Кримінально-процесуальний Кодекс України ( від статті 237 до статті 449)

Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 237 до статті 449)

Оглавление документа

Кримінально-процесуальний Кодекс України (від статті 237 до статті 449) 1

Розділ третій ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ. 6

Глава 23 ПОПЕРЕДНІЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДДЕЮ... 6

Стаття 237. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді справи. 7

Стаття 240. Порядок попереднього розгляду справи. 7

Стаття 241. Строки попереднього розгляду справи. 7

Стаття 244. Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи. 8

Стаття 245. Призначення справи до судового розгляду. 8

Стаття 246. Повернення справи на додаткове розслідування. 8

Стаття 248. Закриття справи. 9

Стаття 249. Зупинення справи і направлення її за підсудністю.. 9

Стаття 249-1. Повернення справи прокурору. 9

Стаття 251. Особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого 10

Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню суддею в зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду. 10

Стаття 254. Вручення підсудному копії обвинувального висновку і повідомлення про день розгляду справи в суді 11

Стаття 255. Забезпечення права на ознайомлення з матеріалами справи. 11

Стаття 256. Строки призначення справи до розгляду в суді 11

Глава 24 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ.. 12

Стаття 257. Безпосередність, усність судового розгляду. 12

Стаття 258. Незмінність складу суду при розгляді справи. 12

Стаття 259. Запасний народний засідатель. 12

Стаття 260. Головуючий в судовому засіданні 12

Стаття 261. Рівність прав сторін у судовому розгляді 12

Стаття 262. Участь підсудного в судовому розгляді 12

Стаття 263. Права підсудного під час судового розгляду. 13

Стаття 264. Участь прокурора в судовому засіданні 13

Стаття 266. Участь захисника в судовому розгляді 14

Стаття 267. Участь потерпілого в судовому розгляді 14

Стаття 268. Участь цивільного позивача і цивільного відповідача в судовому розгляді 14

Стаття 270. Участь перекладача в судовому розгляді 14

Стаття 270-1. Участь спеціаліста в судовому розгляді 15

Стаття 271. Розпорядок судового засідання. 15

Стаття 272. Заходи, які застосовуються до порушників порядку судового засідання. 15

Стаття 273. Порядок винесення ухвал у судовому засіданні 15

Стаття 274. Обрання, скасування або зміна запобіжного заходу в суді 16

Стаття 275. Межі судового розгляду. 16

Стаття 276. Вирішення питання про нове обвинувачення. 16

Стаття 277. Зміна обвинувачення в суді 16

Стаття 278. Вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи 17

Стаття 279. Вирішення питання про притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві показання, неправильний переклад і неправдивий висновок. 17

Стаття 280. Відкладення і зупинення розгляду справи. 17

Стаття 281. Направлення справи на додаткове розслідування. 17

Стаття 282. Закриття справи. 18

Глава 25 ПІДГОТОВЧА ЧАСТИНА СУДОВОГО ЗАСІДАННЯ.. 18

Стаття 283. Відкриття судового засідання. 18

Стаття 284. Перевірка явки учасників судового розгляду. 18

Стаття 285. Роз’яснення перекладачеві його обов’язків. 18

Стаття 286. Встановлення особи підсудного і часу вручення йому копії обвинувального висновку 19

Стаття 287. Оголошення складу суду і роз’яснення права відводу. 19

Стаття 288. Наслідки неявки підсудного. 19

Стаття 289. Наслідки неявки прокурора, громадського обвинувача, захисника чи громадського захисника. 19

Стаття 290. Наслідки неявки потерпілого. 20

Стаття 291. Наслідки неявки цивільного позивача. 20

Стаття 292. Наслідки неявки свідків і експертів. 20

Стаття 292-1. Допит осіб, які з’явилися в судове засідання, при відкладенні розгляду справи. 20

