Поняття нерухомості. Перелік об’єктів нерухомості за чинним законодавством. (лист)

Поняття нерухомості. Перелік об’єктів нерухомості за чинним законодавством.(лист)

До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Характеристики: об’єкт, який не можна перемістити без завдання йлму шкоди; об’єкт який має фундамент; об’єкти визначені нерухомістю законодавцем

 

Законодавчі акти України з питань кадастру нерухомості. (лист)

Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх впорядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодженості через створення нових документів чи збірників. Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію як основні види систематизації актів. Інкорпорація — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зібранні їх у збірниках у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо. Можна також назвати кілька видів інкорпорації: за юридичним значенням вона буває офіційна чи неофіційна; за обсягом — загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна; за критерієм об'єднання — предметна, хронологічна, суб'єктивна.

Кодифікація — вид систематизації нормативних актів, що мають спільний предмет регулювання, який полягає у їх змістовній переробці (усунення розбіжностей і суперечностей, скасування застарілих норм) і створенні зведеного нормативного акта. Різновидами кодифікації є кодекс, статут, положення.

Кодекс — кодифікований акт, який забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин і має структурний розподіл на частини, розділи, підрозділи, статті, що певною мірою відображають зміст тієї чи іншої галузі права. У сучасному законодавстві України існують: Кримінальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Сімейний кодекс, Кримінально-процесуальний кодекс, Земельний кодекс, Водний кодекс тощо.

Статути, положення — кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державних організацій та органів.

Нормативний акт як джерело права має свої переваги і недоліки. Однак за допомогою писаного права досить зручно регулювати суспільні відносини. Тому в наш час^{[ Коли? ]} офіційні документи, що видаються державою, є основним або одним з основних джерел права практично у всіх правових системах світу. У разі відсутності внутрішніх регулюючих норм права, правовідносини вирішується на підставі міжнародних угод.

 

Поняття про реєстр прав власності на нерухоме майно та його призначення.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об’єкти та суб’єктів цих прав.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, і картографічні (графічні) дані. Невід’ємною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Мета реєстрації полягає в забезпеченні визнання та захисту прав власності на нерухоме майно в Україні, створенні умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності, а також у наданні в інтересах юридичних та фізичних осіб інформації про зареєстровані БТІ права власності на нерухоме майно або про відсутність зареєстрованих прав.

 

Державний реєстр прав містить відомості про:

· зареєстровані права і обтяження,

· суб'єкти прав,

· об'єкти нерухомого майна,

· документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав

у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме:

· на підприємство як єдиний майновий комплекс,

· житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини,

· квартиру, житлове та нежитлове приміщення.

Законом визначені принципи державної реєстрації прав, основними з яких є:

· обов’язковість державної реєстрації прав із занесенням інформації про права на нерухоме майно та їх обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

· виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, з моменту такої реєстрації;

· гарантування державою достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, в тому числі і тих, що виникли до набрання чинності Законом, за умови додержання правонабувачем вимог чинного на момент виникнення прав законодавства;

· публічність державної реєстрації прав;

· державна реєстрація прав здійснюється в порядку черговості надходження заяв;

· принцип приватності;

· принцип обґрунтованості та законності рішень, що приймаються.

Реєстраційний запис у Реєстрі прав (далі - запис) - сукупність даних про один об'єкт нерухомого майна або про одне право власності, які вносяться до Реєстру прав.

У Реєстрі прав на кожний об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, відкривається новий розділ Реєстру прав. Розділ Реєстру прав складається з двох частин: перша частина включає запис про об'єкт нерухомого майна, друга частина містить записи про права власності на зазначений об'єкт. Кожному розділу Реєстру прав відповідає реєстраційна справа.

Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (послідовність дій).

Процедура приймання документів на реєстрацію прав.

 

 

Процедура прийняття рішення реєстратором прав щодо можливості реєстрації.

Розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом б. І Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно [5].

Про відмову в реєстрації реєстратор письмово повідомляє заявника.

Рішення реєстратора яро відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно потребує письмового оформлення.

Після прийняття рішення реєстратором та внесення запису до Реєстру прав на правовстановлювальних документах робиться відмітка (штамп) про реєстрацію відповідних прав, видається витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа

 

Поняття про реєстраційну справу на нерухоме майно, її наповнення та особливості ведення.

На нерухоме майно, ораво власності на яке підлягає реєстрації, відкривається Реєстраційна справа.

Реєстраційна справа містить такі документи:

• заяви про реєстрацію відповідних прав;

- копію розділу Реєстру прав;

- нотаріально засвідчені копії правовстановлювалышх документів, що підтверджують права на нерухоме майно;

- документи, що свідчать про внесення плати за реєстрацію;

- інформацію про видані витяги з Реєстру грав;

- дані технічної інвентаризації;

- інші документи, що є підставою для реєстрації прав.

Документ в Реєстраційній справі розміщуються в порядку їх. надходження і мають послідовну нумерацію.

У разі накопичення в одній Реєстраційній справі великої кількості документів вона може бути розділена на два чи більше томів.

Розділ Реєстру прав та Реєстраційна справа можуть бути закриті на підставі рішення реєстратора прав у разі:

а) знищення об'єкта нерухомого майна за заявою власника майна.

б) поділу або об'єднання об’єктів нерухомого майна.

Закриті реєстраційні справи зберігаються в архіві БТІ в установленому чинним законодавством України порядку.

 

Реєстраційна картка земельної ділянки: перелік відомостей про наявні обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельні сервітути, договори оренди (суборенди) землі та додаткову інформацію і зміни кадастрової інформації.

 

відображаються відомості про скорочені назви типів наявних обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку, земельних сервітутів, договорів оренди (суборенди) землі.

 

відображається код обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку.

 

ідентифікаційний номер, наданий Державною податковою адміністрацією України фізичній особі, або ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності

 

інформація про площу, на яку поширюється дія обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельного сервітуту, або наданої в оренду (суборенду) в гектарах чи у відсотках від загальної площі земельної ділянки з зазначенням символу "%".

 

розмір плати за встановлення земельного сервітуту або орендна плата. Орендна плата за землю, що
зазначена в договорі оренди землі, відображається в залежності від її форми

 

дата початку дії обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельного сервітуту.

 

дата закінчення дії або термін дії (в роках) обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку, земельного сервітуту, договору оренди (суборенди) землі.

 

відомості про підставу встановлення обмеження чи земельного сервітуту, нотаріуса, який
посвідчив договір оренди (суборенди) землі, земельного сервітуту, судовий орган, який прийняв рішення про встановлення земельного сервітуту.

 

відображаються зміни відомостей, що пов'язані з відчуженням або зміною цільового призначення земельних ділянок, чи іншої кадастрової інформації, або позначки про внесення та виправлення помилкових відомостей про земельні ділянки, власника (користувача), орендаря (суборендаря) земельної ділянки.

 

 

 

Поняття нерухомості. Перелік об’єктів нерухомості за чинним законодавством.(лист)

До нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Характеристики: об’єкт, який не можна перемістити без завдання йлму шкоди; об’єкт який має фундамент; об’єкти визначені нерухомістю законодавцем