Фізіологія і патологія новонароджених тварин.

ПЛАН

1.Фізіологічні особливості новонароджених тварин.

2.Фактори, які сприяють народженню слабкого молодняка.

3.Молозиво, його склад і важливість.

4.Догляд за новонародженими тваринами та їх годівля.

5.Вади розвитку і хвороби новонароджених тварин:

5.1.Асфіксія новонароджених.

5.2.Запалення і кровотеча із пупка.

5.3. Відсутність анального отвору і прямої кишки.

5.4.Затримка мезонію та фістула урахусу.

6.Профілактика хвороб новонароджених

 

¨ Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 262 – 265.

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., ракти Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 427 – 431.

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 196 – 199

 

! Основні терміни і поняття

Новонароджені телята - гіпотрофіки, пупковий сепсис, асфіксія, гіпотрофія новонароджених телят, кровотеча з пупка, фістула урахіусу, затримка меконію, атрезія прямої кишки.

& Теоретичні вказівки

ХВОРОБИ НОВОНАРОДЖЕНИХ

Одержання здорового молодняка є однією з основних умов раціонального відтворення стада. Воно пов'язуєть­ся з правильним добором батьків у генетичному відно­шенні, забезпеченням доброго стану здоров'я матері під час вагітності і родів.

Через негативний вплив внутрішніх і зовнішніх фак­торів можуть виникати хвороби новонароджених.

АСФІКСІЯ

Причини Асфіксія буває природженою і набутою. Природжена асфіксія виникає внаслідок передчасного дихання у плода при защемленні пуповини, порушенні плацентарного зв'язку при сильних потугах, великих втратах крові в разі розриву матки та ін. Набута асфіксія виникає при важких і тривалих родах.

Симптоми  Легка форма асфіксії проявляється нерівномірним, хриплячим диханням і кашлем. У ніздрях і ротовій порожнині багато слизу. Спостерігається звисання язика з рота.

При важкому перебігу хвороби у новонародженого майже немає ознак життя. Серце б'ється слабко, пульс майже не промацується.

Лікування  Рушником або марлевою серветкою звільняють від слизу носові ходи і ротову порожнину. Витіканню слизу сприяє піднімання новонародженого за задні кінцівки. Корисним є штучне дихання. У момент розширення грудної клітки витягують язик з ротової порожнини. Тіло новонародженого окроплюють холодною водою і розтираюсь пучком соломи.

Для збудження центру дихання роблять ін'єкції лобеліну (0,02 г), а для підтримки серцевої діяльності — кофеїну (0,5—1 г).

При важких формах асфіксії може виникнути метаболічний ацидоз. Щоб запобігти йому, потрібно ввести внутрішньовенно 4—5 %-й розчин натрію гідрокарбонату в дозі 4—6 мл і 10 %-й розчин глюкози в дозі 0,5 мл на 1 кг живої маси.

Кровотеча з пупка

Причини: У слабких телят внаслідок порушення дихання послаблюється серцева діяльність і не забезпеч чується нормальний кровообіг у судинній системі. В серці не відбувається повне закриття овального клапана і не утворюється негативний тиск у венозній системі. Кровотеча з пупка може виникати при перерізанні пуповини ножицями.

Симптоми З кукси пупкового канатика виділяється кров.

Лікування Пуповину перев'язують стерильною лігатурою або міцною ниткою, обробленою спиртовим розчином йоду. Додатково всю куксу обробляють дезинфікуючими розчинами.

При важкому стані новонародженого внутрішньовенно вводять 100—150 мл крові матері.

Пупковий сепсис (запалення пупка)

Причини  Попадання в пуповину мікробів гемато­генним шляхом або з навколишнього середовища. Цьому сприяє групове утримання малих телят і ссання пуповини один у одного, механічне пошкодження кукси пуповини.

Симптоми  Запалена пуповина є потовщеною, твердою, гарячою і болючою. Загальний стан тварини пригнічений. Новонароджені мало ссуть або не п'ють молока, багато лежать. Згодом підвищується температура, а в пуповині можуть утворюватись абсцеси. Гній без запаху або має неприємний запах.

