Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Набуті захворювання статевих органів
Механічні пошкодження. Серед набутих механічних пошкоджень статевих органів самців найчастіше реєструються різної етіології травми препуційного мішка прутня і калитки. Ступінь пошкодження тканини залежить від форми і напрямку сили діючого предмета. У ділянці травми, що є "місцем найменшої резистенції" (іост тіпогез гешіепііо) дуже часто виникають гострі запальні процеси (абсцес, флегмона). За локалізацією механічні пошкодження препуційного мішка ділять на екстрапре-пуційні - коли пошкодження наносяться з боку шкірно-фасційного шару крайньої плоті; інтрапрепуційш - коли ці пошкодження здійснюються з середини препуційного мішка \ ретропрепуційні - коли пошкоджується статевий член та навколишні щодо нього тканини препуційного мішка. Ці пошкодження бувають закритими і відкритими. До екстрапрепуцінних пошкоджень відносять удари, рани крайньої плоті (поверхневі, глибокі і проникні), абсцеси та флегмони крайньої плоті (рис. 165). До інтрапрепуційних пошкоджень відносять рани статевого члена та листків препуційного мішка (забиті, рвані та різані). До ретропрепу цінних пошкоджень відносять розриви статевого члена (з порушенням цілісності білкової оболонки та крововиливами з утворенням гематоми); вивертання препуційного мішка (вихід його парієтального листка назовні з можливими пошкодженнями, тріщинами, саднами, синцями, запаленнями); випадання препуційного мішка (коли препуційннй мішок, що випав, не може повернутися у вихідне положення); запалення препуційного мішка (акропостит та баланопостит); фімоз, парафімоз. Рани стінки препуційного мітка. Залежно від причині: рани можуть бути колоті, різа- .
Рис. 165. Схема будови препуція (за 1.1. Вороніним): 1 шкіра; 2 - поверхнева фасція; 3 - листки внутрішньої фасції; 4 -глибока фасція крайньої плоті; 5 - паріггальний листок прспуційного мішка; а - препуційний отвір; б - прутень.
ні, кусані з широкою і вузькою зоною ураження тканин, а за глибиною - поверхневі, глибокі і проникаючі, рвані і клаптеві. Причини: пошкодження препуція гострими предметами стійл і станків, пнями, кусками металу, укуси, удари рогами, копитами. Симптоми. У більшості випадків рани характеризуються болючістю, кровотечею і зяянням. На 2-3-й день виникає набряк тканин, що може розповсюджуватися за межі рани. Діагноз. Характерним симптомом для встановлення діагнозу є кровотеча. Наявність проникаючих ран підтверджується зондуванням, яке виконують після знеболення.
Лікування, При лікуванні поверхневих і глибоких ран застосовується хірургічна обробка ран з частковим висіканням тканин. Після хірургічної обробки рану зашивають глухим швом. Проникаючі рани в порожнину препуційного мішка після хірургічної обробки з повним або частковим висіченням тканин зашивають двоповерховими швами - на слизову оболонку із захопленням стінки рани і на шкіру. Прогноз - благополучний, оскільки в багатьох випадках рани загоюються без ускладнень. Забій (сопііто) виникає переважно під дією тупих предметів: ударів рогами, копитами, при доланні перешкод, бар'єрів, падінні, тривалому стисканні повалом, при взятті сперми на чучело. Симптоми: розлитий крововилив у тканини, почервоніння або посиніння ділянки травми, набряк, біль, зменшення отвору препуційного мішка, При травмі з глибоким ураженням тканин може утворитися набряк слизової оболонки. Залежно від сили удару і форми предмета набряк на 2-3-й день може розповсюджуватись аж до калитки. Загальний стан самця пригнічений, він не лягає, сечовиділення затруднене і болісне. При сильних ударах може пошкоджуватися статевий член. Діагноз ставиться за характерними ознаками з врахуванням анамнестичних даних. Прогноз - обережний. Лікування - симптоматичне і скероване на профілактику гнійного запалення. Хворих тварин заганяють у чистий станок з м'якою підлогою. Ділянку травми вистригають, очищають від механічних забруднень, обробляють спиртовим розчином йоду, ссптонсксом або куб ато лом. Тканини інфільтрують 0,25 %-им розчином новокаїну з антибіотиками. Гематома стінки препуційного мішка виникає при розривах краніальної гілки зовнішньої соромітної артерії або вени. Симптоми. Зразу ж після забиття утворюється округлої форми з чітко вираженими краями набряк. При пальпації його в перші дні відчувається флуктуація, з третього дня - крепітація. Ділянка травми болюча, гаряча. Набряк може випинатися в порожнину препуційного мішка і заважати виведенню статевого члена.