Стаття 293. Видалення свідків із залу суду. 21

Стаття 294. Роз’яснення прав підсудному. 21

Стаття 295. Роз’яснення прав і обов’язків особам, що беруть участь у справі 21

Стаття 296. Заявлення і розв’язання клопотань. 21

Глава 26 СУДОВЕ СЛІДСТВО.. 22

Стаття 297. Початок судового слідства. 22

Стаття 298. Роз’яснення підсудному суті обвинувачення. 22

Стаття 299. Визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження 22

Стаття 300. Допит підсудного. 22

Стаття 301. Оголошення показань підсудного. 23

Стаття 301-1. Перехід до судових дебатів після допиту підсудного. 23

Стаття 302. Роз’яснення свідкові і потерпілому їх прав та обов’язків. 23

Стаття 303. Допит свідка. 23

Стаття 304. Додатковий і повторний допит свідка. 24

Стаття 305. Право свідка використовувати нотатки. 24

Стаття 306. Оголошення показань свідка. 24

Стаття 307. Допит неповнолітнього свідка. 24

Стаття 308. Допит потерпілого. 25

Стаття 309. Пред’явлення для впізнання. 25

Стаття 310. Проведення експертизи в суді 25

Стаття 311. Допит експерта в суді 25

Стаття 312. Проведення додаткової або повторної експертизи. 26

Стаття 313. Огляд речових доказів. 26

Стаття 314. Огляд і оголошення документів. 26

Стаття 315. Огляд місця події 26

Стаття 315-1. Судові доручення. 26

Стаття 316. Дії суду при встановленні в судовому засіданні неосудності підсудного. 27

Стаття 317. Закінчення судового слідства. 27

Глава 27 СУДОВІ ДЕБАТИ І ОСТАННЄ СЛОВО ПІДСУДНОГО.. 27

Стаття 318. Порядок судових дебатів. 27

Стаття 319. Останнє слово підсудного. 27

Стаття 320. Видалення суду для постановлення вироку. 28

Глава 28 ПОСТАНОВЛЕННЯ ВИРОКУ.. 28

Стаття 321. Постановлення вироку ім’ям держави. 28

Стаття 322. Таємниця наради суддів. 28

Стаття 323. Законність і обгрунтованість вироку. 28

Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку. 28

Стаття 325. Порядок наради суддів. 29

Стаття 326. Відновлення судового слідства. 29

Стаття 327. Види вироків. 29

Стаття 328. Розв’язання цивільного позову. 30

Стаття 329. Забезпечення цивільного позову. 30

Стаття 330. Вирішення питання про речові докази. 30

Стаття 331. Вирішення питання про судові витрати. 30

Стаття 332. Складання вироку. 30

Стаття 333. Вступна частина вироку. 30

Стаття 334. Мотивувальна частина вироку. 31

Стаття 335. Резолютивна частина вироку. 31

Стаття 337. Визначення міри покарання за сукупністю злочинів. 33

Стаття 338. Обчислення строку відбуття покарання. 33

Стаття 339. Підписання вироку і окрема думка. 33

Стаття 340. Окрема ухвала суду першої інстанції 33

Стаття 341. Проголошення вироку. 33

Стаття 342. Звільнення підсудного з-під варти за вироком суду. 34

Стаття 343. Застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили. 34

Стаття 344. Вручення копії вироку засудженому і виправданому. 34

Стаття 345. Надання родичам дозволу на побачення з засудженим.. 34

Стаття 346. Заходи піклування про неповнолітніх дітей і збереження майна засудженого. 34

Розділ четвертий ПРОВАДЖЕННЯ ПО ПЕРЕВІРЦІ ВИРОКІВ, ПОСТАНОВ І УХВАЛ СУДУ.. 35

Глава 29 ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ.. 35

Стаття 347. Судові рішення, на які може бути подана апеляція. 35

Стаття 348. Особи, які мають право подати апеляцію.. 35

Стаття 349. Порядок і строки апеляційного оскарження. 36

Стаття 350. Зміст апеляції 36

Стаття 351. Повідомлення про апеляцію.. 36

Стаття 352. Залишення апеляції без руху і розгляду. 37

Стаття 353. Наслідки порушення строку на апеляційне оскарження та порядок його відновлення 37

