Словник основних термінівтрудового права

Безробітні – працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів через відсутність належної роботи, зареєстровані в Державній службі зайнятості, справді шукають роботу і здатні приступити до праці.

Вахтовий режим роботи – особлива форма організації робіт, специфіка якої полягає у використанні трудових ресурсів поза місцем їх постійного перебування за умови, коли не може бути забезпечене щоденне повернення працівників до місця проживання.

Відпустка – встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році, із оплатою або без оплати їх з збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Відсторонення працівника від роботи – тимчасове усунення працівника від виконання роботи за рішенням уповноважених на це органів, як правило, з одночасним припиненням виплати заробітної плати, яке може мати місце тільки у випадках, встановлених законодавством.

Вихідна допомога – грошова сума, що виплачується одноразово у встановлених законодавством про працю випадках у разі припинення трудового договору.

Внутрішній трудовий розпорядок – врегульована нормами трудового права система відносин, що складається всередині трудового колективу підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, при виконанні виробничих завдань і яка забезпечує здійснення суб'єктивних прав та виконання обов'язків усіма учасниками трудового процесу.

Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права, що призначені регулювати трудові та інші суспільні відносини, пов'язані із застосуванням і організацією найманої праці.

Дисципліна праці – сукупність нормативно-правових приписів, які регулюють обов'язки сторін трудових правовідносин, спрямованих на забезпечення належного процесу праці.

Дисциплінарна відповідальність – обов'язок порушника трудової дисципліни при терпіти негативні наслідки правового, організаційного чи матеріального характеру.

Дисциплінарне стягнення – заходи правового впливу до порушників трудової дисципліни, що зобов'язують їх при терпіти негативні правові наслідки.

Дисциплінарний проступок – протиправне, винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків.

Зайнятість — діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі

Заміщення – це виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Заробітна плата – винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконаної роботи, а також виплати компенсаційного та стимулюючого характеру.

Зміст трудових правовідносин – обсяг взаємних суб'єктивних трудових прав та обов'язків учасників трудових правовідносин.

Індексація заробітної плати – встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодувати їм подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індивідуальні трудові спори – неврегульовані суперечності між роботодавцем та працівником з питань застосування законів та інших нормативно-правових актів про працю, колективного договору, угоди, а також умов трудового договору (контракту), про які заявлено у відповідний юрисдикційний орган.

Кваліфікація – ступінь та вид професійної підготовки, необхідні для виконання певного роду роботи.

Колективний договір – угода, яка укладається для узгодження інтересів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і виборними органами первинних профспілкових організації, а в разі їх відсутності – представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони, яка містить зобов'язання сторін щодо врегулювання трудових, виробничих ті інших соціально-економічних відносин та нормативні положення, які встановлюють умови праці, її оплату, режими робочого часу та часу відпочинку тощо, а також додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Колективні трудові спори (конфлікти) – неврегульовані суперечності між працівниками та роботодавцями з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю.

Комісія по трудових спорах – орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях між працівниками, з одного боку, і роботодавцем – з другого, за винятком спорів, які згідно із законом підлягають розглядові безпосередньо в судах.

Контракт – особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися за угодою сторін.

Локальні нормативні акти про працю – прийняті в установленому порядку на підприємстві, в установі, організації правила загальнообов'язкової поведінки працівників та роботодавців, що регулюють відносини у сфері праці.

Матеріальна відповідальність – обов'язок працівника відшкодувати майнову шкоду, яку він спричинив винними протиправними діями (бездіяльністю) власнику підприємства, установи, організації або роботодавцю – фізичній особі, з якими він перебуває в трудових правовідносинах у порядку та в розмірах, встановлених трудовим законодавством.

Метод трудового права – сукупність засобів, прийомів, способів юридичного впливу на поведінку учасників відносин у сфері праці.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства – функція, яка здійснюється спеціально уповноваженими державними органами, а також громадськими організаціями з метою запобігання та припинення правопорушень у сфері праці.

Надурочні роботи – роботи понад встановлену тривалість робочого часу, які виконуються за розпорядженням роботодавця або з його відома у випадках, встановлених законодавством.

Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках неможливості нормування трудового процесу.