Лікування Тварину утримують в сухому станку з достатньою кількістю сухої підстилки. Пуповину обробляють дезинфікуючими речовинами. Можна застосувати хірургічне видалення запаленої пуповини. При наявності абсцесів їх розрізають. Залежно від стану тварини застосовують антибіотики, внутрішньовенно вводять 20—40 мл розчину глюкози з аскорбіновою кислотою. Рекомендують в товщину черевної стінки навколо пупка явести близько 1 млн. одиниць стрептоміцину, розчине­ного в 20—30 мл 0,25 %-го розчину новокаїну, 2—3 рази з інтервалом 24 год.

Виразка пупка.

 Це таке ускладнення, коли після відокремлення пупка грануляційна тканина постійно росте. Таку тканину потрібно припікати або відокремлювати хірургічним шляхом і лікувати, як рану.

Затримання меконію. В нормі відхід первородного калу відбувається через короткий проміжок часу після випоювання новонародженому молозива. Спостерігається у слабких телят або лошат. Тварина напружується, викривляє спину, оглядається на живіт, не п'є молозива і довго лежить. Можливі приступи колік з наростанням загального ослаблення і загибелі тварини. У прямій кишці виявляють скупчення густого або твердого калу.

Лікування Роблять мильну клізму і масаж живота солом'яним пучком.

Відповідно підготовленим і змащеним вазеліном пальцем видаляють з прямої кишки меконій. Всередину тварині призначають 40—50 мл олії з молозивом. Молозиво випоюють теплим і невеликими порціями.

Гіпотрофія новонароджених буває вроджена внаслідок неповноцінної годівлі та набута при недостатньому згодовуванні молозива та молока, утримання в антисанітарних умовах. Сприяють незаразні та інфекційні хвороби.

Клініка Телята - гіпотрофіки мають масу на 40 – 50% меншу від середньої маси телят, вони широко розставляють передні кінцівки, неміцно стоять на ногах, голова в них опущена, дрижання м'язів, малорухливість, температура нижче норми.

Лікування З п'ятого дня після народження задають шлунковий сік два рази на день, вводять гамаглобуліни, розчини глюкози, вітаміни.

Уроджена відсутність анального отвору (атрезія) – вроджений виродок при якому відсутній анальний отвір або пряма кишка. При атрезії анусу на його місці виявляють випинання шкіри, а атрезії прямої кишки не виявляється. У тварин збільшений об'єм живота, відсутній акт дефекації.  

Лікування оперативне.

 

Асфіксія (удушення) — це такий стан організму, при якому в крові новонародженого спостерігається низький рівень кисню при надмірній кількості вуглекислоти. Во­на виникає у плода або новонародженого при переході па легеневе дихання.

Причини. Асфіксія буває природженою і набу­тою. Природжена асфіксія виникає внаслідок передчас­ного дихання у плода при защемленні пуповини, пору­шенні плацентарного зв'язку при сильних потугах, вели­ких втратах крові в разі розриву матки та ін. Набута асфіксія виникає при важких і тривалих родах.

Симптоми. Легка форма асфіксії проявляється нерівномірним, хриплячим диханням і кашлем. У нізд­рях і ротовій порожнині багато слизу. Спостерігається звисання язика з рота.

При важкому перебігу хвороби у новонародженого майже немає ознак життя. Серце б'ється слабко, пульс майже не промацується.

Лікування. Рушником або марлевою серветкою звільняють від слизу носові ходи і ротову порожнину. Витіканню слизу сприяє піднімання новонародженого за задні кінцівки. Корисним є штучне дихання, яке роб­лять, ритмічно піднімаючи і опускаючи реберні дуги з синхронним наближенням до грудної клітки і розведен­ням у боки передніх кінцівок. У момент розширення грудної клітки витягують язик з ротової порожнини. Тіло новонародженого окроплюють холодною водою і розти­раюсь пучком соломи.