Стаття 354. Наслідки подання апеляції 37

Стаття 355. Доповнення, зміна і відкликання апеляції 38

Глава 30 РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ... 38

Стаття 356. Суди, які розглядають справи в апеляційному порядку. 38

Стаття 357. Попередній розгляд справи апеляційним судом.. 38

Стаття 358. Вирішення питань, пов’язаних з підготовкою справи до апеляційного розгляду. 38

Стаття 359. Інші рішення апеляційного суду, які можуть бути прийняті при попередньому розгляді справи. 39

Стаття 360. Строки розгляду справи в апеляційному суді 40

Стаття 361. Виклик до суду апеляційної інстанції 40

Стаття 362. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції 40

Стаття 363. Відновлення судового слідства. 41

Стаття 364. Закриття апеляційного провадження. 41

Стаття 365. Обсяг перевірки справи апеляційним судом.. 41

Стаття 366. Результати розгляду справи в апеляційному суді 41

Стаття 367. Підстави для скасування або зміни вироку чи постанови. 41

Стаття 368. Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства. 42

Стаття 369. Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. 42

Стаття 370. Істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. 42

Стаття 371. Неправильне застосування кримінального закону. 43

Стаття 372. Невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого. 43

Стаття 373. Зміна вироку (постанови) апеляційним судом.. 43

Стаття 374. Скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. 44

Стаття 375. Розгляд справи судом першої інстанції після скасування вироку (постанови) 44

Стаття 376. Закриття справи апеляційним судом.. 45

Стаття 377. Зміст ухвали апеляційного суду. 45

Стаття 378. Вирок (постанова) апеляційного суду. 45

Стаття 379. Складання ухвали, постанови, вироку, оголошення ухвали (постанови) і проголошення вироку апеляційного суду. 46

Стаття 380. Окрема ухвала апеляційного суду. 46

Стаття 381. Звернення до виконання ухвали, вироку, постанови апеляційного суду. 47

Стаття 382. Порядок перевірки ухвал суду і постанов судді 47

Глава 31 КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ.. 47

Стаття 383. Судові рішення, які можуть бути перевірені в касаційному порядку. 47

Стаття 384. Особи, які мають право на касаційне оскарження або внесення касаційного подання 47

Стаття 385. Суди, які розглядають справи в касаційному порядку. 48

Стаття 386. Строки касаційного оскарження і внесення касаційного подання. 48

Стаття 387. Порядок касаційного оскарження і внесення касаційного подання. 48

Стаття 388. Рух справи в касаційній інстанції 49

Стаття 389. Наслідки надходження касаційних скарг чи подання і порядок призначення їх до касаційного розгляду. 49

Стаття 390. Доповнення, зміна і відкликання касаційних скарг і подання. 49

Стаття 391. Особи, які беруть участь у розгляді справи в касаційному порядку. 49

Стаття 392. Строки розгляду справи у касаційному суді 50

Стаття 393. Прийняття касаційним судом нових матеріалів. 50

Стаття 394. Розгляд справи касаційним судом.. 50

Стаття 395. Обсяг перевірки справи касаційним судом.. 50

Стаття 396. Результати розгляду справи судом касаційної інстанції 51

Стаття 397. Недопустимість погіршення становища засудженого чи виправданого. 51

Стаття 398. Підстави для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови. 51

Стаття 399. Обов’язковість вказівок касаційної інстанції 51

Стаття 400. Розгляд справи після скасування вироку, постанови чи ухвали. 52

Стаття 400-1. Закриття справи касаційним судом.. 52

Стаття 400-2. Ухвала касаційного суду. 52

Стаття 400-3. Звернення ухвали до виконання. 52

Глава 32 ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ В ПОРЯДКУ ВИКЛЮЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.. 52

Стаття 400-4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку виключного провадження. 52

Стаття 400-5. Нововиявлені обставини. 53

Стаття 400-6. Строки перегляду судових рішень в порядку виключного провадження. 53

Стаття 400-7. Особи, які мають право поставити питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження. 53

Стаття 400-8. Дії прокурора по відновленню справи в зв’язку з нововиявленими обставинами 54