Обмежена матеріальна відповідальність – обов'язок працівника відшкодувати шкоду, яку він спричинив роботодавцю в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробітку.

Оплата праці – встановлена угодою сторін (не нижче державного мінімуму) та передбачена колективними договорами, угодами систематична винагорода працівника за виконану роботу згідно трудового договору.

Охорона праці – система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Переведення на іншу роботу – доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеним трудовим договором.

Переміщення – доручення працівникові роботи в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовлених трудовим договором, але на іншому робочому місці чи структурному підрозділі в тій же місцевості, іншому механізмі або агрегаті на тому ж підприємстві.

Підстави виникнення трудових правовідносин – передбачені нормами права юридичні факти: правомірні, узгоджені, усвідомлені дії роботодавця і фізичної особи, яка влаштовується на роботу, що виражають їх вільне волевиявлення та спрямовані на встановлення трудових правовідносин між ними.

Підходяща робота – робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій же місцевості, де він проживає.

Повна матеріальна відповідальність – обов'язок працівника відшкодувати шкоду, яку він спричинив роботодавцю в повному розмірі шкоди.

Порядок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності – процедурні дії роботодавця, пов'язані з одержанням письмового пояснення від працівника з приводу порушення ним трудової дисципліни, вивченням обставин здійснення працівником дисциплінарного проступку, додержанням строків накладення дисциплінарного стягнення та строків ознайомлення працівника із застосованим до нього дисциплінарним стягненням.

Посада – службове становище працівника, зумовлене колом його прав і обов'язків та характером відповідальності.

Працевлаштування – комплекс організаційних, економічних і правових заходів щодо забезпечення громадян оплачуваною роботою на основі трудових договорів, а також процес пошуку підходящої роботи, підготовки до неї та влаштування на відповідну роботу.

Працівник – громадянин України чи іноземний громадянин або особа без громадянства, що перебуває в трудових відносинах із роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію.

Предмет трудового права – сукупність трудових відносин та інших суспільних відносин, пов'язаних з організацією та застосуванням найманої праці, що передують трудовим відносинам, супроводжують їх або приходять їм на заміну.

Примирна комісія – орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольняти сторони колективного трудового спору (конфлікту) та який складається з представників сторін.

Принципи трудового права – загальновизнані вихідні положення, що визначають його сутність, зумовлюють єдність правового регулювання та закономірності розвитку системи норм трудового права.

Прогул – відсутність працівника на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами, за родом їх професійної (трудової)діяльності (навчання).

Професія – рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, що дають можливість здійснювати роботу в певній сфері суспільного виробництва.

Режим робочого часу – розподіл робочого часу в межах доби або іншого календарного періоду.

Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка надає роботу фізичній особі на підставі трудового договору.

Робоча зміна – тривалість робочого часу (в годинах та хвилинах) протягом доби, згідно з графіком (розпорядком)роботи.

Робочий тиждень – встановлена законом норма тривалості робочого часу впродовж календарного тижня.

Робочий час – проміжок календарного часу, протягом якого працівник, згідно з законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обов'язки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи роботодавця.

Сезонні роботи – роботи, які в силу природних чи кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), котрий не перевищує шести місяців.

Система трудового права – структура взаємопов'язаних норм, які регулюють відособлену сферу суспільних відносин, що виникають із застосування найманої праці в суспільному житті.

Систематично порушуючи трудову дисципліну працівники – ті, хто мають дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили дисципліну знову.

Системи оплати праці – засоби обчислення винагороди за працю, встановленої законодавством та локальними нормативними актами, згідно з її витратами та результатами.

Система трудового права – об'єктивно необхідне поєднання норм трудового прав з їх одночасним внутрішнім розподілом на взаємопов'язані та взаємодіючі правові інститути,що відображають реально існуючу систему відносин по участі у суспільній праці, а також пов'язані з нею наглядово-контрольні і процесуальні відносини.

Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Спеціальність – сукупність набутих шляхом спеціальної підготовки та досвіду роботи знань, умінь, навичок, необхідних для виконання певного виду трудової діяльності в межах певної професії.

