Позитивні та негативні сторони НЕПУ.

Позитивні та негативні сторони НЕПУ.

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії і ін.). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким.

Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.

Що таке фізіократія? Які особливості притаманні вченню фізіократів?

Физиократия (с греч. - «власть природы») - направление классической политической экономии во Франции, которое центральную роль в экономике отводило сельскохозяйственному производству.

Физиократы подвергали критике меркантилизм, считая, что внимание производства должно быть обращено не на развитие торговли и накопление денег, а на создание изобилия «произведений земли», в чем, по их мнению, заключается подлинное благоденствие нации.

Физиократизм выражал интересы крупного капиталистического фермерства.
Центральные идеи теории физиократии таковы:

Экономические законы носят естественный характер (то есть понятны каждому), и отклонение от них ведет к нарушению процесса производства.

Источник богатства есть сфера производства материальных благ - земледелие. Только земледельческий труд является производительным, так как при этом работают природа и земля.

Промышленность считалась физиократами сферой бесплодной, непроизводящей. Под чистым продуктом они понимали разницу между суммой всех благ и затратами на производство продукта. Этот избыток (чистый продукт) - уникальный дар природы. Промышленный труд лишь изменяет его форму, не увеличивая размера чистого продукта.

Бесплодной считалась и торговая деятельность.

Физиократы проанализировали вещественные составные части капитала, различая «ежегодные авансы», годичные затраты и «первичные авансы», представляющие собой фонд организации земледельческого хозяйства и затрачивающиеся сразу на много лет вперед. «Первичные авансы» (затраты на земледельческое оборудование) соответствуют основному капиталу, а «ежегодные авансы» (ежегодные затраты на сельскохозяйственное производство) - оборотному капиталу.

Деньги не причислялись ни к одному из видов авансов. Для физиократов не существовало понятия «денежного капитала», они утверждали, что деньги сами по себе бесплодны, и признавали лишь одну функцию денег - как средства обращения. Накопление денег считали вредным, поскольку оно изымает деньги из «обращения и лишает их единственной полезной функции - служить обмену товаров.

Физиократы дали определение «первоначальным авансам» (основной капитал) - затраты на земледельческое оборудование и «ежегодным авансам» (оборотный капитал) - ежегодные затраты на сельскохозяйственное производство.

Налогообложение физиократы сводили к трем принципам:

налогообложение является источником дохода;

наличие соотношения между налогами и доходами;

издержки взимания налогов не должны обременять.

 

Поясніть, чому політику Ф. Рузвельта називають «новим курсом»?

На першому місці стоїть сам президент, це людина яка змогла підняти державу із глубокої економічної кризи, підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми, та на скільки це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни). Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого. Важливим був підхід до тої чи іншої справи, пошук методів, котрі б підходили до саме цієї проблеми, та задовольнили максимальну кількість людей. Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво, бо того вимагав стан держави та її економіка. Отже знайдені методи повинні були підходити, бо на переробку не було часу. Найважливішими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади. У ці дні було закладено основу для подальшої реформи.

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути здійсненною, на мою думку, ще задовго до кризи. Але завдяки принципам урядових службовців не була зроблена. Знов таки завдяки президентові, було зроблено законодавчу базу для розвитку цієї галузі. Завдяки цій базі, розвинулись профспілки, які в свою чергу розпочали діяльність по захисту робітників, вплинули на уряд, завдяки чому було встановлено мінімальну заробітну платню та максимальну тривалість робочого дня. Після появи профспілок з’явилась реальна сила, яка могла на законних підставах захищати права робітників. А це дуже важливе досягнення.

Ще хотілося б зазначити вагу деяких зовнішньополітичних дій. Хоча деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди, вони були спрямовані насамперед на захист держави в цілому, та кожного громадянина окремо. Також стосовно зовнішньої політики, хотілося б визначити яку роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР. Налагодження стосунків в деякій мірі пом’якшили відносини між двома великими державами, що в майбутньому зіграло дуже важливу роль. Було заключено договори, націлені на покращення економічних відносин, політичних відносин та в інших напрямках. В економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин.

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно встановлене законодавство. Правові заходи що було впроваджено під час реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для подальшого економічного та політичного розвитку.

 

 

Відкриття морського шляху до Індії

Відкриття Америки

Першу кругосвітню подорож

Великі геогра­фічні відкриття, пов'язані з відкриттям європейцями нових зе­мель і континентів, активним освоєнням інших частин світу, встановленням економічних зв'язків між окремими регіонами Земної кулі. Великі географічні відкриття і період первісного нагрома­дження капіталу складають у часі цілу епоху — приблизно трьохсотрічний період від кінця XV ст. до кінця XVIII ст. Серед Великих географічних відкриттів найважливішими є: подорож португальця Васко да Гама до Індії, завдяки якій уперше прокладено шлях з Європи до Південної Азії; експедиції під керівництвом італійця Христофора Колумба, який у 1492 р. потрапив до Америки; експедиція Фернандо Магеллана у 1519;—1521 рр., що здій­снила першу кругосвітню подорож.

Взагалі епоху Великих відкриттів поділяють на два періоди: перший — іспано-португальський, який включав: відкриття Америки; португальські плавання до Індії та бере­гів Східної Азії, починаючи з експедиції Васко да Гама; іспанські тихоокеанські експедиції XVI ст, від першого навколосвіт­нього плавання Магеллана до експедиції Вільяловоса

 

 

Позитивні та негативні сторони НЕПУ.

Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.

НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.

З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії і ін.). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.

Безперечним успіхом НЕПу було відновлення зруйнованої економіки, причому, якщо врахувати, що після революції Росія втратила багато висококваліфікованих кадрів (економістів, управлінців, виробничників), то успіх нової влади стає ще більшим, стаючи справжньою «перемогою над розрухою». В той же час, відсутність тих самих висококваліфікованих кадрів стала причиною прорахунків і помилок.

Значні темпи зростання економіки, проте, були досягнуті лише за рахунок повернення в буд довоєнних потужностей, адже Росія лише до 1926—1927 року досягла економічних показників довоєнних років. Потенціал для подальшого зростання економіки виявився украй низьким.

Приватний сектор не допускався на «командні висоти в економіці», іноземні інвестиції не віталися, та і самі інвестори особливо не квапилися до Росії через нестабільность, що зберігається, і загрози націоналізації капіталів. Держава ж була нездібна лише зі своїх засобів виробляти довгострокові капіталомісткі інвестиції.

Також суперечливою була ситуація і в селі, де явно гнобилися «куркулі» — найбільш дбайливі і ефективні господарі. У них був відсутній стимул працювати краще. Змусити село збільшувати обсяг виробництва можна було лише переклавши її на колективний спосіб господарювання, що підкоряється централізованому плануванню.