Стаття 400-9. Порушення питання про перегляд судового рішення в порядку виключного провадження 54

Стаття 400-10. Порядок розгляду справ в порядку виключного провадження. 55

Розділ п’ятий ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ.. 55

Глава 33 ВИКОНАННЯ ВИРОКУ, УХВАЛИ І ПОСТАНОВИ СУДУ.. 55

Стаття 401. Набрання вироком законної сили та його виконання. 55

Стаття 402. Набрання ухвалою і постановою суду законної сили та їх виконання. 56

Стаття 403. Обов’язковість вироку, ухвали і постанови суду. 56

Стаття 404. Порядок звернення вироку до виконання. 56

Стаття 405-1. Порядок виконання закону, який звільняє від покарання або пом’якшує покарання 57

Стаття 406. Зарахування в строк покарання часу перебування засудженого в лікувальній установі 57

Стаття 407. Порядок застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.. 57

Стаття 407-1. Порядок звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. 58

Стаття 408. Звільнення від покарання за хворобою.. 58

Стаття 408-1. Порядок звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку 58

Стаття 408-2. Порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.. 59

Стаття 408-3. Порядок скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. 59

Стаття 409. Суд, що вирішує питання, зв’язані з виконанням вироку. 59

Стаття 410. Порядок заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні 60

Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрмі і переведення з установи виконання покарань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. 61

Стаття 411. Порядок вирішення питань, зв’язаних з виконанням вироку. 61

Стаття 411-1. Порядок застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення. 62

Стаття 413. Визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків. 62

Стаття 414. Порядок розгляду судом клопотання про зняття судимості 63

Стаття 415. Нагляд за законністю виконання вироків та інших судових рішень. 63

Розділ шостий ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ.. 63

Глава 34 ЗАСТОСУВАННЯ ПРИМУСОВИХ ЗАХОДІВ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ.. 63

Стаття 416. Підстави до застосування примусових заходів медичного характеру. 63

Стаття 417. Порядок провадження досудового слідства в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб. 64

Стаття 418. Дії прокурора в справах неосудних або обмежено осудних осіб. 64

Стаття 419. Порядок судового розгляду справ про застосування примусових заходів медичного характеру. 64

Стаття 420. Питання, які вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру. 65

Стаття 421. Рішення суду в справах про застосування примусових заходів медичного характеру 65

Стаття 422. Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру. 65

Стаття 423. Відновлення кримінальної справи щодо особи, до якої були застосовані примусові заходи медичного характеру. 66

Стаття 424. Оскарження ухвали, постанови судді або суду про застосування, скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру або внесення на них подання прокурора. 66

Розділ сьомий ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ.. 66

Глава 35 ПРОТОКОЛЬНА ФОРМА ДОСУДОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ.. 66

Стаття 425. Здійснення провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів 66

Стаття 426. Порядок надіслання матеріалів до суду. 67

Стаття 430. Порушення справи прокурором.. 67

Стаття 431. Розгляд справи в суді 67

Розділ восьмий ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ.. 68

Глава 36 ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ 68

Стаття 432. Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх. 68

Стаття 433. Обставини, що підлягають встановленню в справах про злочини неповнолітніх. 68

Стаття 434. Затримання та взяття під варту неповнолітнього. 68

Стаття 436. Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. 69

Стаття 437. Порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого. 69

Стаття 438. Пред’явлення обвинувачення і допит неповнолітнього обвинуваченого. 69

Стаття 439. Виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме провадження. 69

Стаття 440. Пред’явлення матеріалів справи неповнолітньому обвинуваченому. 70

Стаття 441. Участь законного представника неповнолітнього підсудного в судовому розгляді 70

Стаття 442. Участь у судовому розгляді представників служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх. 70

Стаття 443. Участь у судовому розгляді представників підприємств, установ і організацій. 70

Стаття 444. Видалення неповнолітнього підсудного з залу судового засідання. 71

Стаття 445. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку. 71

Стаття 446. Зміст вироку. 71

Стаття 447. Порядок застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру 71

Стаття 448. Питання, які підлягають вирішенню судом у справах про застосування примусових заходів виховного характеру. 72

