Приховані (субклінічні) мастити

Іноді мастит може перебігати без видимих клінічних ознак, тобто субклінічно. приховано, безсимптомно. Це серйозна проблема тваринництва. На одну корову з клі­нічним маститом припадає від 4 до 20, а за окремими авторами - до 40 випадків при­хованого маститу, Субклінічний мастит може переходити у клінічний.

Етіологія. Причинами субклінічних маститів с ті ж, що й клінічних форм масти­ту - незавершене лікування корів із клінічними формами маститу, підвищений вакуум при машинному доїнні, перетримування доїльних стаканів на вим'ї, пропуски доїння, неповне видоювання, неправильний запуск корів, інтоксикації організму, та проникнення мікрофлори з довкілля. Зазначені чинники обумов­люють зниження місцевого імунітету молочної залози та виникнення прихованої форми запалення з відповідними змінами фізико-хімічних властивостей та якісного складу молока.

Клінічні симптоми: в'ялий, непомітний перебіг серозного, катарального чи ссроз-но-катарального маститу, що призводить до призупинення молокоутворсння та атро­фії ушкодженої частки залози. Процес може приймати гострий перебіг; правда - рідко При старанній пальпації молочної залози можна виявити набряк чи деяку асиметрію часток, зменшення товщини цівки молока при доїнні, звуження дійкового каналу. згрубіння його стінок. У молоці можуть виявлятися дрібні згустки та пластівці, як: можна помітити після відстоювання, проціджування молока через чорну марлю чи чорне ситечко. Проте, найхарактернішою ознакою прихованого маститу є поступове зниження молокоутворення. Молоко з ураженої частки - рідке.

Діагностика маститів

 

Діагноз на прихований мастит уточнюють лабораторним дослідженням молока. Найпридатнішими критеріями є виявлення згустків казеїну, змін реакції молока та наявність в ньому соматичних клітин.

Для органолептичної оцінки молока здоюють з кожної частки ним'я секрет у бак­теріологічну чашку, пробірку чи пластинку з ямками і, легко похитуючи її, можна побачити пластівці чи згустки казеїну. Ще краще використати для цього спеціальну чашку чи банку із вмонтованим у неї темним ситечком.

Експрес-метод виявлення субклінічного маститу у сухостійних корів за М. Т. По-лянцевим. Пробу ставлять на 30-35-й день сухостою. З кожної частки вим'я послі­довно здоюють секрет у ямки молочно-контрольної пластинки і проводять органо­лептичну оцінку його за об'ємом, кольором, прозорістю, клейкістю, консистенцією Нормальний секрет в кінці першого місяця сухостою с густим (як мед), клейким, ві,: солом'яно-жовтого до шафранового кольору, тоді як у хворих тварин він значно біль­шого об'єму (не 1—2, а 2-5 і до 100 мл), напіврідкий, із зниженою клейкістю, каламут­ний, непрозорий.

Діагностику субклінічного маститу проводять один раз на місяць шляхом поста­новки реакції молока з діагностичними препаратами: мастидином, димастином, бром-тимолом та ін., за допомогою молочно-контрольних пластинок МКП-1 чи МКП-2. н: -півавтоматичного приладу конструкції Д. Д. Логвинова, тест-карт на мастит і т, її.

Нормальне молоко корів слабко кислої реакції (рН 6,5-6,7; 16-18° Тернера). При виникненні маститу воно стає лужним (хоча при хронічному маститі - нейтральним). На цьому базується більшість лабораторних методів діагностики маститу.

Бромтимолова проба. До І мл молока додають 2-3 краплі 0,1 %-го спиртово-водного розчину бромтимолбляу і змішують. Якщо молоко забарвлюється у жовто-зелений ко­лір - маститу немає, тоді як зелений або синій колір вказує на ураження вим'я маститом. Бромтимолова проба з використанням паперових індикаторних карток, просякнутих бромтимолбляу. На кожен кружечок індикаторної картки здоюють 1-2 краплі молока з відповідної частки вим'я. Через 10-15 сек. наступає зміна кольору кружечка. Нормаль­не молоко забарвлює кружечок у жовтий чи жовто-зелений колір, а молоко з уражених маститом часток забарвлює їх у синьо-зелений, зелений чи темно-зелсний колір.

