Європейський інвестиційний банк

1. Рік створення;

Створений у 1958 році

2. Організаційна структура;

Руководящие органы Европейского инвестиционного банка — Совет управляющих, Директорат и Правление. В Совет управляющих входят министры финансов стран ЕС. Он определяет общую кредитную политику, рассматривает и утверждает годовые балансы, вносит изменения в уставный капитал. Директорат принимает решение о предоставлении кредитов и гарантий при привлечении средств, установлении процентных ставок. Оперативное руководство осуществляют президент и пять его заместителей.

3. Мета діяльності;

державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Штаб-квартира розташована в місті Люксембург

з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць і становить 163,7 млрд. євро.

4. Держави – учасниці;

Місце України у зазначеній МЕО.

ОЕСР

1. Рік створення;

Установа виникла у 1948 як Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС)

Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD) — міжнародна організація, що об'єднує 34 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.

 

Організація об'єднує 34 найбільш економічно розвинених країн світу — більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена у Парижі (Франція)

2. Організаційна структура;

3. Мета діяльності;

ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найбільш ефективними засобами ОЕСР.

 

Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.

4. Держави – учасниці;

ОЕСР — це товариство «багатих» країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є поділ принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.

 

Ядром цієї організації спочатку стали країни Європи та Північної Америки. Нині до ОЕСР входять: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія,Естонія, Іспанія, Ісландія, Ірландія, Італія, Ізраїль, Канада, Корея, Люксембург, Мексика, Німеччина, Норвегія, Нова Зеландія, Нідерланди, Польща, Португалія, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Чилі, Швейцарія, Швеція та Японія.

Місце України у зазначеній МЕО.

G 8

1. Рік створення;

Концепція створення форму найбільших у світі індустріалізованих демократичних держав виникла після нафтової кризи 1973 року та подальшого глобального спаду. У 1974 Сполучені Штати сформували Бібліотечну Групу, неформальну зустріч керівників фінансових відомств Сполучених Штатів, Західної Німеччини, Японії та Франції для обговорення економічних проблем.

 

У 1975 французький президент Валері Жискар д'Естен запросив очільників урядів Західної Німеччини, Італії, Японії, Великобританії та Сполучених Штатів до саміту в Рамбульє і запропонував регулярні зустрічі. Учасники погодились на щорічні зустрічі, організовані керівництвом, яке щорічно змінюється по циклу. Це формування отримало назву Велика Шістка, або Група Шести (G6). На саміті в Пуерто-Ріко 1976 року за пропозицією президента США Джеральда Форда та канцлера Німеччини Гельмута Шмідта до групи приєдналася Канада, що змінило назву організації на Велика Сімка (Група Семи, G7). З 1977 зустрічі також відвідували представники Європейського Економічного Союзу.

 

У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. З саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати більш повну участь починаючи з 1997, коли група отримала свою сучасну назву Велика Вісімка (Група Восьми або G8).

2. Організаційна структура;

Велика Вісімка (G8) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, таких як ООН чи Світовий Банк. Група G8 не має постійного секретаріату чи кабінетів для своїх учасників. Після самміту Великої Вісімки 2008 року група могла б змінити назву на G9, оскільки президент Єврокомісії брав участь як рівний учасник у всіх заходах самміту.

 

Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посередині року. У 2008 році президентом групи є Японія, 2009 року це право перейде до Італії.

3. Мета діяльності;

4. Держави – учасниці;

група із восьми розвинутих країн світу США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада та Росії, лідери яких регулярно зустрічаються для обговорення спільних економічних проблем і намагаються узгоджувати свою економічну політику.

Місце України у зазначеній МЕО.

Економічна комісія ООН для Європи (ЄЕК)

1. Рік створення;

Європейська економічна комісія Організації Об'єднаних Націй (ЄЕК ООН) — одна з 5 регіональних комісій ООН, що входить в систему допоміжних органів Економічної і соціальної ради ООН.

 

Європейська економічна комісія була заснована 1947 року Економічною і соціальною радою ООН (ЕКОСОР) з метою розвитку економічної діяльності і зміцнення економічних зв'язків усередині регіону ЄЕК ООН, а також між цим регіоном і рештою світу.