Стаття 449. Оскарження ухвали, постанови суду про застосування примусових заходів виховного характеру або внесення на неї подання прокурора. 72

 

Кримінально-процесуальний кодекс України

(від статті 237 до статті 449)

 

(ст.1 - ст.93-1 (1001-05)

(ст.94 - ст.236-6 (1002-05)

 

Стаття 237. Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді справи

У справі, що надійшла від прокурора, суддя з’ясовує щодо кожного з обвинувачених такі питання:

1) чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла;

2) чи немає підстав для закриття справи або її зупинення;

3) чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог цього Кодексу;

4) чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу;

5) чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб.

За клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя з’ясовує також питання про те, чи немає підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред’явлено.

(Стаття 237 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 986-VIII від 30.08.72, Законами N 2464-XII від 17.06.92, N 1483-III від 22.02.2000, в редакції Закону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

(Статтю 238 виключено на підставі Закону N 2533-III

(2533-14) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001)

 

 

(Статтю 239 виключено на підставі Закону N 2533-III

(2533-14) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001)

 

 

Стаття 248. Закриття справи

При наявності обставин, передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.

Копія постанови протягом трьох діб після її винесення надсилається сторонам.

На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скарги до касаційного суду.

(Стаття 248 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1851-IX від 23.03.77, в редакції Закону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III від 12.07.2001)

Стаття 253. Питання, які підлягають вирішенню суддею в зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду

Прийнявши рішення про призначення справи до судового розгляду, суддя вирішує такі питання:

1) про призначення захисника у випадках, коли його участь у справі є обов’язковою;

2) про зміну, скасування або обрання запобіжного заходу;

3) про визнання особи законним представником обвинуваченого, потерпілою, відповідачем, представником потерпілого, позивача, відповідача, якщо рішення про це не було прийняте під час розслідування справи;

4) про визнання потерпілого цивільним позивачем, якщо позов не був заявлений під час розслідування справи;

5) про список осіб, які підлягають виклику в судове засідання, та витребування додаткових доказів;

7) про заходи щодо забезпечення цивільного позову;

8) про виклик у необхідних випадках перекладача;

10) про розгляд справи у відкритому чи закритому судовому засіданні;

11) про день і місце судового розгляду справи;

12) всі інші питання, які стосуються підготовчих до суду дій.

За наявності підстав вважати, що в стадії судового розгляду відповідно до статті 299 цього Кодексу будуть досліджуватися лише деякі докази або вони не будуть досліджуватися взагалі, суддя вправі викликати в судове засідання лише тих осіб чи витребувати лише ті докази, про допит чи дослідження яких надійшли клопотання від учасників судового розгляду.

Суддя не вправі відмовити учасникам судового розгляду у дослідженні в стадії судового розгляду доказів, якщо вони є належними і допустимими.

(Стаття 253 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3780-XII від 23.12.93, N 1381-XIV від 13.01.2000, в редакції Закону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 282. Закриття справи

Якщо під час судового розгляду справи будуть установлені підставі для закриття справи, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 статті 6 і статтями 7, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, своєю мотивованою ухвалою, а суддя — постановою, закриває справу.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу, якщо прокурор відмовився підтримувати державне обвинувачення, а потерпілий не бажає скористатися правом, передбаченим частиною другою статті 267 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою (постановою) закриває справу про злочин, зазначений у частині першій статті 27 цього Кодексу, за примирення сторін чи у зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання без поважних причин.

На ухвалу, постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до апеляційного суду, а якщо справа розглядається по першій інстанції апеляційним судом — касаційні подання чи скаргу до касаційного суду.

(Стаття 282 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX від 23.03.77, N 6834-X від 16.04.84, Законом N 2464-XII від 17.06.92, в редакції Закону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III від 12.07.2001)

Глава 26 СУДОВЕ СЛІДСТВО

Стаття 303. Допит свідка

Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків.

Кожному свідкові перед допитом його по суті задаються питання, щоб з’ясувати його стосунки з підсудним і потерпілим, і пропонується розповісти все те, що йому відомо в справі.