Діагноз ставлять з урахуванням часу утворення набряку після травми. Витікання крові з голки при пункції набряку підтверджує діагноз. Лікування. Ділянку травми вистригають, обробляють асептичним розчином (спиртовий розчин йоду, іхтіол, стептонекс, кубатол). При можливості в перші години і дні
Рис. 166. Екстрапрепуційні пошкодження пренуція (за 1.1. Вороніним): а- абсцес крайньої плоті; б- вигляд крайньої плоті після ліквідації абсцесу; в - фіброз крайньої плоті; г- гематома крайньої плоті застосовують холод, а третього дня - тепло. На 4-5-й день гематому розтинають, згустки фібрину видаляють, раму залишають відкритою. При необхідності депонують антибіотики і сульфаніламіди. Абсцес - гостре гнійне запалення тканин препуційного мітка з утворенням порожнини, наповненої гноєм і обмеженої піогепною оболонкою. Реєструється у самців усіх видів свійських тварин (рис. 166). Причіпні: колоті рани, забої з розчавлюванням тканин і наступним інфікуванням збудниками гнійної інфекції: стрептококами, стафілококами, кишковою паличкою. Симптоми. У стінці препуційного мішка протягом 3-5-ти днів виникає спочатку розлитий набряк тканин, що з часом набуває круглої форми. Він гарячий, болючий із накопиченням гною, при пальпації відчувається флуктуація. Виведення прутня викликає біль. При значному об'ємі абсцесу сеча виділяється з порожнини препуція краплинами. Діагноз обґрунтовується клінічними ознаками з врахуванням даних анамнезу. Наявність гною при пункції набряку підтверджує діагноз. Лікування. В перші дні після нанесення рани - хірургічна обробка. В усіх випадках ефективна коротка новокаїнова блокада з антибіотиками. При утворенні порожнини проводять розтин абсцесу з евакуацією гною і пухким дренуванням емульсією синтоміциновою або Вишневського. Флегмона- гостре, гнійне, розлите запалення пухкої сполучної тканини стінки препуційного мішка. Спостерігається у всіх самців. Причини: забої і рани з широким пошкодженням тканин і інфіковані збудниками гнійної інфекції. Симптоми: дифузний набряк тканин стінки препуційного мішка, інколи — з ураженням слизової оболонки. Виведення прутня затруднене, болісне. Набряк гарячий, тканини ущільнені, болісні. На 5-7-й день появляються фокуси абсцедування, загальний стан тварини покращується, біль зменшується. Статевий член не можна вивести з препуційпого мішка. Сеча виділяється в порожнину препуційного мішка, застоюється, подразнює слизову оболонку, що супроводжується пригніченням загального стану з підвищенням загальної температури тіла.