Страйк – тимчасове колективне добровільне припинення роботи (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) працівниками підприємства, установи, організації(структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

Суб'єкти трудового права – учасники трудових та інших суспільних відносин, пов'язаних із застосуванням і організацією найманої праці, які мають суб'єктивні права й обов'язки:працівники і власники підприємств або уповноважені ними особи, профспілкові організації, трудові колективи; соціальні партнери; органи з розгляду трудових спорів.

Сумісництво – виконання працівником крім своєї основної роботи іншої регулярної оплачуваної, на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи за наймом.

Суміщення професій (посад) – виконання працівником на тому ж підприємстві, в установі, організації разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) у межах одного і того ж робочого часу з доплатою в розмірах, передбачених колективним договором.

Тимчасові працівники – працівники, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада), – на строк до чотирьох місяців.

Трудова книжка – основний документ про трудову діяльність працівника.

Трудова праводієздатність – здатність працівника мати трудові права та обов'язки, своїми діями набувати їх і самостійно їх реалізовувати.

Трудова функція – угода сторін трудового договору щодо роду роботи, яку зобов'язується виконувати працівник.

Трудове майнове правопорушення – як підстава матеріальної відповідальності полягає у вчиненні працівником дисциплінарного проступку, що спричинив матеріальну шкоду власнику підприємства, установі, організації чи роботодавцю фізичній особі.

Трудовий арбітраж – орган з розгляду колективних трудових спорів, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту).

Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий колектив підприємства – об'єднання фізичних осіб, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на основі трудового договору (контракту).

Трудове правовідношення – двосторонній правовий зв'язок між працівником і роботодавцем, що виникає на підставі трудового договору і зміст якого полягає у сукупності суб'єктивних прав і обов'язків по виконанню працівником за винагороду роботи за певною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку та по створенню належних умов для її виконання й оплаті праці роботодавцем.

Трудові спори – суперечності, які виникають між суб'єктами трудового права з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових умов праці і які передані на розгляд відповідного органу, уповноваженого державою приймати обов'язкові для сторін рішення.

Умови матеріальної відповідальності – пряма дійсна шкода, протиправність поведінки, винні дії працівника, необхідний причинний зв'язок між порушенням обов'язків та шкодою.

Функції трудового права – основні напрями правового впливу на суб'єктів відносин у сфері праці для забезпечення призначення трудового права й законодавства.

Час відпочинку – проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов'язків і який він має право використовувати на свій розсуд.

Щорічна відпустка – час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи і заробітної плати.

САМОСТІЙНА РОБОТА

Самостійна робота – вид позааудиторної роботи студента навчального характеру. Вона спрямована на вивчення програмного матеріалу навчального курсу.

Під час самостійної роботи студент повинен особисто, безпосередньо опрацювати конспекти лекцій, літературу, нормативні акти, судову практику за темами, що виноситься на практичні заняття.

Формами самостійної роботи є:

- виконання домашніх завдань;

- доопрацювання матеріалів лекції;

- робота в інформаційних мережах;

- опрацювання додаткової літератури;

- складання конспектів тем, що виносяться для самостійного вивчення;

- підготовка до контрольних навчальних заходів.

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Мета: допомогти студентам у вивченні трудового права, напрацюванні навичок самостійної роботи з літературою, викладенні теоретичних питань, а також у правильному застосуванні чинного законодавства.

Зміст: ознайомлення з відповідною навчальною літературою, опрацювання рекомендованої літератури, чинного законодавства й практики його застосування, з'ясування формулювання теми та пунктів плану й кола питань, які повинні бути розглянуті.

Вимоги до виконання індивідуальної роботи за видами наступні:

1) курсова робота – загальний обсяг 20-25 рукописних сторінок. Наприкінці роботи – список використаної літератури та нормативних актів. Подається на кафедру. Захист відбувається на кафедрі за участю двох викладачів;

2) реферат – загальний обсяг 12-15 рукописних сторінок. Наприкінці роботи – список використаної літератури та нормативних актів. Подається викладачу, який веде практичні заняття. Захист відбувається відповідно до вимог, які висуває викладач;

