Та поверхневого електричного опору

 

5.3.1. У тих випадках, коли заземлення обладнання не запобiгає накопиченню небезпечної кiлькостi статичної електрики, потрiбно вживати заходи для зменшення питомого об’єм­ного або поверхневого електричного опору матерiалiв, якi перероблюються за допомогою використання зволожуючих пристроїв або антиелектростатичних речовин.

5.3.2. Для зменшення питомого поверхневого електричного опору дiелектрикiв рекоменду­ється збiльшувати вiдносну вологiсть повiтря до 55–80 % (коли це допускається умовами виробництва). Для цього потрiбно застосовувати загальне чи мiсцеве зволоження повiтря в примiщеннi при постiйному контролi його вiдносної воло­гостi.

 

Примiтка.

Спосiб зменшення питомого поверхневого електричного опору шляхом пiдви­щення вiдносної вологостi повiтря i створення тим самим адсорбованого шару вологи на поверхнi матерiалу не ефективний у випадках, коли:

– коли матерiал, що електризується, гiд­рофобний;

– коли температура матерiалу, що електризується, вище температури навколиш­нього середовища;

– коли час руху матерiалу в зонi впливу зволожуючого повiтря менше, нiж час утворення адсорбованої вологої плiвки;

– коли температура повiтря в робочий зонi вище температури, при якiй плiвка вологи може утриматися на матерiалi.

5.3.3. Для мiсцевого збiльшення вiдносної вологостi повiтря в зонi, де вiдбувається електри­зацiя матерiалiв, рекомендується:

– подача в зону водяної пари (при цьому електро­провiднi предмети, якi знаходяться в зонi, повиннi бути заземленi);

– охолодження поверхонь, що наелектризувалися, до температури на 10° C нижче температури навколишнього середовища;

– розпилення води;

– вiльне випаровування води з великих поверхонь.

Для загального збiльшення вологостi у примiщеннi може бути використана система припливної вентиляцiї з промивкою повiтря в зрошувальнiй камерi.

5.3.4. Для зменшення питомого поверхневого електричного опору, у випадках, коли пiдвищення вiдносної вологостi навколишнього середовища неефективне, можливо додатково рекомендувати застосування антиелектростатичних речовин (Додатки 5, 6, 7).

Нанесення їх на поверхню матерiалiв, що електризуються, може здiйснюватися зануренням, просочуванням або напиленням з наступним сушiнням, обти­ранням поверхнi виробу тканиною, яка просочена антиелектростатичним розчином.

 

Примiтка.

Дiя антиелектростатичних речовин при поверхневому нанесеннi їх нетривала (до одного мiсяця) через нестiйкість до промивання розчинниками, довгочасного зберiгання та тертя.

Тривалiсть антиелектростатичної дiї можна пiд­вищити введенням до складу матерiалiв, якi перероблюються, рiзних полiмерних зв’язуючих (наприклад, полiвiнiлацетат) або застосуванням високомолекулярних антиелектростатичних засобiв з плiвкоутворюючими властивостями.

Введення антиелектростатичних речовин до складу матерiалiв, якi перероблюються, менш ефективне, проте свою дiю цi речовини зберiгають протягом кiлькох рокiв.

Введення антиелектростатичних речовин може бути здiйснене рiзними способами:

­– додаванням до мономерiв перед їх полi­мерiзацiєю;

– введенням безпосередньо в момент самої полiме­рiзацiї;

– введенням при вальцюваннi, екструзiї або змiшу­ваннi у змiшувачi.

5.3.5. Для зменшення питомого об’ємного опору дiелектричних рiдин та розчинiв полiмерiв (клеїв) може бути застосовано введення рiзних розчинених в них антиелектростатичних присадок, зокрема, солей металiв змiнної валентностi, вищих карбонових, нафтенових та синтетичних жирних кислот (див. Додатки 8, 9).

5.3.6. Введення поверхнево-активних речовин та iнших антиелектростатичних добавок та присадок допустимо тiльки в тих випадках, коли є дозвiл органiв санiтарного нагляду та застосування їх не тягне за собою порушень технiчних вимог, що ставляться до випускаємої продукцiї.