Рис. 166. Екстрапрепуційні пошкодження пренуція (за 1.1. Вороніним): а- абсцес крайньої плоті; б- вигляд крайньої плоті після ліквідації абсцесу; в - фіброз крайньої плоті; г- гематома крайньої плоті
У кнурів флегмону препуція необхідно диференціювати від наповнення сечею ампулоподібного розширення препуційного мішка, що не болісне і при натисканні "зменшується в об'ємі внаслідок випорожнення. Діагноз ставиться за характерними симптомами. Лікування. Коротка новокаїнова блокада, тепло, іхтіолова мазь або емульсія Ви-ІІІнсвського місцеве. Утворені абсцеси розтинають,
Постиг (рохїііія) - запалення крайньої плоті. Зареєстроване у всіх самців, але частіше виникає у бугаїв, кнурів і псів. Етіологія. Накопичення в прспуційному мішку сперми і затримання сечі є основними причинами ноститу. Сприяють виникненню захворювання анатомічні особливості препуційного мішка: довгий і вузький у бугаїв, наявність дивертикула у кнурів, вузький отвір у псів. Атрофія прутия і фімоз, особливо у жеребців, теж сприяють накопиченню сперми в прспуційному мішку. При себореї, що супроводжується інтенсивним виділенням смсгми та подразненням слизової оболонки сечовим піском, теж може виникати постиг. Патогенез. Забруднення препуційного мішка збудниками гнійної інфекції (мікроби, віруси, гриби) сприяє гнійно-гнильному розвитку накопичених там субстратів, а утворені в результаті цього продукти подразнюють слизову оболонку і викликають запальні процеси. Особливості запального процесу в препуційному мішку полягають в тому, що в його перебігу звужується отвір препуційного мішка і затримується виділення еякуляту, розвивається запалення голівки прутия. Утворені виразки слизової оболонки ятряться, розростаються гранулярні клітини. При загоюванні утворюються рубці слизової оболонки, звужується отвір препуційного мішка, що веде до виникнення фімозу (І. С. Черненко). У бугаїв, при локалізації запального процесу в ділянці отвору препуційного мішка, набрякає стінка отвору і внаслідок реакції м'язів шкіра завертається в порожнину мішка, а її довгі волоски додатково подразнюють слизову оболонку не тільки препуційного мішка, а і голівку пеніса. Симптоми: набряк стінки препуцію, особливо навколо отвору, виділення гнійного ексудату з отвору препуційного мішка, подразнення слизової оболонки, біль при пальпації стінки препуційного мішка, затрудненс виведення прутня, порушення статевих рефлексів, виділення сечі в препуційний мішок, звідки вона витікає краплинами, переповнення сечового міхура, наповнення ексудатом і сечею дивертикула у кнурів, утворення виразок на слизовій оболонці. Діагноз. Ознаки захворювання дають можливість безпомилково ставити діагноз. Постиг необхідно диференціювати від трихомонозу і кампілобактеріозу. У псів виділяється гнійний ексудат зеленуватого відгінку, на набряклій слизовій оболонці видно 'збільшені лімфатичні фолікули і виразки, розмірами як горошина.
Лікування хворих тварин передбачає утримання їх у чистих і сухих стійлах; сакральну епідуральну анестезію або блокаду за І. І. Магдою (у жеребця), за 1.1. Воро-иіпим (у бугая); механічне очищення препуційного мішка і його отвору; виведення статевого члена із препуційного мішка; обробку препуційного мішка і статевого члена асептичними речовинами (стакри-дин лактату 1: 5 000, калію перманганат 1: 5 000, фурациліну 1: 1 000), розчином антибіотиків на 0,25 %-му розчині новокаїну; змащування виразки слизової оболонки йод-гліцсрином, коротку новокаїнову блокаду ділянки запалення; введення у порожнину препуційного мішка мазей іхтіолової, стрсптоци-дової, емульсії синтоміцинової. Вишневського; припікання виразок бриліантовим зеленим. Баланопостит (Ьаіапорох-Шіії) — запалення слизової оболонки препуція та голівки статевого члена. Етіологія, У більшості випадків баланопостит виникає як ускладнення тривалого періоду поститу. Характерним симптомо.\ І захворювання є набряк слизової оболонки голівки прутня і крайньої плоті з виділенням еякуляту, злинання волосся, за-труднсння виведення статевого члена при сечовиділенні і гальмування статевих рефлексів. Залежно від виду збудника, який є причиною запалення і ступеня ураження слизової оболонки, перебіг запального процесу може характеризуватися значним виділенням фібрину, утворенням виразок і некрозом слизове: оболонки. При хронічному перебігу хвороби внаслідок розростання сполучної тканини стінка препуційного мішка потовщується. В окремих випадках виникає загальне пригнічення тварин, підвищується температура тіла. Лікування - таке ж, як при поститі.
