Вимоги щодо структурних елементів робіт

 

2.3.1. Титульний аркуш роботи. Титульний аркуш роботи містить:

– повне найменування інституту;

– найменування кафедри, де виконана робота;

– назву роботи;

– прізвище, ім'я, по батькові автора, освітньо–кваліфікаційний рівень, на який претендує здобувач (для кваліфікаційних робіт);

– науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника (керівника) та консультантів (за необхідності);

– місто і рік написання роботи;

– тощо.

Приклади оформлення титульних аркушів наведено в додатку А.

2.3.2. Реферат. Реферат призначений для попереднього ознайомлення з роботою. Він в стислій, інформативній формі повинен відображати суть виконаного дослідження та містити конкретні відомості про одержані результати і висновки відносно можливих областей їх застосування.

Реферат повинен містити (в послідовності):

– відомості про обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків та джерел згідно з переліком посилань (включаючи і дані додатків);

– текст реферату;

– перелік ключових слів.

Текст реферату повинен відбивати подану в роботі інформацію і, як правило, у такій послідовності:

– об’єкт дослідження або розроблення;

– предмет дослідження;

– мета роботи;

– методи дослідження;

– апаратура (якщо вона застосовується);

– результати досліджень (результати розробок) та їх новизна;

– основні конструктивні та технологічні характеристики;

– галузь застосування;

– значення роботи та висновки.

Реферат повинен містити не більш 500 слів і розміщуватися на одній сторінці.

Перелік ключових слів містить від 5 до 15 слів (словосполучень), надрукованих великими літерами в називному відмінку в рядок через коми.

Реферат повинен бути написаний для кваліфікаційних робіт трьома мовами: українською, російською та англійською (німецькою або французькою).

Приклади оформлення рефератів наведено в додатку Б.

2.3.3. Зміст. Зміст розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків, додатків, переліку посилань (списку використаної літератури) тощо.

Приклад оформлення змісту наведено в додатку В.

2.3.4. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів. Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва наводять скорочення, справа - їх детальне розшифрування.

Приклад оформлення переліку наведено в додатку Г.

2.3.5. Вступ. У вступі розкривається сутність і стан наукової проблеми (завдання), її значущість, підстави та вихідні дані для розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подається загальна характеристика роботи в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Достатньо кількома реченнями висловити головне - сутність проблеми або наукового завдання.

Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи та завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета досліджень повинна бути узгоджена з предметом і об’єктом, а також передбачати очікувані результати досліджень.

Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, оскільки ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна (новизна) одержаних результатів. Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих студентом особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку).

Практичне значення одержаних результатів. У роботі, яка має теоретичне значення, треба подати відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації, як їх використати. Відзначаючи практичну цінність здобутих результатів, необхідно подати інформацію про ступінь їх готовності до використання або масштабів використання.

Необхідно також надати пропозиції щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв організацій, в яких здійснена (або може бути здійснена) реалізація а також форми реалізації.

2.3.6. Основна частина. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки основного тексту.

У кінці кожного розділу формулюють короткі висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

У розділах основної частини подають:

– огляд навчальної, наукової та технічної літератури за темою, вибір напрямів досліджень та постановку задачі на дослідження;

– відомості про проведені теоретичні та експериментальні дослідження;

– експериментальну частину, виклад загальної методики та основних методів досліджень;

– аналіз і узагальнення результатів досліджень.

В огляді наукової, технічної та навчальної літератури наводяться основні етапи розвитку наукових досліджень за тематикою роботи. Стисло, критично висвітлюючи роботи, що аналізуються, необхідно вказати на ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини роботи. Можливо рекомендувати такий типовий план огляду літератури:

– загальна характеристика об'єкта та предмета досліджень, значення їх в науці та промисловості, актуальність поставлених завдань;

– класифікація основних напрямків досліджень в даній галузі;

– результати основних напрямків досліджень по їх класифікації.

Для теоретичних досліджень необхідно описати методики досліджень, що застосовуються. Для експериментальних досліджень необхідно описати методи, схеми досліджень та їх основні результати. Необхідно також провести критичний аналіз цих матеріалів з зауваженнями та пропозиціями.

У другому розділі, як правило, обґрунтовується вибір напрямку досліджень, наводяться методи вирішення задач і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення досліджень. У теоретичних роботах розкривають методи розрахунків, гіпотези, що розглядають, в експериментальних – принципи побудови, технологічні та інші характеристики розроблених завдань.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить урозроблення проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних робіт, обґрунтування потреби в подальших дослідженнях.

В основній частині наводять також вимоги техніки безпеки та екологічної безпеки (для експериментальних робіт). В цьому підрозділі описують властивості речовин, що були використані, їх дію на організм людини та навколишнє середовище, вимоги безпеки при роботі приладів та обладнання тощо.

2.3.7. Висновки. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки та практики.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), їх практичний аналіз та порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити також на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

2.3.8. Список використаних джерел. Список використаних джерел наводять у кінці роботи, починаючи з нової сторінки, під назвою «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ».