В 1 мл молока здорової корови міститься до 500 тис, соматичних клітин - лей­коцитів, лімфоцитів, злущеного епітелію, їх кількість зростає в молозиві, під кінець лактації і особливо (у 5-10 разів) при маститі. Кількість лейкоцитів можна підрахува­ти або визначити за допомогою непрямих проб (мастидинової, димастинової та ін.).

Проба Уайтсайда. Вносять у пробірку з 5 мл молока, додають 2 мл 4 % розчин­ну ЫаОН, змішують. При великій кількості клітин, (понад 500 тис./мл) утворюються пластівці та желеподібна маса, а якщо лейкоцитів у молоці мало, суміш залишається гомогенною. Якщо для постановки реакції користуються молочно-контрольною плас­тинкою, то в кожну ямку вносять по 1 мл молока та 0,2 мл 4 %-го №ОН і змішують скляною паличкою і стежать за змірюю консистенції суміші.

Проба за допомогою тест-картки фірми Пфайфер компанії Альфа-лаваль. Вносять у кожну ямочку пластинки необхідну кількість молока з кожної чверті, змішують його паличкою з внесеним на дно ямочки сухим діагностикумом і оцінюють реакцію за таким принципом: 1) в'язкість молока не змінюється - в ньому міститься до 200 тис. соматичних клітин, реакція негативна; 2) суміш у ямочці стала дещо густішою, в ній паличкою вловлюються тягучі ниточки- молоко містить 150-500 тис. соматичних клітин, Інфекція відсутня; 3) суміш ще більше згусла, але не тягнеться за паличкою -;. молоці від 400 тис. до 1,5 мли клітин, можливо вим'я інфіковане; 4) суміш у ямочці густа, її можна дещо підняти паличкою - у молоці від 800 тис. до 5 млн соматичних клітин, вим'я інфіковане; 5) у ямочці утворилася дуже густа суміш, яку можна витяг­нути паличкою - у молоці міститься понад 5 млн соматичних клітин, воно від корови, хворої на мастит.

Проба з мастидином. До 1 мл молока додають 1 мл 2 %-го водного розчину мас-ггідину і змішують. Облік реакції; а) молоко нормальне, суміш однорідна блідо-бузко-зого кольору або в ній є сліди (+) утворення желе -реакція негативна; б) слабке желе -ь), яке не можна вигорнути паличкою- реакція сумнівна; в) добре сформований пусток темно-бузкового чи фіолетового кольору, який наполовину (+++) або повніс­тю (+-Н-І-) вигортається з пластинки - реакція позитивна.

Проба з димастином (за В. І. Мутовіним). У кожне заглиблення молочно-конт-гольної пластинки вносять по 1 мл молока з досліджуваних часток і додають по 1 мл

5 %-го водного розчину димастину. Змішують скляного паличкою. При цьому нормальне молоко забарвлюється в оранжевий колір і не утворює згустків, тоді як молоко з ураженої частки забарвлюється в малиновий колір і утворює желеподібний згусто? Оцінюють реакцію в хрестах так, як в мастидиновій пробі. Колір молока при цьом-змінюється таким чином: а) нормальна слабо кисла реакція — оранжевий, оранжев:-червоний, червоно-оранжевий; б) підвищена кислотність (++) - жовтий; в) відхилен­ня реакції в бік лужної (-Н-+) - червоний; г) підвищена лужність (++++)- яскраві-червоний, малиновий.

