русі представлені політикою

Хто створив Першу Українську конституцію "Пакти та конституція прав та вольностей Війська Запорізького” (1710):

Хто був першим українським президентом:

Хто зоснував самостійницькі позиції політичних поглядів в Україні

Хто очолював самостійну консерваторію

Якими були політичні думки Київської Русі:

Хто розробив теорію соціалізму, в основі якої лежала справедливість і новий соціальний порядок

Якими були політичні думки Київської Русі

Що в Києво-Печерській Лаврі створив П.Могила:

В якому році на основі УСС було утворено УВО - Коновалець, яка стала основною в утворенні ОУН

Якими були політичні думки Київської Русі

Що у 1907 році було створено Грушевським

Що в Києво-Печерській Лаврі створив П.Могила

Що у 1907 році було створено Грушевським

За що боровся Гетьман Виговський

В якому році на основі УСС було утворено УВО - Коновалець, яка стала основною в утворенні ОУН:

В якому році було утворено ОУН (організація українських націоналістів

Які принципи двунатурності світу розробив Сковорода

Зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги – це:

Основним політ поглядом став інтегральний націоналізм, розроблений Донцовим. Вказати його склад:

Яку політичну думку проводив гетьман України Б.Хмельницький:

Основним політ поглядом став інтегральний націоналізм, розроблений Донцовим. Вказати його склад

Які існували народницькі гуртки в 70-х роках XIX ст.:

Якими були політичні думки Київської Русі

Які принципи двунатурності світу розробив Сковорода:

За що боровся Гетьман Виговський

Назвіть види тоталітарних режимів

В якому році було утворено ОУН (організація українських націоналістів

Назвіть види тоталітарних режимів

У 1845 - 1847 рр. діяло Кирило-Мефодіївське братство - перша політична організація. За це братство боролося

Зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги – це:

Що в Києво-Печерській Лаврі створив П.Могила:

Від самого початку український націонал-комунізм розпадався на кілька напрямів. Вкажіть ці напрями

Які принципи двунатурності світу розробив Сковорода:

Які існували народницькі гуртки в 70-х роках XIX ст.:

Які принципи двунатурності світу розробив Сковорода:

Від самого початку український націонал-комунізм розпадався на кілька напрямів. Вкажіть ці напрями:

Що у 1907 році було створено Грушевським

Які існували народницькі гуртки в 70-х роках XIX ст.:

Зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги – це

Зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги – це

У 1845 - 1847 рр. діяло Кирило-Мефодіївське братство - перша політична організація. За це братство боролося:

Які економічні дослідження обгрунтували політичну консерцію націонал-комуністів:

Яким був розвиток політичної думки в Україні в 2-й половині xix ст.

Від самого початку український націонал-комунізм розпадався на кілька напрямів. Вкажіть ці напрями:

Хто розробив теорію соціалізму, в основі якої лежала справедливість і новий соціальний порядок:

Яким був розвиток політичної думки в Україні в 2-й половині xix ст.:

М. Хвильовий головними завданнями, що постали перед Україною вважав

Зведення суперечливих тверджень, жодному з яких неможна надати переваги – це

Яким був розвиток політичної думки в Україні в 2-й половині xix ст.

Назвіть види тоталітарних режимів: Назвіть види тоталітарних режимів:

Які існували народницькі гуртки в 70-х роках XIX ст

 

 

ТЕМА 4. ПОЛІТИКА І ВЛАДА

 

Політичне життя – специфічний прояв суспільного життя. Виступає в конкретно-історичних формах і соціально культурних показниках.

Політичне життя – сукупність політичних явищ, що функціонують у суспільстві; в політичних процесів якими управляє і які виникають спонтанно; процес і результат діяльності соціальних суб’єктів; сфера боротьби за реалізацію інтересів, ідеалів що виходять з корінних потреб і інтересів суб’єктів; взаємодія і зміна при владі політичних сил.

Форми політичного життя:

· Процес розробки і реалізації політичної програми і курсу.

· Процес устрою і функціонування політичної системи, владних інститутів і норм, які впливають на стан політичної активності людини.

· Участь соціальних суб’єктів у політичному житті.

Влада – здатність і можливість здійснювати свою волю, справляти певний вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, права, сили.

Ознаки і функції влади:

· Примус /прямий опосередкований/.

· Принаджування / підкуп, обіцянки, хабарі/.

· Блокування наслідків / перешкода конкурентові в боротьбі за владу/.

· “Створення вимог” / штучне формування потреб, які може задовольнити агент влади/.