2.3.9. Додатки. Для повноти сприйняття роботи до додатків за необхідності доцільно вносити допоміжний матеріал:

– проміжні математичні доведення, формули та розрахунки;

– таблиці допоміжних цифрових даних;

– протоколи та акти випробувань, акти про впровадження, розрахунки економічного ефекту;

– інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв'язання задач на персональних електронно – обчислювальних машинах (ПЕОМ), розроблених у роботі;

– допоміжні ілюстрації.

 

Графічні матеріали

 

Особливості щодо виконання графічної частини роботи встановлюється випускаючою кафедрою. Як правило, обсяг графічної частини, повинен складати 6-8 аркушів формату А1. Їх оформлення повинно відповідати вимогам «Єдиної системи конструкторської документації» (ДСТУ ГОСТ 2.001-2006, 2.051:2006, 2.052:2006, 2.053:2006, 2.104:2006, ГОСТ 2.002-72, 2.004-88, 2.101-68, 2.103-68, 2.105-95, 2.106-96, 2.109-73, 2.111-68, 2.113-75, 2.114-95, 2.118-73, 2.119-73, 2.120-73, 2.123-83, 2.124-85, 2.125-88, 2.201-80).

 

 

Правила оформлення РобІТ

Загальні положення

Роботу оформляють на одному боці білого паперу формату А4 розміром 210 мм 297 мм. За необхідності допускається використання аркушів формату А3 розміром 297 мм 420 мм.

Роботу виконують машинним способом (за допомогою ПЕОМ), а для виведення інформації використовуються друкувальні (принтери) та інші графічні пристрої.

Для виконання роботи використовують текстовий редактор Microsoft Word, табличний процесор Excel та шрифт Times New Roman 14 пт з міжстрочним друкуванням через півтора інтервали.

Текст роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 25 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє - 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Як виняток, в роботі допускається вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту рисунка, таблиці). Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Роздруковані на ПЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними), їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів», «ВСТУП», назви розділів, «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів та підпунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Наприклад:

2.1 Загальні положення. Кваліфікаційна робота (проект) — це індивідуальне завдання науково-дослідного, творчого чи технологічного характеру, яке виконується студентом на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань …..

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту та підпункту) та текстом повинна дорівнювати 3 - 4 інтервалам (2 строки).

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам (приблизно 1,25 см).

Не допускається розміщення назви розділу, підрозділу, а також пункту, підпункту в нижній частині строки, якщо після неї розміщено всього один рядок тексту.

Для написання роботи (проекту) слід користуватись державною мовою.

Робота має бути написана абсолютно грамотно, чіткою і зрозумілою мовою. Текст необхідно розбивати на абзаци, які складаються з декількох логічно зв’язаних між собою речень. Здебільшого використовують минулий час, при цьому автор має користуватися першою особою множини. Наприклад, «ми гадаємо, що…».

При згадуванні в тексті прізвища авторів їх ініціали розміщують перед прізвищем. Посилання на наукові, технічні та інші літературні джерела слід давати згідно «Список використаних джерел» з виділенням цих номерів у квадратних лапках, наприклад, «.. у роботах [2,7] визначені шляхи…».

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Наприклад:

Цитата в тексті: «…у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [2][1]», а відповідне подання виноски приведено в кінці цієї сторінки.

Посилання на ілюстрації в роботі вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис.1.2».

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці в роботі повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл.1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див.табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Коли в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Загальні вимоги до цитування такі:

– текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

– цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

– кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

– при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

– якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Приклад оформлення сторінки основної частини тексту роботи наведено в додатку Д.

 

Скорочення

У роботі слід використовувати лише терміни, рекомендовані існуючими нормативними документами. Скорочення слів і абревіатури також повинні бути загальноприйнятими.

У роботі дозволено вживати:

– загальноприйняті скорочення:

«див.» – дивись;

«номін.» – номінальний;

«гран. відх.» – граничний відхил;

– скорочення:

«абс.» – абсолютний;

«відн.» – відносний, які вживають із числовими значеннями;

– скорочення, установлені в самій роботі.

Замість скорочень «і т.д.» (і так далі), «і т.ін.» (і таке інше), «подібні» –в роботі необхідно використовувати термін «тощо».

Якщо в роботі прийнято особливу систему скорочування слів або назв, її подають у розділі «Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів». Повний запис лексеми, що скорочується чи словосполуки треба наводити тоді, коли її вперше згадують у тексті, після неї в дужках подають її скорочення (абревіатуру), у подальших згадуваннях рекомендовано вживати прийняте скорочення без відмінкових закінчень. Якщо відсутність відмінкових закінчень спричинює неоднозначне розуміння положення роботи, лексему, що скорочується чи словосполуку подають повністю.

Переліки

При необхідності, в роботі можуть бути наведені переліки. Поряд з переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Наприклад:

Види стандартизації:

а) міжнародна;

б) національна:

1) національна;

2) організацій;

в) регіональна.

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.