Проба на хлориди. У молоці здорової корови міститься 0,08-0,14 % хлоридів, пг; маститі їх кількість зростає. Для їх виявлення вносять у пробірки по 5 мл 1,5 %-:: розчину хромовокислого калію, додають по 1 мл досліджуваного молока і змішують При підвищеному вмісті хлоридів суміш набуває жовтого забарвлення.

Проба відстоювання. Вносять у 4 пробірки по 10-15 мл молока з кожної частк: витримують 16-18 год. у холодильнику при температурі 4-8 °С. Поява шару вершк.-товщиною понад 15 мм свідчить про відсутність маститу, а товщина вершків мсніз. 5 мм свідчить про наявність маститу. Крім того, в молоці від хворих корів утворюєть­ся осад (білого, кремового чи жовтуватого кольору) висотою 1 мм і більше.

Бактеріологічне дослідження молока полягає у виявленні загального бактерійне:: забруднення (кількості мікроорганізмів у 1 мл, їх видів), яке проводять у ветсринат ній лабораторії.

В Росії для діагностики прихованого маститу, поряд із зазначеними пробами, використовують Воронізький мастотест. Мастотсст- це сухий порошок темно-зелено: кольору, що добре розчиняється у воді при температурі 50-60 °С. Використовую: 10 %-й розчин мастотссту. Постановка проби та її облік, за в'язкістю желе, проводят так, як в реакції з мастидином.

Колір суміші молока з мастотсстом: жовто-салатовий чи блідо-зелений - нормальна слабокисла реакція молока, рН 6,5-6,8; зелений — відхилення реакції в лужний бік рН 6,8-6,9; темно-зелсний, синій - підвищення лужності, рН 7,0 і вище.

Проте, слід мати на увазі, що в перші 2-3 дні після отелення, перед запуском і підчас запуску кількість клітин, в тому числі і лейкоцитів, у секреті зростає, змінюють; його фізико-хімічні властивості, зокрема, спостерігається відхилення рН в кислий бік після отелення і в лужний бік- під час запуску. Тому секрет молочної залози мод­давати у вказаних пробах сумнівну чи позитивну реакцію.

В сухостійний період корів досліджують на мастит двічі: через 10-15 днів після запуску і за 10-15 днів до отелення.

 

G Ускладнення при маститах

 

сссьььsss

 

Запалення вим'я може закінчуватися повним (чи майже повним) одужанням тварини або ж ускладненням процесу у вигляді індурації чи гангрени вим'я.

Індурація - розлита інтерстиціальна дистрофія тканин молочної залози, що супроводжується розростанням сполучнотканинних елементів, здавлю­ванням паренхіми, атрофією та припиненням функціонування альвеол. Причина первинної індурації може бути постійне подразнення тканини молочної залози при хронічному застійному набряку або ж вікове збільшення кількості сполучнотканин­них елементів. Вторинна індурація буває наслідком заміщення сполучною тканиною зруйнованої маститом паренхіми. Вона може бути також ускладненням хронічного ен­дометриту, коли в зв'язку з розростанням сполучної тканини, уражена ділянка спочат­ку збільшується в об'ємі, стає щільною, а тоді зменшується, секреція молока згасає.

Головною ознакою індурації вим'я є відсутність больової реакції та інших ознак запалення.

Гангрена вим'я є ускладненням (інфікування) маститу та ран вим'я анаеробною інфекцією, що супроводжується високою температурою, інтокси­кацією, некрозом та гнильним розпадом тканин залози. На шкірі вим'я з'являються синьо-чсрвоні плями з багровим чи зеленуватим відтінком, з часом тканини уражених місць розпадаються, на них утворюються виразки, вкриті іхорозним ексудатом. При промацуванні відчувається крепітація. На нспігментованій шкірі виділяються черво­ні смуги (лімфангоїт), біля основи вим'я іноді помітно демаркаційну лінію черво­но-синю з фіолетовим відтінком. З уражених часток видоюється невелика кількість напіврідкої маси брудно-сірого чи червоно-бурого кольору.

Прогноз несприятливий, виникає сепсис чи наступає смерть.