Після того, як свідок розповів усе, що йому відомо в справі, його допитують прокурор, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, підсудний, суддя та народні засідателі.

Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано.

Суд протягом усього допиту свідка учасниками судового розгляду має право ставити йому запитання для уточнення і доповнення відповідей.

Для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд (суддя) за власною ініціативою або за клопотанням прокурора, адвоката чи самого свідка виносить мотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, та надання права учасникам процесу слухати його показання, ставити запитання та слухати відповіді на них.

У разі, коли існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.

Якщо допитати свідка з використанням технічних засобів неможливо, суд (суддя) допитує його у відсутності підсудного. Допитаний свідок видаляється із залу судового засідання.

Після повернення підсудного до залу суду головуючий знайомить його з показаннями свідка і надає йому можливість дати пояснення з цього приводу.

Підсудний і учасники судового розгляду мають право ставити запитання свідкові.

Свідок відповідає на запитання у відсутності підсудного.

Допитані свідки залишаються в залі судового засідання і не можуть покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

(Стаття 303 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)

Стаття 324. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку

Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання підсудного, і які саме;

(Пункт 6 частини першої статті 324 виключено на підставі

Закону N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001)

 

6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

(Пункт 8 частини першої статті 324 виключено на підставі

Закону N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001)

 

7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений;

8) що зробити з майном, описаним для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна;

9) що зробити з речовими доказами, зокрема з грошима, цінностями та іншими речами, нажитими злочинним шляхом;

10) на кого повинні бути покладені судові витрати і в якому розмірі;

11) який запобіжний захід слід обрати щодо підсудного;

12) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України, застосовувати до підсудного примусове лікування;

13) чи необхідно застосувати до підсудного заходи безпеки.

Коли підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, суд вирішує питання, зазначені в пунктах 1-6 цієї статті, окремо по кожному злочину.

Якщо у вчиненні злочину обвинувачується декілька осіб, суд вирішує питання, зазначені в цій статті, окремо щодо кожного з підсудних.

Примусове лікування, передбачене пунктом 12 цієї статті, може бути застосоване лише при наявності відповідного висновку лікувальної установи.

(Стаття 324 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від 10.09.62, N 117-VIII від 30.08.71, Законами N 3132-XII від 22.04.93, N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2670-III від 12.07.2001)

Стаття 327. Види вироків

Вирок суду може бути обвинувальний або виправдувальний.

Обвинувальний вирок і виправдувальний вирок повинні бути судом мотивовані.

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Якщо підсудний визнається винним у вчиненні злочину, суд постановляє обвинувальний вирок і призначає підсудному покарання, передбачене кримінальним законом. Суд постановляє обвинувальний вирок і звільняє засудженого від відбування покарання на підставах, передбачених статтею 80 Кримінального кодексу України. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

Якщо при постановленні виправдувального вироку за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину особа, яка вчинила цей злочин, залишається не виявленою, суд після набрання вироком законної сили виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, винної у вчиненні цього злочину.

(Стаття 327 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII від 30.08.71, Законом N 2670-III від 12.07.2001)

Глава 29 ПОДАЧА АПЕЛЯЦІЙ

Стаття 350. Зміст апеляції

В апеляції зазначаються:

1) назва суду, якому адресується апеляція;

2) особа, яка подає апеляцію;

3) вирок, ухвала чи постанова, на які подається апеляція, і назва суду, який їх постановив;

4) вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на її обгрунтування;

5) прохання особи, яка подає апеляцію;

6) перелік документів, які додаються до апеляції.

При обгрунтуванні прокурором та захисником необхідності зміни чи скасування вироку, ухвали, постанови апеляція повинна містити посилання на відповідні аркуші справи.

Стаття 410. Порядок заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні

(Частину першу статті 410 виключено на підставі Закону

N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001)

 

 

Питання про заміну штрафу покаранням у виді громадських робіт відповідно до частини четвертої статті 53 Кримінального кодексу України, виправних робіт штрафом відповідно до частини третьої статті 57 Кримінального кодексу України, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні відповідно до частини першої статті 62 Кримінального кодексу України, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців відповідно до частини першої статті 58 Кримінального кодексу України вирішується суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає відбуванням покарання, або за клопотанням колективу.