Для збудження центру дихання роблять ін'єкції лобе­ліну (0,02 г), а для підтримки серцевої діяльності — ко­феїну (0,5—1 г).

При важких формах асфіксії може виникнути метабо­лічний ацидоз. Щоб запобігти йому, потрібно ввести внутрішньовенно 4—5 %-й розчин натрію гідрокарбонату в дозі 4—6 мл і 10 %-й розчин глюкози в дозі 0,5 мл на 1 кг живої маси.

Кровотеча з пупка. У новонароджених спостерігається при порушенні тромбоутворення.

Причини. У слабких телят внаслідок порушення дихання послаблюється серцева діяльність і не забезпеч чується нормальний кровообіг у судинній системі. В сер­ці не відбувається повне закриття овального клапана і не утворюється негативний тиск у венозній системі. Кро­вотеча з пупка може виникати при перерізанні пупови­ни ножицями.

Симптоми. З кукси пупкового канатика виді­ляється кров.

Лікування. Пуповину перев'язують стерильною лігатурою або міцною ниткою, обробленою спиртовим розчином йоду. Додатково всю куксу обробляють дезин­фікуючими розчинами.

При важкому стані новонародженого внутрішньовен­но вводять 100—150 мл крові матері.

Запалення пупка. В природних умовах кукса пупо­вини підсихає і відпадає через 4—10 днів, а пупок пе­ретворюється в рубець. Проте можливі різні запалення пупка.

Причини. Попадання в пуповину мікробів гемато­генним шляхом або з навколишнього середовища. Цьому сприяє групове утримання малих телят і ссання пупови­ни один у одного, механічне пошкодження кукси пупо­вини.

Симптоми. Запалена пуповина є потовщеною, твердою, гарячою і болючою. Загальний стан тварини пригнічений. Новонароджені мало ссуть або не п'ють мо­лока, багато лежать. Згодом підвищується температу­ра, а в пуповині можуть утворюватись абсцеси. Гній без запаху або має неприємний запах.

Лікування. Тварину утримують в сухому стан­ку з достатньою кількістю сухої підстилки. Пуповину обробляють дезинфікуючими речовинами. Можна засто­сувати хірургічне видалення запаленої пуповини. При наявності абсцесів їх розрізають. Залежно від стану тва­рини застосовують антибіотики, внутрішньовенно вводять 20—40 мл розчину глюкози з аскорбіновою кислотою. Ре­комендують в товщину черевної стінки навколо пупка явести близько 1 млн. одиниць стрептоміцину, розчине­ного в 20—ЗО мл 0,25 %-го розчину новокаїну, 2—3 рази з інтервалом 24 год.

Виразка пупка. Це таке ускладнення, коли після ві­докремлення пупка грануляційна тканина постійно рос­те. Таку тканину потрібно припікати або відокремлю­вати хірургічним шляхом і лікувати, як рану.

Затримання меконію. В нормі відхід первородного калу відбувається через короткий проміжок часу після випоювання новонародженому молозива. Спостерігаєть­ся у слабких телят або лошат. Тварина напружується, викривляє спину, оглядається на живіт, не п'є молози­ва і довго лежить. Можливі приступи колік з наростан­ням загального ослаблення і загибелі тварини. У пря­мій кишці виявляють скупчення густого або твердого калу.

Лікування. Роблять мильну клізму і масаж живота солом'яним пучком.

Відповідно підготовленим і змащеним вазеліном пальцем видаляють з прямої кишки меконій. Всередину тварині призначають 40—50 мл олії з молозивом. Моло­зиво випоюють теплим і невеликими порціями.

Може спостерігатись атрезія анального отвору. Лі­кування оперативне.

 

? ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1.Згадайте масу новонародженого теляти, лошати, ягняти, поросяти.

2.За якими показниками визначають життєвість новонароджених тварин?

3.За якими ознаками оцінюють життєвість телят за шкалою Апгара?

4.Назвіть ознаки легкої та важкої форми асфіксії телят.

5.Який склад молозива?

6.Яке значення має молозиво для новонародженого молодняку?