Рис. 168. Гангренозний баланопос-тит у барана (за Л. І. Целіщсвим). Фімоз (ріїітохія) - цс вроджена вада розвитку або набуте захворювання, що характеризується звуженням отвору прспу-ційного мішка. Може бути у всіх самців свійських тварин і проявлятися неможливістю виведення статевого члена із прспуцій-ного мішка. Етіологія. Набутий фімоз виникає на ґрунті акропоститу і баланопоститу, загоювання ран препуція із звуженням його отвору внаслідок утворення рубців. У пса уроджений фімоз може виникати при гіпоплазії прутня з різким звуженням отвору препуція (Г М. Калиновеький). Груба травма голівки прутня, що виникає при доланні перешкод, падінні, ударах тупими предметами, а також пухлини теж супроводжуються фімозом. Неминучим є виникнення фімозу після ампутації прутня, що найчастіше буває у жеребців. Діагноз. Звужений отвір препуція, накопичення сечі в його порожнині, збільшення голівки і наявність вуздечки прутня - основні ознаки, за якими обґрунтовують діагноз. Неможливість вивести статевий член після блокади за І. І. Вороніним підтверджує правильність діагнозу. Лікування. Консервативне - масаж отвору препуція - не завжди дає позитивний результат тому основним є оперативне лікування: після підготовки операційного поля і санації прспуційного мішка та інфільтраційної анестезії розрізають звужене кільце отвору препуція або роблять повздовжні розрізи його вентральної стінки. Якщо такі маніпуляції не дають бажаного результату, то розсікають нижню стінку мішка препуція, починаючи з його отвору. Рани зашивають, з'єднуючи шкіру з слизовою оболонкою.
Післяопераційне лікування. Змащування ран антисептичними мазями, емульсіями або аерозольними препаратами. Парафімоз (рш-асігітохіх) - защемлення голівки виведеного статевого члена або його тіла після травми чи внаслідок утворення гематоми, що унеможливлює його зворотне втягування у прспуційний мішок, називають парафімозом. Найчастіше парафі-моз спостерігається у жеребців, рідше - у бугаїв і псів. Етіологія. Набряк внутрішнього листка препуційного мішка, що виникає найчастіше після травми прутня, є основною причиною виникнення захворювання. На 5-7-й день від часу виникнення захворювання сполучна тканина прспуційного мішка розростається і утворює манжетоподібнс ущільнення, що охоплює тіло прутня і підвищується над його поверхнею. Частина прутня, що звисає нижче "манжетки", набрякає, на голівці його утворюються тріщини, з яких витікає лімфа (рис. 169). Подібні ознаки виникають у бугаїв при вивертанні препуційного мішка. Часто причиною захворювання у бугаїв та псів є окутування і защемлення прутня довгими волосками препуція. Рис. 169. Набряк внутрішнього пре-пуційного листка при парафімозі (за 1.1. Вороніним). Описані випадки защемлення прутня у жеребців гумовим кільцем від штучної вагіни, що сповзло на поніс при отриманні сперми. Симптоми. Статевий член звисає, самостійно і рефлекторно не втягується у ире-пуційпий мішок. Протягом 3-х днів виникає значний набряк певної ділянки внутрішнього листка прспуція, що циркулярне охоплює прутень. Звисаюча частина псніса холодна, щільна, малоболісна, на ній утворюються шкоринки засохлої лімфи. Протягом 2-х тижнів наступає склероз манжстоподібного потовщення, на тілі прутня утворюються виразки. Звисаюча його частина травмується до підлоги, стійла, підстилки, а зимою може наступати відморожування. Постановка діагнозу легка і не вимагає особливих досліджень. Лікування. У свіжих випадках, в перші 2-3 дні застосовують холодні компреси із в'яжучих. Набряк внутрішнього препуційного листка знімають застосуванням в'яжучих речовин (танін, буровеька рідина) та асептичних (при парафімозі) розчинів (етакридин лактат, фурацилін) і масажу, туге бинтування еластичним бинтом дозволяє вправити статевий член у препуцій. Застосовують підтримуючий бандаж, для фіксації статевого члена до черева. Тривалий масаж випалої частини і стягування еластичним бинтом інколи дає можливість вправити статевий член у препуцій. Після вправлення прутня у препуцій на його вхід накладають 2-3 вузлуваті шви. захоплюючи обидві складки препуційного мішка. Нитки швів залишають довгими, щоб можна було за них підтягувати препуцій і між швами вводити у препуційний мішок лікарські засоби. Якщо консервативне лікування не дає бажаного результату, то манжетоподібнс потовщення циркулярне висікають, рани зшивають вузлуватими швами, статевий член вправляють у препуцій, а на його отвір накладають 2-3 стібки перехресного або циркулярний шов. У виключних випадках випалу частину прутня ампутують з уретротомією у ділянці промежини або без неї. Вивертання препуційного мішка. Хворобу зареєстровано у бугаїв м'ясних порід. Внаслідок перерозвитку парієтального листка прспуція у них реєструють звисання крайньої плоті під час отримання сперми, дефекації та сечовиділення.