· “Розтягнення сітки влади” – залучення додаткових показників залежності від влади.

· Шантаж – погрози чи залякування карою за непокору в майбутньому.

· Підказки – ненав’язливе впровадження в масову свідомість вигідних владі настанов.

· Інформаційний прямий чи опосередкований контроль /застереження, рекомендації, помста/.

Політична влада характеризується вольовим характером відносин які мають елемент примусу і пов’язані з існуванням стійкого колективу і економічною владою. Власники матеріальних цінностей здійснюють економічну владу спрямовану на користування політикою з метою ефективного захисту власності – джерела своєї влади.

Легітимна /ненасильницька влада/ можлива тоді, коли підлеглі усвідомлюють користь того, що ними керують інші.

Типи влади /Вебер/

· Традиційна /патріархальна/ - влада батька, царя.

· Харизматична – заснована на довірі до лідера.

· Легальна – заснована на довірі до закону, а не підкоренню особистості.

Найчастіший тип легальної влади, найраціональніша форма здійснення влади – бюрократія. Іноді реалізація політичної влади санкціонується народними масами – легітимація – суб’єктивне явище, тому соціальні групи що підтримують владу або не підтримують її орієнтуються на те чи відповідає влада її інтересам.

Політична діяльність – індивідуальна чи колективна, спонтанна чи організована діяльність соціальних суб’єктів, яка випливає з інтересів груп, що її поділяють. У вузькому значенні – це методи і засоби використання владних функцій політичними силами і засоби проти дії ім. В широкому розумінні – реалізація політичних відносин, взаємодія класів, націй, осіб для здійснення політичних інтересів що до завоювання, використання і утримання влади. Основна форма політичної діяльності – політичні відносини – реальні стосунки соціальних суб’єктів у яких відбиваються інтереси і здійснюється політична діяльність: співробітництво, боротьба, вибори, референдум, війни. Суб’єкти політичних відносин – класи, нації, групи, індивіди, політичні інститути, організації. Характер політичних відносин визначає політичну ситуацію, стратегію, тактику, зміст політичної діяльності.

Інтереси – об’єктивні відносини між потреб і середовища, у якому потреби реалізуються внаслідок певної діяльності. Потреби, як спосіб реалізації суспільних відносин, становлять сутність особистості. Інтереси – зовнішня форма суспільних відносин. Зміст інтересів формується на основі як потреб, так і соціальних засобів залучення до реалізації останніх. Інтереси реалізуються тоді, коли вирішується протиріччя причинені потребами різних соціальних груп. Успішність реалізації інтересів пов’язана із ступенем іх усвідомленості.

Координація – узгодження системи політичних інтересів, іх взаємного уточнення та обмеження з урахуванням реальності досягнення у процесі активної політичної діяльності. Політична діяльність супроводжується певним типом політичної поведінки, яка характеризується вибором мотивів у вирішенні питань щодо політичних взаємовідносин, добором засобів досягнення цілей, здатністю приймати загальні суспільні інтереси, співвідношення з приватним інтересом і вміння їх поєднати.

Внутрішня реакція політичної поведінки: думка, сприйняття, судження, настанови, переконання, діє, що можна спостерігати /участь у виборах, вираз протесту, лобіювання, проведення зборів і політичних компаній/.

Політична поведінка буває:

Мас, класів, груп, націй, індивідів, політичних партій, владних структур, політичних лідерів.

Види політичної поведінки:

· Відкритий / політична ідея/.

· Закритий/політична бездіяльність/.

Мотиви політичної участі:

· Інтерес до політики з метою пізнати політичні події.

· Прагнення до соціальної єдності з громадянами – конформізм і наслідування.

· Бажання свідомо здобути для себе певну вигоду, досягти кар’єри і задовольнити честолюбні наміри.

Типи політичної участі:

індивідуально-колективна, добровільно-примусова, активна, пасивна, традиційна, новаторська, законна, нелегальна.

Форми політичної участі:

Вибори, референдуми, мітинги, демонстрації, участь у діяльності партій, збір підписів.

За допомогою виборів відбувається формування органів влади. Вони стимулюють політичну активність населення.

Виборча система – в широкому розумінні – суспільний інститут, пов’язаний з політично культурними традиціями країни, відображає історію, характер суспільства і його потреби. В вузькому розумінні – механізм розподілу представницьких мандатів відповідно до підсумків голосування.

Види виборчих систем:

· Мажоритарна – такий порядок визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів у виборчому окрузі / вибори від територій/.

