Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про екологічну експертизу

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 8, ст.54)

{Вводиться в дію Постановою ВР N 46/95-ВР від 09.02.95, ВВР, 1995, N 8, ст.55 }

{Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 254-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N4, ст.31 N 1026-V від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 }

{У тексті Закону слова “Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України” та ”Міністерство охорони здоров’я України” в усіх відмінках замінено відповідно словами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів” та ”спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я” у відповідних відмінках, а слова ”народних депутатів” виключено згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000 }

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні

Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. (Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

Стаття 2. Законодавство про екологічну експертизу

Відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України ”Про охорону навколишнього природного середовища” та іншими актами законодавства України.

Стаття 3. Завдання законодавства про екологічну експертизу

Завданням законодавства про екологічну експертизу є регулювання суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави.

Стаття 4. Мета екологічної експертизи

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об’єктах.(експерт займається на конкретній території)

Стаття 5. Основні завдання екологічної експертизи

Основними завданнями екологічної експертизи є:

1) визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

2) організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об’єктів екологічної експертизи;

3) встановлення відповідності об’єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, будівельних норм і правил; (Пункт 3 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

4)оцінка впливу діяльності об’єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, і якість природних ресурсів; (Пункт 4 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

5)оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості та достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; (Пункт 5 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

6)підготовка об’єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

 

Стаття 6. Основні принципи екологічної експертизи

Основними принципами екологічної експертизи є:

1)гарантування безпечного для життя та здоров’я людей навколишнього природного середовища;

2) збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

3) наукова обґрунтованість, незалежність, об’єктивність, комплексність, варіантність, превентивність(своєчасні, необхідні заходи, точні, адекватні), гласність;

4) екологічна безпека, територіально-галузева і економічна доцільність реалізації об’єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

5) державне регулювання;

6) законність.

 

Стаття 7. Об’єкти екологічної експертизи

Об’єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, перед проектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища.

Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об’єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища.

Військові, оборонні та інші об’єкти, інформація про які становить державну таємницю, підлягають екологічній експертизі відповідно до цього Закону та інших спеціальних законодавчих актів України.

(Стаття 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

 

Стаття 8. Загальні вимоги щодо проведення екологічної експертизи

До документації на об’єкти екологічної експертизи додаються обгрунтування щодо забезпечення екологічної безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності з комплексною еколого-економічною оцінкою існуючого чи передбачуваного впливу на стан навколишнього природного середовища, оцінкою екологічного ризику та з альтернативними прогнозними варіантами зменшення цього впливу. (Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

Особи (замовник, майбутній власник), які передають документацію на об’єкти екологічної експертизи, в разі необхідності організують і фінансують проведення додаткових досліджень, пошукових і експертних робіт, забезпечують гласність і враховують громадську думку щодо запланованої чи здійснюваної діяльності, гарантують достовірність попередньої оцінки впливу на навколишнє природне середовище, що відображається в Заяві про екологічні наслідки діяльності. (Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

 

Стаття 9. Суб’єкти екологічної експертизи

Суб’єктами екологічної експертизи є:

1) Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії; (проводить державна екол експертиза)

(Пункт 2 статті 9 виключено на підставі Закону N 1642-III від 06.04.2000)

3) інші державні органи, місцеві Ради і органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства; (проводить державна екол експертиза);

4) громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

5) інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні і фізичні особи, які залучаються до проведення екологічної експертизи;

6) окремі громадяни в порядку, передбаченому цим Законом та іншими актами законодавства .(при необхідності викликані для пояснення деталей, проводить громадська експерт, не є обов’язковою може бути врахована при державній)

Стаття 10. Гласність екологічної експертизи

Замовники екологічної експертизи об’єктів, що в процесі реалізації (будівництва, експлуатації тощо) можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, зобов’язані оголосити через засоби масової інформації про проведення екологічної експертизи у спеціальній Заяві про екологічні наслідки діяльності. (Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)

Еколого-експертні органи чи формування після завершення екологічної експертизи повідомляють про її висновки через засоби масової інформації.

Р о з д і л III

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Р о з д і л IV

Р о з д і л V

Р о з д і л VI

Р о з д і л VIII

Р о з д і л IX

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про екологічну експертизу

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995, N 8, ст.54)

{Вводиться в дію Постановою ВР N 46/95-ВР від 09.02.95, ВВР, 1995, N 8, ст.55 }

{Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1642-III від 06.04.2000, ВВР, 2000, N 27, ст.213 N 254-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, N4, ст.31 N 1026-V від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 }

{У тексті Закону слова “Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України” та ”Міністерство охорони здоров’я України” в усіх відмінках замінено відповідно словами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів” та ”спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров’я” у відповідних відмінках, а слова ”народних депутатів” виключено згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000 }

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Екологічна експертиза в Україні

Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки. (Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1642-III від 06.04.2000)