Рис. 170. Фіксація випадаючого листка преііуція (за І. І. Вороніним): 1 - шкіра; 2 - внутрішня стінка прспуція; 3 - про пуціальний мішок; 4 - хід нитки шва, фіксуючого випадаючий листок препуція. Симптоми. З отвору препуція випадає циркулярна складка слизової оболонки довжиною 10-1.2см. Постійне випадіння пре-Ііуційного мішка сприяє забрудненню його, травмуванню, розвитку запального процесу. Додатковим фактором, що ускладнює перебіг захворювання, є подразнення сечею і перехід запалення у хронічну форму з розвитком фіброзної сполучної тканини, що мас кільцеподібну форму. Так виникає випадіння прс-пуцінного мішка. Лікування. На початку захворювання вдається припинити розвиток гострого запального процесу консервативним лікуванням (механічна очистка, коротка новокаїнова блокада, розчини асептичних і зв'язуючих речовин) і перехід хвороби у хронічну форму з розвитком фіброзної тканини. Випалу частину вправляють, фіксують провізорними швами (рис. 170) на один два тижні. При необхідності випаиу частину видаляють. Рани статевого члена. Найчастіше зустрічаються колоті, різані і кусані рани голівки прутня. Кусані рани тіла прутня у кнурів спостерігаються при утриманні їх в одному станку зі свиноматками, а рани голівки прутня у псів - при насильному роз'єднанні зкліщсних тварин під час природного парування (Г. М. Калиновський). Причини. Гострі ріжучі і колючі предмети у підлозі та перегородках станків і стійл, укуси при скупченому утриманні і під час парування тварин. Симптоми. Спостерігається крапельна кровотеча із препуційного мішка, згустки крові навколо отвору і на волосках препуційного мішка, наявність крові на підлозі стійла і на підстилці. Діагноз. Локалізацію рани встановлюють при виведенні прутня із препуційного мішка. При рані тіла прутня згустки крові можуть накопичуватись у глибині препуційного мішка. Рани мають незначне зяяння. При травмуванні уретри із рани виділяється сеча. Прогноз. Обережний, особливо при кусаних ранах тіла прутня. Як ускладнення може виникати фістула кавернозних тіл або уретри. Лікування. При хірургічній обробці ран видаляють тільки мертві тканини і зашивають рану швом. Рани тіла прутня без ушкодження уретри загоюються за вторинним натягом протягом 9-14-ти днів. Рани голівки прутня у псів після видалення сторонніх тіл і анестезії загоюються протягом 12-14-ти днів. У порожнину препуційного мішка вводять емульсію Вишнсвського, стрептоцидову або синтоміцинову.
Запліднювальна імпотенція Уроджена та спадково обумовлена запліднювальна імпотенція Гермафродитизм (інтерсексуалізм, двостатевість). Під гермафродитизмом розуміють уроджену аномалію, коли у одного індивіда одночасно розвиваються елементи мюллєрових та вольфових проток. Дуже рідко гермафродитизм проявляється справжньою двостатевістю, при якій у тварини одночасно е сім'яники і яєчники, порівняно рідко у них виявляють поєднання сім'яників із зовнішніми статевими органами самки (статеві губи, переддвер'я піхви, клітор). Таких тварин вибраковують. Крипторхізм - уроджена аномалія, при якій сім'яники затримуються у черевній порожнині самця, а не опускаються у калитку (переважно крипторхізм буває лівостороннім). Гіпоплазія сім'яників - недостатній розвиток сім'яників, що буває наслідком спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. Одностороння гіпоплазія (звичайно лівого сім'яника) проявляється різним ступенем олігоснсрмії та тератос-пермії, а двостороння - аспермією. Бугаїв з ознаками гіпоплазії сім'яників вибраковують. Сегментальна аплазія та гіпоплазія похідних вольфової протоки характеризується одно- чи двосторонньою відсутністю чи недостатнім розвитком придатків сім'яників, сім'япроводів та міхурцеподібних залоз. Бугаї з симптомами аплазії та гіпоплазії придатків сім'яників, сім'япроводів та міхурцеподібних залоз підлягають вибракуванню.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-03-10; просмотров: 130; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.223.196.59 (0.051 с.) |