7.Вкажіть ознаки затримання первородного калу у телят.

8.Яке лікування застосовують при кровотечі з пупка новонародженого?

9.Яке лікування застосовують при запаленні пупка у теляти?

10.Яке лікування застосовують при фістулі урахуса у телят?

 

 

ГРАФІЧНИЙ ДИКТАНТ
2.7. Фізіологія і патологія молочної залози

ПЛАН

 1.Фізіологія і патологія молочної залози.

2.Догляд за вим`ям, доїння.

3.Клінічні дослідження вимені.

4.Серозний набряк. Функціональні розлади вим`я.

5.Агалактія. Гіпогалактія, факторія, молочні камені та їх види.

6.Захворювання шкіри вим`я (дерматити, фурункульоз, папіломи дійок).

¨ Література

1.І.І.Карташов, Г.С.Шарапа Акушерство гінекологія і штучне осіменіння сільськогосподарських тварин. – К.: Вища школа 1991. с. 269-276

2.Н.Н.Михайлов Акушерство, гинекология и искусственное осеменение сельськохозяйственних животних М.: Агропромиздат 1990. с.

3. Яблонський В.А., Хомін С.П., Калиновський Г.М., Харута Г.Г. та інші Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. – ПП.: Нова книга 2006. с. 432 – 447

4.В.М.Яблонський Практичне акушерство гінекологія та біотехнологія відтворення тварин з основами андрології. - К.: Мета 2002. с. 199 – 204

 

! Основні терміни і поняття

Агалактія, гіпогалактія, лакторея, тугодійність, тиліт, дерматит вимені, папілома дійок, свищі дійки, окситоцин, гіпофіз, молочна цистерна, молочні ходи, дійковий канал.

& Теоретичні вказівки

Хвороби молочної залози широко розповсюджені і складають біля 12-1.6 % віл усіх незаразних захворювань. Левову частку захворювань молочної залози складам мастит, який становить до 40 % від усіх інших захворювань у корів та свиней, до 20 ° у овець і біля 5 % у кобил. Ризик захворювань молочної залози значно зріс з концен­трацією поголів'я та застосуванням промислових технологій у скотарстві.

Захворювання молочної залози завдають значних збитків народному господарству. Ці збитки складаються із втрат молока від хворих тварин, погіршення його якості. шлунково-кишкових захворювань молодняку на ґрунті випоювання молока від хворих корів, погіршення якості молочних продуктів при потраплянні молока від хворих корів до загального надою, передчасного вибракування і частої заміни корів. Тому профілак­тиці цих захворювань надають важливого значення, в ряді країн створені спеціальні науково-дослідні ветеринарні служби, які виконують програму "Нагляд за маститом".

 

 Морфологічна структура молочної залози

Молочна залоза фізіологічним призначенням якої є вигодову­вання приплоду, функціонує у тісному зв'язку з органами розмноження: вона еволю­ціонує у зв'язку з наближенням родів, активно функціонує у підсисний період після родів, забезпечуючи приплід повноцінним живленням, і тоді піддається інволюції. З одомашненням тварин людина стала використовувати їх для своїх потреб, в том;. числі для власного харчування. Молочні тварини стали продуцентами молока, що на­клало свій відбиток не лише на морфологію та фізіологію молочної залози, а й на її резистентність щодо дії несприятливих чинників.

Більшість видів ссавців має парну молочну залозу. У приматів, слонів, китів, ка­жанів молочна залоза розміщена у ділянці грудей і тому називається грудною   або груддю; у жуйних і кобил між стегнами, у пахвинних ділянках- вим'я  у всеїдних, м'ясоїдних і гризунів вона має вигляд парних ізольованих горбів (пакетів), розміщених уздовж білої лінії живота і на вентральні поверхні грудної клітки, утворюючи мно­жинне вим'я.

 

Підвішуюча зв'язка вим'я у окремих тварин під час другої-третьої лактації зна­чно розтягується і вим'я опускається аж до землі. Нащадків таких корів не бажано ви­користовувати в селекції стада.

