Загальна післяродова інфекція

Збудниками післяродової інфекції є стрептококи, ста­філококи, синьогнійна паличка, палички некрозу, кишко­ва, паратифозна та ін. Вони потрапляють до організму екзогенним та ендогенним шляхами.

При екзогенному зараженні мікроби у більшості ви-цадків проникають крізь рани і садини статевих органів. Інфекція заноситься погано знезараженими руками аку­шера і його помічників, мотузками, інструментами, а та­кож брудною підстилкою, каловими масами. Ймовірність занесення інфекції стає тим більшою, чим тривалішими «були роди, чим більшою була акушерська допомога

Ендогенне зараження виявляється у тому, що мікроби, достатня кількість яких є у статевому апараті або інших внутрішніх органах самки, до настання певних умов не проявляють своєї дії. Це так звана  «спляча інфекція».

Під час родів і в післяродовий період у статевих органах утворюється сприятливе середовище (макро- і мік­ротравми слизової оболонки, удари, лохії) для розвитку мікробів. На родову діяльність тварина витрачає багато сил і енергії, через що дуже втомлюється, і це негативи '' впливає на її загальний стан та нервову систему. Значно знижується роль захисних біологічних факторів. Прояву активності і патогенної дії мікробів в ослабленому ор­ганізмі породіллі сприяють гіповітамінози та авітамінози, мінеральне голодування, порушення обміну речовин. та ін. З вогнища інфекції мікроби та їхні токсини всмоктуються в кров і спричинюють небезпечну для життя самки загальну післяродову інфекцію — сепсис.

 

Мікроби та їхні токсини поширюються в організмі, затримуються в лімфатичних вузлах, селезінці, печінці та інших;; внутрішніх органах, де частково або повністю знезара­жуються. Часом в таких умовах загальне захворювання не розвивається, іноді виникають тільки окремі гнійні запалення. Сепсис розвивається двома шляхами:, npи першому — мікроби і токсини потрапляють у кров і спри­чинюють важку інтоксикацію всього організму, при дру­гому— мікроби заносяться із септичного вогнища у віддалені тканини і органи, утворюючи метастази у вигляді, гнійних запалень.

Сепсис поділяють на післяродову септицемію, після­родову піємію і післяродову септикопіємію. Для септич­ного захворювання характерним є загальне зараження організму.

Післяродова септицемія — це загальне інфекційне захворювання, що виникає як ускладнення місцевого за­пального процесу і характеризується нагромадженням у крові мікробів та їхніх токсинів Інакше захворюван­ня називають сепсисом без метастазів.

Причини. Збудником хвороби є гемолізуючий стрептокок і.рідше стафілокок, кишкова паличка та ін.

Симптоми. Післяродова септицемія розвивається у корів і кобил після аборту або після родової травми. Захворювання виявляється у загальному пригніченні тварин та появі слабкості. Температура тіла на початку захворювання близько 40—41 °С і потім не знижується, тільки перед видужанням або смертю вона стає нор­мальною або пониженою.

Якщо тварина стоїть, вона покачується з боку на бік, з труднощами лягає і встає. При лежанні корова наби­рає пози, яка до деякої міри нагадує позу при родиль­ному парезі. Розлад у кишках виявляється проносами або запорами. Тварина не приймає корму. Секреція мо­лока різко знижується або зовсім припиняється.

Під час огляду статевого апарату самки спостерігають гнійно-гнилісний процес. У ряді випадків  ніяких пошкоджень не виявляють, що свідчить про слабкі за­хисні сили організму.

Наявність у матці корови або вівці емфізематозного плода призводить тварину до смерті на 2—4-у добу, хоч хвороба може затягуватися до восьми і більше діб. У ко­бил перебіг септицемії гострий і на другу-третю добу закінчується загибеллю. Кози через розвинутий некроз матки швидко гинуть. У свиней, собак і кішок захворю­вання (особливо якщо є емфізематозні плоди у матці) триває від 5 до 7 год, рідше до 3 діб. Хвороба здебіль­шого закінчується смертю.

Післяродова піємія — загальне інфекційне захворю­вання, яке є ускладненням місцевого запалення і вияв­ляється утворенням нових гнійних вогнищ.

Причини. Хвороба розвивається після потраплян­ня в травмовані тканини статевого апарату стафілококів. Збудниками захворювання є стрептококи, кишкова па­личка, пневмококи. Віддалений від статевих органів осе­редок гнійного запалення іноді може бути причиною піємії. В деяких випадках локалізацію гнійного запа­лення взагалі не вдається виявити.

Симптоми. У статевих органах хворої тварини при вагінальному дослідженні виявляють гнійне запа­лення. Ознаки хвороби розвиваються швидко і дуже різ­номанітні, за характером прояву. Температура тіла хво­рої тварини 40—41 °С. У процесі хвороби вона може періодично коливатися. Надалі температура тіла посту­пово знижується. В окремих хворих тварин коливань тем­ператури не буває. Озноби проявляються щодня, кілька разів за день або через деякі проміжки часу.

Загальний стан пригнічений. Тварина не приймає кор­му, багато п'є води. Секреція і виділення молока припи­няється. Гнійні запалення (метастази) з'являються у внутрішніх органах (легенях, печінці, нирках, селезінці) і в суглобах кінцівок. Гнійні артрити виникають у склад­них суглобах, тазостегновому і колінному. Часто ура­жується скакальний суглоб. При захворюванні суглобів тварина втрачає здатність рухатись і змушена довго лежати. При вимушеному і тривалому лежанні порушу­ється крово- і лімфообіг у м'яких тканинах, особливо там, де є кісткові виступи, що призводять до утворення пролежнів (декубітальних виразок).                        ,

Хвороба може тривати до 15 днів. Закінчується Хво­роба яо-різному. Видужання настає при своєчасному лі­куванні і достатніх захисних силах організму, у решті випадків — смерть.

Післяродова септикопіємія — змішана форма сепси­су. Хворрба виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу і характеризується клінічними озна­ками, які властиві септицемії або піємії.

Причини. Септикопіемію спричинюють стрептоко­ки і стафілококи та інші мікроорганізми.

Симптоми. Захворювання починається однією з форм сепсису (септицемією або піємією), яка може переходити в іншу форму. Перебіг септикопіємії затягує­ться до кількох тижнів і навіть місяців. Тварина швидко худне, що призводить її до загибелі. У корів втрачаю­ться молочна продуктивність і здатність до розмноження.

Коливання температури — середнє між температурою при септикоміємії і піємії. Зниження температури тіла до нормальних меж ще не означає, що тварина видужа­ла. Деякий час за твариною спостерігають і регулярно контролюють температуру тіла.