Всі питання, передбачені цією статтею, розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.

Якщо справа розглядається судом за поданням адміністрації установи виконання покарань, погодженим із спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх, суд повідомляє відповідну комісію про час і місце розгляду подання.

Після доповіді в справі суд заслухує пояснення викликаних осіб і висновок прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить постанову.

На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.

(Частину сьому статті 410 виключено на підставі Закону

N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001)

 

(Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII

(117-08) від 30.08.71, N 1851-IX (1851-09) від 23.03.77,

N 6834-X (6834-10) від 16.04.84, Законами N 2464-XII (2464-12)

від 17.06.92, N 4018-XII (4018-12) від 24.02.94, N 2533-III

(2533-14) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,

N 2670-III (2670-14) від 12.07.2001, N 2377-IV (2377-15) від

20.01.2005)

 

Стаття 410-1. Порядок тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи в тюрмі і переведення з установи виконання покарань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання в установі виконання покарань, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з установи виконання покарань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою, вирішуються слідчим або органом дізнання з санкції прокурора Автономної Республіки Крим, області, прокурора міста Києва, а також прирівняних до них прокурорів у випадках залишення або переведення засудженого на строк до двох місяців, з санкції заступника Генерального прокурора України — до чотирьох місяців, а з санкції Генерального прокурора України — до шести місяців.

Якщо тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або переведення його з установи виконання покарань в слідчий ізолятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Силах України необхідно в зв’язку з розглядом справи в суді, ці питання вирішуються судом, в провадженні якого знаходиться справа. (Кодекс доповнено статтею 410-1 згідно з Указом ПВР N 117-VIII від 30.08.71, із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84, Законами N 2857-XII від 15.12.92, N 743-IV від 15.05.2003, N 2377-IV від 20.01.2005)

Стаття 420. Питання, які вирішуються судом у справах про застосування примусових заходів медичного характеру

Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена справа;

2) чи вчинено це діяння особою, щодо якої розглядається справа;

3) чи вчинила особа зазначене діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання;

4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.

(Стаття 420 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III від 12.07.2001)

Стаття 445. Питання, що вирішуються судом при постановленні вироку

При постановленні вироку, крім питань, зазначених у статті 324 цього Кодексу, суд зобов’язаний в разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням чи застосування до нього покарання, не зв’язаного з позбавленням волі, обговорити питання про необхідність призначення неповнолітньому громадського вихователя.

(Стаття 445 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX від 23.03.77, N 6834-X від 16.04.84, в редакції Закону N 2670-III від 12.07.2001)

Стаття 446. Зміст вироку

У вироку в справі неповнолітнього, крім даних, передбачених статтями 333, 334 і 335 цього Кодексу, повинно бути зазначено:

у мотивувальній частині — підстави, з яких суд вважає необхідним призначення громадського вихователя;

у резолютивній частині — про необхідність призначення громадського вихователя у випадках застосування покарання, не зв’язаного з позбавленням волі, або звільнення від покарання з випробуванням відповідно до статті 104 Кримінального кодексу України.

(Стаття 446 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX від 23.03.77, N 6834-X від 16.04.84, Законом N 2670-III від 12.07.2001)

(Статтю 446-1 виключено на підставі Указу ПВР N 6834-X

(6834-10) від 16.04.84)

 

 

Стаття 448. Питання, які підлягають вирішенню судом у справах про застосування примусових заходів виховного характеру

Заслухавши у судовому засіданні думки прокурора і захисника щодо справи, яка надійшла згідно з пунктом 1 статті 232-1 цього Кодексу, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали або постанови, де вирішує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого провадилося досудове слідство;

2) чи винна у цьому діянні особа, щодо якої розглядається справа;

3) який саме примусовий захід виховного характеру з передбачених частиною другою статті 105 Кримінального кодексу України має бути застосовано до цієї особи.