Як залоза, вим'я складається з паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини, нерви.

Залозиста тканина вим'я формується альвеолами (пухирцями овальної чи грушо­подібної форми), кожна з яких вистелена секреторними клітинами, має власну оболон­ку, оточену міоепітелієм. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секре­ту - плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви­давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч­нотканинна облямівка - скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли- це секреторна частина, що формує паренхіму вим'я (див.рис). Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у се­редні вивідні протоки (молочні канали), вони- у великі молочні ходи (біля 10-15), ті впадають у цистерну, яка відкривається у дійки   до­вжиною 4-10см. Альвеоли, об'єднані середніми вивідними протоками, утворюють часточку, що нагадує гроно винограду.

Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями.

 

Схема будови частки молочної залози:

1, 3, 4, 5, 6 - молочні протоки; 2 альвеоли.

 

На рівні дійки молочна цистерна циркулярною складкою слизової обо­лонки розділена на надційкову та дійкову частини. Наддійкова частина об'ємом від 80 до 500 мл, а дійкова-біля 50 мл.

Кожна дійка (раріїїа) довжиною від 2 до 10, а у важковидоюваних корів -до 15 см. Діаметр дійки при наповне­нні 3,5 см, після здоювання - 1,5-2 см. У дійці виділяють основу, циліндрич­ну частину та верхівку. Стінка дійки складається з шкіри, сполучної ткани­ни і слизової оболонки. Шкіра дійки відрізняється значною товщиною епі­дермісу. Тут немає волосків, потових та сальних залоз.

Сполучна тканина дійки містить пучки гладкої мускулатури - поздо­вжньої, циркулярної та радіальної. В ділянці верхівки дійки вони формують

м'язове кільце - сфінктер довжиною 5-10 мм, діаметром - 2,5-3 мм, що щільно стис­кає дійковий канал. Слизова оболонка дійкового каналу тут утворює 4-8 радіальних та 3-5 поздовжніх складки - розетку. Вхідна розетка каналу завжди волога і тому адсорбує на собі пил, бруд, мікроби. Тому її потрібно добре обробляти при введенні катетера чи канюлі шприца.

Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим'я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим'я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним по­шкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.

Молочна залоза свиней складається з 8-16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома - трьома отворами на верхівці соска.

Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві - три невеликі цистерни, які закінчуються двома - трьома отворами на верхівці дійки.

Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об'єднуються у 6-12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

 

Схема іннервації та кровоносної системи вим'я:

1 - зовнішній сім'яний нерв; 2- клубово-паховий нерв; 3- клу-бовопідчєревний нерв; 4- промежинний нерв; 5- зовнішня со­ромітна артерія;

 

Молочна залоза кішки скла­дається з 8-ми залозистих часток, молочні протоки у яких вливаються і відкриваються двома отворами на верхівках сосків.

 

 

Молочна залоза кролиці утворена 8-ма залозистими частками.

У вим'ї корови є добре роз­винене мереживо кровоносних судин. Інтенсивність кровопостачання вим'я залежить від його функціонального стану. Так, крізь вим^`я сухостійної корови протікає 0,8л-1 л крові за хвилину, а в період лактації- 4 л і більше. Важ­ливо враховувати і те, що по вені промежини кров тече від статевих органів до вим'я, чим можна пояс­нити випадки захворювань вим'я гри ураженні статевих органів. Артеріальна система вим'я скла­деться із зовнішньої соромітної артерії яка разом з однойменною веною, зо­внішнім сім'яним нервом та лім-: етичними судинами виходить з черевної порожнини через пахвовий канал у надвим'яний простір, ділиться на передню та задню артерії основи вим'я, гілки яких постачають кров'ю усі тканини від­повідної половини вим'я і утворюють капілярну мережу навколо кожної альвеоли та артерія промежини, що виходить із внутрішньої соромітної артерії при її виході із тазової порожнини, проходить під шкірою промежини і розгалужується в -кірі задньої поверхні вим'я. Частина її гілок проникає і в паренхіму вим'я.

