Запальні процеси зовнішніх статевих органів

Запальні процеси зовнішніх статевих органів зустрічаються у самиць усіх виліг свійських тварин, але найчастіше- у корів. При безвигульному утриманні тварин  у зимових приміщеннях тут скупчується велика кількість хвороботворних мікроорга­нізмів, грибів, вірусів, простіших, які можуть викликати масові спалахи вульвітів, зестибулітів та вагінітів. Вони можуть бути також наслідком ускладнення травматич-гіих пошкоджень під час родів, коїтусу чи переходу запалення з ендометрію та інших:татевих органів. Залежно від характеру запалення (серозне, катаральне, геморагічне, Іібринозне, гнійне, гангренозне чи інше) його ознаки можуть мати специфічний чи:мішаний прояв. Рідко запалення уражає лише один орган -вульву, присінок чи піхву; найчастіше воно поширюється і на суміжні органи і тоді говорять про вульвовестибуліт чи всстибуло-вагініт.

Розвиток запального процесу залежить від стану резистентності організму, сту­пеня травмування тканин та вірулентності мікроорганізмів. Як причину неплідності тварин необхідно розглядати тільки хронічні запальні процеси, що є продовженням гострих, при нсзакінченому або недостатньому лікуванні хворих тварин.

  Неспецифічні вестибуло-вагініти.

Серозний вестибуло-вагініт проявляється значним випотіванням в уражені тка­нини серозного ексудату, набряком їх, болючістю, набуханням слизової оболонки ргана, появою крапкових та смугастих крововиливів, хоча загальний стан тварини ^лишається без змін. При сильно вираженому запаленні на слизовій оболонці вульви можуть з'являтися пухирці, ерозії, некротичні ділянки.

Із статевої щілини тривалий час виділяється слиз. Статевий цикл буває переважно гнтмічним, з яскраво вираженими феноменами стадії збудження.

Діагноз ставлять на основі анамнестичних даних і клінічного дослідження тварини. Прогноз відносно відновлення нормальної функції відтворення нащадків благо­получний.

Лікування. Застосовують почергові зрошення в'яжучими та припікаючими роз­чинами (5-Ю %-й танін, 1: 500-1 000 калію перманганат, 15-30: 1 000 мідь чи цинку сульфат, 1-2: 1000 срібла нітрат, настоянка ромашки та ін.), мазі, дезінфікуючі:лмпони чи свічки, новокаїнову блокаду за В. І. Завірюхою, пухке дренування піхви; допомогою тампона Мікулича, просоченого синтоміциновою або стрептоцидовою емульсіями, розчином новокаїну з антибіотиками. Процедури повторюють через 4-5 Інів не більше 3-4-х разів.

Гострий та хронічний катаральний вагініт та вестибуліт ^а^іпШз еі Vе8^іЬи^іШ -.;їиггЬаІІ8 асиіа еі сНгопіса). При гострому перебігу хвороби у тварини спостерігають набряки, почервоніння смугасті та крапкові крововиливи на слизовій оболонці, вона = крита каламутним ексудатом, що виділяється із статевої щілини і засихає на корені хвоста у вигляді сіро-жовтих плівок та кірочок.

Хронічний катаральний вестгібуло-вагіпіт проявляється ущільненням та блідістю слизової оболонки з вузликовими ущільненнями, що виступають у вигляді блідих підвищень па поверхні піхви.

Лікування. Проводять зрошення присінку та піхви 1-2 %-им розчином двовуглекислої соди з послідуючим спринцюванням асептичними розчинами чи застосуванням мазей, тампонів з сульфаніламідними препаратами, комбінованих емульсій анти­біотиків, гінекологічних свічок.

Гострий та хронічний гнійний вестибуло-вагініт виникає звичайно як ускладнення попереднього захворювання, в результаті травми, нанесеної під час родів чи коїтусу.

Хвороба проявляється сильним набряком вульви, присінку та піхви, значним виді­ленням білого, жовтого чи жовто-бурого гною, болючістю дефекації та сечовиділен­ня, іноді пригніченням тварини та зниженням молокоутворення.