3) тези доповіді на студентській науково-практичній конференції – оформляються відповідно до вимог, які висуваються редакцією збірника тез доповідей. Подається науковому керівникові, після його рецензії – до редакції. Зараховується участь у студентській науково-практичній конференції та опублікування тез доповіді;

4) наукова доповідь – загальний обсяг 30 сторінок. Подається науковому керівникові. Слухання відбувається на засіданні гуртка трудового права;

5) стаття в наукових виданнях — оформляється відповідно до вимог, які висуваються редакцією збірника студентських наукових праць. Подається науковому керівникові, після його рецензії — до редакції. Зараховується опублікування статті;

6) участь у конкурсі студентських наукових робіт —робота оформляється відповідно до вимог оргкомітету конкурсу та подається на конкурс з рецензією наукового керівника.

ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ

1. Предмет трудового права.

2. Метод трудового права.

3. Джерела трудового права України.

4. Основні принципи трудового права.

5. Система трудового права і система законодавства про працю.

6. Суб'єкти трудового права.

7. Трудові правовідносини.

8. Правове регулювання зайнятості та працевлаштування.

9. Соціальне партнерство та його правові форми.

10. Трудовий договір: поняття, зміст, порядок укладення.

11. Контракт як вид трудового договору.

12. Правове регулювання змін трудового договору.

13. Правове регулювання припинення трудового договору.

14. Правове регулювання робочого часу.

15. Правове регулювання часу відпочинку.

16. Правове регулювання оплати праці.

17. Правове забезпечення дисципліни праці.

18. Матеріальна відповідальність працівників за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації.

19. Трудові спори.

20. Охорона праці.

21. Поняття і види трудових спорів, причини їх виникнення.

22. Колективні трудові спори: предмет, сторони, порядок вирішення.

23. Поняття страйку та порядок його проведення.

10. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИДО ІСПИТУ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ"ТРУДОВЕ ПРАВО "

1. Трудове право як самостійна галузь права. Його місце в системі права України.

2. Предмет трудового права.

3. Метод трудового права.

4. Функції трудового права.

5. Система трудового права і система законодавства про працю.

6. Джерела трудового права.

7. Конституція України як правова засада регулювання соціально-трудових відносин Єдність і диференціація правового регулювання трудових відносин.

8. Загальне та спеціальне законодавство про працю.

9. Акти міжнародних організацій як джерела трудового права.

10. Значення рішень Конституційного Суду України та постанов Пленуму Верховного Суду України для правового регулювання трудових відносин.

11. Оціночні поняття в законодавстві про працю.

12. Суб'єкти трудового права.

13. Поняття права на працю та його гарантії відповідно до Конституції України та законодавства про працю.

14. Поняття та зміст трудових правовідносин.

15. Права профспілок в сфері соціально-трудових відносин.

16. Захисна функція профспілок та форми її реалізації.

17. Колективно-договірне регулювання соціально-трудових відносин.

18. Зміст колективного договору та порядок його укладення.

19. Угоди між соціальними партнерами як джерела трудового права.

20. Поняття безробітного. Його правовий статус.

21. Загальний порядок прийняття на роботу. Заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.

22. Поняття трудового договору та його відмінності від суміжних цивільно-правових договорів, пов'язаних з працею.

23. Зміст трудового договору.

24. Місце роботи та робоче місце як умова трудового договору.

25. Форма і строк трудового договору.

26. Трудова функції (професія, спеціальність, посада, кваліфікація) як умова трудового договору.

27. Випробування при прийнятті на роботу.

28. Контракт як особлива форма трудового договору. Сфера його застосування.

29. Поняття, види і порядок переведення на іншу роботу.

30. Істотні умови праці: їх поняття, порядок зміни і правові наслідки.

31. Переміщення і його відмінності від постійного та тимчасового переведення на іншу роботу.

32. Сумісництво посад і його відмінності від суміщення професій і заміщення відсутнього працівника.

33. Особливості правового регулювання праці сезонних і тимчасових працівників.

34. Особливості правового регулювання праці жінок.

35. Особливості правового регулювання праці неповнолітніх.

36. Правове регулювання службових відряджень.

37. Відсторонення працівника від роботи та його відмінності від розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

38. Загальна характеристика підстав припинення трудового договору.

39. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника та його відмінності від припинення трудового договору за угодою сторін.

40. Розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є стороною трудового договору.

41. Підстави і порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за підставами, передбаченими п. 1 ст. 40 КЗпП України.

42. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі та відмовою або скасуванням допуску до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП).

43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за систематичне невиконання працівником без поважних причин трудових обов'язків (п. 3 ст. 40 КЗпП).

44. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП).

45. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (п. 5 ст. 40 КЗпП).

46. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40КЗпП).

47. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі появи працівника на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП).

48. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у разі вчинення працівником за місцем роботи розкрадання (п. 8 ст. 40 КЗпП).

49. Розірвання трудового договору за одноразовий грубий проступок (п. 1 ст. 41 КЗпП).

50. Розірвання трудового договору у разі винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах,нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (п. 1-1 ст. 41 КЗпП).

51. Розірвання трудового договору за втратою довір'я(п. 2 ст. 41 КЗпП).

52. Розірвання трудового договору за аморальний проступок (п.З ст. 41 КЗпП).

53. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

54. Строки розрахунку при звільненні. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

55. Вихідна допомога: випадки її виплати і розміри.

56. Трудова книжка працівника.

57. Поняття і види робочого часу. Порівняльна характеристика видів робочого часу.

58. Робота понад встановлену тривалість робочого часу (надурочні роботи, чергування).

59. Режими робочого часу.

60. Право працівника на відпочинок і гарантії його реалізації. Види часу відпочинку.

61. Поняття, види часу відпочинку та його регулювання у трудовому законодавстві.

62. Відпустки працівників: поняття і види.

63. Поняття заробітної плати та її відмінності від гарантійних та компенсаційних виплат.

64. Методи регулювання заробітної плати.

65. Мінімальна заробітна плата. Індексація заробітної плати.

66. Тарифна система оплати праці.

67. Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати.

68. Обмеження відрахувань із заробітної плати.

69. Поняття трудової дисципліни і засоби її забезпечення.

70. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.

71. Заохочення за успіхи в роботі, їх види та порядок застосування.

72. Поняття і види дисциплінарної відповідальності. її правове регулювання.

73. Дисциплінарна відповідальність за спеціальними законами, статутами і положеннями про дисципліну.

74. Стягнення за порушення трудової дисципліни; порядок їх застосування.

75. Поняття матеріальної відповідальності працівників та її відмінності від майнової цивільно-правової відповідальності.

76. Поняття, функції та види матеріальної відповідальності.

77. Підстава і умови матеріальної відповідальності працівників.

78. Випадки повної матеріальної відповідальності.

79. Визначення розміру і порядок покриття шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації.

80. Колективна матеріальна відповідальність.

81. Охорона праці як інститут трудового права.

82. Навчання з питань техніки безпеки. Види інструктажу.

83. Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах, організаціях.

84. Поняття і види трудових спорів. Організація комісій по трудових спорах, її компетенція.

85. Порядок і строки розгляду трудових спорів в комісіях по трудових спорах.

86. Індивідуальні трудові спори, що розглядаються безпосередньо в судах.

87. Колективні трудові спори: предмет, сторони, момент виникнення.

88. Порядок вирішення колективних трудових спорів.

89. Поняття страйку і правове регулювання його проведення.

90. Нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ

Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни виставляється у відомості та в залікову книжку згідно з такою шкалою:

Oцінка за шкалою ЕСТS	ВИЗНАЧЕННЯ	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за 100-бальною шкалою, що використовується в НЮАУ
А	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок		90-100
В	ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками		80-89
C	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю значних помилок	75-79
D	ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі значною кількістю недоліків		70-74
Е	ДОСТАТНЬО — виконання задовольняє мінімальні критерії	60-69
FХ	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим. як перескласти		35-59
F	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота, обов'язковий повторний курс	1-34

Розподіл балів за модулями

Модуль І (обов'язковий) поточне тестування	Модуль II (факультативний) індивідуальна робота	Сума балів за модулі	Підсумковий іспит	Сума загальна (два модулі й іспит)
ЗМ 1 5-9	ЗМ 2 5-11	ЗМ 3 5-10	ЗМ 4 5-10	4-10	20-50	1-50	21-100