Венозна система вим 'я багатша, вона включає зовнішню соромітну вену підшкірну черевну молочну венута вну­трішню соромітну вену. Вени вим'я супроводжують артерії і мають таку ж назву. Крім того, в результаті злиття передньої вени вим'я та передньої вени основи вим'я утворюється підшкірна черевна (молочна) вена, що проходить під шкірою нижньої частини черева (паралельно білій лінії), на рівні 8-го ребра проникає крізь отвір черевної стінки (молочний колодязь) у грудну порожнину і впадає у внутрішню грудну вену.

Лімфатична мережа вим 'я представлена поверхневими та глибокими лімфатич­ними судинами та лімфатичними вузлами. Поверхнева лімфатична мережа розміщена в шкірі, підшкірній клітковині та фасціях вим'я у вигляді щілин, капілярів та судин, її; впадають у поверхневі пахвові лімфовузли за­дніх долей вим'я. Звідси лімфа скеровується у глибокий пахвовий лімфовузол, тоді в лімфа­тичну цистерну поперекової області, груди;. протоку, передню порожнисту вену.

Іннервація вим'я здійснюється 4 парами спииномозкових нервів:

• клубово-підчеревним

• пахвинним

• зовнішнім сім'яним

• промсжинним нервом.

Молочна залоза зв'язана функціонально з органами розмноження, ЇЇ нейрогуморальна регуляція здійснюється тими ж механізмами взаємозв'язку, її форма, будова, здатність до молокоутворення залежить від співвідношен­ня паранхіми та сполучної тканини.

 

Фізіологія лактогенезу

 

У молодих тварин молочна залоза складається в основному з жирової тканини та невеликої кількості проток. З настанням статевої зрілості кількість проток зростає.

Докорінні зміни відбуваються в молочній залозі в зв'язку з вагітністю. У другій по­ловині вагітності відбувається інтенсивний розвиток молочних ходів, альвеол та дійок.

Перед родами молочна залоза збільшується в об'ємі і починає продукувати моло­зиво, що в порівнянні з молоком має у два - три рази вищу кислотність, більше білків. вітамінів, імунних тіл, заліза, вітаміну А (в 10 разів), О (в 3 рази), проте в ньому мен­ше жиру і цукру. Через 7-10 днів після родів молозиво перетворюється на молоко.

Після родів протягом 4-х-6-ти тижнів молочна залоза розвивається, а тоді почи­нається її інволюція.

В загальному у корів лактація триває 6-11 місяців, кіз- 6-10, овець- 4-6, сви­ней - 2 місяці.

З припиненням доїння (ссання) наступає інтенсивна інволюція молочної залози: молочні протоки спадаються, епітеліальні клітини перероджуються, розпадаються,

 

Схема лімфатичних судин.

 

розсмоктуються; альвеолярна тканина замінюється жировою.

Зберігаються лише молочні протоки, просвіт яких запо­внюється в'язким, клейким секретом. В тканинах з'являється багато макрофагів, що видаляють редуковані елементи. Зало­за зменшується, ущільнюється, наступає сухостійний період. Завершується сухостійний період підготовкою до нової лактації, відбувається повна регенерація залозистої частини чалози. Відновлений епітелій за 2-3 тижні до родів починає секретувати компоненти молозива і перед родами ємкісна система залози буває заповненою молозивом.

Отже, лактація - це складна нейрогуморальна реакція ор­ганізму на імпульси від рецепторів шкіри молочної залози (під час ссання чи доїння) та хеморецепторів судин та інших орга­нів, що реалізуються через кору головного мозку- гіпотала­мус - гіпофіз.

Перед родами внаслідок зниження в крові рівня прогесте­рону та збільшення концентрації естрогенів знімається бло­кування синтезу пролактину, який разом із соматотропним гормоном, а також гормонами щитовидної залози та наднир-миків забезпечують молокоутворення.

