Запалення передміхурової залози

Найчастіше реєструється у собак, оскільки за ними ретельно доглядають і тривалий час утримують.

Етіологія. Гнійні запальні процеси сечостатевих органів (цистит, уретрит, обту-рація камінцями, парапроктит), при яких інфекція заноситься гематогенним або лім-фогенним шляхами.

Симптоми. При гострому перебігу хвороби спостерігається затруднене і болісне сечовиділення, запор, загальна в'ялість, скований рух, виділення ексудату з уретри. Пальпаторно через пряму кишку виявляють болючість, збільшення, горбкуватість за­лози. При гнійному простатиті підвищується загальна температура тіла, виникає спо­вільненість руху, набряк у ділянці промежини.

Діагноз. Основою для визначення діагнозу є результати клінічного дослідження, а виділення при масажуванні залози гнійного ексудату із уретри - підтвердженням його.

Прогноз - обережний.

Лікування. Застосовують коротку новокаїнову блокаду, блокаду за В. І. Завірюхою, теплі клізми, антибіотикотерапію, при абсцедуванні - пункцію через пряму кишку з видаленням ексудату і введенням у порожнину абсцесу розчину антибіотиків. Остан­нім часом розроблено методи оперативного видалення простати.

Аденома передміхурової залози Спостерігається у ста­рих псів, ослів і коней.

Етіологія. Одним із етіологічних факторів вважають порушення статевої і гор­мональної функції, що наступають в результаті нерегулярного використання самців, кастрації.

Симптоми. У тварин реєструють біль при сечовиділенні, затруднене сечовиділен­ня, як результат механічного пошкодження уретри розрослою тканиною залози. За­лоза збільшена, болісна, ущільнена.

Діагноз підтверджують вказані ознаки захворювання.

Лікування. Катетеризація сечового міхура для видалення сечі, гормонотерапія (тестостерон, тканинна терапія). Після кастрації тварин залоза протягом декількох тижнів розсмоктується (Ф. І. Синіцин).

Запалення міхурцевої залози Міхурцеподібна залоза належить до додаткових статевих залоз і її запалення негативно впливає на якість сперми. Запа­лення залози зустрічається рідко, але про можливість його виникнення необхідно пам'ятати.

Етіологія. У більшості випадків виникає як ускладнення при гнійних запален­нях простатичної залози, уретри, придатків, сім'яників (при бруцельзі, туберкульзі) і перебігає у гострій та хронічній формі.

Симптоми. Порушення функції сечовиділення: часті намагання до сечовиділення, виділення сечі краплями; порушення статевих рефлексів, статевий акт завершується неспокійною поведінкою, інколи - коліками. При ректальному дослідженні пальпа-торно виявляють болючість.

Діагноз ставиться з врахуванням даних анамнезу. Наявність ексудату в еякуля­ті - один із основних симптомів, що підтверджує діагноз.

Лікування. Паранефральна новокаїнова блокада, антибіотикотерапія. При хроніч­ному перебігу - масаж.

Сечокам'яна хвороба Найчастіше реєструється у собак і котів при порушеному обміні речовин. Спорадичні випадки, а інколи і масове захворювання може бути у баранів, буйволів, норок, бугаїв-виробників і кастратів, коней.

Камінці утворюються у нирковій мисочці і мігрують у сечопроводи, сечовий мі­хур та уретру і з'явлються у сечі.

Симптоми. Затруднене і болісне виділення сечі краплями або тоненьким струме­нем, напруження черевного пресу, коліки. У коней камінці досягають значних розмі­рів і можуть мати масу до ЗО г, а інколи до 2-16 кг (І. О. Поважснко).

У бугаїв наявність камінців проявляється характерною ознакою: грудні кінцівки ви­ставлені вперед, тазові - назад, а голова повернута до живота. У сечі з'являється кров. У дрібних тварин частіше утворюється і накопичується пісок на виході із препуція. У собак камінці і пісок локалізуються перед кісткою пеніса. Вони теж неспокійні, часто приймають позу до сечовиділення, сеча виділяється краплями з кров'ю.

Діагноз. Окрім загальних симптомів, підтверджують рентгенологічно, УЗД, кате­теризацією уретри і дослідженням сечі.

Прогноз - обережний, бо якщо нема сечовиділення, то на 4-5-й день може статися розрив сечового міхура.

Лікування - симптоматичне: розслабити уретру і сфінктер сечового міхура, уре­тротомія, цистотомія. Камінці уретри видаляють шляхом поздовжнього розрізу уре­три, закриваючи рану швом без проколювання слизової оболонки. У дрібних тварин (собак і котів) удається розслабити уретру і проштовхнути або змістити камінець в сечовий міхур введенням під тиском 5 %-го розчину новокаїну.