· Пропорційна – порядок визначення результатів голосування при якому розподіл мандатів між партіями які виставили своїх кандидатів у представницькі органи проводяться згідно з кількістю отриманих партією голосів.

· Змішана – поєднання елементів мажоритарної і пропорційної систем

Політичний процес – послідовність подій зумовлена певними обставинами.

Політична подія – конкурентна, відносно обмежена взаємодія груп людей і політичної влади з метою впливу на неї для задоволення власних вимог і побажань.

Політичні обставини – умови політичного функціонування і розвитку суспільства, які виражаються у співвідношенні політичних сил щодо завоювання утримання і використання політичної влади.

Політична стабільність – стан динамічної рівноваги політичних сил.

Політична опозиція – форма протистояння, протидії політичної групи.

Ст. 5 Конституції України. Україна – республіка. Носієм влади є народ.

Ст. 75 Законодавча влада – Парламент, Верховна Рада

Ст. 113 Вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів

Ст. 125 Найвищий судовий орган – верховний суд.

Варіанти трактування політичної влади:

· Влада – особливий тип поведінки, що заснований на можливості змінювати поведінку інших (біхівіористи).

· Влада – досягнення певних цілей – одержання очікуваних результатів (теологи).

· Влада – можливість використання певних інструментів (інструменталісти).

· Влада – особливі відносини між тими, хто управляє і тими, хто підкоряється (структуралісти).

· Влада – можливість подолання конфліктів шляхом регулювання розподілу благ в складних ситуаціях (конфліктологи).

Витоки влади (Єжи Вятр):

Воля народу висловлена на виборах, воля економічно пануючого класу, воля етносу, воля групи, воля окремої особи.

Риси політичної влади:

· Легальність (дія на основі нормативних актів).

· Легітивність(добровільне визнання влади громадянами).

· Верховенство влади(обов’язковість виконання владних рішень членами суспільства).

· Вплив влади (здатність суб’єкта політики здійснювати вплив у певному напрямку на поведінку індивіда).

· Ефективність і результативність влади (проявляється в тому коли конкретні результати реалізують всі задуми і програми).

Структура влади:

· Наказ, як владне веління підкоритися волі володаря.

· Підкорення, як підведення приватної волі під всезагалну волю влади.

· Покарання, як засіб впливу на заперечення понуючої волі.

· Нормування поведінки, як сукупності правил в відповідності з всезагальними інтересами.

Види владних відносин:

· Домінуючий антогонізм.

· Домінуюче партнерство.

Умови існування влади:

Влада передбачае організацію і субординацію,. Обов’язково повинна бути не менше двох портнерів.

Засоби здійснення влади:

Маніпуляція, традиції, переконання, примус, авторитет, закон, пряме насилля.

Еволюція форм влади:

· Анонімна влада (в первинному суспільстві не мае політичного характеру).

· Влада індивідуалізована (концентрування влади в руках вохдів).

· Влада інституціоналізована (спирається на спеціальні інститути і виражає загальні інтереси, забезпечує мир і порядок).

Державна влада – форма суспільної влади що спирається на спеціальний апарат примусу і розповсюдження у всіх громадянських суспільствах – ядро політичної влади.

Риси політичної влади:

· Обов’язковість рішень для будь якої влади.

· Звернення до всіх громадян.

· Наявність единого ценьру прийняття рішень.

· Багатоплановість ресурсів.

Риси державної влади:

· Наявність інститутів влади та ії діяльність щодо реалізації своєї влади.

· Наявність особливого апарату управління і примусу.

Типи легітивної влади:

· Влада заснована на праві престолоспадковості (традиційна).

· Заснована на розвернутому бюрократичному апараті (легальна).

· Ліберально-демократична (конституційна).

· Етнічний – характерна кримінальним структурам.

Низька, економічна ефективність влади виникає на території держав, де багато етнічних, формування владних структур за національною ознакою.

Ознаки падіння легітивної влади:

· Ріст міри примусу.

· Обмеження прав і свобод.

· Заборона політичних партій і незалежності преси.

· Ріст корумпованости всіх інститутів влади ії зрощування з криміналом.

Політичні режими:

· Тоталітарний режим.

· Авторитарний режим.

· Демократичний режим.

Політичний режим – спосіб функціонування політичної системи суспільства що визначає характер політичного життя в країні,відображеє рівень політичної свободи і відношеннфі органннів влади до правових основ їх діяльності.

Політичний режим забезпечує:

· Стабільність політичної влади.

· Досягнення мети політики і реалізацію інтересів еліти що знаходиться при владі.