Хронічний гнійний всстибуліт та вагініт супроводжується появою на слизовій оболонці присінку та піхви спайок, виразок, стріктур, скупченням у порожнині піхві-гнійно-катарального ексудату, який періодично виділяється при лежанні тварини, піс­ля дефекації та сечовиділення.

Флегмонозний вульвіт, вестибуліт і вагініт виникає на ґрунті травматичних пошкоджень або як ускладнення гнійногс запалення геніталій і проявляється розлитою гнійною інфільтрацією міжм'язової та підслизової сполучної тканини, іноді з утворенням абсцесів між присінком та прямо?; кишкою або ж некрозом слизової оболонки.

Тканини присінку сильно набряклі, болючі, їх слизова оболонка почервоніла з ви­разками, ділянками гангренозного розпаду, при затяжному перебігу хвороби - з руб­цями та спайками. В піхві - гнійно-іхорозна маса з домішками обривків тканин.

Лікування. Роблять розтин абсцесів у просвіт статевої трубки з наступними час­тими зрошеннями асептичними розчинами, тампонуванням та дренажуванням з ви­користанням емульсій та мазей.

Бартолініт і кіста бартолінових залоз. Бартолінова залоза локалізується у верх­ній частині присінку і відкривається по боках його стінки, її секрет зволожує слизов; оболонку присінку і вульви.

Причиною запалення бартолінової залози є розповсюдження процесу по продо­вженню із слизової оболонки присінку, особливо при гнійному вестибуліті.

Патогенез ї симптоми. Розвиток і перебіг запального процесу супроводжується потовщенням слизової оболонки залози, звуженням і закупорюванням її отворів.

Накопичення секрету та ексудату в порожнині залози обумовлює її збільшення. розтягнення стінки і утворення кісти. Вони бувають різної величини. Можуть навії: випинатися із статевої щілини. Міхур кісти забруднюється, її стінка травмується і к„ ній можуть утворюватися тріщини, виразки тощо.

Лікування виконують у декілька етапів: ліквідують запалення присінку; після під­готовки операційного поля та інфільтрації 0,25 %-го розчину новокаїну під основ;. кістозного міхура роблять його пункцію, видаляють вмістимо і в порожнину вводяї: один з розчинів: 5 %-го спиртового йоду, 3 %-го формаліну або йодоформ-сфіру; че­рез 3 дні стінку міхура розтинають і введений розчин видаляють, а її внутрішню по­верхню скарифікують; якщо міхур кісти великий, то його екстерну ють, рану закрив;. ють вузлуватим швом.

Гартнерит - обмежене запалення стінки піхви в ділянці гартнерового ходу у корів та є ускладненням вагініту у свиней.

Симптоми. Партнерові ходи заля­гають у глибині стінки піхви і відкри­ваються на декілька сантиметрів кау-лальніше від шийки матки. Хвороба проявляється набряком, смугастою гі­перемією нижньо-бокових стінок піхви, болючістю, утворенням абсцесів вздовж каналу та в тазовій клітковині, частими сечовиділеннями та дефекацією, неспо­кійною поведінкою тварин під час се­човиділення, утворенням одно- або двосторонніх кіст вздовж ходів залози. Може бути причиною неплідності при природньому осіменінні корів (рис. 152).

Лікування. Застосовують консервативне лікування: пухкі тампонади піхви з ан­тисептичними емульсіями (синтоміцинова, стрептоцидова, іхтіол-гліцеринова), роз­чинами антибіотиків, мастисану, спринцювання гарячими гіпертонічними розчинами середніх солей, мазі, тампонування іхтіол-гліцериновими тампонами. При тривало­му перебігу можна зробити пункцію кісти з суворим дотриманням правил асептики та антисептики, з промиванням її порожнини розчином Люголя, стакридинлактату 1: 1 000, фурациліну 1: 5 000 та ін.

Наявність кіст невеликого об'єму при відсутності вагініту і гартнериту не впливає на ефективність осімсніння корів і тому їх можна не видаляти.