Специфічними речовинами, що беруть участь у регуляції лактації, є в першу чергу гормони яєчника (плаценти) - естро­гени; гормон жовтого тіла - прогестерон; гормони гіпофіза -лролактин (лактогсн), окситоцин, соматотропний, тіреотроп-ний, адрснокортикотропний, а також тироксин, трийодтиро-нін, тирокальцитоиін, глюко корти ко їди, мінерал окортикоїди, адреналін, норадрсналін, паратгормон, інсулін, глюкагон.

Естрогени обумовлюють розростання молочних проток (у другій половині вагітності), а прогестерон— ріст альвеол і підготовку молочної залози до лактації; адренокортикотропний і тіреотропний гормони та соматотропін активізують обмін речовин у залозі; гтролактин стимулює. скрсцію молока, а окситоцин стимулює молоковиділсння. Подразнення нервових за­кінчень шкіри молочної залози, особливо дійок під час масажу, ссання та доїння пе­редаються до кори головного мозку. Сюди також надходять імпульси, що виникають лри подразненні хеморецепторів молочної залози відповідними компонентами крові. Ці імпульси аналізуються, трансформуються і передаються до молочної залози і сти­мулюють чи, навпаки, гальмують молокоутворення та молоковиділення.

 

 

Форма вим'я у корів:

 

 

 

Лактація - це складний процес, протягом якого відбувається зміна періодів молокоутворення та молоковіддачі.

Синтез молока в альвеолах відбувається із складників крові шляхом накопичення в клітинах секрету, відторгнення його і переміщення у просвіт альвеол. Через вим`я -- корови з надоєм 15 кг протікає 6 тонн крові на добу. На утворення 1 літра молока ви­користовуються компоненти 400 кг крові. Під час найвищої лактації з молоком виділяються і залозисті клітини.

При наповненні вим'я молоком його маса у високопродуктивних корів сягає 20-40 кг.

Молоко - цінний продукт харчування, що містить біля 120 речовин, які знаходяться у взаємозв'язаному стані в оптимальному співвідношенні. Тут у 90 разів більше цукру, ніж у крові, в 9 разів більше жирів, у 5 разів більше калію, у 13 разів більші, кальцію, у 10 разів більше фосфору, але у 2 рази менше білка і у 7 разів менше натрію. Корова затрачає на лактацію від 24 до 74 % енергії корму. Молоко має не лише поживні, а й лікувальні властивості. В каноні лікувальної науки Авіценни, працях древніх медиків є повідомлення, що в ті часи власники корів годували їх спеціальними сумішами трав, щоб отримати лікувальне молоко.

В той же час молоко - це сприятливе середовище для розвитку мікрофлори. При захворюванні тварин склад молока, його якості змінюються. Проблема якості молем як і проблема захворювань молочної залози особливо актуальна.

Слід мати на увазі, що у вим'ї є певні бар'єри, що забезпечують місцевий захист залози. Ці бар'єри розміщені в ємнісній системі вим'я, дійковому каналі ступінчасто мов драбинка. Це перш за все такі механічні фактори, як цистернальна розетка, складки епітелію, сфінктер дійки. Поряд з цим бар'єрну функцію виконують і біохімічні фактори - ненасичені жирні кислоти молока, протеїн, слизовий шар епітелію. Нарешті, тут є потужні клітинні фактори - макрофаги, лімфоцити, плазматичні клітини

До захисних бар'єрів молочних проток відносять також циркулярний міоепітелій антибактерійні фактори молока (лізоцим, система лактопероксидаза-тіоціанат-пероксид водню, лактоферин, комплемент, імуноглобуліни, фагоцити). Але головним-факторами захисту вим'я є його імунітет, активний фагоцитоз, бактерицидні і бак­теріостатичні властивості молока; у вим'ї виробляються імуноглобуліни, а в секреті залози є лейкоцити та макрофаги. Все це разом і формує систему локального захист-молочної залози.

Проте механізми захисту не є абсолютними. Незбалансована годівля, порушен-; зоогігієнічних норм утримання, догляду та експлуатації тварини ослаблюють прирс ~ ні механізми захисту молочної залози.