Внутрішній стан політичної системи передбачає:

· Здійснення влади.

· Функціонування політичних інститутів і відносин.

· Динамику політичної системи.

· Співвідношення влади і громадянського суспільства.

Типи політичного режиму визначаються:

· Рівнем розвитку та інтенсивністю громодянських політичних інтересів.

· Структурою правлячої еліти і механізмом ії формування.

· Станом свободи і прав людини в суспільстві.

· Станом відносин з бюрократією

· Пануючим в суспільстві типом лигитивності.

· Розвинутістю громадссько політичних традицій і домінуючими в суспільстві політичною свідомістю і поведінкою.

Політичний режим визначає:

· Механізм владодарювання.

· Реальний розподіл влади між різними силами суспільства і їх інтересами.

· Хто і як контролює здійснення політичної влади.

· Яка сисстема методів здійснення політичної влади дозволювально- обрана, переконання-примус, економічно-неекономічна.

· Яке відношення населення до політичної участі /активне, індиферентне і пасивне. /Форми участі: організовані і стихійні/.

· Стан прав і свобод в суспільстві.

· Способи урегулювання конфліктів.

· Вплив політичної культури на динаміку і на правильність политичного процессу.

· Політичні партії в суспільстві іх внутрішне влаштування, принципи взємовідносин з державою.

· Політичний і юридичний статус армії в суспільстві і ії роль.

· Політичні і юридичні засоби масової інформації, наявність чи відсутність цензури.

Тоталітарний режим – режим що до встановлення абсолютного контролю над різними сторонами життя людини і суспільства в цілому. Тоталітаризм виник у ХХ сторіччі.

Причини виникнення:

Революція, військове положення, різьке загострення внутрішніх протеріч, криза політичної влади, нав’язування ззовні.

Умови формування:

· Різка ланка стійких структур та маржиналізм соціальних групп.

· Розрушення і відсутність сфер діяльності громодянського суспільства.

· Поява сучасних засобів масової інформації.

· Деформація політичної свідомості.

· Відсутність демократичних традицій, схильність громодянської свідомості до насильницьких способів вирішення питань.

· Накопичення державного досвіду у вирішенні соціальних проблем шляхом мобілізації багатомільйонних мас населення.

· Наявність можливостей для створення розгалуженого апарвту регресій і насилля.

Риси тоталітаризму:

· Монополізм влади єдиною масовою партією побудований за олігархічним принципом.

· Наявність державної офіційної ідеології, що пронизує всі сфери життя суспільства.

· Постійні чи періодичні репресії як засіб внутрішньої політики.

· Технологічне забезпечення контролю над засобами масової інформації.

· Централізоване бюрократичне керівництво, економічна ліквідація всіх недержавних форм власності.

· Монополія на засобіи збройно їборотьби, усунення можливостей опору опозиції та факту ії існування.

Риси тоталітарної політики свідомості особи:

· Тоталітарний політичний режим формує тип особи якмй не мислить іншого способу правління і постійно відтворює риси політичної культури і механізм функціонування тоталітаризмі в різко змінених політичних умовах:

· Абсолютизм і дифотомізм мислення.

· Норцисизм /самолюбування/.

· Односторонність і одномірність – некритичне відношення до існуючого порядку і шаблонів. Стереотипність мислення, пронизанного стереотипними пропагандами.

· Орієнтація на владу і силу, жадоба влади. Авторитарна агресія з одної сторони, а з іншої – постійна готовність до підкормлення.

· Спрощення - зведення складного до простого.

· Фанатизм.

· Штучна ненавість, підозрілість.

· Орієнтир на „світле майбутнє” який ігнорує цінності сьогоднішнього дня.

Авторитарний режим – режим встановленний і нав’язаний такою формою політичної влади, котра сконцентрована в руках однієї людини.

Риси:

· Автократизм – концентрація влади в руках лідера чи групи.

· Недооцінка принципу поділу властей.

· Наявність у держави ключових, вирішальних важелів регулювання громадського життя.

· Відсутність репресивного апарату.

· Обмеження і строга регламентація політичних прав і поведінки окремих громодян та органів.

· Дозволення громодянам того що не заборонено державою.

· Присутність елементів демократії.

· Засоби масової інформації більш вільні.

· Типічна форма поведінки громадян – конформізм чи політичне відчуження.

· Рекрутування політичної еліти шляхом кооперації призначеної зверху, а не конкурентної боротьби.

Демократичний режим – спосіб функціонування політичної системи, признання народу в якості джерела влади. На його праві приймають участь у вирішенні державнихі громадських справ та наділення громади широкими правами і свободами.