2. Організаційна структура;

З 19 грудня 2008 року Виконавчим секретарем ЄЕК є Ян Кубіш (Ján Kubiš), громадянин Словаччини [1].

 

Раніше, виконавчим секретарем ЄЕК з січня 2006 р. був Марек Белка (Польща). У зв’язку з переходом Марека Белки на посаду директора європейського департаменту МВФ, з листопада 2008 року виконуючим обов’язки Виконавчого Секретаря ЄЕК призначено Паоло Гарону (громадянина Італії).

 

Вищим органом ЄЕК є Сесії Комісії, які, починаючи з 2007 р., відбуватимуться на дворічній основі. У період між Сесіями, керівництво ЄЕК здійснює Виконавчий комітет, до складу якого входять представники країн-членів та керівництво Секретаріату Комісії. У ході сесії Комісія обирає Голову та трьох заступників Голови, які складають Бюро ЄЕК. Протягом 2002-03 рр., 2006—2007 рр., а також на період 2007—2009 рр., заступником Голови ЄЕК обрано Постійного представника України у Женеві.

3. Мета діяльності;

навколишнє середовище;

транспорт; статистика;

розвиток торгівлі, промисловості і підприємництва;

економічний аналіз;

енергетика;

лісоматеріали;

населені пункти.

4. Держави – учасниці; 56 государств-членов ЕЭК ООН

5. Місце України у зазначеній МЕО.

Україна, як правонаступниця УРСР, є однією із держав засновниць ЄЕК. С 1947

ТРІМС

1. Рік створення;

2. Організаційна структура;

3. Мета діяльності;

4. Держави – учасниці;

Місце України у зазначеній МЕО.

ТРІПС

Соглашение по торговым аспектам прав интеллектуальной собственности (ТРИПС) или Соглашение ТРИПС (англ. Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights, сокращенно TRIPS) - международное соглашение, входящее в пакет документов о создании Всемирной торговой организации. Соглашение устанавливает минимальные стандарты для признания и защиты основных объектов интеллектуальной собственности. Это соглашение было принято в ходе Уругвайского раунда Генерального соглашения по тарифам и торговле (ГАТТ) в 1994 году.

 

Соглашение ТРИПС открывает возможность для использования высокоэффективных механизмов разрешения спорных вопросов, имеющихся в ВТО, применительно к интеллектуальной собственности. Эти механизмы предусматривают возможность применения мер воздействия путем репрессалий. Если бы, например, в одной стране совершено нарушение прав автора из другой страны, то последняя, проведя спорный вопрос через процедуры ВТО по разрешению конфликтов, может повысить пошлину на ввоз определенного товара из страны-нарушителя на свою территорию.

 

Соглашение ТРИПС, прежде всего, предусматривает выполнение странами, которые в нем собираются участвовать, всех важнейших положений Бернской конвенции об охране литературных и художественных произведений, за исключением положений о неимущественных правах. Кроме этого, Соглашение ТРИПС включает в себя ряд новых положений о международной охране авторского права. Отсутствие в Соглашении положений о неимущественных правах оправдано, поскольку оно в целом направлено на урегулирование исключительно торговых аспектов интеллектуальной собственности. В Соглашение ТРИПС вошел ряд основополагающих пунктов, дополняющих положения Бернской конвенции. В соответствии с ними охрана авторских прав распространяется на компьютерные программы, удлиняется срок действия охраны и ограничивается осуществление международной торговли компьютерными программами и другими объектами интеллектуальной собственностью со странами, не имеющими возможности осуществлять охрану авторских прав. Соглашение формулирует требование принятия странами-участницами различных административных форм охраны авторских прав.[1]

 

В случае вступления Российской Федерации в ВТО главным последствием подписания Соглашения ТРИПС станет расширение круга стран, с которыми Россия окажется связана взаимными обязательствами в области смежных прав, а также предоставления ретроохраны иностранным фонограммам и исполнениям (данные последствия вытекают также из состоявшегося присоединения РФ к Договору по исполнениям и фонограммам). Что касается авторских прав, то в силу действия Бернской конвенции, в которой Россия уже участвует, никаких существенных изменений в отношении иностранных произведений не произойдет.[2]

1. Рік створення;

2. Організаційна структура;

3. Мета діяльності;

4. Держави – учасниці;