 

Нейтралiзацiя заряду на поверхнi твердих дiелектричних матерiалiв

 

5.4.1. У випадках, коли небезпечна дiя електризацiї обмежується яким-небудь мiсцем або невеликою кiль­кiстю мiсць в технологiчному процесi, або коли не можна досягти вiдве­дення заряду статичної електрики за допомогою бiльш простих засобiв (див.розд. 5.2, 5.3), рекомендується здiйснювати нейтра­лiзацiю шляхом iонiзацiї повiтря в безпосе­реднiй близькостi вiд поверхнi зарядженого матерiалу. З цiєю метою можуть бути вико­рис­танi нейтралiзатори статичної електрики (ГОСТ 12.4.124-83), типи та основнi технiчнi характеристики яких приведенi в Додатку 10.

5.4.2. Для нейтралiзацiї зарядiв статичної електрики в вибухонебезпечних примiщеннях всіх класiв треба застосовувати радiоiзотопнi нейтралiзатори, якщо вони не заборонені іншими нормативними документами. Їхня установка та експлуатацiя здiйснюється у вiдповiдностi до вимог iнструкцiй, що до них додаються.

Вибiр необхiдного типу радiоiзотопних нейтралiзаторiв здiйснюється згiдно з галузевими методиками та ре­комендацiями.

 

Примiтка.

При виготовленнi продукцiї санiтарно-гiгiєнiчного та побутового призначення (серветки, тампони, цигарковий та мундштучний папiр, тканини i т.п.), а також зошитової продукцiї застосування радiоiзотопних нейтралiзаторiв забороняється.

5.4.3. У випадках, коли матерiал (плiвка, тканини, стрiчка, лист) електризується настiльки сильно, що застосування радiоiзотопних нейтралiзаторiв не забезпечує нейтралiзацiю заряду статичної електрики, допускається установка комбiнованих (iндукцiйно-радiоiзо­топних), або вибухозахисних iндукцiйних та високовольтних (постiйної та змiнної напруги) нейтра­лiзаторiв.

5.4.4. У всiх випадках, коли дозволяє характер технологiчного процесу та конструкцiя машин, належить застосовувати iндукцiйнi нейтралiзатори.

Установлюватися вони повиннi таким чином, щоб вiдстань помiж їх коронуючими електродами (голками, струнами, стрiчками) та зарядженою поверхнею була мiнiмальною й не перевищувала 20–50 мм (в залежностi вiд конструкцiї нейтралiзатора). У вибухонебезпечних примiщеннях при цьому необхiдно вжи­вати заходи, що виключають можливiсть виникнення iскрового розряду мiж зарядженою поверхнею та коронуючими електродами.

5.4.5. У випадку неможливості застосування iндук­цiйних нейтралiзаторiв або недостатньої їх ефективностi у примiщеннi, яке не є вибухонебезпечним, необхiдно застосовувати висо­ко­вольтнi нейтралiзатори та ней-тралiзатори ковзного розряду.

 

Примiтка.

У випадку використання голкових iндукцiйних та високовольтних нейтралiзаторiв необхiдно передбачити заходи, що запобiгають можливості травмування обслуговуючого персоналу голками нейтралiзаторiв.

5.4.6. Для нейтралiзацiї заряду статичної електрики в важкодоступних мiсцях, на поверхнi об’єктiв, що мають складну конфiгурацiю, змiнюють безперервно геометричнi розмiри, тобто там, де неможлива установка нейтралiзаторiв в безпосереднiй близькостi вiд зарядженої поверхнi, слiд застосовувати аеро­динамiчнi нейтралiзатори з примусовою подачею iонiв струменем повiтря.

У випадку, коли цей спосіб нейтралiзацiї застосовується в вибухонебезпечному при­мi­щеннi, iонiзатори (крiм радiоiзотопних) повиннi бути вибухозахищеними або розташовуватися в сусiднiх примiщеннях, якi не є вибухонебезпечними.

 

Примiтка.

У випадку, коли на зарядженому матерiалi iснують як позитивно, так i негативно зарядженi дiлянки, або коли знак заряду невiдомий, не­обхiдно застосовувати iонiза­тори, що забезпечують утворення в повiтря­ному потоцi як позитивних, так i негативних iонiв.

Коли матерiал заряджений переважно зарядом одного знаку, бажано забезпечити унiполярну iонiзацiю повiтряного потоку (iонами протилежного знаку). В цьому випадку ступiнь iонiзацiї повiтряного потоку зменшується повiльнiше, нiж при бiполярнiй iонiзацiї, що дозволяє установлювати iонiзатор на бiльшiй вiдстанi.