Умови формування і функціонування:

Політичні:

· Розвинуте громодянське суспільство, стабільність політичної влади, існування і функціонування політичних партій і рухів як важелів впливу на процеси в суспільстві, політичний плюролізм.

Соціальні:

· Підвищення рівня добробуту громадян.

· Сглажування соціальної нерівності.

· Розсередження різних соціальних благ.

· Соціальний плюралізм.

· Наявність багаточисельного і впливового середнього класу і підприємців.

Економічні:

· Підвищення рівня індустріального і економічного розвитку.

· Підвищена міра урбанізації.

· Розвинутість масової комунікаціі.

· Ринкова конкурентна економіка.

· Плюралізм форм власності.

Культурні:

· Грамотність населення.

· Освіта.

· Громадянська політична культура і демократичні традиції.

Релігійні:

· Релігія з установкою на індивідуальну свободу, рівність, працелюбство, заперечення церковної іерархіі в протистантизмі.

Зовнішньо політичні:

Прямі, військові, економічні, інформаційні, культурний вплив, політичні

вплив зразка демократичних держав, стабільні дружні відносини з іншими державами і відсутність військової загрози.

 

 

Література:

Баллестрем Р.Т. Власть и мораль. // Философские науки- 1991-№8.

Брегеда А.Ю. Названий посібник.

Кравченко Ю., Чечель В. Легітимність політичної влади й можливість її досягнення. // Політичні читання-1993-№2.

Піча В.М. Стеблич Б.А. Соціологія політики. - Львів, 1994.

Тоффлер О. Проблемы власти на пороге ХХІ века. // Свободная мысль-1992-

 

Питання для самопідготовки.

Специфічний прояв суспільного життя, що виступає в конкретно-історичних формах і соціально культурних показниках - це:

Політична діяльність в широкому розумінні – це:

Політична діяльність у вузькому значенні – це:

Якою буває політична поведінка? Назвіть види політичної поведінки

Якими є мотиви політичної участі

Політичне життя – сукупність політичних явищ, що функціонують у

Інтереси – це:

Якою є внутрішня реакція політичної поведінки:

Назвіть типи політичної участі

Які Ви знаєте суб’єкти політичних відносин

Назвіть форми політичного життя:

Що визначає характер політичних відносин

Якою є внутрішня реакція політичної поведінки:

Назвіть типи політичної участі

Які Ви знаєте суб’єкти політичних відносин

Влада – це:

Політична діяльність супроводжується

Назвіть форми політичної участі:

Назвіть структури влади:

Мажоритарна виборча система – це

Назвіть ознаки й функції влади: Назвіть види виборчих систем:

Назвіть види виборчих систем:

Суспільний інститут, пов’язаний з політично культурними традиціями країни, відображає історію, характер, потреби суспільства – це:

Перелічить культурні умови формування і функціонування демократичного режиму:

Якими є витоки влади: Якими є типи влади:

Пропорційна виборча система – це:

Назвіть ознаки падіння легітимної влади

Політичне життя – сукупність політичних явищ, що функціонують у:

Назвіть ознаки й функції влади:

Назвіть види виборчих систем

Суспільний інститут, пов’язаний з політично культурними традиціями країни, відображає історію, характер, потреби суспільства – це:

Перелічить культурні умови формування і функціонування демократичного режиму

Якими є витоки влади:

Пропорційна виборча система – це

Назвіть ознаки падіння легітимної влади:

Політичне життя – сукупність політичних явищ, що функціонують у:

Анонімна влада – це

Що передбачає внутрішній стан політичної системи

Політична стабільність – це:

Назвіть ознаки падіння легітимної влади:

Політичне життя – сукупність політичних явищ, що функціонують у:

Анонімна влада – це

Назвіть основну форму політичної діяльності

Політична діяльність у вузькому значенні – це:

Влада – це:

Назвіть типи легітимної влади

Назвіть риси політичної влади:

Політичний процес – це:

Назвіть форми політичного життя

Специфічний прояв суспільного життя, що виступає в конкретно-історичних формах і соціально культурних показниках - це:

Пропорційна виборча система – це

Назвіть форми політичного життя:

Перелічить економічні умови формування і функціонування демократичного режиму

Причини виникнення тоталітарного режиму:

Умови формування тоталітарног режиму

Назвіть політичні режими

Як визначаються типи політичного режиму

Умови формування і функціонування демократичного режиму

Назвіть риси політичної влади

Перелічить соціальні умови формування і функціонування демократичного режиму: